"Танк проти автомата": нацгвардієць розповів про терор росіян на Луганщині і початок великої війни

Військовослужбовець Нацгвардії із позивним Магоні, який нині боронить Харківщину від російської армійської авіації, розповів про пережите під час оборони Луганщини.

Про його історію розповідають у Національній гвардії України.

Магоні – 20-річний високий хлопець міцної статури з блакитними очима. За словами побратимів, він – завзятий та відчайдушний, утім в будь-якій ситуації намагається зберігати холодний розум.

Військовий наприкінці 2021-го відправився до нині тимчасово окупованої Станиці Луганської на стандартну ротацію до району проведення операції Об’єднаних сил. Планувалося, що він разом з іншими захисниками охоронятиме взводний опорний пункт та виконуватиме завдання на блокпостах. Утім, з 24 лютого звична діяльність дещо змінилася через повномасштабне російське вторгнення.

Нацгвардієць з позивним Магоні

Магоні зізнається, що психологічно було дуже складно.

"У Рубіжному було дуже багато загиблих. Їхні тіла лежали на дорогах. Забрати їх було нереально через обстріли", – розповідає військовий.

У Нацгвардії додають, що попри те, що Магоні, на щастя, вдалося вижити у кривавому пеклі Рубіжного, власним життям він "не настільки дорожить, як колись, в умовно-мирний час". Додають, що ворог умисно здебільшого бив по цивільних. Події на сході залишили по собі відбиток у пам'яті Магоні:

"Це було незрозуміло і боляче. Ти бачиш як гинуть беззбройні та беззахисні, і нічим не можеш зарадити цьому. Коли ти бачиш "двохсотими" дітей – це неймовірний психологічний тиск.

Ти підсвідомо починаєш себе звинувачувати, хоча раціонально ти розумієш, що це роблять росіяни. Проте це дає сили битися далі. Бо, навіть ціною власного життя, я готовий зробити все, щоб це припинилось, щоб не гинули наші діти. Вони для мене – святе. Мені двадцять років, і там, у Рубіжному, я зрозумів, що хочу мати дітей, стати батьком".

Нині Магоні боронить Харківщину

Військовий зізнається, що навіть мінімальний армійський комфорт тоді здавався "недосяжним раєм" у відрізаних від комунікацій та охоплених війною містах. Пригадує, як йому та його побратимам доводилося спати на холодній землі та розігрівати замерзлу у пляшках воду, аби попити.

"15 хвилин сну – ти вже щасливий!" – наголошує Магоні і одразу додає, що події у Рубіжному здалися йому "квіточками" після того, як він потрапив до Попасної.

"З четвертої години починали обстріли з чого тільки можливо, потім робили перерву на сніданок. Ми у цей час теж снідали швиденько. Потім знову обстріли до обіду – пообідали – стріляють до першої години ночі. Нам не було, чим їм відповідати. Міномети були, не вистачало мін", – розповідає захисник.

Військовий родом із тимчасово окупованого населеного пункту на півдні України

Читайте також: Дві кулі пройшли на виліт: історія нацгвардійця з Сумщини, який отримав поранення на Луганщині

Магоні зізнається – тоді їм дуже не вистачало вогневої підтримки, аби давати відсіч ворогу. Водночас вважає, що йому неабияк пощастило, адже він продовжує воювати за Україну до сьогодні.

"Життя могло обірватися будь-якої миті. Восьмого березня стався "вихід" "Граду" від противника – два прильоти прийшлося поряд з моїм окопом. Я тоді був у піхоті. Це сталося між Кремінною та Рубіжним, коли вони були ще під нашим контролем", – розповідає військовий.

Усі фото: Нацгвардія

Після цього Магоні пережив контузію, внаслідок чого на 30% втратив слух на правому вусі. Також він частково втратив зір.

"Пів року там був. Нам доводилось постійно відходити – це дуже гнітило. Початок війни я б коротко описав би так – "танк проти автомата". Але вони завалювали нас трупами мобілізованих луганчан. Їх гнали у лобові атаки на нас. І вони падали-падали. А за ними вже ховались інші, потім підіймалися, щоб теж впасти. Божевілля якесь", – згадує гвардієць.

Водночас тепер ситуація з озброєнням в українській армії змінилася на краще, додає він.

Як розповідають у Нацгвардії, Магоні – родом з тимчасово окупованого населеного пункту на півдні України. Утім, міркувань безпеки назва не розголошується. Наразі хлопець не знає, що з його рідними, адже з лютого він не мав з ними жодного зв'язку.

"Проте він беззастережно вірить, що загартоване у боях українське військо обов’язково переможе у цій війні. Він та його побратими гвардійці б’ються заради цього на усіх напрямках, де відбуваються бойові дії. Ворог буде розбитий!" – наголошують у підсумку військові.

Читайте також: Був моделлю, а став кулеметником: історія 26-річного бійця Нацгвардії