Не лише мопси: вчені визначили 12 порід собак, які мають ризик серйозних проблем із диханням

Науковці визначили 12 порід собак, які мають підвищений ризик розвитку брахіцефалічного обструктивного синдрому дихальних шляхів (BOAS) – стану, що може спричиняти серйозні порушення дихання.
До переліку, зокрема, потрапили популярні пекінеси, ши-тцу та стаффордширські бультер'єри, йдеться в новому дослідженні Кембриджської ветеринарної школи.
У журналі PLOS One команда вчених опублікувала перелік із таких порід:
- пекінес;
- японський хін;
- ши-тцу;
- брюссельський гриффон;
- бостон-тер'єр;
- бордоський дог;
- кінг-чарльз-спанієль;
- стаффордширський бультер'єр;
- кавалер-кінг-чарльз-спанієль;
- чивава (відомі як "чихуахуа");
- боксер;
- аффенпінчер.
BOAS – це хронічне захворювання, характерне для собак із короткою мордою. Через зміни у верхніх дихальних шляхах вони звужуються, що спричиняє шумне дихання, проблеми з фізичною активністю, сном, а також складнощі з переносимістю спеки та стресу.
Зауважимо, що дослідження не включало мопсів, французьких бульдогів і англійських бульдогів, бо їх уже детально вивчали раніше як породи з високим ризиком BOAS. У новій роботі вчені перевіряли інші 14 порід, щоб з'ясувати, чи є ризики і в них.
"BOAS існує у вигляді спектра. У деяких собак прояви легкі, але в тяжчих випадках це може суттєво знижувати якість життя і ставати серйозною проблемою для добробуту тварини.
Хоча операції, контроль ваги та інші втручання можуть допомогти, ця хвороба має спадкову природу, і нам ще багато потрібно дізнатися про те, як зменшити ризики для майбутніх поколінь", – каже дослідниця Кембриджської ветеринарної школи Френ Томлінсон.
Науковці оцінили майже 900 собак під час індивідуальних оглядів у ветеринарній лікарні Queen's Veterinary School у Кембриджі, на виставках собак і під час спеціалізованих днів перевірки здоров'я.
Фінансування для дослідження забезпечила благодійна організація The Royal Kennel Club Charitable Trust.
Собакам оцінювали дихання до і після трихвилинного фізичного навантаження, фіксуючи шуми у верхніх дихальних шляхах та ознаки утруднення або дискомфорту. Тих, у кого не було проблем із диханням, відносили до здорових, а собак із шумами у верхніх дихальних шляхах класифікували від легкого до важкого ступеня BOAS-ризику.
Найвищий ризик зафіксували у пекінесів і японських хінів: ознаки синдрому мали 89% і 82% собак відповідно – показники співставні з мопсами та бульдогами.
Породами з помірним ризиком назвали кінг-чарльз-спанієлів, ши-тцу, брюссельських гриффонів, бостон-тер'єрів і бордоських догів. Від половини до 3/4 собак у цих групах мали прояви синдрому.
Нижчий ризик зафіксували у стаффордширських бультер'єрів, кавалер-кінг-чарльз-спанієлів, чивав, боксерів і аффенпінчерів: приблизно половина собак мали шумне дихання, але лише у небагатьох випадках цей показник був клінічно значущим.
Дослідники також встановили, що на ризик розвитку BOAS впливають зайва вага, звужені ніздрі, ширша й коротша форма голови, товстіша шия та коротший хвіст у деяких порід.
"Наші результати показують, що зв'язок між довжиною морди й ризиком BOAS складніший, ніж зазвичай вважають", – каже дослідник Девід Сарган.
Водночас вчені наголошують: кожна порода має власний профіль ризику, тож підхід до зменшення поширеності BOAS має бути індивідуальним для різних порід. Наразі найточнішим способом визначити наявність синдрому залишається оцінка дихання під час ветеринарного огляду.
"Усвідомлення факторів ризику може допомогти заводчикам і майбутнім власникам обирати собак, менш схильних до цього синдрому. Також це важливо для суддів на виставках, щоб не заохочувати ознаки, пов'язані з ризиком BOAS", – зазначає співкерівниця дослідження Джейн Ледлоу.

