Покинув власну справу у Греції та став на захист Батьківщини: історія загиблого воїна з позивним "Грек"

27196
29 липня 2023

26-річний Андрій Воробкало з 13 років жив з родиною в Греції. Там він відкрив школу, де навчав дітей східним бойовим мистецтвам. 

Попри це, після 24 лютого 2022 року повернувся в Україну. Спочатку пішов служити добровольцем, де був командиром підрозділу мінометників 82 калібру. Згодом перевівся до ЗСУ, де опанував 120-міліметровий міномет (новий артилерійський снаряд, який використовують в Україні з 2021 року ред.). 

Через те, що частину життя прожив в Греції, на фронті отримав позивний  "Грек".

Реклама:

Чоловік мав чорний пояс із тхеквондо та знав п’ять мов: українську, грецьку, англійську, польську й російську.

 Ірина та Андрій. Фото: Ірина Удод

До повномасштабної війни "Грек" не був причетний до військової служби, всю необхідну інформацію почерпнув з книжок.

"Грек" воював спочатку на Херсонщині. Пізніше у Бахмуті, де загинув 2 квітня 2023 року.

Напередодні трагедії він мав зустрітися з коханою, та їм не судилось побачитися востаннє. 

Дівчина загиблого героя Ірина Удод розповіла для "УП. Життя" історію його життя та їхнього кохання, яке почалося на фронті.

"Він був максимально наполегливою людиною"

Жити в Грецію Андрій переїхав у віці 13 років. До того мешкав з дідусем та бабусею на Черкащині, де й народився. 

Реклама:

За кордоном жив з матір’ю, вітчимом та молодшим братом. Там пішов до школи.

"Його мама нагадує мені Андрія. Вона дуже вольова, сильна жінка. Вітчим також хороша людина. Цікаво, що їхня сім’я  – багатомовна", –  каже кохана загиблого.

Андрій з мамою та братом, який народився і проживає в Греції, розмовляв виключно українською. З вітчимом-канадцем, який має грецьке коріння – англійською. 

Мама Андрія з чоловіком між собою говорять грецькою.

Закінчувати школу "Грек" вирішив в Україні. Потім вступив до польського вишу. Через рік таки повернувся до Греції. Там став вивчати бойові мистецтва. 

"Він був максимально наполегливою людиною. У віці 17 років почав займатися тхеквандо і вже до 22 років отримав чорний пояс", – пригадує Ірина.

Окрім  занять тхеквандо, Андрій працював у Греції в сфері обслуговування. Спочатку жив окремо, пізніше почав допомагати батькам, які мають власну справу.

Через деякий час відкрив власну школу, де навчав дітей бойового мистецтва.

Андрій був дуже допитливим, постійно навчався чогось нового. Також загиблий воїн захоплювався грою на гітарі. Як розповіли його однокласники, пальці в кров стирав, щоби таки навчитися. Він дуже багато читав книг та переглядав фільмів. 

"Навіть до останнього на фронті, вже й не знаю, скільки всього він перечитав і переглянув", – пригадує Ірина.

Після повномасштабного вторгнення РФ він повернувся на Батьківщину та вступив до лав Української добровольчої армії.
Там і почалась історія кохання двох молодих людей…

"Він був моїм горішком, а я його зірочкою"

Ірина займалась волонтерством, оскільки воював її брат. Купувала все необхідне для нього та побратимів.

На одній із зустрічей з братом вона й познайомилась з Греком. Після цього Андрій вирушив на бойові задачі на Донбас. 

 Закохані. Фото: Ірина Удод

Дівчина тоді ще навчалась в Чехії. Хоч жила в Києві, та періодично їздила за кордон. Молоді люди не знали, коли зможуть зустрітися знову.

Тому перший період їхніх стосунків прийшов в режимі онлайн та телефонних розмовах. 

"Мій брат сміявся з нас і питав: Як можна так довго говорити і переписуватися? Про що? А нам все мало якось було", – розповіла волонтерка.

Приблизно через місяць їм таки вдалося зустрітися знову.

"Андрій тоді пошкодив ногу на Донбасі і два місяці проходив лікування. Їх ми провели разом в нього на Черкащині", – згадує дівчина.

Андрій дуже любив пельмені.

"Пам'ятаю, як ми тільки почали спілкувалися, скинула йому фотографію, де ми з тіткою ліпили пельмені. Він запитав: Ти вмієш ліпити пельмені? Боже, яка жінка", – пригадає Ірина.

Молоді люди постійно говорили про майбутнє, будували спільні плани. Андрій був мрійником та завжди повторював, що для життя обов'язково потрібні мрії.

Він дуже любив собак. Ірині ж до вподоби більше коти. Хоча коли до бойової бригади "Грека" "прибилися" кошенята, він навіть спати з ними почав.

"Це такий прогрес був для мене. Навіть якось відео з ними мені скинув. Я тоді сказала: Ну, що тільки не зробиш для коханої людини", – каже волонтерка.

Коли у стосунках виникали конфлікти, вони завжди все проговорювали. 

 Розмова закоханих по відеозв'язку. Скріншот: Ірина Удод

"Андрій часто повторював, що кожне непорозуміння це прекрасно, і взагалі, це найкраща річ, яка може з нами трапитися. Оскільки це дає можливість розвитку і кращого розуміння одне одного", – розповіла волонтерка. 

Андрій називав Ірину зірочка. Саме так вона записана в його телефоні.

 Лист для Андрія. Фото: Ірина Удод

"Ти моя зірочка. Це не просто комбінація букв чи цифр із зірочкою, насправді це цілий сенс, – пояснив "Грек" коханій у листі згодом. – Тепло, яке ти даєш і яким зігріваєш, світло, яким світиш в темні часи, дороговказ, який не дає збитися зі шляху, яким би сильним би не був шторм".

Окрім телефонних розмов та переписок онлайн, закохані постійно писали одне одному саме паперові листи. Надсилали їх поштою або ж передавали разом з гуманітарною допомогою.

 Паперові листи закоханих. Фото: Ірина Удод

Все почалось, коли жили разом на Черкащині. Ірина їхала у справах і залишала коханому вдома короткі записки в несподіваних місцях. Потім він їх знаходив і був приємно здивований. 

"Коли Андрій поїхав на фронт, то робити це перестала, не було де і як. Врешті, коли він приїхав до мене на День народження в січні, то сказав, що не знайшов у кишені ніякої записки. Запитав, чи я втомилася їх писати? 

 Лист Ірині від Андрія. Фото: Ірина Удод

Потім він відправив мені першого листа вже поштою. Після того ми почали таким чином переписуватися постійно", – каже Ірина. 

У першому листі "Грек" написав, що він прочитав вірш Симоненка і, от власне, це його надихнуло. Дівчина пригадує, що Андрій був дуже романтичним. Любив, коли Ірина читала йому українську поезію про кохання.

 Лист від Ірини до Грека. Фото: Ірина Удод

Бій у Бахмуті став для нього останнім

Андрій постійно переймався національними ідеями України. Він часто повторював, що шкодує про те, що не пішов воювати у 2014 році. Його тато також воював.

"Знаю, що понад сім років він читав книги про американських піхотинців, бойову тактику і тому подібні речі. Так би мовити, свідомо готувався до війни, хоч ніколи до того не мав бойового досвіду", – каже кохана Андрія.

Два місяці до того, як повернутися додому і стати до лав добровольців, чоловік купив собі амуніцію. Щоб отримати список потреб, писав лист в посольство України в Греції.

 Грек з коханою. Фото: Ірина Удод

"Питання мінометних розрахунків він вивчив вже перебуваючи в лавах добровольчої армії. Там мав змогу вибрати те, чим планує займатися на фронті, наприклад, аеророзвідку. Та він хотів щось таке, щоб відчути, що прямо "насипає ворогу", – пригадує Ірина.

Андрій не втрачав оптимізму. Востаннє закохані говорили 30 березня по відеозв'язку. Андрій тоді воював у Бахмуті. 

"Розмова була дуже важкою, тривала приблизно п’ять хвилин. Вже не пам’ятаю навіть про що ми говорили.

Я просто не могла осягнути те, на скільки складно йому там. У мене починався відчай. З одного боку розуміла, що я волонтерю, можу передати йому щось необхідне. Та це ніяк глобально не впливало на ситуацію", – зазначила Ірина.

Вона знала, що в бойовому підрозділі Андрія були втрати, ситуація загострювалась. Дівчина пригадує, що в неї просто опускалися руки, бо не знала, як допомогти. 

За весь період їхніх стосунків Ірина була впевнена, що він така людина, яка виживе де завгодно. "Андрій мав просто нереальне бажання жити. Все перевернулось з ніг на голову, коли він їхав у відпустку і дорогою йому подзвонили і дали наказ повертатися назад у Бахмут на позицію. У мене почалась дуже сильна тривога, відчай і розпач", –  розповідає Ірина.

Дівчина старалась підтримувати коханого, як могла. У переписці просто жартувала. Не розповідала про свої відчуття. Щоб полегшити хоч якось свій стан, на телефоні створила окрему теку, де зберігала відео, на яких плакала та ділилась переживаннями за коханого та його побратимів.

Згодом виявилося, що перше з них вона записала в той день, як коханий загинув.

Ірина весь цей тривожний період займалась волонтерством. Андрій написав список потреб, дівчина шукала все необхідне для його підрозділу.

"Останній раз ми з ним бачилися в лютому 2023 року, тому що в нього було дуже багато чергувань. Зігрівало те, що в коханого 20 березня повинна була розпочатися відпустка. Ми просто рахували дні до неї. Зрештою, його відпустили на два дні раніше. Він виїхав до мене, а я прямувала на зустріч із ним", – згадує волонтерка.

Дорогою військовослужбовцю подзвонили і сказали, що все скасовано через передислокацію його частини. Зустрітися закоханим так і не вдалося.

2 квітня Андрія не стало… Бій з окупантами у Бахмуті став для нього останнім. 

"Я продовжую волонтерити. Це тримає мене на плаву і дозволяє і надалі бути дотичною до всього (війни ред.…)", – додала кохана загиблого "Грека".

Читайте також: Пам’ять про нього житиме у вині. Історія загиблого танкіста, який повернувся з Ізраїля захищати Батьківщину

Тетяна Денисенко, "Українська правда. Життя"



Реклама: