Раду Поклітару: Я не кажу, що я геній. В мене цілком нормальна самооцінка

59
21 жовтня 2013

В п'ятницю ввечері стало відомо, що відомий хореограф Раду Поклітару залишив свою посаду художнього керівника у київському музичному театрі.

До цього Поклітару домагався у Мінкульту надання "Київ Модерн Балету" статусу "національного".

Тривала "війна" за цей статус затягнула у свої кола і сина президента Віктора Януковича, який писав у Мінкульт листи з проханням посприяти задуму Поклітару.

У Мінкульті спробували вирішити проблему по-своєму. Леонід Новохатько звернувся до Олександра Попова з листом.

У ньому міністр пише про створення сучасного центру хореографії "КИЇВ МОДЕРН БАЛЕТУ" з окремим субрахунком при Київському муніципальному академічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва.

"Українська правда. Життя" зустрілася із хореографом, аби поговорити про його звільнення, про ідеї Новохатька і плани на майбутнє. А ще хореограф по секрету зізнався, що немає вдома телевізора та любить авторське кіно.

- Раду, у п'ятницю ввечері інтернет шокувала новина про те, що ви залишаєте посаду художнього керівника у київському музичному театрі.

- Я належу до тієї категорії людей, які не люблять посідати посади й отримувати гроші за роботу, яку виконую погано. Якщо я за щось беруся, то обов’язково це роблю якісно.

На певному етапі я зрозумів, що мене не вистачає фізично ще й на художнє керівництво київською муніципальною оперою.

Та кількість роботи, яка в мене наразі є – це вже багато. Наприклад, "КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ", до якого зараз прийшли нові артисти і їм треба приділити багато часу. Ми не відмінили ще жодної вистави з початку сезону. Тільки нам одним відомо, скільки праці до цього було докладено.

Крім того, в мене є проекти, пов’язані з олімпіадою в Сочі. Є такі, які пов'язані з Большим театром. Я вирішив, що маю бути чесним перед самим собою. І якщо є людина, яка виконає цю роботу краще за мене, то нехай робить. Я її роблю явно погано – не вистачає часу.

- Ось це "погано" – це виключно на вашу думку?

- Моя думка тут головна. Я написав заяву за власним бажанням і це абсолютно точно.

Я раніше обговорював із керівництвом, що ця робота не зовсім вписується до мого графіку. Тому, думаю, мені вже давно підшукували заміну. А коли знайшли, із великим задоволенням підписали мою заяву.

- Але ж ви залишаєтесь керівником "КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ", який базуватиметься тут, у музичному театрі?

- Тут залишатиметься вся трупа і тут проходитимуть наші спектаклі. Ось сьогодні (у суботу – ред..) ви й самі бачите – у нас знову аншлаг, білетів нема. Київській муніципальній опері буде дуже невигідно, якщо "КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ" зникне з цієї сцени, адже це стабільний і постійний дохід від 21-го артиста, які існують у складі театру.

- Які у вас стосунки з Владом Троїцьким, який тепер керуватиме театром?

- У нас з Владом прекрасні стосунки. Я не одноразово брав участь у "Гогольфесті", ми обидва займаємося сучасним театром. Просто я займаюся сучасним хореографічним театром, а він займається музичним і просто сучасним театром.

Я сподіваюся, що ці стосунки ніяк не постраждають від того, що він стане художнім керівником театру, а все інше як воно буде… Я не Ванга, не знаю, як воно буде. За півроку я вам все розкажу.

Танцюристі дуже різні, але їх абсолютно точно об’єднує одне – велике бажання, "горіння". Тут і далі фото Романа Стецика

- У вас з'явилося 9 нових артистів. Як триває робота з ними? Чи доводилося відміняти спектаклі?

- Вони дуже різні, але їх абсолютно точно об’єднує одне – велике бажання, "горіння". Ми дуже багато репетируємо, з початку року зіграли декілька наших значимих спектаклів.

Не у всіх артистів однакові можливості. Але ті, хто потрапляє до "КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ", за деякий час стають професійними танцюристами.

- Тобто ви задоволені?

- Я задоволений їхнім бажанням працювати. Головне, щоб воно не зникло. Я все для цього роблю.

- Що з танцюристами, робота яких в "КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ" була під питанням через брак грошей?

- Ті хто вирішив поїхати – поїхав, а ті, хто вирішив залишитися –  залишилися. Я все-таки думаю, що історія зі зміною статусу балету не закінчилася. Я обіцяю робити все, щоб на найвищому рівні було прийнято правильне рішення, і щоб театр отримав той статус, на який він заслуговує.

І знову про меркантильне. На жаль, ми не харчуємося манною небесною. Всі ми люди. Хотілося б, аби артисти могли заробляти стільки, щоб їм було несоромно казати, що вони артисти.

НЕ ТРЕБА ВСЕ ВИМІРЮВАТИ ГРОШИМА

- Міністр культури Леонід Новохатько в інтерв’ю розповідав, що всіляко допомагав і хотів зустрітися з вами. Але йому повідомили, що вас немає в Києві і Україні...

- 1,5 місяці я домагався зустрічі із Леонідом Михайловичем. І тільки тоді, коли стала відома дата проведення прес-конференції, до мене в театр, за 15 хвилин до початку прес-конференції приїхав його перший заступник Тимофій Кохан.

Ми з ним поспілкувалися. Все. Мене ніхто до міністра не викликав. Це те, чого я хотів більше за все: потрапити до нього на прийом.

Так що ця інформація неправдива. Я сподіваюся, що просто виникло якесь непорозуміння. Але мене у міністерство ніхто не викликав. Не у моїх інтересах брехати, бо я сам просив про цю зустріч. Чого б я раптом пішов на дно і не повернутися?

"Мене ніхто до міністра не викликав. Це те, чого я хотів більше за все: потрапити до нього на прийом"  

- Міністр також сказав, що апріорі, неможливо було зробити "КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ" національним, адже це ТОВ.

- Почнемо з того, що протягом останніх багатьох років ми є частиною державної муніципальної опери України. Ні про яке ТОВ мова не йде. Якщо ми тут працюємо, хіба ми можемо бути ТОВ всередині театру? Ми виступаємо, даємо спектаклі, гастролюємо по Україні і закордон. Ми співпрацюємо з Національною оперою України… про яке ТОВ йдеться?

- Він також зазначив, мовляв, якщо Раду такий талановитий чому він не заробляє більше? Можливо треба шукати більшу залу? Розширюватися?

- Якщо врахувати комерційні ціни на оренду київських театрів, то ціни на квитки мають становити близько 1500 грн, щоб був хоча б якийсь дохід. Про що йдеться?

Якщо чесно, в нас була зустріч з Леонідом Михайловичем, доволі дружня і тепла (через 1,5 місяці після прес-конференції - авт.). Ми спілкувалися більше години і намагалися знайти виходи із ситуації, яка склалася. Мене дещо здивувало це інтерв’ю.

Я розумію, що кожен має право на власну думку, але якщо коментувати порівняння мене і Паваротті, що той заробляє мільйони і співає…

Почнемо з того, що Паваротті – зірка, соліст. Він виступав один за величезні гонорари. Все правильно, таких артистів оперної сцени у світі можна нарахувати з десяток, а такого рівня як він, взагалі осіб 5.

Але порівнювати мене і його – це зовсім різні речі. Це все одно що, порівняти "КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ" з Мадонною. Чому б не порівняти? Мадонна талановитіша, бо вона заробляє мільйони.

Зазначу, що за Паваротті не стояла театральна трупа, йому не треба було робити за власні кошти постановки. Йому не треба було платити всьому штатові артистів зарплатню. Театр і окремий соліст – речі неспівставні. Це порівняння некоректне.

І якщо вимірювати міру таланту грошима…тобто чим людина талановитіша, тим вона багатша, то давайте згадаємо про те, що Рембрант протягом всього свого життя декілька разів повністю банкрутував. Те, що Модильяні жив у злиднях.

Я не кажу, що я геній, в мене цілком нормальна самооцінка. Просто деякі загальновизнані у світі генії мистецтва вели злиденний спосіб життя. Не треба все вимірювати грошима.

"Я не кажу, що я геній, в мене цілком нормальна самооцінка. Просто деякі загальновизнані у світі генії мистецтва вели злиденний спосіб життя. Не треба все вимірювати грошима" 

- Ви все ще сподіваєтесь отримати підтримку від держави?

- Насправді, все простіше. Є дійсний репертуарний колектив сучасного танцю "КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ". Він, на жаль, монополіст у цій галузі. Я був би щасливий, якби в нашій країні в нас були конкуренти. 

"КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ" представляє Україну закордоном на високому професійному рівні. У Європі, до якої ми зараз прагнемо, сучасний танець дуже підтримується державою. Це і Франція, і Нідерланди.

Якщо ми говоримо про те, що для України абсолютно непід’ємним вантажем є театр, в якому працює лише 40 осіб, то що говорити про величезні штати національних театрів? В Оперному, в театрі ім. Франка і т.д.

Тобто я знову повертаюся до того, що це питання політичної волі. Ми маємо справу з людським фактором "бажання-небажання", "симпатії-несимпатії". Абсолютно точно. І відсутність політичної волі зробити цей крок.

- Як людина, яка працює в культурній сфері, як вважаєте: наскільки ефективно чи неефективно працює Мінкульт?

- Ви знаєте, я далекий від цього (аби робити такі оцінки). Всі мої стосунки з Мінкультом - це історія з наданням "КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТ" статусу національного.

Мінкульт запропонував нам відділитися від складу театру в окремий центр сучасної хореографії зі своїм субрахунком. Я, на жаль, не надто "підкований" юридично і лише за деякий час люди, які розуміються на цьому, пояснили, що ж це значить насправді.

Це виглядає так: ми виділяємося в окремий центр з окремим рахунком із муніципальної опери України. Ми залишаємося на муніципальному бюджеті, але вже втрачаємо 20% надбавки за академічність.

Тобто вирішення питання театру, в якого артисти йдуть з трупи через недостатню заробітну плату, полягало у тому, аби ще на 20% зменшити їм зарплатню.

Це абсолютно тупикова ситуація, на яку я ніколи в житті піти не зможу, попри те, що у довгостроковій перспективі такий крок дає можливість отримати звання академічного театру, а потім і статус національного.

Утім, гарно знаючи бюрократичну машину нашої країни, я боюся, що до цього часу просто не доживу. А посмертний театр мені непотрібен.

- Що найбільше заважає працювати в Україні?

- Брак грошей і страшенна бюрократія. Між нашим глядачем і нами немає нікого.

ЗАВЖДИ ТРЕБА БРАТИ СИЛЬНІШИХ

- Чим цікавитеся окрім хореографії та роботи у "КИЇВ МОДЕРН-БАЛЕТІ"?

- Багато чим! Я дуже люблю кіно, на яке у мене майже не вистачає часу. Окрім авторського, не для широкої публіки, кіно Кім Кі Дука та Альмодавара, я з великим задоволенням можу подивитися навіть Бетмена.

Ще я обожнюю подорожувати, море, збирати гриби.

"Я дуже люблю кіно, на яке у мене майже не вистачає часу. Окрім авторського, не для широкої публіки, кіно Кім Кі Дука та Альмодавара, я з великим задоволенням можу подивитися навіть Бетмена" 

- Які книги любите читати?

- Знову ж таки, завжди є проблеми з часом. З великим задоволенням я читаю і Гоголя, і Гарі, і Хемінгуея. Навмисне не читаю нічого по своїй професії – всі теоретичні книжки про сучасний танець чомусь викликають у мене алергію своєю стійкою позицією. А в мене є своя.     

- Як ви ставитеся до телевізійних шоу? Ви не вважаєте, що вони дебілізують українців?

- Я вам відповім чесно. Ну немає в мене телевізора вдома. Якщо говорити про наше танцювальне шоу, то я не бачу в них нічого поганого, окрім того, що люди починають масово цікавитися танцем. Це краще, аніж дивитися мильні опери, "Мєнти" чи "Солдати".

Навіть на прикладі цього театру можу сказати, що тут зайняті всі куточки, кабінети і фойє. Люди похилого віку, діти, дорослі…всі танцюють. Капуеро, бальні танці, класичний танець.

Ну скажіть, що в цьому поганого? Але ж цього не було до того, як з'явилися танцювальні шоу. Я бачу лише плюс.

- Останнім часом на "Танцюють всі", з'являються все більше танцюристів не лише з України, а з Росії, Білорусі…

- Це можна трактувати кількома способами. Злі язики скажуть, що зменшився потік талановитих українців, а доброзичливі люди – що українське шоу стало настільки популярним, що в ньому хочуть брати участі і люди з-за кордону.

- Мені здається, що талановитих хлопців і дівчат з-за кордону побільшало. Але хіба правильніше було б давати шанс, нехай навіть трохи слабшому танцюристові з України, аніж, комусь із Росії чи Литви, наприклад?

- Завжди треба брати сильніших. Будь-яку справу в житті треба робити по-максимуму. Ось ми і повернулися до початку нашої розмови про те, чому я пішов із посади художнього керівника театру.

- Фестиваль сучасної хореографічної культури, який нещодавно проходив у Києві, стане постійним заходом?

- Так. Але це не настільки фестиваль сучасної хореографії, а скоріше, фестиваль сучасного театрального мистецтва в цілому. Він, за нашим планом, буде перманентним.

Там будуть і драматичні спектаклі, і сучасна музика. Будуть пробуватися молоді режисери, які не мають можливості виходити на велику сцену.

- Які основні тенденції ви бачите нині у сучасній хореографії?

- Безкінечна кількість векторів, де кожен обирає те, що йому ближче. Я можу сказати про себе: мені не близький західноєвропейський театр танцю, де дуже-дуже мало танцю і величезні концепції.

Але коли дивишся цю виставу, ти не бачиш цієї концепції, ти бачиш лише величезний лист, списаний важливими словами.

Мені не дуже близький безсюжетний танець, як такий. Хоча в нас є спектаклі, безсюжетні. Мене більше цікавить театр співпереживання, західноєвропейського зразка. Мені дуже цікаве змішання жанрів, коли у театрі використовуються різні стилі і жанри танцю.

А взагалі все мистецтво поділяється на дві категорії – нудне і ненудне. Все нудне мистецтво – це погано, а не нудне – гарно (посміхається).

powered by lun.ua