Як нестандартно відсвяткувати новорічні свята: поради бабусь і дідусів із машини часу

Цього року пандемія трохи змінила плани новорічних святкувань, але є речі, що вічні.

Кожен з нас так само хоче повеселитися в компанії колег, рідних чи друзів – навіть враховуючи карантинні обмеження та інші реалії сьогодення.

У цьому матеріалі ми продовжуємо розповідати про те, як наші бабусі та дідусі святкували Новий рік 50, 30 і 10 років тому. Перша добірка була днями.

Можливо, ці спогади з минулого підкинуть вам ідею, як незабутньо зустріти 2021 – вдома, на ялинці чи з найближчими друзями.

Ці історії ми розповідаємо разом з благодійним проєктом "Подаруйте свято Ба та Ді".

В рамках ініціативи від благодійного фонду "Життєлюб" та декількох українських компаній кожен може "підвісити" продуктовий набір для самотніх літніх людей.

ЛАРИСА АБРАМОВА

Жителька Запоріжжя. Інженерка за освітою і справжня естетка по життю!

Обожнює читати класику, слухати джаз і розгадувати хитромудрі кросворди.

Улюблені фільми – "Серенада сонячної долини" та "У джазі лише дівчата".

– 50 років тому ми були молоді і веселилися на повну! Новий рік тривав не одну ніч, а десяток днів, сповнених сюрпризів, пісень і запальних танців.

Ми з чоловіком тоді працювали на заводі, і напередодні новорічної ночі весь наш дружний колектив збирався на бал-маскарад.

Щоб вмістити всіх працівників, організатори влаштовували свято у величезному спортивному залі чи в міському будинку культури.

Тоді ми всі обожнювали новорічний мюзикл "Карнавальна ніч" із молодою Людмилою Гурченко в головній ролі. Приходили на бал в масках і яскравих костюмах, що були зовсім не схожі один на одний, бо ми шили їх самі.

Одного разу я прийшла на святкування у костюмі Снігової Баби, а мій чоловік – в образі Євгенія Онєгіна, у шикарному фраку та циліндрі.

Були роки, коли ми вдягали просто вечірні сукні: звісно, не такі ошатні як зараз, але туфельки обов'язково були на шпильці.

Сяяла вогнями височенна справжня ялинка із зіркою на верхівці.

Тоді алкоголь був заборонений, але нам усе одно було дуже весело.

Живий оркестр грав мелодії з "Карнавальної ночі", музику гурту Abba та Boney M. Ми танцювали до самого ранку, співали пісні і обмінювались усмішками.

Бувало й таке, що на свято намагалися пробратися п'яні колеги, та у нас завжди була охорона. Двоє у костюмах ведмедів на вході перехоплювали порушників, умивали їх холодною водою і виштовхували назад, щоб ніхто не міг зіпсувати Новий рік.

Лариса – крайня праворуч у нижньому ряді, її чоловік – посередині

Саму новорічну ніч ми святкували вже вдома з родичами, на столі обов'язково стояли шампанське, холодець, салат олів'є та нарізка.

Із роками традиції святкування Нового року в мене не змінилися. 50, 30 і 10 років тому все було однаково: ми ніколи не ходили в гості та приділяли цей магічний час лише своїм рідним.

Зараз ми з чоловіком уже давно пенсіонери і кожен Новий рік святкуємо разом. Вмикаємо ті самі пісні з "Карнавальної ночі" і легкий джаз, накриваємо стіл і згадуємо часи, коли ми веселилися до упаду.

Цього року хочеться загадати лише одне бажання: щоб увесь світ міг нарешті обійнятися без загрози здоров'ю. Вірю, що так і буде. Зі святами вас усіх!

ВІКТОР МИКОЛАЙОВИЧ

Киянин, режисер документального кіно, актор і поет.

Любить старі фільми і колекціонує раритетні книжки.

– 40 років тому я провів Новий рік особливо – режисував перше масове святкування на Майдані Незалежності.

Сценарій я вже не пам'ятаю, але він був просто феєричний: учасники дійства щогодини прибували на санях, запряжених трійкою коней.

Кожен район представляв власних героїв новорічної казки, а ще – співаків і танцюристів.

Як режисер-постановник я допомагав артистам зі сценарієм і відповідав за організацію заходу: купував іграшки на центральну ялинку і розраховував, коли яка підвода має прибути до сцени.

Віктор Миколайович із командою сценаристів

Тоді на Новий рік завжди йшов сніг, було десять градусів морозу і гарно, як у казковому мюзиклі.

30 років тому я святкував Новий рік у компанії друзів, нашою щорічною традицією був перегляд "Новорічного вогника" і концертів співаків.

А ще ми дивилися фільм "Іронія долі", тому за все життя я бачив його разів 15.

На столі обов'язково стояли фарширована чи заливна риба, оселедець і картопля пюре. Якщо вдавалося добути червону ікру, це була ціла подія!

На одному з таких святкувань мені вдалося познайомитися зі співаком хору Верьовки. Це був особливий Новий рік, коли всю ніч звучали українські народні пісні в живому виконанні.

10 років тому я став Дідом Морозом для сотень дітей: відтоді щороку перевдягався у святковий костюм і йшов у гості до малечі.

Зараз моя червона шапка, мішок для подарунків і магічний посох припадають пилом балконі. Але я вірю, що зовсім скоро повернуся до своєї найкращої у житті ролі.

Зараз у мене є лише одне бажання: стати на 30 років молодше, щоб ще раз прожити найяскравіші моменти у житті.

Щоб тисячі Ба та Ді по всій Україні не почувалися самотньо цього Нового року, "підвісьте" продуктовий набір вартістю 250 грн. Нехай свято прийде в кожен дім!

Софія Безверха, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина Dimanikin/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

"Чужих бабусь і дідусів не буває": як допомогти літнім людям під час карантину

Як подолати самотність: 10 порад від 90-річного дідуся

Хто він? Загадковий дідусь, який торгує книгами на розі

Бабусі й дідусі можуть жити на 5 років довше, якщо гратимуть з онуками

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.