"Парам потрібно більше гнучкості, а не менше". 10 ідей для демографічної стійкості
Світ виявився неготовим до масштабів нинішнього падіння народжуваності.
Ще десять років тому провідні демографи, включно з Фондом ООН у галузі народонаселення, оцінювали ймовірність того, що населення світу досягне піку до кінця цього століття, лише приблизно у 30%. Тоді вважалося, що населення світу продовжить зростати і після 2100 року, розповідає експертка зі світової популяції та громадського здоров'я Рейчел Сноу.
Але у 2024 році ті самі експерти радикально переглянули свої прогнози. Тепер вони вважають, що з 80% імовірністю населення світу досягне піку до кінця століття і почне скорочуватися.
Причиною перегляду прогнозів, за словами дослідниці, стали масштаби та темпи падіння народжуваності. В Україні, наприклад, на вільній території налічується близько 29 млн людей – на один мільйон менше, ніж навіть у 2025 році. Після початку повномасштабного вторгнення РФ Україна встановила антирекорд з кількості народжених дітей на одну жінку – 0,9 (при необхідних 2,1 для відтворення нації).
Після війни нашій країні загрожує три основних виклики: неповернення з-за кордону, друга хвиля еміграції та майбутня імміграція (а з нею – імовірні соціальні конфлікти), розповідала директорка Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України Елла Лібанова.
На конференції Leading Change, організованій Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA) у Скопʼє, світові експерти обговорювали, як досягти демографічної стійкості у Східній Європі та Середній Азії.
"УП. Життя" розповість про кілька з цих ідей.
Яка демографічна ситуація в нашому регіоні?
"Вже зараз є 63 країни та території, де чисельність населення досягла піку і почала знижуватися. І це стосується не лише Європи, а й Східної Азії, Південно-Східної Азії, Латинської Америки та інших регіонів. Серед них – великі країни світу.
Прогнозується, що у 18 із цих країн протягом наступних 30 років населення скоротиться більш ніж на 20%. Серед них – Албанія, Боснія і Герцоговина, Молдова", – каже експертка зі світової популяції та громадського здоров'я Рейчел Сноу.
Дослідниця нагадала, що багато країн Центральної Азії перебувають на пізньому етапі демографічного переходу: вони все ще молоді, мають відносно високий рівень народжуваності та значний потенціал для отримання демографічного дивіденду.
На думку вченої, ці країни можуть запозичити в інших успішні практики підтримки репродуктивного здоров'я і прав, створення робочих місць та розвитку освітніх можливостей.
Водночас більшість країн Східної Європи мають низьку або дуже низьку народжуваність. І в історичному контексті – це абсолютно нова територія для світу, каже Рейчел Сноу.
На думку вченої, дослідники досить добре розуміють, як допомогти жінкам і сім'ям уникати небажаних вагітностей, але лише починають усвідомлювати, що відбувається у суспільствах, де люди мають менше дітей, ніж хотіли б, або взагалі відмовляються від батьківства.
"Одне з явищ, яке мене захоплює, – це стабільне прагнення людей мати двох дітей. За винятком Африки, це майже глобальне явище. Незалежно від того, чи дивитися на демографічні опитування, чи на дані Gallup, бажана кількість дітей стабільно відповідає рівню простого відтворення населення – приблизно 2,1 дитини.
І водночас більш ніж у половині країн світу фактична народжуваність нижча за цей рівень. Там, де існує розрив між бажаною та реальною кількістю дітей, для урядів відкривається важлива можливість для конкретних дій", – каже Сноу.
При цьому фінансові заохочення до народження дітей уже продемонстрували свою обмежену ефективність.
"Жоден окремий кредит або одноразова фінансова виплата сім'ям майже не впливає на підсумкову кількість дітей у родині. Вони можуть призвести лише до того, що люди народять дитину трохи раніше, ніж планували.
Південна Корея витратила 270 мільярдів доларів за останні 20 років на грошові виплати та податкові пільги – майже без жодного впливу на народжуваність", – коментує Сноу.
Як досягти демографічної стійкості
1. Більш рівномірно розподіляти хатню працю
Рівномірний розподіл домашньої праці сприяє підвищенню народжуваності, каже Сноу.
Дослідження показують: чим більше чоловіки залучені до догляду за дітьми та ведення домашнього господарства, тим вища ймовірність, що сім'я вирішить народити більше дітей.
2. Захищати репродуктивні права
Ефективна демографічна стратегія має ґрунтуватися на правах людини, свободі вибору та гендерній рівності, вважає Сноу.
На думку дослідниці, спроби обмежити репродуктивний вибір, скорочення фінансування контрацепції або звуження можливостей жінок поєднувати роботу і сімейне життя - не є продуктивними.
"Контрацепція є важливим інструментом для пар, щоб планувати створення сім'ї. А сімейне життя потребує гнучкості. Парам потрібно більше гнучкості, а не менше", – вважає Сноу.
Натомість ситуацію можуть покращити гнучкі умови праці, відпустки по догляду за дитиною, доступний якісний догляд за дітьми, а також підтримка догляду за літніми людьми.
3. Адаптуватися до демографічних змін, а не намагатися повернути попередні тенденції
Мати демографічних політик – допомогти суспільству пристосуватися до старіння населення, міграції та змін у структурі сім'ї, підкреслив Марк Пірсон, заступник директора з питань зайнятості, праці та соціальних справ в Організації економічного співробітництва та розвитку.
"Основна мета демографічної політики має бути спільною для всіх країн: підтримувати людей у тому, щоб вони могли мати ту кількість дітей і в той час, коли вони цього хочуть, і протидіяти політикам, які намагаються змінити чисельність населення шляхом обмеження репродуктивних прав і вибору", – додає Сноу.
4. Дбати про координацію між секторами, а не про фрагментовані ініціативи
Демографічні виклики охоплюють ринок праці, освіту, охорону здоров'я, житлову політику та міграцію. Без інтегрованого підходу навіть активна політика не працює ефективно, переконані у Population Europe.
"Демографічні зміни часто подаються як сукупність кількох викликів: старіння населення, міграція та низька народжуваність – саме остання зараз привертає найбільшу увагу. Але іноді справжнім або головним викликом є фрагментарність політичних рішень.
По всій Європі ми бачимо не нестачу політичної активності, а радше нестачу інтеграції між політичними заходами та слабку координацію. Можливо, сьогодні демографічна стійкість полягає не стільки у впровадженні нових інструментів, скільки в узгодженні вже існуючих між різними секторами та рівнями управління", – каже заступник виконавчого секретаря Population Europe Ондерджан Муті.
На його думку, інтеграція політичних сфер надзвичайно важлива: наприклад, міграційну політику не можна відокремлювати від потреб ринку праці, цілей регіонального розвитку, освіти та догляду за дітьми.
Так само політика щодо старіння населення має бути пов'язана із системами охорони здоров'я, інфраструктурою догляду й участю жінок у ринку праці (бо доглядову працю наразі виконують переважно жінки).
"Країни, які відійшли від ізольованих заходів і перейшли до більш інтегрованих політичних рамок, краще пристосовані до демографічних змін", – каже Муті.
5. Поєднувати демографічну політику, зокрема міграційну, із захистом ідентичності
Країнам важливо не лише створювати умови для залучення більшої кількості людей, а й зберігати соціальну згуртованість та культурну ідентичність.
"Демографічна політика може одночасно підтримувати інновації, економічний розвиток і культурну спадщину", – каже Рейчел Сноу.
У цьому сенсі Естонію та Ісландію часто ставлять у приклад через їхні політики зі збереження мови та культурної ідентичності.
6. Інтегрувати жінок та літніх людей в економіку
Організація економічного співробітництва та розвитку прогнозує, що без належних політичних рішень країни можуть втратити до 40% потенційного економічного зростання, бо кількість людей, які залишають ринок праці, перевищуватиме кількість тих, хто на нього входить.
Марк Пірсон наголосив, що для подолання демографічних викликів потрібна комплексна політика. Йдеться про рівну оплату праці для жінок і чоловіків, розширення доступу до послуг догляду за дітьми та створення умов для тривалішої участі людей старшого віку на ринку праці.
Важливою також є ефективна політика у сфері охорони здоров'я, щоб люди довше залишалися здоровими та активними.
Інвестиції в охорону здоров'я тісно пов'язані з демографічною динамікою: вони не лише знижують дитячу смертність, а й допомагають людям залишатися здоровими у старшому віці.
"Здоров'я – це ключова інвестиція для зміцнення людського капіталу, досягнення демографічного дивіденду та забезпечення здорового старіння", – каже Рейчел Сноу.
Саме тому важливо боротися за літніх людей на ринку праці, за їхнє здоровʼя і соціальну включеність – і не тоді, коли їм виповнюється 60 років, а превентивно.
7. Пріоритезувати людей, а не цифри
"Демографічна стійкість залежить від однієї ключової речі – створення політики для людей, а не навколо цифр населення.
У таких дискусіях ми часто зациклюємося на цифрах: рівні народжуваності, коефіцієнтах залежності, міграційних потоках. Це важлива частина історії, але не вся історія", – каже представниця HelpAge Ріа Тарік.
Здорове або активне старіння не починається тоді, коли людям виповнюється 60 чи 65 років. Воно потребує ранніх інвестицій у здоров'я, освіту, гідну працю та гендерну рівність, наголошує Тарік.
Можливості, які люди отримують у молодості, формують їхню стійкість і добробут у старшому віці. Тому, на думку дослідниці, людей важливо супроводжувати на кожному етапі життя.
"По суті, усе це – про людський капітал: забезпечити людей здоров'ям, навичками та можливостями, щоб вони могли повноцінно брати участь у житті суспільства та ринку праці. Саме тому старіння [популяції] не можна розглядати окремо. Воно тісно пов'язане з ринком праці, гендерною рівністю та ширшими політичними рішеннями.
Ще один аспект – нерівність. Нерівність накопичується протягом життя й особливо помітна в старшому віці. Наприклад, жінки частіше мають перервану кар'єру та працюють у неформальному секторі. І що ми бачимо, коли жінки старішають? Більшість із них не мають достатнього пенсійного захисту", – каже Ріа Тарік.
8. Запроваджувати найважливіші зміни на рівні громад
Рінтаро Морі, мер японського міста Такаразука, вважає, що саме локальні спільноти формують відчуття підтримки та стабільності.
Представник Population Europe також вважає, що уряди мають враховувати потенціал на місцях.
"Муніципалітети, громадянське суспільство та роботодавці вже зараз дуже практично управляють демографічними змінами. Іноді саме вони компенсують прогалини в національній координації. Вони успішно вирішують проблеми, хоча часто не мають сталого фінансування, інституційної підтримки та механізмів для масштабування успішних практик і поширення їхнього досвіду.
Тому партнерство з місцевими громадами та органами влади – це не додаткова опція, а надзвичайно важливий елемент демографічної стійкості", – каже Ондерджан Муті.
9. Зробити демографічну грамотність частиною державного управління
Регіональна директорка UNFPA Флоренс Бауер підкреслює, що урядовці повинні краще розуміти демографічні процеси та вміти використовувати дані для формування рішень.
Для цього необхідно краще досліджувати потреби молоді: що впливає на рішення про народження дітей, що стримує створення сім'ї або, навпаки, спонукає до еміграції.
В ООН вважають, що уряди мають системно використовувати демографічні прогнози під час планування розвитку та формування бюджетів.
Ці дані – критично важливі для розподілу державних бюджетів на базові послуги, як-от охорона здоров'я, освіта та соціальний захист.
"Коли ми аналізуємо демографічні мегатренди та маємо якісні дані, уряди можуть перейти від реактивних відповідей до проактивного, стійкого планування. Вони можуть ухвалювати політики, засновані на доказах, і забезпечувати ефективний розподіл державних ресурсів.
Стратегічна цінність демографічного прогнозування є очевидною. Кожен долар, інвестований у такі дані, приносить 32 долари віддачі", – додає Піо Сміт, помічник Генерального секретаря ООН і виконувач обов'язків заступника виконавчого директора UNFPA з програм.
10. Розвивати довіру до інституцій
На думку японця Рінтаро Морі, політика має створювати теплу й підтримувальну атмосферу, а влада – давати чіткий сигнал, що люди та їхні потреби є пріоритетом.
Довіра до інституцій дуже важлива і для примноження популяції, адже дослідження показують, що вона є ключовим фактором демократичної поведінки, погоджуються у Population Europe.
"Рішення щодо народження дітей, залишення в певному регіоні чи країні або міграції значною мірою залежать від відчуття стабільності та бачення майбутнього.
Там, де інституції сприймаються як справедливі, прозорі та надійні, суспільства краще здатні витримувати демографічний тиск і адаптуватися до нього", – каже Ондерджан Муті.
Що кажуть в Україні
Представник України на конференції, очільник Директорату стратегічного планування Мінсоцполітики Сергій Собчук заявив, що найбільший виклик зараз – високий рівень невизначеності через війну.
Російське вторгнення змінило життя мільйонів людей, а в умовах масової міграції, смертей та окупації територій планувати майбутнє стало майже неможливо.
"Війна впливає одночасно на всі демографічні процеси: міграцію, народжуваність, смертність і навіть структуру сімей. У такій ситуації надзвичайно важко довгостроково планувати.
Також дуже складно забезпечити узгодженість політики між усіма секторами – від економіки та освіти до охорони здоров'я та соціального захисту", – сказав представник України.
…
Коли йшлося про демографічну стійкість, на конференції звучали позитивні приклади різних країн. Наприклад, історія маленького японського міста Такаразука, яке стало символом комфортного середовища для життя та туристичної привабливості.
Багато країн, від Румунії до Киргизстану, ділилися своїми напрацюваннями та говорили про наболіле.
Втім, лише представник українського Мінсоцполітики прямо назвав повномасштабну війну в Україні фактором, який поглиблює демографічну кризу.
Виникає питання: чи повною мірою міжнародні організації та представники регіону Східної Європи та Центральної Азії (EECA) усвідомлюють, що саме геноцидальна війна в центрі Європи вже сьогодні є демографічним викликом для регіону?
Говорити про гнучкі графіки роботи, дитячі кімнати чи оплачуваних нянь значно складніше, коли майбутні батьки гинуть від російських ракет, мільйони людей живуть у стані постійної невизначеності, а сім'ї вимушено розділені між країнами.
Коли значна частина державного бюджету спрямована на оборону. Коли люди вивозять дітей за кордон, не знаючи, чи зможуть повернутися. І коли навіть найкращі соціальні політики не здатні дати молодим сім'ям базового відчуття безпеки для дітей.
На конференції не прозвучало, що цей виклик стосується не лише України. Що війна та нестабільність можуть мати довготривалі демографічні наслідки для всієї Східної Європи (хоча для деяких країн, куди масово мігрували українці, є й позитивні ефекти).
Відповідь на питання, наскільки світ готовий це враховувати, залишимо на розсуд читачів.
А поки що головний висновок: демографічна політика має боротися не за "показники народжуваності", а за можливість для людей мати стільки дітей, скільки вони хочуть. Принаймні спробувати.
Олена Барсукова, Українська правда. Життя
