Хамелеонів прозвали "дітьми війни": як жінка врятувала сотні рептилій в окупації на Харківщині

Олена Барсукова — 12 травня 2023, 18:13

На Харківщині жінка три місяці рятувала величезну колекцію рептилій від російських окупантів.

До повномасштабного вторгнення росіян великий розплідник розміщувався у селі Руські Тишки за 10 км від Харкова.

Тварин утримував дослідник Сергій Прокоп’єв та його дружина Неля Кузьменко, однак з першого дня вторгнення село опинилося під окупацією.

В умовах дефіциту їжі, без опалення, електрики та води Неля Кузьменко врятувала кілька сотень рептилій, а українські захисники допомогли вивезти їх з-під обстрілів.

Історію порятунку плазунів Неля Кузьменко розповіла "Українській правді. Життя".

ВІДЕО ДНЯ

Сергій Прокоп’єв та його дружина Неля Кузьменко займаються зоокультурою рептилій. Усі фото Нелі Кузьменко

Розплідник рептилій – це дітище 52-річного дослідника з Харкова Сергія Прокоп’єва. Він займається герпетокультурою все життя – це його хобі та пристрасть.

Останні 10 років захоплення Сергія розділяє 46-річна дружина Неля. Разом вони переїхали у село на Харківщині і створили свої лабораторії.

Подружжя бере участь у міжнародних проєктах зі збереження різних видів плазунів – вони вже двічі їздили на Мадагаскар, де знімали фільм про хамелеонів Парсона, чисельність яких все меншає.

Дослідники розповідають про проблему зникнення рідкісних видів, допомагають зберегти їх у дикій природі.

"Ми займаємося зоокультурою рептилій (герпетокультурою). Наше основне завдання – створення стабільних груп рептилій, які розмножуються", – розповідає Сергій.

Колекція тварин на Харківщині – важлива частина цієї роботи, адже у разі зникнення якогось виду рептилій у дикій природі, дослідник, який має цих тварин у своїй зоокультурі, зможе відродити популяцію, пояснює Сергій.

У колекції подружжя є хамелеони, агами, гекони, сцинки, прикрашені (перлинні) ящірки, зокрема рідкісні види з цих родин.

Однак від початку великої війни унікальні тварини опинилися під загрозою.

Подружжя дослідників уже двічі їздило на Мадагаскар

"Коли ми з донькою прокинулись, були сильні вибухи і не було світла. Чоловік у цей час перебував у Харкові. Він поїхав у справах і мав повернутись наступного дня, але почалась війна.

Сергій не зміг повернутися в село, бо там була лінія фронту, а ми не могли поїхати в Харків. Так і залишилися відрізаними з тваринами в холодному домі", – пригадує Неля.

З першого дня почалися обстріли. Одна російська ракета потрапила на город – за 10 метрів від дому була воронка шириною 6 метрів. Ще одна ракета рознесла на друзки ворота, у будинку вилетіло скло.

"Було дуже страшно. Зайшли російські війська, танки, навколо наших будинків це все розставили, обстрілювали нас і Харків. За 80 днів окупації тільки на нашу територію прилітало тричі", – пригадує жінка.

У подружжя був великий дім, де розташовувались лабораторії з тваринами

У подружжя був великий дім, де розташовувались лабораторії з тваринами. Рептилії люблять тепло – у їхньому тераріумі має бути лампа, килимок для обігріву.

Але у будинку Сергія та Нелі не було світла й опалення.

"У двох наших приміщеннях були газові плити. Я вмикала їх, щоб зберігати якусь температуру. Усіх рептилій переносила у ці дві кімнати, щоб дуже скупчено їх тримати", – каже Неля.

Годувати плазунів також було майже нічим, тому що у подружжя була окрема лабораторія-інсектарій, де вирощували кормових комах.

"Вони люблять спеку, тому лабораторія має добре опалюватись. І я не могла розводити комах. Намагалася, але всього не вистачало.

У нас дуже багато комахоїдних ящірок, яких треба годувати щодня. Також багато малюків почали виходити з яєць – хамелеони, агами, гекони. Живородящі ящірки почали народжувати. Це був жах", – пригадує дослідниця.

Спочатку Неля почала "висаджувати" яйця – створювати умови для народження малят. Але місця та харчів критично не вистачало.

"Комахоїдні малюки виходять десятками, сотнями. Їм потрібно багато маленьких комах. Дуже потрібний прогрів, щоб у кожному тераріумі була лампочка – цього всього нема. Усі малюки хамелеонів, які виходили – загинули", – каже Неля.

Неля вмикала генератор, щоб зарядити телефон, набрати воду та обігріти тварин кількома лампочками

За декілька днів жінка згадала, що вдома є бензиновий генератор, але було дуже мало пального.

Генератор постійно доводилось ремонтувати – сусід Олександр допомагав із цим.

Спочатку жінка вмикала генератор на 4 години на день, щоб заряджати телефон, набирати воду і вмикати кілька лампочок для тварин.

Однак пального ставало все менше і час включення скорочувався – в якийсь момент генератор працював лише раз на декілька днів.

Були дуже сильні обстріли, тому люди постійно ховалися у підвалах. За 2 тижні жінка переконала 20-річну доньку виїхати з окупації до Німеччини.

У цей час Сергій жив на Північній Салтівці у Харкові, по якій окупанти постійно запускали ракети.

Мобільного зв’язку майже не було, але подружжю іноді вдавалось спілкуватися по телефону – жінка згадує, що Сергій дуже підтримував її морально.

Деякі рептилії їли сир та фрукти з консервованих компотів

Найбільше Нелі та її "вихованцям" допомагав Олександр та інші сусіди.

"У нас залишився сусід Саша за два будинки. По нашій вулиці залишилось ще людини три, але ходити до них було страшно, бо літали міни.

Ми міські жителі – переїхали в село, але жили як у місті. Не робили консервацію, запаси, тому коли почалась війна, ми практично були без їжі, з донькою ділили якісь крихти. Сусіди дуже допомагали, ми здружились", – пригадує Неля.

Коли почалась весна, жінка збирала трави для рептилій і комах. Але деякі тварини потребують специфічного раціону.

"Є рептилії, які їдять рослинну їжу, а сцинки можуть їсти все, що і людина. На сусідній вулиці була жінка Таня. У неї були корови і вона давала мені молоко.

Потім Таню вбило снарядом – вона просто сиділа на літній кухні, коли він прилетів у двір", – з гіркотою згадує жінка.

Спільні зусилля сусідів допомагали підтримувати життя у лабораторії.

З молока, яким ділилася сусідка, Неля робила сир і годувала ним ящірок. Деякі люди давали консервовані компоти, заморожені фрукти.

"Я додавала ці фрукти до сиру – ящірки їли і таку їжу. Завдяки людям виживали", – каже Неля.

Кожній ящірці необхідний локальний обігрів – у природі вони щоранку вилазять на сонце грітися. Неля вигадала, як забезпечити тепло рептиліям навіть без електрики.

"Я більшу частину дня займалась тим, що ставила на газ каструлю з водою, кип‘ятила воду, розливала в усі можливі ємності і розкладала по тераріумах.

Рептилії залазили на них, як на гаряче каміння", – каже дослідниця.

Щоб зігріти рептилій, Неля набирала гарячу воду у різні ємності, на які вони потім сідали

На початку травня снаряд перебив газопровід, тому припинилась навіть подача газу.

"Не було електрики, води, газу, опалення – і, як на лихо, почалося похолодання. В таких умовах я не могла годувати й обігрівати тварин.

У багатьох видів є періоди зимівки, але не у всіх. Дехто з тварин увійшов у цю "примусову зимівку", багато не вижили", – каже Неля.

До війни у лабораторії вже сиділо кілька сотень малюків – хамелеонів, агам та інших видів. А з початком війни з яєць почало виходити нове потомство.

"Тільки малюків було більше тисячі, але я не змогла їх всіх вигодувати і обігріти. Я не очікувала, що це буде так довго, бо нам же казали "2-3 тижні".

Потім уже я почала охолоджувати яйця – відносила їх у підвал, щоб малюки просто не виходили з яєць. Так було значно гуманніше, ніж коли ці малюки у мене на очах помирали в муках від голоду і холоду", – розповідає Неля.

За місяць після виїзду з Харківщини у дім прилетів снаряд

8-9 травня обстріли посилились. На вулицю щодня прилітали снаряди, жінка з сусідом постійно бігали у підвал.

А після 80 днів окупації село звільнили Сили оборони.

"Нас звільнили 12-13 травня. Окупанти пішли, від Руських Тишків наші їх відстіснили лише на кілометр – вони стояли там аж до середини вересня, до великого контрнаступу в Харківській області. Усі ті пів року росіяни обстрілювали наше село", – розповідає жінка.

У перервах між обстрілами Неля намагалася спакувати ящірок, що вивезти з села. У перший же день після деокупації до неї приїхав чоловік.

У машину завантажили кілька сотень рептилій і собаку.

"У нас була велика біла італійська вівчарка, яка дуже сильно стресувала, боялася вибухів. Вона і до цього салютів боялася, а це був просто жах – вона місяці 2 не виходила на вулицю, хоча раніше жила у дворі", – пригадує жінка.

Частину тварин подружжя вивезло, а на наступний день приїхало по другу партію. Однак наші військові не могли пропустити їх через блокпост назад – село опинилося просто біля лінії фронту.

"Ми два тижні їздили на блокпост, розказували нашу історію, що в нас там тварини гинуть, голодують, але нас не могли пустити.

Усі наші сусіди виїхали. Ми намагалися домовитися з волонтерами, військовими, а потім ми знайшли військового Віталія. Він в той же день поїхав рятувати наших тварин", – каже жінка.

Бійці вивозили рідкісних рептилій два дні поспіль. Також забрали залишені валізи сім‘ї і картину Нелі, яку вона потім подарувала захисникам.

"Вони потрапили під обстріл, забігли додому. Всіх тварин позбирали, вивезли, але виявилося, що не всіх вони знайшли. Наступного дня вони вже вивезли всіх. Сцинки, які їли сир, майже всі вижили.

Дякую нашим хлопцям, вони дуже багатьох врятували, ризикували життям", – каже жінка.

Військові допомогли Нелі та Сергію вивезти тварин з лінії фронту

Спочатку сім'я вивезла свою колекцію в Харків, а потім їх прихистили у Києві.

Колега Сергія Дмитро Ткачов надав подружжю свою квартиру, де вони живуть разом з собакою, а також лабораторії для кількох сотень рептилій.

На Харківщині залишились лабораторії, тераріуми, все обладнання. А за місяць після виїзду у будинок сім‘ї влучив снаряд. Два поверхи були повністю знищені, а цокольний поверх, де колись жінка ховалась від обстрілів, – завалений.

З того часу Неля та Сергій уже майже рік перебувають у Києві та намагаються відновлювати колекцію тварин. Деякі рептилії вже спарені і скоро дадуть потомство.

"Військові ще вивезли з нашого дому деякі кладки яєць хамелеонів. З них вийшло багато малюків, які за цей час виросли і стали статевозрілими.

Ми уже чекаємо нових малюків від цих "дітей війни", як ми їх називаємо. Вони у вигляді яєць виїхали з окупації, а зараз стали дорослими хамелеонами", – додає Неля.

Читайте також: Науковці врятували від ворога унікальний гербарій з Херсона, який збирали 50 років

Реклама:

Головне сьогодні