Як працюють єдині в Україні інклюзивні теплиці

11231
29 квітня 2021

На Вінниччині в селі Дорожнє працюють унікальні теплиці.

Там вирощують звичайні помідори, огірки, перець, баклажани, капусту, а ще різноманітну зелень.

Але до роботи залучають незвичайну молодь – з важкими формами інвалідності – з дитячим церебральним паралічем, розладами спектру аутизму, синдромом Дауна, а також людей, які пересуваються на кріслі колісному.

Авторка "Української правди. Життя" відвідала теплиці та поцікавилася, як і навіщо молоді там працюється.

"Відчувають себе потрібними"

Троє молодих хлопців завзято і поволі висаджують розсаду помідорів: хтось робить ямку, хтось саджає паросток в ґрунт.

Всі в масках. Через карантинні обмеження працюють маленькими групами.

"В нас була можливість пройти ІФА тести – для того аби не було сплеску недуги.

Тому наші теплиці не закривались, ми працюємо дотриманням всіх норм", – розповідає соціальний педагог, керівниця майстерень Анна Прядкіна.

ТАКОЖ ВАМ БУДЕ ЦІКАВО: Столиця помідорів: як у Кам'янці-Дніпровській вирощують помідори, огірки й навіть екзотичні фрукти

Теплиця повністю берзбар’єрна, розміром 100 квадратних метрів з автоматичним крапельним поливом, опаленням, освітленням, вентиляцією та кілька ярусними столиками для різноманітного вирощування рослин.

Вона була побудована за 290 тисяч гривень за підтримки уряду Канади рамках проекту партнерство для розвитку міст  "ПРОМІС".

Для розвитку вмінь та навичок з ведення тепличного господарства та городництва за підтримки програми соціальних інвестицій "Україна – житниця мабутнього" був придбаний трактор із навісним обладнанням, парники і сушарка.

Також на міні-господарстві саджають декоративні туї, кущі самшиту та лаванди, м’яту, мелісу, чебрець та базилік.

Позмінно тут хазяйнують 16 молодих людей з інвалідністю віком від 18-ти до 40-ти років.

Всі вони – отримувачі послуг соціальних майстерень Асоціації "Відкритті серця".

Крім занятості у теплицях, дівчата і хлопці також виготовляють сувеніри, мило, свічки, доглядають за квітами та декоративними кущами.

Їм допомагає група супроводу матерів та соціальні працівники.

У теплиці хазяйнують 16 молодих людей з інвалідністю віком

За пів години в теплиці хлопці встигли висадити у ящики 400 паростків розсади.

У цьому їм допомагала психолог – вона мотивувала їх до роботи.

"Молоді люди працюють почергово, згідно з індивідуальними графіками, не завжди в них є настрій, проте психолог і всі наші соціальні працівники намагаються допомогти їм вийти із власних важких станів", – пояснює Анна Прядкіна.

36-річний Сергій з дитинства має порушення інтелектуального розвитку. Його психоемоційний стан швидко змінюється. 

"В ранньому дитинстві ми лікувались в медичних закладах, – пояснює його мама Марія.

Згодом я перестала напихати дитину таблетками. Це транквілізатори і це не корисно зовсім.

Він відставав в розвитку, але я з ним займалась, навчала читати і писати.

Зараз син намагається контролювати свої емоції. Йому подобається працювати фізично, робота в теплиці навчила його бути зібраним. Він відчув себе потрібним".

"Мені подобається саджати рослини, працювати на землі, – підтверджує Сергій.

Я дуже сумував за роботою під час карантину. Відчуваю радість, коли мені вдається щось зробити".

До роботи в теплиці залучають молодь з важкими формами інвалідності

Ще одна мама – Наталія – розповідає, як завдяки теплицям змогла побачити свою доньку сторонніми очима.

"Моїй Катерині 24 роки. Вона має проблеми в мовленні та переміщується за допомогою крісла колісного, – розповіла жінка.

Одного разу я була у групі супроводу в теплицях, де вона працювала. Я змогла побачити: як вона відкривається до нового, спілкується з товаришами, розвивається.

Каті подобається тут саджати рослини в ґрунт, поливати, лущити горох – розвивається дрібна моторика. Навички, які тут опанувала, вона зможе далі розвивати і працювати, заробляти собі цим на життя, як і здорові люди".

"Не хотіли, щоб наші діти були в інтернатах"

"Ми працюємо, щоб наші молоді люди могли розвивати свої трудові навички, – розповідає Світлана Демко.

Крім цього, концентруючись на роботі, наші підопічні заспокоюються, і це йде на користь їхньому психічному здоров'ю".

Світлана – керівник асоціації "Відкриті серця" у Вінниці.

А ще вона мама 35-річного Антона.

"У нього важка форма церебрального паралічу і він пересувається на кріслі колісному, – розповідає жінка.

В свій час я хотіла емігрувати з України, але в мене не вийшло, і я рада, що залишилась в рідній країні".  

ДЛЯ РОЗУМІННЯ: Інклюзія вас не стосується? Чому це не так

Світлана зазначає, що сьогодні діти з інвалідністю мають більшу можливість для соціалізації, ніж за часів радянської влади, та пригадує, як тоді шукала таких же матерів, що виховували дітей з інвалідністю.

Пошуки були довгими, оскільки вдень на вулиці людей з інвалідністю побачити було практично неможливо.

"Ті, хто будували комунізм, робили все, щоб людей із інвалідністю відправити в інтернатні заклади, якнайдалі від суспільства", – пояснює керівник асоціації.

Також пригадує, як в магазин можна було зайти із собакою, а з дитиною на кріслі коліснім – ні.

"Важкі були часи. Проте я таки знайшла таких же самих матерів, які мали дітей з інвалідністю, ми об’єдналися.

Ми не хотіли, щоб наші діти були в інтернаті, ми хотіли, щоб наші діти залишились в соціумі", – уточнює мама.

У 2020 році в теплицях кожного дня збирали по 4-5 відер урожаю

Після розпаду Радянського союзу Світлана з командою мам-однодумців вивчали закордонний досвід, зокрема, як працюють соціальні заклади, та ініціювали створення реабілітаційних центрів, для чого стукали в усі можливі владні кабінети.

"Основна мотивація – це були наші діти. На кожному етапі їх життя – дитинство, юність, дорослий шлях –  ми переймали закордонний досвід та адаптували його до наших український реалій

В США, країнах ЄС дуже багато прикладів того, як організовують підтримку людей з інвалідністю, – розповідає жінка.

У 2018 році, завдяки проекту "ПРОМІС", ми мали навчальну поїздку до Польщі. Саме там я побачила приклади трудової зайнятості в теплицях. Молодь з інвалідністю вирощує зелень розсаду та мікрогрін. У них там ціле масштабне господарство, де є городи, коні, кози та власна сироварня.

Ми поставили за ціль теж організувати щось подіне до польського досвіду, із подібною інклюзивною теплицею".

Оплата праці поки неможлива

У 2020 році в теплицях вдалось висадити аж 600 кущів помідорів і майже кожного дня тут збирали по 4-5 відер урожаю.

Є земельні ділянки де вирощуються овочі на відкритому ґрунті.

"Цілий рік наша молодь має в раціоні свіжі овочі. Це теж важливо", – пояснює Світлана Демко.

Вирощену в теплицях продукцію, як от овочі, зелень і трави, реалізовувати на ринку поки не можуть – роздають членам асоціації та родинам людей з інвалідністю.

Мило ручної роботи та листівки – розповсюджують у імпровізованій крамниці сувенірів, яка є на базі соціальних майстерень, на благодійних виставках і ярмарках.

Для того аби люди із інвалідністю працювали їх мають супроводжувати звичайні працівники

"Ми не можемо платити їм заробітну плату, – пояснює Світлана Демко.

Перепоною є те, що наші люди із інвалідністю законодавством визнані недієздатними, бракує додаткових норм та актів, які б підтримували соціальне підприємництво.

Ми залучаємо нашу молодь в трудову зайнятість адже намагаємося довести суспільству і батькам, що їх діти з інвалідністю спроможні бути соціально активними.

От і інклюзивна теплиця виконує важливу місію – стимулює інтеграцію молоді з інвалідністю в різні галузі життя.

Наше тепличне господарство подібне до закордонних соціальних підприємств, але таким підприємствам важко виживати, вони не можуть бути конкурентоздатними, адже для того аби працювали люди із інвалідністю їх мають супроводжувати звичайні працівники, окрім того повинні бути податкові пільги. Це все потребує змін в законодавстві".

Леся Родіна, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Столиця помідорів: як у Кам'янці-Дніпровській вирощують помідори, огірки й навіть екзотичні фрукти

Станиця Луганська: війна з помідорами та огірками

Чому інклюзія насправді дитсадкам вигідна, але не приживається там

Найкоротша історія інклюзії, та Чому вона не може обмежуватись одним днем

Інклюзія вас не стосується? Чому це не так

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".



powered by lun.ua