"Не зварений борщ – не означає погана мама": чому виникає комплекс материнської провини і як його позбутися?
Чи не кожна мама у якийсь момент свого життя відчуває необґрунтовану провину за свою "неідеальність".
Особливо якщо успішні блогери в Instagram переконують, що можна будувати кар’єру і виховувати трьох дітей без няні, а вам бракує часу навіть на душ.
Як вберегтися від токсичної провини, коли дитина сусідів у 5 років говорить мовою птахів і грає на скрипці, а ваша тільки вивчає алфавіт?
Ми спробували розібратися, звідки береться комплекс провини у мам, чому він шкідливий і як його подолати.
Про це ми поспілкувалися з:
- мамою і блоґеркою Лілією Чех;
- сімейною та дитячою психологинею Уляною Катаєвою;
- психологинею і коучинею Дариною Самолюк;
- сімейним консультантом, членом Української Спільноти Транзакційного Аналізу Олександром Гунчаком;
- гештальт-терапевткою, сімейною та дитячою психологинею Богданою Янків.
 |
| Фото: AndrewLozovyi/Depositphotos |
Материнське переживання тривоги, суспільного тиску, відчуття ізоляції, сприйняття себе "поганою", "не такою, як усі" – не рідкість, пояснює психологиня Дарина Самолюк.
Мама, блогерка та ілюстраторка Лілія Чех, яка пережила подібний досвід, розповіла нам свою історію:
"Ще в підлітковому віці, коли до планування своєї вагітності було далеко, я добре помічала тиск соціуму на мам.
Щойно дівчина доходить до умовної позначки фертильного віку чи знаходить партнера, традиційно розпочинаються питання на кшталт "а коли весілля?", і навіть після відбутого весілля – "а коли внуки?".
Коли ж весілля і онуки стаються раніше очікуваних суспільством і родичами норм, вищезгадані запитання змінюються на "а чого так рано?".
Зазвичай це сприймається з гумором, проте з цих питань насправді починається тиск і явище репродуктивного насилля, пояснює Лілія.
"На цьому етапі жінка, підсвідомо чи свідомо, почувається винною. Не як усі. Бо от Катька вже другим вагітна, Надя вже третім, а в Насті вже двоє у школу пішли.
Ще до планування вагітності жінка відчуває провину.
Врешті, з настанням вагітності хвиля всеохопної радості й вітань від родичів помалу перекочується в океан порад, часто непроханих і шкідливих, від настанов про харчування аж до гардеробу.
Це наступний етап провини – бо ж раптом я зроблю щось не так, нашкоджу дитині. А що як я недостатньо їм? Недостатньо гуляю, п'ю не ті вітаміни?
Вдягаю надто тонкий одяг? Не так сплю? Надто часто відкриваю на ніч вікна? Бо от свекруха і бабця кажуть, що раніше все було інакше, а зараз попридумували на УЗД стільки разів їздити! Нащо воно тобі треба?".
 |
| Мама, блогерка та ілюстраторка Лілія Чех. Фото з її Instagram |
Після пологів, за словами героїні, вона відчула провину першого періоду материнства.
"Ось і вагітність вже позаду, і на руках здорова красива дитинка.
Однак райдуги і рожевих хмаринок не буде, бо з перших годин комплекс провини мамі починає насаджувати вже персонал пологового: "У вас молока мало, ви не те з'їли і дитина жовта/обсипало, груди не такі як треба, дитина голодна, купіть суміш, нащо ви дитину голодом морите?!"
Лілія наголошує, що так буває не завжди, утім, чуйний та професійний персонал трапляється не в усіх пологових .
"Пережили і це. Грудне вигодовування зберегли, суміш не даємо, дитя здорове.
Вдома клубок порад і настанов накочується лавиною: "Купати треба отак і в травах, пеленати отак, колисати отак, спати отак – в окремому ліжечку! Як з тобою буде спати? Та ти ж можеш штовхнути або притиснути вночі!
Як то ти шапочку не вділа? В хаті 21 градус тепла! Дитина мерзне! Чого в нього такий холодний носик?! А в тебе достатньо молока в грудях? А воно певно не жирне, дитина не наїдається!
А чого він плаче? А чого смокче кулачки? А чого те, чого се, чого не так і не отак?! Не знаєш? То ти така мама?!"
Ясна річ, що це перебільшено (але буває і навпаки, коли все перераховане – то ще дуже м'яка форма тиску на новоспечену маму). Проте емоційно так і відчувається.
Ще не минув шоковий стан після пологів, а ти вже почуваєшся поганою. Бо абсолютно все робиш не так.
Я також так почувалася. Моментами просто вголос себе звинувачувала в тому, що нічого не тямлю і що материнство – то випробування, яке я не осилю. Були сльози", – ділиться молода мама.
 |
| Лілія Чех: "Ще не минув шоковий стан після пологів, а ти вже почуваєшся поганою. Бо абсолютно все робиш не так. Я також так почувалася" |
Зізнається, що відчувала провину через те, що дитину забирали тато, бабусі чи дідусі.
"У ці моменти я також почувалася винною, бо свідомо раділа, що дитину нарешті хтось взяв, і я можу принаймні пів години побути сама. Я почувалася винною за бажання побути наодинці чи займатися чимось, окрім дитини.
Але це не нормально. Суспільство нав'язує модель материнства, де жінка, яка претендує на звання ідеальної мами, обов'язково повинна страждати. Бо страждали всі, то і ти страждай.
А якщо тобі раптом легко, ти маєш допомогу, відкладаєш дрібні побутові клопоти на користь години з книжкою чи догляду за собою, чи взагалі думаєш про роботу чи навчання – то що ти за матір така?!
Усі ці чинники не обов'язково мають бути кимось озвучені, проте вони тиснуть. Бо травмоване суспільство не терпить винятків у вигляді щасливих жінок, які не перетворюють себе на тяглову коняку, говорить Лілія.
"Я на собі такого абсолютного тиску не відчула, бо готувалася і в теорії знала, як може бути і як я не хочу.
І хоч кількох випадків дуже пригнічених станів я таки не уникнула, проте я знала, хоч і не моментально, як себе з того стану витягти", – розповіла блогерка.
Що ж таке материнська провина?
Загалом це поєднання сильних почуттів, переживань та думок, які можуть мати батьки щодо себе, своїх дітей і помилок у вихованні, розповідає Олександр Гунчак.
Батьки можуть почуватися винними за те, що вони зробили щось недостатньою мірою для своїх дітей.
Материнська провина має такі ж закономірні риси як і будь-яка інша.
"Якщо ми їхали на велосипеді та завалили сусідський штахетник, саме почуття гіркої провини підштовхуватиме його полагодити чи відшкодувати збитки. І це, погодьтеся, конструктивно.
Але в чому конструктив провини матері в ситуації вагітності, виношування, виховання дитини?
Історія героїні просякнута провиною в ситуації нормальної вагітності, народження здорової дитини. Така "деструктивна" провина виникає на основі деструктивних зобов’язань, які людина встановлює собі сама", – каже Дарина Самолюк.
На жінку можуть впливати ззовні, але рішення фактично приймає людина сама, хай навіть і підсвідомо, додає вона.
У кожної мами є власний список зобов’язань ("список боржника"), який вона сформувала зокрема під впливом інших людей, сімей, прикладів з фільмів, статей або історій.
Зазвичай його неможливо виконати бездоганно, а при порушенні цих вимог виникає почуття провини, говорить експертка.
Психологиня Уляна Катаєва також зазначає, що це певний внутрішній конфлікт, коли ваш "внутрішній критик" постійно виражає невдоволення, а ви почуваєтеся винною.
 |
| Фото: AntonLozovoy/Depositphotos |
Як розпізнати деструктивну провину?
Усі почуття, які ми проживаємо, можна розглядати як автентичні (справжні) та рекетні (несправжні) з погляду Транзактного аналізу, говорить сімейний консультант Олександр Гунчак.
"Справжні почуття відповідають ситуації та допомагають у її вирішенні. Почуття автентичного гніву, наприклад, може допомогти нам встановити межі у наших стосунках з людьми, які їх порушують. Автентичний сум допомагає прожити втрату з минулого, страх – бути обережними.
Рекетні почуття, навпаки, не відповідають ситуації та не допомагають у розв’язанні проблем, які виникають. Наприклад, ми можемо гніватися, коли боїмося, плакати або боятися, коли порушуються наші межі", – пояснює він.
Рекетні почуття маскують або замінюють автентичні почуття, емоції чи потреби. Зазвичай вони формуються з дитинства на основі моделей поведінки батьків, зокрема, якщо у сім'ї певні почуття схвалювалися, а інші заборонялися.
"Почуття провини може складатися в різних в пропорціях із рекетного страху (ми боїмося, що не виявились достатньо хорошими батьками) та суму, поєднаного з гнівом на себе", – пояснює експерт.
За його словами, у такому стані людина не відділяє себе від своїх слів, справ та почуттів. Згадки про помилки у вихованні сприймаються не як "Я був не правий, помилився, зробив не добре", а "Я погана/зла мати (чи батько)!".
Чому виникає провина
Вплив суспільства
Материнська провина – це щось дуже глибинне, що переходить з покоління в покоління і зумовлюється як материнськими інстинктами, так і менталітетом, каже психологиня Богдана Янків.
"Мати є об'єктом прив'язаності дитини. Вона відповідає за життя, здоров'я і виховання, і за психологічний фактор, і за фізіологічні особливості, – так прийнято в українському суспільстві.
Деколи мама переконана, що вона сама винна в усьому, особливо якщо, наприклад, у дитини є певні особливості розвитку або патології.
Це більше притаманне українському суспільству, тому що в європейському тато і мама частіше обидва беруть на себе відповідальність за дитину", – наголошує експертка.
Недосяжні установки та вимоги
Передусім причиною цих почуттів є установки щодо правильного материнства, де "хороша мати" – означає ідеальна мати, пояснює Уляна Катаєва.
"Ідеальна матір завжди обирає дитину, цілодобово перебуває поряд, задовольняє всі її потреби. Це мама, дитина якої не плаче, не злиться і ніколи не хворіє.
На жаль, така ідеальність сприймається у суспільстві за норму. Через неможливість досягти цієї досконалості ви завжди будете у провині", – каже психологиня.
Жінки встановлюють собі й інші недосяжні вимоги, додає Дарина Самолюк:
- "я, як мама, повинна завжди бути в гарному настрої та не сердитись, не кричати на дітей";
- "я повинна годувати лише їжею, вирощеною на власному городі, хліб має бути спечений власноруч";
- "я маю самостійно слідкувати за всім, бути з дитиною безперервно".
Власні травми
"Провина – це такий "прапор", який переходить з минулої системи виховання в теперішню партнерську сім'ю. Ми підсвідомо закладаємо в неї моделі поведінки наших батьків", – зазначає Богдана Янків.
Інколи жінка навпаки намагається компенсувати свої дефіцити і транслювати бажання свого нереалізованого дитинства.
Наприклад, вона думає "у мене було мало іграшок чи нового одягу, а в моєї дитини буде все" і намагається працювати через силу, в усьому догоджати дитині.
Коли не вдається досягти всіх поставлених завдань, людина відчуває провину і прагне компенсувати це ще більше, розповідає експертка.
 |
| Фото: AndrewLozovyi/Depositphotos |
Наслідки комплексу материнської провини
Материнська провина сприяє підсиленню депресивних станів, аутоагресії, апатії, знесилення тощо. Або навпаки, такі внутрішні процеси можуть підштовхнути людину до самовиправдання, гніву на дітей через те, що вони "якісь не такі, погані", застерігає Олександр Гунчак.
За словами Уляни Катаєвої, окрім депресії, це також призводить до виснаження, невпевненості у собі, відсутності сил, емоційних зривів, хронічного роздратування.
"Дитина поряд з такою матір’ю страждає, бо та не в силах бути емоційно (душевно) поряд з дитиною – створюється напруження в їхніх стосунках, яке, безумовно, шкодить розвитку дитини", – зазначає психологиня.
На її думку, за таких умов у дитини виникає ілюзорне сприйняття світу, де хтось завжди відгукується на її потреби.
У дитини не розвивається самопідтримка, здатність справлятися з фрустрацією і задовольняти власні потреби.
Мама ж сприймається як та, що служить, не турбується про себе, а це нездорова модель стосунків, бо мама завжди перебуває у напруженні через свою неідеальність, стає виснаженою та неживою для дитини, каже Катаєва.
Комплекс материнської провини також впливає на стосунки батьків та дітей і батьків одне з одним, навіть коли діти вже дорослі, стверджує Олександр.
"Батьки можуть бути агресивно турботливими, порушувати межі дорослих дітей, ставитися до них, як до маленьких, або навпаки переслідувати їх, звинувачувати, уникати близьких стосунків", – пояснює він.
При цьому гіперопіка як наслідок провини батьків робить дитину невпевненою і закомплексованою або навпаки – призводить до бунту, додає Богдана Янків.
"У гіперопікаючих батьків дуже багато контролю, вимог і мало любові. Купа докорів, звинувачень і страхів, мовляв "туди не ходи, з тим не дружи".
Особистість дитини або взагалі перестане розвиватися і зламається, або, якщо це активна дитина, вона все одно буде все пробувати, і тут виникне конфлікт, бо дитина все робить не по-їхньому", – пояснює фахівчиня.
Як подолати провину
Усвідомити відповідальність
Провина – це звинувачення та зазвичай бездіяльність, а відповідальність – це активні дії з постулатом: "що я можу зробити, щоб було по-іншому", орієнтація на результат, уміння передбачати наслідки, каже Дарина Самолюк.
Вона радить міркувати так: "Не зварений борщ, – що я можу зробити? Зварити борщ, замовити його, погодувати дітей тим, що є, звозити їх до мами чи до ресторану".
Лілія Чех також вважає, що перший крок при всеохопному почутті материнської провини – знати, що за свою дитину, за її здоров'я і її майбутнє відповідальні лише ви.
"Усвідомлення лише своєї відповідальності має бути ще на етапі планування вагітності, бо треба розуміти, що те, що свекруха вже хоче внуків, не зобов'язує вас їй їх народжувати.
І коли є оце усвідомлення відповідальності, тоді й стороннього впливу уникати, чи, принаймні, пускати його повз вуха, значно легше", – наголошує молода мама.
Розподілити відповідальність
Відповідальність за сім’ю, виховання і здоров’я дітей має лежати не лише на матері, а й на батькові дитини.
Лілія Чех розповідає, що опорою у стані провини та апатії для неї став її чоловік.
Однак поширеною є модель батьківства, у якій мама нон-стоп з дитиною, а тато – на роботі.
На думку Лілії, найкращий вихід із таких ситуацій – відверта і пряма розмова про те, що турбує і не влаштовує:
"Чоловік не медіум, він також переживає стрес від нової ролі та гори нової відповідальності.
І він, навіть коли втомлений трохи менше за дружину, може просто не додуматись дочекатися, поки малюк поїсть, і одразу його забрати, побавитись чи змінити підгузок, давши дружині трохи часу доспати, відпочити.
Або перебрати на себе трохи побутових справ чи приготування сніданку".
У дитини є не лише мама, а і тато. Дуже часто провина підкріплена несвідомою думкою: "якщо не я, то ніхто", "я зроблю все найкраще", "тато так не зробить", погоджується Дарина Самолюк.
"Тато має таке ж право виховувати, розважатися, проводити час, як і мама. І має право робити це у власний спосіб", – зазначає експертка.
 |
| Фото: AlexLipa/Depositphotos |
Бути обізнаною
Щоб добре керувати тією відповідальністю, має бути теоретична база знань і психологічний ресурс.
"У моєму випадку то були книжки, блоги, підтримка чоловіка і совісні, доказові лікарі", – зазначає Лілія і ділиться власними засобами, які допомогли їй опанувати почуття провини.
Книги
Перше питання, яке Лілія всебічно вивчала – це грудне вигодовування.
Саме ці знання вберегли її як від нахабного персоналу в пологовому, так і від непотрібних порад і настанов родичів.
Вона особливо рекомендує таку літературу:
- "Грудне вигодовування. Секрети і секретики" (видавництво "Видавництво Старого Лева"), "Вчимося годувати грудьми" ("Свічадо") – про ГВ;
- "Мама має право" ("Якабу паблішинг") – про психологічний аспект і подолання кризи материнства;
- щодо інших тем – книжки видавництва "Смакі". Наприклад, "Відроджені пологи" або "Цілуйте мене міцно".
Блоги
"Часом чужий досвід дозволяє краще побачити й проаналізувати свій власний.
Таким досвідом став для мене блог Катерини Бабкіної "Людина з дитиною", зазначає наша героїня.
Психологічний ресурс або Турбота про себе
Доглядати за немовлям насправді не так складно. Складно те, що одні й ті самі дії повторюються щоденно, не даючи простору жодному різноманіттю, переконує Лілія.
Звідси втома, роздратованість, сум, відчуття ізольованості.
"Моїм порятунком стали книжки (не мамські, а добра художня література, публіцистика й інші улюблені жанри), шахи з чоловіком, читання поезії, душ.
Сюди й пінна ванна, маски для волосся/обличчя. Добрий і свіжий вигляд – то дуже потужний ресурс.
Спілкування з подругами і насамперед з чоловіком. Бо часом лише озвучивши вголос усе, що дратує і турбує, вдається це органічно пережити", – розповідає вона.
Загалом усе, що приносить задоволення й відволікає від рутини, дає ресурс.
Цей список буде різним для кожної мами, бо для того, аби його скласти, треба згадати про свої потреби і вподобання та поставити їх на перше місце у списку справ.
"Це не егоїстично. Це раціонально. Бо втомлена, роздратована, недоглянута й апатична жінка не зможе дати дитині нічого, окрім пасивної агресії", – підкреслює Лілія.
Дарина Самолюк також радить мамам розібратися з їхніми бажаннями, зокрема знати, чи навіть прописувати, які почуття та емоції за ними стоять.
"Наприклад, коли ми хочемо реалізовуватись, мати свій власний проєкт – ми хочемо радості визнання, почуття задоволення, натхнення", – пояснює експертка.
Ігнорувати непрохані поради
З часом прийде відчуття і впевненість у тому, що лише ви знаєте, як краще вашій дитині.
З цим усвідомленням стане дуже легко уникати зайвих порад і тиску, які й доводять до постійного почуття провини, запевняє Лілія Чех.
"Варто тримати фокус на тому, що можемо змінити ми для власного комфорту, а не як змінити поведінку та позиції людей навколо", – пояснює Дарина Самолюк.
Чим впевненішою і ціліснішою буде почуватись людина, тим простіше їй буде культивувати право робити так, як хочеться, каже експертка.
Встановити особисті межі
Дарина Самолюк рекомендує визначити, хто, в якій мірі і щодо яких питань може давати поради, критикувати, запитувати, діяти щодо вас та вашої дитини.
Виробити уміння говорити "ні", пропрацювати почуття гніву та дати право собі злитися, озвучувати чесно та вчасно "я сердита", каже експертка.
Переоцінити вимоги до себе
"Перевіряйте свої установки на предмет реалістичності. Конкретно пропишіть, що вимагаєте від себе у ролі матері. Пам'ятайте, що в реальності немає досконалості.
Бути ідеальною – це недосяжна мета. Якщо ви її до себе застосовуєте, то будете хронічно у провині. Дозволяйте собі недосконалість, бо ви жива людина", – каже Уляна Катаєва.
Добре рухатись у напрямку до свого ідеалу, але варто усвідомлювати, що реальне життя повне невирішених питань, непорозумінь, незапланованих подій, чужих думок та порад, додає Дарина Самолюк.
І те, як ми проходимо через ці усі ситуації, з якими думками, почуттями, емоціями, і є якість нашого життя, вважає вона.
Думки "я нормальна жінка; я цінна, гідна по факту свого народження; я – не є мої вчинки, я це я, і я маю право помилятися, змінювати свою думку, не робити чи припиняти те, що мені не подобається" додають легкості, впевненості, самоцінності, пояснює психологиня.
Вона рекомендує переглянути свій "список боржника" і дописати до нього, що невиконання цих зобов’язань не робить вас автоматично поганою мамою.
Пропрацювати власні переконання
Там, де є провина, є пошук "ідеальної формули". Пані Дарина радить дати собі відповідь на такі запитання:
- Хто така у вашому розумінні "ідеальна мама"?
- Хто встановлює критерій ідеальності?
- Яка мама потрібна дітям?
- Чим ще займається у житті "ідеальна мама"?
- Що відчуває "ідеальна мама"?
Загалом психологиня рекомендує пропрацювати власну особистість, щоб впоратися з труднощами, адже "вміння взаємодіяти з випробуваннями, труднощами – ознака зрілої особистості, сформованого світогляду".
Розставити пріоритети
Дитині передусім потрібна мати, яка емоційно бере участь у її житті, а не та, яка все ідеально робить, каже Богдана Янків.
"Просто обійміть та запитайте, як пройшов її день – це дасть дитині більше підтримки, ніж новий одяг чи телефон", – наголошує експертка.
Вона радить насамперед намагатися приймати емоції дитини та її досвід. Це необхідно для побудови зв'язку, щоб дитина розуміла, що вона потрібна і її люблять.
Заручитися підтримкою близьких
Уляна Катаєва радить запитувати зворотний зв’язок у своєї дитини, чоловіка, подруг, цікавитись, що цінне для них.
"Варто слухати не лише надокучливого внутрішнього критика, але й реальних людей – це дуже корисно", – зазначає вона.
Оточенню варто бути уважним, давати мамі позитивний зворотній зв’язок, описувати, що конкретно подобається в ній, як у матері, каже експертка.
Вчасно звертатися до психотерапевта!
Mayo Clinic наводять почуття провини у переліку симптомів післяпологової депресії.
Отже, за умови загострення стану близьким варто мотивувати людину звернутися до психолога чи психіатра за допомогою, каже Уляна Катаєва.
"Це не втома, а захворювання", – наголошує експертка.
Усвідомити, що ваші помилки не визначають вас
"Дуже важливо розділити "я" та "мої погані справи й помилки".
Це допоможе взяти дорослу відповідальність за зроблене погано в минулому та впровадити ефективні зміни тут і тепер", – запевняє Олександр Гунчак.
Думка "не зварений борщ – не означає погана мама" та їй подібні мають стати звичними, погоджується Дарина Самолюк.
"Треба розрізняти себе і свої вчинки так само, як і вчинки своїх дітей від їхньої особистості: "двійка з математики не означає, що дитина дурна"", – додає вона.
Також важливо відділити наші помилки від помилок та "зробленого погано" нашими дітьми. І хоча ці речі тісно пов’язані, все-таки це не одне і теж, наголошує сімейний консультант.
Він також дає настанови для подолання токсичної провини:
- усвідомити свої почуття й дозволити собі відчувати автентичний сум;
- осмислити свої помилки та взяти відповідальність за них;
- вибачитися перед дітьми;
"Можна попросити вибачення у наших дорослих дітей за зроблені нами помилки, але не за те, що ми були неідеальними батьками (з ідеальними батьками теж буває непросто самим дітям)", – підкреслює Олександр;
- Найголовніше: любити дітей сьогодні та зараз будувати з ними близькі стосунки!
Усвідомити, що дитина – не власність мами
"Дитина взагалі не власність. І ми її собі не народжуємо. Ми народжуємо її для неї самої, для світу. А для себе ми обираємо роль мами – не народити дитину, а стати мамою", – запевняє Дарина Самолюк.
За її словами, фокус на власне материнство дозволяє зробити процес зачаття, виношування, народження, виховання більш свідомим.
Олена Барсукова, спеціально для УП. Життя
Вас також може зацікавити:
Как не раствориться в материнстве. 10 аспектов, которые проговаривают психологи
Батьківські очікування: як не переборщити та не стати токсичним
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.