Двоє українців борються з хамством "Укрзалізниці". Відео

34
23 травня 2013

Розмова з засновниками проекту "Поїздка", котрий вчить пасажирів Укрзалізниці відстоювати свої права

Поїздки в поїздах в Україні – особлива фольклорна процедура. Купе і плацкарти – це вже паралельний світ з провідницею-мамою, смородом риби, поганим сном, спонтанними розмовами про погоду, чаєм "Байрон", ритуальним розпиттям спиртного, вікнами, що не закриваються взимку і не відкриваються влітку.

В той же час вагони – зона побутового свавілля, дрібних регулярних правопорушень виною яких стає недоречна розслабленість пасажирів та провідників.

Автори проекту "Поїздка"– перші, хто звернув на це увагу. З холодними вагонами, шумними сусідами, брудною постіллю, зверхністю обслуговуючого персоналу – з усім цим можна і треба воювати.

Проект "Поїздка" – це каталог найтиповіших ситуацій дискомфорту в дорозі та їх правових рішень.

Його засновники Олександр Бондаренко та Сергій Павлов розповідають свій хрестовий похід проти зухвалого монополіста "Укрзалізниці", про мету та кошторис свого стартапу та відповідають на популярне питання, чи повинні пасажири здавати провідникові постіль.

– Розкажіть, з чого виник задум проекту "Поїздка"?

Олександр: Якось ми їхали 120-м поїздом Донецьк–Київ з 8-го на 9-те березня у вагоні і було так холодно, що ми зрозуміли – треба щось робити.

Спитали провідницю, яка зараз температура. Вона, будучи в тулубі і теплому капелюсі відповіла, що холодно. Нас це просто розлютило, ми власноручно склали акт, попросили книгу скарг.

Нам пояснювали: "Хлопці, ви розумієте, навіть в будинках існують кутові квартири, там завжди холодніше". На що ми відповідали, що не знали, що також існують і кутові вагони. Це такий жарт. Але чесно кажучи, нам набридло вислуховувати ту брехню працівників "Укрзалізниці", які просто не хочуть дотримуватися законодавства.

З того часу почалася паперова війна. У вересні ми подумали, що можна створити такий додаток для мобільних пристроїв, який допомагав би пасажирам захищати свої права.

Тому що у нас є така нехороша традиція ще з радянських часів – люди знають про право на працю та право на відпочинок, однак нічого не знають про інші права, зокрема, про право пасажира "Укрзалізниці".

POJIZDKA from BIGGGGIDEA.COM on Vimeo.

Наш проект – це такий малесенький крок, наша добра воля, щоб змінювати ситуацію з правовим нігілізмом в країні. Насправді, таких напрямків роботи дуже багато, але ми обрали напрям Укрзалізниці, бо багато їздимо і нам ця тема дуже близька.

Сергій: "Укрзализниця" – монополист передвижений. Около 50% пассажирских перевозок в Украине – это перевозки по железной дороге. Каждый гражданин Украины, включая пенсионеров и младенцев, ежегодно проводит около 20 часов на железной дороге.

Фактически один день в году мы находимся в поездах, Это не считая нахождения на вокзалах, приобретение билетов.

В дороге мы становимся очень уязвимыми и беззащитными. Мы едем в вагоне, и от этого никуда не убежишь. Если есть какой-то конфликт, неудобство, унижение со стороны попутчиков или обслуживающего персонала, это всегда сильно отражается на психологическом состоянии пассажира.

Мы все ощущаем, что качество услуг на железной дорог в последнее время падает. "Укрзализныця" не выдерживает уровень услуг, прописанный в законодательстве.

Олександр: Проблема не лише в вагонах, проблема в головах. Наприклад, на нашій сторінці в Фейсбуці жінка лишила повідомлення, що вона їхали в поїзді Київ–Ужгород з новісінькими вагонами, але не працювали вакуумні туалети.

Для нас це було просто відкриття – вакуумні туалети, здавалося, не повинні ламатися. Але несправний поїзд випустили в рейс – це нісенітниця.

Розумієте, якщо пасажири плавно і ненав’язливо не проконтролюють "Укрзалізницю", то ми навіть не знаємо, хто ще може цю ситуацію вирішити.

- Чи вважаєте ви, що пасажиру буде достатньо просто послатися на якусь норму законодавства та заявити у вагоні про свої права? Чи провідник взагалі прореагує на це, чи будуть його чекати якісь санкції у випадку відмови?

Олександр: Це питання вагових категорій. Провідник більш освічений в законодавстві, він може посилатися на якісь постанови чи внутрішні інструкції, яких навіть не існує в природі.

А пасажир не знає, що йому належить за законом. Тому сайт poizdka.org додає пасажирові ваги. Завдяки нам пасажир може заявити: мені це належить за законом, будь ласка, дайте. Якщо ви цього не виконаєте, я зараз напишу скаргу.

І провідники цього страшенно бояться. І не лише провідники, а й начальники поїздів.

Коли йдеться про їхні права, наші люди зазвичай реагують стереотипно: або починають волати один на одного, або розводять руками – нічого не зробиш, таке на кожному кроці.

Проте, якщо знати свої права, все відбувається інакше. Я це кажу з власного досвіду. Якщо ви озвучуєте, які маєте права і посилаєтесь на закони, то вас обслуговують за законом.

Насправді провідники добре знають, як обслуговувати людей і бояться тих, хто знає закон.

У нас є домовленість з "Інспекцією обслуговування пасажирів" про те, що вони реагуватимуть оперативно на всі скарги, які надходитимуть через систему "Поїздка".

І в нас вже є приклади, коли люди скаржилися і ситуація вирішувалася. Можливо, не так і оперативно, як би ми хотіли, але наслідки були – звільнили начальника поїзда через те, що в нього не було дотримано температурний режим.

– У вас на сайті дуже великий перелік прав пасажирів, від того, що комусь не видають шахи в поїзді, до того, що провідник може виявитись п’яним. З вашого досвіду, які правопорушення зустрічаються найчастіше? Можливо є щось таке, що ми вже сприймаємо як норму, а насправді це правопорушення?

Олександр: Найчастіше у нас на сайті люди читають про ситуацію зі здачею постелі провідникові. Тобто пасажири відчувають, що щось тут не так, але довести не можуть. Насправді, пасажири не повинні здавати постіль провідникові. Це обов’язок саме провідника.

Інше кричуще порушення, з яким ми зустрічалися найчастіше, – неповажливе ставлення до пасажирів.

Персонал "Укрзалізниці" має ставитися до пасажирів з повагою, уважно вислуховувати, говорити з стисло та зрозуміло. Якщо є якісь недоліки в роботі "Укрзалізниці", то провідники зобов’язані вживати заходів щодо їх усунення, незалежно від того, з чиєї вини вони виникли. Це прописано у законі.

Тому головна наша мета - добитися того, щоби з "Укрзалізниці"зникло хамство. Якщо це станеться, ми на 90% вирішимо проблеми з обслуговуванням пасажирів.

Всі прекрасно розуміють, що технічний парк старий, що можна не дотриматися теплового режиму, водопостачання чи якихось інших речей. Це все можна пережити, але не хамство, коли до людей ставляться зневажливо.

- Ваш сайт уже запущено, на ньому вже є інформація. Розкажіть, на що ви збираєте гроші в такому випадку?

Сергій: Запуск сайта – это лишь третья часть того, что мы хотели сделать в юридическом смысле. Там неотработанны и не описаны ситуации, связанные с вокзалами и билетами.

В первую очередь, мы будем делать ставку на ситуацию с билетами, потому что много нюансов появилось после изменения законодательства и с появлением электронной системы приобретения билетов.

Также мы хотим создать сайт, рассчитанный на мобильные устройства: планшеты, смартфоны. Сейчас мы привязаны к интернету, без него не можем получить информацию.

Поэтому мы хотим создать мобильные приложения для Андроида и Айфона, чтобы человек мог пользоваться ими, не подключаясь к интернету. Сами мы не потянем этого, нам нужны финансы, чтобы привлечь специалистов.

Также мы хотим доработать спектр уже случившихся ситуаций. Чтобы сделать максимально удобным бумажный футбол с чиновниками. Если вы знакомы с сервисом "УкрЯма", там есть возможность автоматически оформлять жалобы на Укравтодор, мы хотим также предоставить такую возможность людям.

Чтобы с помощью проекта "Поездка" человек мог оформить свою жалобу и отправить ее в предназначенное для этого ведомство.

– 50 тис. грн. доволі серйозна сума, раніше на Спільнокошті фігурували менші суми…

Олександр: 25 тисяч піде на створення змісту. Ми користуємось консультацією юристів, це також гроші. Решта піде на створення мобільних додатків. Часто додаток до Айфона коштує більше, ніж заявлена сума. Але ми робимо поправку на те, що це соціальний проект і будемо співпрацювати з людьми, які не накручуватимуть ціни.

Тобто це доволі скромні гроші для втілення проекту такого масштабу.

Попередню частину ми створювали з грантом від ООН в розмірі 10 тисяч гривень. Це мікрогрант, і ми дуже вдячні тим, хто з нами працював і надавав безкоштовну допомогу у створенні першої частини проекту. Та надалі на підтримку проекту все одно потрібні гроші.

- Чи займаєтесь ви якимись іншими проектами, окрім "Поїздки"?

Сергій: У нас у планах есть создание проекта по общей государственной статистике в Украине. Этот проект пока стоит на запасном пути. Мы от него не отказались, просто отложили.

Олександр: У нас дуже багато задумів. Можна довго перелічувати напрямки, в яких у нашому суспільстві є проблеми.

Наприклад, житлово-комунальний сектор, тут і "кінь не валявся". Нас часто просять "зробити щось", що б захистило права людей при спілкування з житлово-комунальним сектором. Ми б залюбки це зробили, однак зараз у нас просто руки до цього не дійдуть.

Є також ситуації з дотриманням прав споживачів у супермаркетах, кафе – всюди, де люди мають права, але їх не знають.

Створення таких сайтів як "Поїздка" для інших сфер суттєво покращило би ситуацію з правовим нігілізмом. На нашу думку, саме за такими системами майбутнє. Можливо, якраз завдяки цьому інтерв’ю ми знайдемо однодумців, які б допомогли нам реалізувати інші проекти.

- Чому ви вирішили робити саме мобільну версію замість компанії по впровадженню Wi-Fi в поїздах?

Сергій: Мобильный интернет развивается быстрыми темпами. Поэтому мы делали ставку не на Wi-Fi, а на то, что через некоторое время практически у каждого пассажира будет смартфон и возможность выйти в интернет.

Олександр: Коли ми презентували наш проект на всесвітньому дні боротьби з корупцією 9 грудня, нас запитали: "Хлопці, а навіщо робити мобільний додаток, а не повоювати за те, щоб у кожному вагоні поставили домофон для зв’язку з Інспекцією обслуговування пасажирів?".

Але, на жаль, "Укрзалізниця" не хоче, щоб пасажири скаржилися, що їх права порушуються. Ми від них отримали відписку про те, що "Укрзалізниця" не має можливості матеріально-технічної реалізації такого проекту.

Цю кампанію має підтримати дуже багато людей. Але якщо ми навіть забезпечимо всі поїзди Wi-Fi, чи будуть захищені права пасажирів? Все рівно потрібен якийсь контент.

На сайті "Укрзалізниці" є форма, яку пасажир може заповнити, якщо він стикнувся з порушенням. Але там ціла низка вимог і така довжелезна форма, що людина просто обламається заповнювати її.

Там можна додати відео порушення. Але щоб зняти таке відео, треба пам’ятати, що у нас діє Цивільний кодекс, який захищає право людей на відмову від зйомки. Тобто чи будуть ці докази законними?

Тут виникає багато питань, але ніхто не збирається інформувати пасажирів про їхні права. І ми вважаємо, що цей пробіл треба заповнювати. 



powered by lun.ua