Як військові ветерани готуються до ігор британського принца

Сергій Лук’янов, Сергій Ільницький та боєць з позивним "Жора" – українські бійці, які пройшли війну.

На початку лютого 2017 року в Одесі всі троє взяли участь у спортивних тестуваннях серед військових ветеранів.

Це третій відбір кандидатів на участь в "Іграх незламних" (Invictus Games, від англійського invictus – "незламний") – міжнародних спортивних змаганнях для військовослужбовців та ветеранів із обмеженими фізичними можливостями.

[L]Ігри, засновані принцом Гаррі Уельським, вперше відбулись 2014 року у Лондоні (Велика Британія) та стали яскравим свідченням того, на що здатні військові, які захищають свою країну, і наскільки незламною є їхня воля до життя.

У 2016 році успіх лондонських змагань повторили Ігри в Орландо (США), а вже восени 2017 року "Ігри незламних" відбудуться у Торонто (Канада).

Наші бійці, нарівні з представниками ще двадцяти країн, будуть змагатися за честь України.

Підготовкою української команди в рамках Комісії з питань координації євроатлантичної інтеграції займається робоча група, до складу якої входять представники Міністерства оборони, Міністерства молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ, Прикордонної служби, Міністерства інформаційної політики, Міністерства соціальної політики, Національної гвардії, Агенції НАТО з підтримки та постачання, а також громадських організацій StratComUA і Pepelatz production.

"Українська правда. Життя" слідкує за відбором учасників для "Ігор незламних". Ми вже поспілкувалися із київськими, львівськими кандидатами, а тепер про свої поранення та мотивацію долучитися до Ігор нам розповіли кандидати з Одеси.

СЕРГІЙ ЛУК’ЯНОВ

Ветеран війни у Афганістані

Його війна зачепила ще 1986 році, коли Сергій отримав важке поранення при виконанні бойового завдання у Афганістані.

Після цього два з половиною роки чоловік проходив реабілітацію. Загалом переніс вісім операцій та тримав інвалідність ІІ групи.

З 1995 року Сергій почав займатися пауерліфтингом. Тренуватись став у Дніпропетровському регіональному центрі фізичної культури і спорту для інвалідів, спершу було складно та чоловік докладав чимало зусиль і продемонстрував велику силу волі й дисциплінованість.

У результаті таких зусиль Сергій став капітаном української збірної літніх Параолімпійських Ігор в Атланті (США) у 1996 році. Чемпіон України та Європи.

"Спорт, я вам скажу, – это стимул не распускаться. Почему? Потому что в занятиях спорта самое главное – это дисциплинирует человека. Если он дисциплинирован – он уже мотивирован.

Кроме этого, для людей со специальными потребностями – это еще и расширение круга общения, что очень немаловажно", – коментує Лук’янов.

Сергій – ветеран війни у Афганістані та капітан української збірної на літніх Параолімпійських Іграх у Атланті

ІЛЬНИЦЬКИЙ СЕРГІЙ

79-та окрема десантно-штурмова бригада

Він прийшов служити за контрактом у десантно-штурмову бригаду, яка базувалася у Миколаєві.

Після відправки на фронт, у липні 2014 року, потрапив під обстріл з реактивної установки БМ-21 "Град". Тоді Сергію відірвало ногу по коліно, розірвало руку та зачепило плече. Також він отримав поранення у голову.

Важкопораненому бійцю потрібне було негайне хірургічне втручання, але така можливість з’явилася лише через півдня, коли прибув літак, щоб доставити його у військовий шпиталь.

На момент доставки у Дніпропетровськ Сергій втратив багато крові й почалася гангрена. В результаті він залишився без ноги. Довелось її ампутувати повністю, та хоча б врятували руку.

Сергію відірвало ногу по коліно, розірвало руку та зачепило плече, але він реабілітується і примає участь у змаганнях

Після Дніпра бійця перевезли до Києва, де він перебував на лікуванні понад два місяці.

"До нас приходив дядько. Афганець. Вчив нас вставати, ходити на костилях, потім на протезах. Навіть вчив їздити на своїй машині. А потім дізналися, що він такий, як ми. Він теж без ноги… Такий класний дядько. Таких нема більше. Його звати Олександр", – розповідає Сергій.

Наразі боєць вже півтора року займається плаванням з параолімпійською збірною.

"Хочу, щоб усі побачили – люди з обмеженими можливостями можуть займатися спортом. Це і відволікає, і не треба сидіти на шиї у батьків. Усе можливо, треба спробувати.

На цих спортивних тестуваннях я спробував плавання і пауерліфтинг. Хочу стати майстром спорту", – ділиться планами Ільницький.

Наразі боєць вже півтора року займається плаванням з параолімпійською збірною

ПОЗИВНИЙ "ЖОРА"

Боєць був у найгарячішій точці – на передовій поблизу шахти "Південна", де щоденно їх обстрілювали з мінометів. Під час одного з таких обстрілів боєць отримав контузію та поранення.

"2015 год. Июнь. Ночное время. Переходили с позиции на позицию. Оказался на открытой местности во время обстрела. Дорожная колея меня спасла. Туда я и спрятался", – пригадує "Жора" ніч обстрілу.

"Жора" налаштований оптимістично і прагне відновити фізичну форму

Процес лікування був тривалим, реабілітація продовжується і досі, та боєць налаштований оптимістично і прагне відновити фізичну форму:

"Ранее занимался легкой атлетикой. Последний год направлен на восстановаление. Сейчас прихожу в форму. На тестированиях попробовал себя в атлетике, метании ядра, гребле на тренажерах… И я считаю, что неплохо себя показал".

Окрім цього "Жора" також працював з психологами та іншими спеціалістами, які допомагають військовим повернутися до повноцінного життя.

"Invictus games – это эмоциональный подъем для меня. Впервые я могу поучаствовать в командных соревнованиях. Я увидел своих. Мы многое вспоминали, фотографировались. Здесь много эмоций – это так трогательно…", – ділиться сокровенним ветеран.

Ці історії – приклад незламності для кожного з нас. Кожен раз, коли ми зітхаємо про те, що щось не вдається, то варто згадати, що усі обмеження у нашій свідомості, неможливого не існує, якщо поставити перед собою мету і наполегливо йти до неї.

Сьогодні, 15 лютого, останній день прийому заявок кандидатів до участі в національній збірній України на "Іграх незламних" в Торонто.

Спортивні тестування вже пройшли у Львові, Києві та Одесі. На черзі – 25 лютого додатковий набір у Києві.

Наталія Чурікова, Оксана Пашкевич, Оксана Горбач, спеціально для УП.Життя