Взяти додому чи пройти повз? Що робити, якщо знайшли пташеня чи дитинча дикої тварини

Ви гуляєте в лісі і раптом побачили, як на землі пищить безпорадне пташеня, або в траві зачаїлося самотнє зайченя... Перший природний порив більшості людей – взяти маля на руки, погодувати чи забрати додому. Здається, що без нашої допомоги вони приречені.

Проте у дикій природі діють зовсім інші закони, і те, що нам може здатися самотністю чи хворобою, часто є нормою.

Разом із орнітологинею, старшою науковою співробітницею Приазовського національного природного парку і кандидаткою біологічних наук Інституту зоології НАН України Раїсою Черничко та зоологом, полярником та менеджером напряму "Рідкісні тварини" WWF-Україна Ігорем Диким "Українська правда. Життя" розбиралася, коли людині дійсно варто втрутитися, щоб врятувати пташеня, кажана чи дитинча тварини, а коли – зробити крок назад і тихо піти.

Побачили пташеня? Спершу з'ясуйте, кого саме знайшли

Догляд за потомством часто може різнитися, залежно від виду, тому одна й та сама ситуація може бути нормальною для одного птаха й небезпечною для іншого.

Орнітологиня Раїса Черничко пояснює: перш ніж допомагати, потрібно зрозуміти, до якої групи належить крилатий – нагніздних чи виводкових.

Нагніздні птахи (горобці, синиці, дрозди, голуби, сови, дятли та багато інших) народжуються сліпими або майже голими й перші тижні життя проводять у гнізді, де батьки постійно їх годують.

Коли пташенята трохи підростають, вони залишають гніздо ще до того, як навчаться добре літати. Таких молодих птахів називають злітками або поршками. Саме їх люди найчастіше помилково "рятують".

Злітки можуть сидіти на землі, гілках, у кущах, на парканах чи навіть дахах будівель, голосно пищати, тріпотіти крилами й виглядати безпорадними. Але це нормальна поведінка: батьки перебувають неподалік, шукають їжу й регулярно повертаються годувати маля.

"Тому якщо пташеня вже має пір'я, активно реагує на людей, пищить і просить їжу – це ще не означає, що його покинули. Навіть якщо воно мовчить і лежить нерухомо, це не завжди свідчить про хворобу.

Для багатьох видів завмерти й не рухатися – природний спосіб сховатися від хижаків. Тому ми залишаємо його у спокої і йдемо далі", – пояснює Раїса Черничко.

Натомість виводкові птахи (качки, гуси, лебеді, куріпки, фазани, перепілки) вилуплюються вже вкритими пухом, бачать, можуть ходити або плавати й від самого початку слідують за батьками.

"Якщо, наприклад, каченя чи гусеня відстало від родини, а мати перебуває неподалік, йому справді можна обережно допомогти повернутися до неї", – каже орнітологиня.

Також фахівчиня радить не затримуватися біля знайденого пташеняти. Якщо людина стоїть поруч, дорослі птахи можуть не наважуватися повернутися до маляти.

Коли допомога справді потрібна та що робити, якщо птах поранений?

Втручатися варто лише у кількох випадках:

• пташеня має очевидні травми, кров або переломи;
• на нього напав кіт чи собака;
• воно опинилося у небезпечному місці – на дорозі, тротуарі чи посеред стежки;
• неоперене пташеня випало з гнізда.

"Якщо пташеня просто застрягло між гілками або сидить у місці, де його легко можуть з'їсти коти, можна обережно перенести на найближчу гілку або в густий кущ неподалік. Батьки знайдуть його й продовжать доглядати.

Якщо ж із гнізда випало маленьке неоперене пташеня, а в самому гнізді залишилися його брати й сестри, його теж можна обережно повернути назад", – радить Раїса Черничко.

Якщо птах поранений, найкраще звернутися до центру реабілітації птахів або диких тварин. Поки чекаєте допомоги не намагайтеся його самостійно лікувати чи годувати без консультації фахівців.

Якщо не знаєте, що робити, можна сфотографувати птаха та звернутися до профільної орнітологічної спільноти у Facebook "Птахи України".

Чого робити не можна?

Найперше – не варто брати кволих, хворих чи поранених птахів додому. Їхнє виходжування – надзвичайно складний процес, каже Раїса Черничко. Крім їжі, пташеня потрібно постійно зігрівати, а коли підросте – навчити виживати у природі. Цього людина не може зробити так, як це роблять батьки.

"У природі батьки годують пташенят кожні 15-20 хвилин, приносячи їм комах, черв'яків, гусінь тощо. Забезпечити такий режим і раціон у домашніх умовах практично неможливо.

Тому, якщо у вас немає досвіду реабілітації птахів, найкраще рішення – залишити пташеня в природі. Імовірно, воно загине. Так, усвідомлювати це прикро, однак у природі все закономірно – слабкі особини стають здобиччю сильніших", – зазначає експертка.

Окрім того, знайдених птахів не можна годувати:

• хлібом;
• молоком;
• кормом для домашніх тварин;
• кашею з маслом, сіллю чи цукром.

Також птахів не треба пригортати до себе чи цілувати, оскільки це може бути небезпечно як для вас, так і для ваших домашніх улюбленців. Пернаті можуть бути переносниками небезпечних захворювань, зокрема пташиного грипу.

Чи правда, що птахи відмовляються від пташенят через запах людини?

Ні. Це один із найпоширеніших міфів.

Більшість птахів мають слабко розвинений нюх і не покидають пташенят через те, що людина взяла їх у руки.

"Втім, без потреби торкатися гнізда все одно не варто. Ваше перебування біля нього може привернути увагу хижаків – ворон, куниць, змій або навіть їжаків. Попри поширений міф про "яблука на голках", їжаки є хижаками й можуть поїдати яйця та самих пташенят", – наголошує орнітологиня Раїса Черничко.

А як бути з дитинчатами диких тварин?

Зі ссавцями діє той самий принцип: самотнє дитинча – не означає покинуте, каже зоолог та полярник Ігор Дикий.

"Люди часто проєктують власну поведінку на дику природу, вважаючи, що мама завжди має бути зі своїм дитинчам. Проте у тварин діють зовсім інші закони. Наприклад, самки зайців або косуль часто залишають малят самих на кілька годин, поки шукають їжу.

Дитинчата лежать нерухомо, мають маскувальне забарвлення й майже не пахнуть – так їх важче знайти хижакам. Тому не варто переносити чи забирати таких малят додому лише тому, що поруч немає матері", – пояснює експерт.

Якщо, до прикладу, зайченя лежить спокійно, не має видимих травм та не кричить безперервно, то не чіпайте його. Найкраща допомога – тихо відійти.

Чим небезпечний "порятунок" здорової тварини?

По-перше, забираючи маля з лісу, ви фактично викрадаєте його у матері, яка просто відійшла на пошуки їжі.

"Опиняючись в людській оселі, воно втрачає будь-який шанс на нормальне майбутнє у дикій природі. Вирощені в домашніх умовах звірі не набувають життєво важливих навичок – не вміють самостійно полювати, шукати сховок чи розпізнавати небезпеку.

Спроба випустити таку адаптовану до людей тварину назад у ліс – це фактично вирок для неї на швидку й неминучу смерть", – розповідає Ігор Дикий.

До того ж, подібне "рятівництво" можна розцінювати як порушення закону. Самостійно вилучати диких звірів із їхнього природного середовища суворо заборонено. Якщо ж ви принесете додому тварину, яка занесена до Червоної книги, це вже вважається серйозним правопорушенням. За незаконне утримання червонокнижних видів передбачена адміністративна (а в окремих випадках і кримінальна) відповідальність.

Коли допомога дійсно потрібна?

Втручатися у життя дикої тварини варто лише у трьох випадках:

• візуальна травма – якщо у тварини є поранення, відкритий перелом кінцівки, кровотеча чи інші явні ознаки фізичного ушкодження;
• загибель матері – якщо поруч із малям лежить мертва самка;
• безпосередня небезпека – якщо дитинча опинилося в небезпечному місці (наприклад, на автошляху, залізничній колії чи на території, де повно бродячих собак або заплутане в сітці).

Як врятувати тварину, якщо вона опинилася в одній із цих ситуацій?

Травма чи поранення

У цьому випадку тварина відчуває сильний біль і колосальний стрес.

Головне правило: не намагайтеся лікувати тварину самостійно, не накладайте шини та не обробляйте рани людськими антисептиками – це може викликати хімічний опік або отруєння.

Найперше – не підходьте близько, адже це може бути небезпечно. Наступний крок – негайно телефонуйте до Служби порятунку тварин, місцевого притулку або лісництва. Якщо це дрібна тварина – до реабілітаційного центру.

Поруч лежить мертва мати

У цьому випадку дитинча приречене на смерть від голоду або хижаків. Воно потребує негайної евакуації.

"Не намагайтеся залишити тварину собі "як домашнього улюбленця" та не годуйте її самостійно", – закликає фахівець.

Потрібно зафіксувати деталі – зняти фото чи відео тварини та місцевості, де ви її знайшли. Це допоможе фахівцям оцінити її вік і стан. Далі зв'яжіться з центрами реабілітації. Тварину потрібно негайно передати волонтерам, ветлікарям чи фахівцям, які мають досвід виходжування диких тварин сиріт.

Безпосередня небезпека (дорога, собаки, залізнична колія, заплутування в сітці)

Це єдина ситуація, де втручання людини має обмежитися кількома хвилинами, після чого тварині треба просто дати спокій.

"Не забирайте тварину з собою та не переносьте її далеко від місця знаходження. Мати шукатиме її саме тут", – каже науковець Ігор Дикий.

Одягніть рукавички (або скористайтеся чистим одягом чи оберемком трави), щоб залишити на тварині якомога менше свого запаху. Акуратно візьміть маля та віднесіть його на кілька десятків метрів убік від небезпеки. Наприклад, у найближчі кущі чи густу траву. Якщо неподалік бігають безпритульні собаки – підніміть на дерево (якщо це білченя чи пташеня) або сховайте у непрохідних заростях чагарника.

"Не чекайте, поки повернеться мати. Вона не підійде до дитинчати, поки чує або бачить вас поруч. Просто залиште маля в безпечному місці й негайно йдіть", – радить Дикий.

Якщо у випадку з козулятами чи пташенятами мати справді може перебувати неподалік і чекати, поки людина відійде, то з ведмежатами ситуація зовсім інша.

"Материнський інстинкт цього хижака неймовірно агресивний. Якщо ви опинитеся поруч із малям, ведмедиця майже 100%-во розцінить це як пряму загрозу і нападе миттєво й без попередження. Вона не буде боятися чи чекати, поки ви підете.

Тому, помітивши ведмежа, не намагайтеся йому допомогти, не торкайтеся і не переносьте його. Негайно і якомога тихіше йдіть у протилежному напрямку. Якщо ж є підозра, що маля дійсно залишилося сиротою – відійдіть на безпечну відстань і терміново викликайте фахівців: єгерів, рятувальників або спеціалістів із реабілітації диких тварин. Спроба "врятувати" ведмежа самотужки – це смертельний ризик", – наголошує фахівець.

Що робити, якщо знайшли кажана?

Кажани – це унікальні ссавці, яких не варто боятися. Вони не нападають на людей, не п'ють нашу кров і є надзвичайно корисними, оскільки за одну ніч один кажан з'їдає багато комарів та інших шкідників, каже вчений.

Ніколи не беріть його голими руками. Кажан може вкусити. Окрім того, існує ризик передачі сказу. Тому обов'язково вдягніть товсті шкіряні або будівельні рукавички.

"Якщо кажан залетів до кімнати, то зачиніть двері, відкрийте вікно, вимкніть світло і зачекайте – скоріш за все, він вилетить сам. Якщо сів на стіну: обережно накрийте його рушником, візьміть у руки і випустіть на вулицю. Робіть це лише у сутінках або вночі", – пояснює зоолог.

У Центрі реабілітації рукокрилих кажуть: не можна заразитися сказом від кажана, який просто залетів до помешкання. Сама лише присутність кажана на горищі, фасаді чи його політ крізь кімнату не несуть жодної загрози.

Зараження можливе лише тоді, коли слина хворої тварини потрапляє в організм людини через укус чи подряпину та слизові оболонки (очі, ніс, рот).

Якщо ж ви знайшли кажана, який просто лежить на землі у лісі (особливо вдень), це ненормальна ситуація. У дикій природі кажани ніколи добровільно не сідають на землю – з рівної поверхні більшості з них надзвичайно важко злетіти через особливу будову крил та лап.

Така тварина або дуже виснажена, або травмована, або дезорієнтована.

Зробіть фото та напишіть або зателефонуйте в Український Центр реабілітації рукокрилих за номером +380 66 305 98 95 (вони працюють по всій Україні та консультують онлайн). Зоологи підкажуть, як діяти, а за потреби – заберуть кажана на лікування чи зимівлю.