Генію Перельману не потрібен мільйон, бо він знає, як керувати Всесвітом
Уже рік, як геніальний математик, що довів теорему Пуанкаре Григорій Перельман, над котрою працювали десятки років всі вчені світу, відмовився від присудженої йому премії в один мільйон доларів.
Тоді він пояснив це так: "Я відмовився (від премії). Ви знаєте, у мене було дуже багато причин і в ту, і в іншу сторону. Тому я так довго вирішував", - зауважив Перельман.
"Якщо говорити зовсім коротко, то головна причина - це незгода з організованим математичним співтовариством. Мені не подобаються їхні рішення, я вважаю їх несправедливими", - заявив науковець.
 |
Математик з мамою |
Його не цікавить вино, гроші жінки... він мешкає разом з матір'ю у "хрущовці" в Санкт-Петербурзі, спілкується лише з кількома наближеними, зрідка виходить з авоською в магазин. Його не цікавить те, що цікавить звичайних чоловіків. Він закрився від усього світу: не стрижеться, не голиться, не стриже нігті.
Коли стало відомо, що він відмовився від нагороди, журналісти десятками чергували біля його під'їзду, але нікому так і не вдалося взяти у генія інтерв'ю, пише Комсомольская правда.
Лише зараз з математиком вдалося поспілкуватися виконавчому продюсеру московської кінокомпанії "Президент-фільм" Олександру Забровському. Він не тільки зміг поговорити з Перельманом, але й отримав згоду на зйомки про нього художнього фільму.
Як йому це вдалося? Спочатку він зв'язався із єврейською громадою у Санкт-Петербурзі. Через неї вийшли на матір генія, надавши їй допомогу. Потім мати поговорила зі своїм сином, гарно охарактеризувавши їх. І математик довірився.
Забровський охарактеризував генія, як абсолютно адекватну, здорову, нормальну людину. "Реалістичний, прагматичний і розсудливий, проте не позбавлений сентиментальності та азарту. Все, що йому приписували у пресі, наче він "не в собі" - повна маячня. Він твердо знає чого хоче, і знає, як дістатися цілі", - сказав Забровський.
Фрагменти інтерв'ю
Перельман: "Я знаю, як управляти Всесвітом. И скажіть, навіщо мені бігти за мільйоном?"
- Григорій Якович, ще школярем ви представляли СРСР на математичній олімпіаді у Будапешту. І взяли золоту медаль...
- Готуючись до олімпіади, ми намагалися вирішувати задачі, де неодмінною умовою було вміння абстрактно мислити. В цьому відхиленні від математичної логіки і був головний сенс щоденних тренувань. Для того, аби знайти правильне рішення, необхідно було уявляти собі "шматочок світу".
 |
- Не важкувато для школярів?
- Якщо говорити про умовні та безумовні рефлекси, немовля від народження пізнає світ. Якщо можна тренувати руки та ноги, то чому не можна тренувати мозок?
- А не згадаєте яку-небудь задачку тієї пори, що здавалася нерозв'язною?
- Нерозв'язною... Скоріше, ні. Важко вирішальною. Так точніше. Пам'ятаєте біблейську легенду про те, як Ісус Христос ходів по воді, наче сушею? Так от мені треба було розрахувати, з якою швидкістю він повинен був рухатися водою, аби не провалитися.
- Розрахунки виявилися правильними?
- Ну якщо легенда досі існує, значить, я не помилився. Тут немає жодної особливої загадки. Дякуючи нашим вчителям ми все достатньо гарно вивчили топологію - науку, що дозволяє зрозуміти властивості простору та оперувати формулами, розуміючи їх прикладне значення, що допомагає домагатися швидких та точних результатів. До речі, я тоді не вважав перемогу на олімпіаді якоюсь знаковою подією - це був всього лише один із етапів пізнання в улюбленій науці.
Міг стати музикою
- А ви знаєте, що мені довелося поламати голову, обираючи професію?
- Як же так?
- Я мав право вибору без екзаменів вступати у будь-який навчальний заклад Радянського Союзу без іспитів. От і вагався між мехматом та консерваторією. Вибрав математику... Мені тоді дуже цікаво було згадувати студентські роки. Ми так багато встигали тоді... Процес пізнання захоплював... Ми забували про дні тижня та пори року...
- У двадцять з лишнім років ви сказали нове слово у науці...
- Ніяких слів я не говорив... просто продовжував досліджувати проблеми вивчення властивостей тримірного простору Всесвіту. Це дуже цікаво.
- Намагалися осягнути неосяжне?
- Абсолютно вірно. Тільки от неосяжне теж осяжне. Дисертацію писав під керівництвом академіка Олександрова. Тема була неважкою: "Сідловидні поверхні у евклідовій геометрії". Можете уявити собі нескінченності рівновеликі і нерівномірно віддалені одне від іншого? Нам треба виміряти западини між ними.
- Це теорія?
- Це вже практика. По якій орбіті полетить космічний корабель до сузір'я Псів? Які перешкоди зустріне на своєму шляху... Хочете ще простіше? Чи варто косити сіно між трьома пагорбами? Скільки людей і машин для цього потрібно? Міністерство сільського господарства, виявляється, ні до чого. Є формула. Користуйся. Рахуй. І жодні кризи тобі не страшні.
- А чи це не схоластика?
- Це колесо, сокира, молот, ковадло - все що завгодно, та тільки не схоластика. Давайте розберемося. Особливості сучасної математики полягають у тому, що вона вивчає штучно створені об'єкти. Не існує в природі багатовимірних просторів, немає груп, властивості яких посилено вивчають математики. І якщо в техніці постійно створюються нові апарати, всілякі прилади, то і в математиці створюються їх аналоги - логічні прийоми для аналітиків у будь-якій області науки.
І всіляка математична теорія, якщо вона сувора, рано чи пізно знаходить застосування. До прикладу, багато поколінь математиків і філософів намагалися аксіоматизувати філософію. В результаті цих намагань була створена теорія булевих функцій, що була названа іменем ірландського математика та філософа Джорджа Буля. Ця теорія стала ядром кібернетики і загальної теорії управління, котра разом із досягненнями інших наук призвели до створення комп'ютерів , сучасних морських, повітряних та космічних кораблів. Таких прикладів історія математики дає десятки.
- Значить кожна ваша теоретична розробка має прикладне значення?
- Безумовно. Для чого стільки років варто було битися над доказом гіпотези Пуанкаре? Простіше суть її можна викласти так: якщо тримірна поверхня у чомусь схожа на сферу, то її можна розправити у сферу. "Формулою Всесвіту" ствердження Пуанкаре називають через його важливість у вивченні складних фізичних процесів у теорії всесвіту і через те, що воно не дає відповіді на питання про форму Всесвіту. Зіграє цей доказ велику роль у розвитку нанотехнологій.
- Значить "бадьорі" "життєстверджуючі" доповіді "піонерів" цієї галузі....
- Абсолютна нісенітниця. Спроба побудувати дім на піску... я навчився вираховувати пустоти, разом з моїми колегами ми пізнаємо механізми заповнення соціальних та економічних "пустот". Пустоти є всюди. Їх можна вирахувати, і це дає великі можливості... Я знаю, як управляти Всесвітом. И скажіть, навіщо мені бігти за мільйоном?
Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на газету "Комсомольская правда", в будь-якому вигляді заборонені.