"Нарешті можна говорити українською": додому повернулися ще 16 дітей, депортованих до РФ і Криму

12994
4 лютого 2023

В Україну вдалося повернути 16 дітей 7-16 років з Херсонщини, яких окупанти депортували до Росії та окупованого Криму нібито у табори "на відпочинок".

Евакуацію дітей до України здійснили волонтери благодійного фонду Save Ukraine. Загалом 14-ти сім'ям вдалося повернути своїх дітей додому.

Протягом кількох місяців українські діти не бачили своїх рідних. Деякі – майже рік, а хтось – з жовтня. Усі вони були розвезені по російських містах (як-от Єйськ Краснодарського краю), тимчасово окупованому Криму (у Феодосії, Євпаторії) та на Херсонщині (в окупованому Генічеську).

Реклама:

"У них у всіх різні історії, але більшість дітей по суті були депортовані, викрадені. Більшість дітей з Херсонщини були відправлені на "відпочинок" у жовтні. Які табори відпочинку можуть бути у жовтні?

Батькам, які намагалися забрати дітей назад, повідомляли: "Хто вам взагалі сказав, що це був відпочинок? Ми проводили евакуацію, рятували ваших дітей", – розповідає колишній дитячий омбудсмен та виконавчий директор Save Ukraine Микола Кулеба.

 Микола Кулеба з командою Save Ukraine зустріли дітей разом з їхніми батьками у Києві одразу після повернення. Фото: УП. Життя 

За його словами, під час цієї евакуації вдалося повернути додому дітей, яких росіяни не віддали минулого разу через відсутність батьків.  

"Є діти, яких ми не змогли забрати під час минулої евакуації, хоча були всі необхідні документи, перекладені російською. Але тоді з нами не було їхніх батьків й ті заклади, після консультацій з відповідними органами РФ, відмовилися віддавати дітей. У них була істерика, тому що діти чекали на своїх батьків і думали, що ті приїдуть.

В результаті дітям довелося чекати ще декілька місяців", – говорить Кулеба.

Ба більше, дітей не хотіли відпускати навіть тоді, коли батьки самі приїжджали, щоб їх забрати. Так було у випадку хлопчика-футболіста з Херсона.

Реклама:

Микола Кулеба наголосив, що наразі росіяни намагаються всіляко перешкодити поверненню депортованих з України дітей. Це робиться для того, аби русифікувати їх. Ексомбудсмен додав, що до дітей у так званих "таборах" ставилися нормально саме з цією метою.

"Стратегія росіян передбачає не покарання – вони хотіли залишити дітей в РФ. Вони розуміють, що чим довше дитина знаходитиметься на їхній території, тим краще вони її зможуть русифікувати", – підкреслив Кулеба.

Одна із дівчаток, яких вдалося повернути додому. Фото: УП. Життя

Читайте також: "Тату, ти повинен приїхати, або нас усиновлять". Жахлива воєнна сага однієї української родини

Одна із 16 дитячих історій

Серед дітей, які нарешті повернулися додому – 14-річний Андрій. Хлопець не бачив маму із сестрою майже рік – від початку повномасштабної війни.

Як розповіла "УП. Життя" його мама Ольга, Андрій, на відміну від інших дітей, був не у "таборі відпочинку".

24 лютого її син разом з батьком застав у бабусі, у селі Киселівка, що на Херсонщині. Цей населений пункт росіяни окупували незадовго після вторгнення. ЗСУ вдалося звільнити Киселівку лише під час потужного контрнаступу на Херсонщині у листопаді.

"Я свою дитину не бачила майже рік. Війна нас розділила, коли я була у Миколаєві, а він був у бабусі у селі на Херсонщині. Коли почалася війна, син поїхав із батьком по ту сторону берега. Звідти його взагалі неможливо було забрати. У них не було можливості повернутися. Не їздили потяг та автобуси і він залишився там.

Я дуже чекала, коли буде деокупація, але так сталося, що коли була деокупація міста, його батько поїхав до Криму, тому що йому терміново потрібна була операція. Він не міг виїхати на підконтрольну територію України. Син поїхав з ним", – розповідає Ольга, щойно прибувши до Києва евакуаційним автобусом Save Ukraine.

В останній день, коли ще можна було повернутися з Криму, батько Андрія знаходився у лікарні. Потім, за словами Ольги, можливості виїхати уже не було.

Лише 1 лютого, після місяців пошуку можливостей, жінка разом з іншими батьками депортованих дітей та волонтерами фонду змогла забрати сина з окупованого Криму додому. 

"Андрій уже дуже хотів додому, дуже просився. Ми шукали багато варіантів, щоб забрати сина в Україну. Спочатку думали провезти його через Запоріжжя, але він неповнолітній і тому треба було писати довіреність на когось. Але не кожна людина візьме на себе таку відповідальність за чужу дитину. Потім я шукала варіанти, щоб вивезти його через Крим, але щоб самому їхати – дуже дорого, у нас не було таких коштів.

Після місяців пошуків знайшлася щаслива можливість забрати дитину. Я спочатку не вірила, що це можливо зробити безкоштовно. У наш час таке дуже рідко буває, але диво сталося", – наголошує мама Андрія.

 Андрій разом з мамою. Фото: УП. Життя

Дорога додому виявилася складною та виснажливою. Евакуаційному автобусу не одразу дозволили перетнути білоруський кордон.

"Нас туди запустили, а вже коли назад виїжджали, то сказали, білоруський кордон можемо перетнути тільки один раз. Ми приїхали на один пункт пропуску – нас не випустили, на другому теж і лише на третьому нас пропустили. Але не одразу. Навіть коли ми пройшли всі перевірки, наші паспорти дуже довго не повертали.

Коли ми були на кордоні із Білоруссю, усіх дуже ретельно перевіряли – речі, телефони, дуже багато ставили питань. Питали, чи є військовослужбовці, чи знаємо ми тих, хто служить у ЗСУ, де стоять наші війська...", – пригадує Ольга.

Жінка зізнається, під час перевірок найбільше боялася, що їй може щось написати хтось зі знайомих – "кожну секунду перевіряла телефон, бо могли бути проблеми". Страх минув лише тоді, коли автобус перетнув кордон із Латвією. За ним був литовський, польський і зрештою – український.

Нині Ольга із сином нарешті разом, вдома. Каже, першим ділом планують відвідати бабусю – син дуже скучив на нею.

Андрій наголошує – він дуже чекав повернення в Україну:

"Я радий, дуже радий. Нарешті можна розмовляти українською".

Не говорив рідною мовою хлопець не тому, що боявся – просто її не розуміли, наголошує він. Одразу після повернення від бабусі Андрій піде до школи:

"Дуже багато прогуляв".

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію підлітка, якого вдалося повернути до України після депортації до РФ. Нам вдалося встановити, який шлях пройшов хлопець, як опинився в Росії та хто саме на окупованій території сприяв тому, щоби хлопця депортували. 

Історію 16-річного Сергія можна прочитати у матеріалі: 

"Допоможіть мені". Історія депортації підлітка, якого вдалося повернути в Україну



Реклама: