Художник Володимир Кузнєцов: Провокація була не моя, а куратора

451
26 липня 2013

Володимир Кузнєцов - український художник і учасник групи Р.Е.П., сьогодні став одним з головних ньюз-мейкерів.

Володимир мав брати участь у виставці "Велике і величне" у Мистецькому Арсеналі, проте його робота "Коліївщина: Страшний суд" була знищена директором Наталією Заболотною.

Сьогодні стало зрозуміло, що відбулась "зачистка" виставки від робіт, які могли не сподобатися Віктору Януковичу.

Робота "Коліївщіна. Страшний суд" була третьою роботою на тему повстання. Перша "Коліївщина" була показана в PinchukArtCentre в 2011 році, друга "Коліївщина: Remanufacture" у Варшаві у Замку Уяздовському. Обійшлося без скандалів.

Тепер у Мистецькому Арсеналі мистецтво Кузнецова офіційно визнано небезпечним.

"Українська правда. Життя" поставила художнику кілька питань.

- Чому ти вирішив брати участь у цій виставці? 

- Мене запросили організатори, як і декількох інших художників. Частина художників одразу відмовилася від участі, мотивуючи своє рішення несумісністю та небезпекою злиття церковних догм, репресивністю державної політики, цензурою в поєднанні з культурою, свободою висловлювання та сучасним мистецтвом зокрема.

Я вирішив, що просто відмова не дасть того резонансу, ніж правдиве висвітлення ситуацій, і відвідувачі виставки в Арсеналі мали б це побачити. Мені важливо за допомогою мистецтва спілкуватися з різноманітними аудиторіями. Публіка Арсеналу мені важлива.

- Питання про міру компромісу. Ось ти кажеш, що важлива публіка, що хочеш донести до людей щось важливе. Де на твій погляд проходить кордон допустимого для художника? Скажімо, якби сталося подібне з роботою іншого художника, щоб ти робив?

- Зобразити можливо все, але залежить від контексту. Я не вважаю, що зобразив щось недопустиме. Все відкрито та прозоро. Аплодував би за чесність та правдивість висловлення.

 "Коліївщина: Страшний суд". Фото Volodymyrkuznetsov.com

- Як саме відбувалось обговорення концепції ?

- Куратор виставки Наталя Заболотна та Олександр Соловйов бачили мою роботу Коліївщина: Remanufactureв "Замку Уяздовському" в Польщі і запропонували взяти участь у виставці "Велике і Величне" з роботою на тему Коліївщини.

Я запитав, чи не бентежить їх контекст Коліївщини, як одного з найкривавіших повстань проти тогочасної влади. На що отримав відповідь, що моя місія - гротескний художній образ, а в моїх роботах їм важлива мова та форма, а не про що вони. 

Я відповів згодою, запропонувавши назву "Коліївщина: Страшний Суд". Я вирішив, що страшний суд в контексті сакральних ікон буде дуже доречним.

- Прокоментуй, будь ласка, заяву Наталії Заболотної, про те що ти не виконав свої зобов'язання в рамках проекту.

- Зобов'язання були не малювати відрізаних голів та порнографії, а також не використовувати персоналій, на що я дав згоду.

Зауважу, що, зважаючи на те, що в давні часи художники, малюючи сцени страшного суду, не піддавалися такій цензурі, можна сказати, що сьогоднішня Україна архаїчніша за середньовіччя.

 

- Чи намагалася Наталя Заболотна з тобою особисто зустрітися і пояснити свою позицію?

- Ні. Була зустріч, коли вона повідомила, що я не можу завершити свою роботу, і все.

- У вас був підписаний контракт, де вказано якою має бути робота: розмір, наратив, колір, і т.д.

- Підписувати контракти в українських державних інституціях все ще не прийнято. 

- Якщо я, як журналіст, зіткнуся з фактом цензури, то звернуся до медіа-профспілки, руху "Стоп цензурі". Коли були зняті з прокату "Українські злі", я, наприклад, думала залучити "Союз кінематографістів" як арбітра. Шкодую, що цього не зробила, бо це був би корисний прецедент. Чи збираєшся ти звертатися до Спілки художників за допомогою? Якщо ні, то чому?

- Зазвичай вони ігнорують контакти з сучасним мистецтвом. Дякую за пропозицію, обов’язково напишу їм.

- Розкажи, будь ласка, які зобов'язання куратора цього проекту?

- Визначитися з напрямком роботи художника та дати йому свободу висловлювання. Я попереджав, що композицію я створюю імпровізаційно, в живому процесі роботи, як і було з роботою "Коліївщина: Remanufacture"в "Замку Уяздовському" в Польщі, беручи до уваги контекст "тут і зараз", але маючи на увазі основні масиви: Коліївщина, Страшний Суд та українські новини.

Не уявляю, якого іншого сюжету мав би очікувати куратор.

- Наталя Заболотна заявила, що знищення твоєї роботи - це її власний перформенс. Яка буде відповідь з твого боку як художника і громадянина?

- Як мінімум - сповістити на міжнародному рівні, як виглядає кураторство в Україні. Також привернути увагу громадськості для вирішення цього питання. Важливий аспект, яким чином можна пояснити такий жест в рамках закону.

- А як щодо бажання відповісти творчо. Я б, напевно, написала роботу "Наталія Заболотна та демони", або рімейк фільму Олександра Довженка "Повстання в Арсеналі 2.0".

- Я не художник, що ведеться на істеричні скандали. Вважаю важливим оповістити про ситуацію, але в подальшому притримуватись свого шляху. Провокацій робити не планував і не планую.

 "Коліївщина: Страшний суд"

- Повстань в українській історії було чимало, чому тебе надихнула саме "Коліївщина"?

- Це одна з невизначених тем в історії, яку по-різному трактують, в залежності від політичних, релігійних, соціальних поглядів. Тут задіяно багато контекстів, тому я перетворив це на цикл з багатьох окремих робіт. Першою була Коліївщина, рімейк на однойменну роботу Василя Касіяна.

Другою – вже згадана "Коліївщина:Remanufacture" в Замку Уяздовському в Польщі.

Третя, з назвою "Коліївщина: Страшний Суд" – в Арсеналі, точніше, уже вийшла за рамки Арсеналу завдяки так званому перформенсу куратора.

Коли ми бачимо жорсткі умови життя та відповідь держави на них, замовчування, ігнорування проблем, складно не уявляти можливого повтору Коліївщини.

 

Куратор своєю дією вирішила закрити очі глядачів на пекло, не давши мені можливості домалювати рай. Так чи інакше, страшний суд не завершений.

- У даному випадку, очевидно, що порушені права художника, мали місце цензура і вандалізм. Проте, хочу запитати про обов'язки художника. Що на твій погляд, зобов'язаний робити художник тут і зараз? І чи зобов'язаний взагалі?

- Художник зобов’язаний виконати свої зобов’язання. В даному випадку я виконував роботу "Коліївщина:Страшний Суд". Художник має бути відповідальним перед собою, незважаючи на капризи замовника.

"Провокація була не моя, а куратора. Я роботу не збирався знищувати..." Фото Костянтина Стрільця

- Вночі я читала фейсбук Олександра Ройтбурда, він пише, що через твою провокацію, тепер взагалі нічого не буде. Що ти думаєш з цього приводу?

- Провокація була не моя, а куратора. Я роботу не збирався знищувати. Ситуація свободи творчості в Україні така, що немає чого втрачати. Все потрібно будувати заново на нових відносинах та з іншими цінностями, ніж гроші, релігія та властолюбство.

- Ти усвідомлюєш, в яку історію потрапив? І в прямому і в переносному сенсі слова? Звичайно для художника знищення роботи - драма, якщо не трагедія. Може це тебе втішить, мені в цьому всьому бачиться епічний розмах. Ти передчуваєш повстання? Якщо так, то як ти до цієї перспективи ставишся та ЩО будеш робити коли люди почнуть будувати барикади?

- Ідея роботи не знищена, процес страшного суду триває. Люди самі знають, чому вони виходять на вулиці. Художник – дзеркало суспільства, що відбиває дійсність. Я буду з народом.

powered by lun.ua