"Кнопка паніки" для жінок і робот-сортувальник: як українці відкривають бізнес у Данії і хто їм у цьому допомагає

Від початку повномасштабної війни європейські країни прийняли мільйони українських біженців. Понад 30 тисяч громадян знайшли тимчасовий прихисток у Данії. І хоча за понад рік великої війни частина українців повернулася додому, тисячі людей досі залишаються за кордоном.

Аби допомогти адаптуватися до життя у Данії та відчувати себе повноправними членами ЄС, освітня ініціатива для української спільноти IVDK HUB за підтримки та фінансування Соціального Фонду ЄС запустила бізнес-інкубатор для українців.

Учасниками стали люди з кардинально різним досвідом у підприємництві. Деякі з них вже мали бізнес в Україні, утім втратили, а деякі прийшли на курс лише з ідеєю і бажанням втілити її в життя.

"Українська правда. Життя" поговорила із засновником платформи n.cubator Дмитром Швецем та українцями, які стали учасниками бізнес-інкубатора у Данії.

"Курс – це навіть не про бізнес, а про розширення кругозору українців". Фото: n.cubator/Facebook

Програма n.cubator – "подорож" від бізнес-ідеї до перевірки її на практиці в реальному світі

Ідея створити середовище для навчання українців виникла саме у данців. Мета проєкту – надати їм можливість підтримувати себе у новій для життя країні. Водночас унікальний практичний шеститижневий курс розробили в n.cubator.

"Це навіть не про бізнес, а про розширення кругозору українців – вони (данці – ред.) побачили, наскільки у них високий рівень освіти, прагнень і працелюбності, тому і вирішили це зробити. Ідея – навчити українців підприємницького мислення і перетворити їх із "зобов'язань" на "актив", – пояснює засновник платформи.

Швець також додав, що ідея не в тому, аби "залишити" українців у Данії, а щоб надати знання, зокрема, для успішного відкриття власної справи в Україні, адже за допомогою "Дії" це можна зробити віддалено.

Загалом до проєкту IVDK HUB долучилися понад 1000 українців у Данії, 235 з яких беруть участь безпосередньо у програмі бізнес-інкубатору. За словами Дмитра, учасники мають різний досвід у підприємництві. Деякі з них колись мали бізнес в Україні, утім втратили, а деякі прийшли на курс, щоб втілити ідею "з нуля".

"Ідея проєкту – перетворити українців із "зобов'язань" на "актив". Фото: IVDK HUB

Три історії українського підприємництва у Данії

Меблевий бізнес залишився в окупації

Маргарита та Володимир – сімейна пара з нині окупованого росіянами Мелітополя. Родина переїхала до данського Копенгагена у жовтні минулого року. Подружжя має 9-річну донечку, яка зараз навчається там у місцевій школі.

До повномасштабної війни Маргарита працювала головним бухгалтером на одному із підприємств у Мелітополі, а чоловік мав власну справу з виготовлення корпусних меблів, утім виклики повномасштабної війни та переїзд змусили адаптуватися до життя за кордоном. Тепер Маргарита з чоловіком планують відкрити свою справу у Данії.

"У Данії ми з чоловіком поки ще не працюємо. Хочемо запустити меблеве виробництво тут", – розповідає жінка.

За її словами, про бізнес-проєкт для українців дізналися з оголошення у соцмережі, і вирішили долучитися. Маргарита зізнається, що практичні навички, отримані на програмі, дійсно допомагають підготуватися до відкриття меблевого виробництва у Данії.

Подружжя планує запустити виробництва кухонних меблів та шаф-купе.

"Власну справу ми поки ще не відкрили, зараз тільки на шляху реалізації запуску свого бізнесу. Вивчаємо місцеві закони, принципи роботи... І бізнес-проєкт нам в цьому дуже допомагає, багато корисної інформації дізналися на курсі", – розповідає Маргарита.

Жінка зізнається, що наразі найскладніше на шляху до досягнення мети – подолання мовного бар'єру.

Загалом до проєкту IVDK HUB долучилися понад 1000 українців у Данії

Читайте також: Війна – не перешкода. Досвід жінок-підприємиць

Аналог "кнопки паніки" для жінок

Наталія Фельдман – ще одна українка, яка стала учасницею бізнес-інкубатора.

Жінка народилася у Києві, а в 90-ті роки переїхала до Ізраїлю. У 2004-му Наталія повернулася до рідного міста, і почала працювати у сфері розробки будівництва телекомунікацій по Україні, займалася зв’язками з урядовими офісами. Також деякий час проживала у Львові, Калуші та Івано-Франківську. В останньому – познайомилася зі своїм чоловіком, який працював у галузі будівництва для сільського господарства.

До Данії родина Наталії переїхала у 2013 році. Там подружжя нині виховує трьох дітей.

"Ми проживаємо у Єллінгу – місті народження вікінгів. Тут я здобула данську освіту з корпоративних продажів та працювала консультантом з розвитку стратегії бізнесу та продажів в міжнародних організаціях зі зв’язками з Україною. Завдяки своїм знанням 5 мов та досвіду, отриманому в ході роботи в армії, маю унікальну можливість ефективно спілкуватися та працювати з колегами з різних країн", – ділиться українка.

Будинок її родини під час повномасштабної війни став прихистком для українських переселенців. Протягом року у неї проживали 19 співвітчизників, які були змушені виїхати з України через російське вторгнення.

"Паралельно з моєю основною роботою я працювала у центрі біженців для українців. У моєму домі протягом року війни жило 19 людей у різний час, доки ми не допомогли їм відновитися та самостійно стати на ноги. Деякі з них вже повернулися до України, але ми стали як родина та з ними на зв’язку весь час. Таким чином, у нас з’явилися нові сім’ї", – розповідає Наталія.

Жінка долучилася до освітньої програми, маючи конкретні напрацювання – вона започаткувала компанію FrejaTech. Стартап її команди, до якої входять ще четверо українців – система для безпеки жінок та швидкого зв'язку з родичами у разі непередбачуваної ситуації.

"Ми можемо похвалитися успіхами нашої ідеї. Наш стартап виграв приз за найкращу бізнес-ідею серед 25 данських чоловіків на виставці з електроніки. Ми також потрапили до фіналу Хакатону в Ізраїлі, де обговорювали ідеї боротьби з домашньою насильницькою поведінкою. Ми отримали грант від Європейського Космічного Агентства – ESA, аналога NASA в Європі", – розповідає Наталія про успіхи свого проєкту.

Система включає фізичний пристрій – аналог "кнопки паніки", а також додаток, у якому користувачі можуть вписувати контактні дані тих, хто може стати допоміжною особою, яка отримає відповідний сигнал у разі непередбачуваної ситуації.

Система, розроблена командою FrejaTech

"Ми створили групу довірених людей, які є родичами або друзями тих, хто потребує допомоги, та знаходяться поруч з ними. Основна мета нашого проєкту полягає не в тому, щоб замінити поліцію, а в тому, щоб зменшити час очікування на отримання допомоги.

Люди, які не перебувають у стресі чи моральному потрясінні, можуть думати стратегічно та зв'язуватися з тими, хто може надати фізичну допомогу", – пояснює важливість винаходу українка і додає, що фізична кнопка зв'язку може працювати через телефон, антену зв'язку або супутник.

За словами Наталії, ця ініціатива спрямована саме на жінок. Ба більше, команда Наталії має амбітні плани вийти на український ринок та відкрити офіс на Батьківщині, тому зараз знаходиться у пошуку інвесторів.

Читайте також: "Почалося все з відчаю": як українки створюють проєкти за кордоном

Автоматизоване сортування овочів

Євген Тюрев – українець з міста Прилуки Чернігівської області. До Данії разом з родиною переїхав задовго до початку війни – у 2006-му. На той час єдиною можливістю легально працювати в країні було сільське господарство, тож довгий час чоловік працював на рослинних і тваринних фермах.

"У 2015-му обставини, які виникли на роботі, спонукали мене до того, щоб я почав рухатися далі. Я вирішив, що більше займатися цим не хочу, тому пішов вчитися. Але паралельно я працював", – розповідає Євген.

Півтора року він вивчав англійську мову у данській школі і поновлював свої знання з математики, щоб вступити до університету, адже "системи освіти України і Данії трохи не збігаються".

У 2020-му Євген закінчив бакалаврат за спеціальністю інженерії та робототехніки, після чого влаштувався на роботу в одну із данських компаній.

До освітньої програми чоловік долучився, щоб втілити в життя свою ідею – проєкт, пов'язаний з автоматизацією одного з виробництв із сортування і пакування овочів за допомогою роботів, оснащених програмним забезпеченням із використанням штучного інтелекту.

"Це компанія, де я працював, коли був студентом. До роботи там залучено близько 300 працівників, і 150 з них – упаковують та сортують овочі вручну. Моя ідея – зробити цей процес повністю автоматизованим", – розповідає чоловік.

Стартап Євгена – автоматизоване сортування і пакування овочів з використанням роботів і штучного інтелекту. Фото: iakovenko123/Depositphotos

Додає, що навчання допомогло зрозуміти, куди рухатись далі і як працювати з потенційними клієнтами.

Як розповів Євген, йому вже вдалося зробити технічну частину проєкту та симуляцію, утім розкривати усі деталі не поспішає, адже проєкт ще не запатентований.

Чоловік визнає, що розробка такої техніки – недешева, утім у перспективі може суттєво скоротити витрати потенційних клієнтів, зважаючи на те, що погодинна оплата роботи працівників на таких підприємствах у Данії в середньому становить приблизно 20 євро.

Також Євген зізнається, що найбільші труднощі виникають на тлі особливої специфіки роботи з клієнтами, адже "для співпраці необхідно вибудовувати відносини".

"Потенційні клієнти можуть бути зацікавлені купити продукт вже сьогодні, але вони не хочуть брати участь у розробці продукту. Складний сам процес, коли зустрічаєшся і показуєш можливості, це займає час. Але це також допомагає побачити, які ресурси можна залучити до розробки продукту", – наголошує Євген.

Читайте також: Допоможе опанувати нову професію з нуля: Мінцифри запустило платформу "Дія. Освіта"

Чому у Данії навчають українців, які прагнуть заснувати власну справу?

Як розповідає засновник n.cubator, майже всі ідеї, з якими українці долучилися до освітньої програми – не технологічні. Це – "звичайний бізнес" і він не обов'язково фізичний, адже продавати товари та послуги нині можна через інтернет.

Швець виділив три основних категорії ідей, які прагнуть втілити в життя учасники курсу:

• різноплановий food on the street – відкриття ресторанів, кав'ярень, фастфудів, стрітфудів, кафе або ресторанів української кухні, пекарень тощо;
• послуги: від діджитал маркетингу, роботи із соціальними мережами, планування стратегій комунікації до коучингу (від англ. coaching – тренерство, наставництво), психологічної допомоги, асоціації для жінок, підтримки громадян у пошуку українців за кордоном, туристичні послуги – зокрема, промоція українських місць, куди можуть подорожувати іноземці вже зараз і після завершення війни;
• виробництво і продаж різноманітної їжі, одягу та прикрас.

Майже всі ідеї українців, які долучилися до освітньої програми – не технологічні. Фото: IVDK HUB

Основні підходи

Принцип, на якому ґрунтується шеститижневий курс програми – навчання усвідомленому підприємництву через дію. Усі учасники спершу проходять практику на тренінгу, потім отримують домашні завдання і за аналогічним принципом працюють вже над створенням власної справи, отримують фідбек і відповіді на питання, які їх цікавлять.

Протягом курсу учасники не просто навчатимуться, а покроково запускатимуть власні бізнеси за підтримки професійних консультантів, вчителів та менторів.

Усі модулі побудовані таким чином: учасники проєкту отримують дуже коротку теорію з інструктажем, а потім розбиваються на групи, роблять вправи зі створення синтетичної компанії, яка потенційно схожа на їхню – імітують створення бізнесів.

Гортайте слайдер, щоб прочитати опис кожного з модулів програми.

Спершу учасники визначають, яких результатів у підприємницькій діяльності вони хочуть досягти, наприклад, за 3-5 років.

"Ми називаємо це vision (бачення – ред.). Це базовий елемент у стратегуванні бізнесу. Ти маєш створити візію свого бізнесу, його образ через 3-5 років: якою буде компанія, з чого вона складатиметься, для чого і для кого вона працює, її ціннісна складова, що вкладаєш у неї як засновник, які цінності маєш. Цей образ майбутнього – формування шляху", – пояснює Дмитро Швець.

Цей крок – найголовніший під час створення будь-якого бізнесу. І саме ним, на думку Дмитра, часто нехтують підприємці в Україні.

"Українські бізнеси часто йдуть "від продукту", коли, наприклад, є стіл, який хочуть продати. Ми починаємо з того, хто ваш клієнт, як він себе почуває, з якими проблемами стикається, що йому "болить". Тільки потім можна зрозуміти, яку ціннісну пропозицію підприємець може надати своїм продуктам. Ми навчаємо учасників курсу розуміти клієнта", – додає засновник платформи n.cubator.

Українці під час проходження шеститижневого курсу мають визначити:

• з чого складатиметься виробництво, яке вони прагнуть запустити,
• які ресурси для цього потрібні,
• які канали комунікації потрібно використовувати, щоб донести потенційному клієнту ціннісну пропозицію товару або послуги,
• як треба продавати,
• які витрати і партнери будуть потрібні тощо.

У модулі, націленому на знайомстві з клієнтом, домашнім завданням є "вихід у поле" і проведення інтерв'ю з потенційними покупцями товарів і послуг.

"Адже ніхто крім них не скаже, що дійсно необхідно. Такі інтерв'ю – це вже імітація продажу, адже можна протестувати, наскільки ваш продукт буде цікавим потенційному клієнту", – розповідає Дмитро Швець.

На цьому етапі учасники вчаться збирати додаткову інформацію для бізнес-моделі та аналізувати статистичні дані, ціноутворення, обмеження, конкурентів тощо.

"Зокрема, це потрібно для розуміння, скільки у вас клієнтів, чи їх достатньо для відкриття бізнесу, чим ваш бізнес буде відрізнятися від конкурентів тощо", – пояснює Швець.

Тепер усю попередню інформацію учасники мають використати, аби порахувати, скільки вони потенційно зможуть заробляти, коли окупиться бізнес, скільки треба інвестувати у нього сьогодні.

Вони формують спеціальну таблицю з прогнозом на певний період часу. Це вкрай важливий момент, який дозволить зрозуміти, чи дійсно бізнес буде успішним і чи "відіб'ється" він.

Під час цього модуля учасники вчаться рекламувати і продавати свій товар або послуги.

На цьому етапі учасники бізнес-інкубатора створюють певну кількість продуктів, за допомогою яких можна буде швидко протестувати власну ідею у реальному світі. Такий підхід дозволяє не витрачати зайві ресурси і час.

"Адже часто існує така проблема: ми запускаємо виробництво, довго це все розробляємо, виготовляємо, виходимо на ринок і з'ясовується, що це нікому не потрібно", – зауважує засновник платформи для навчання підприємців.

На цьому етапі учасники пов'язують перший модуль – візію – і останній – перевірку в реальному світі, – завдяки чому можуть спрогнозувати свої подальші кроки, щоб досягти бажаних результатів.

"Учасники завершують курс, розуміючи, що вони будуть робити далі, навіщо і за допомогою чого", – наголошує Дмитро Швець.

Одним із найбільш позитивних моментів Дмитро назвав можливість згуртованості українців у Данії, адже вони змогли прийти і побачити, що мають однодумців, які шукають шляхи для розвитку.

"Якщо є 100 людей і в середньому у кожного з них по 10 років досвіду, то виходить уже 1000 років досвіду", – зауважує засновник платформи.

Діана Кречетова, "Українська правда. Життя"

Фото обкладинки: IVDK HUB