Олександр Тодорчук: "Не хочете пускати в укриття людину з собакою? Якщо з вами щось станеться, саме собаки шукатимуть вас"

Уже сім років поспіль гуманістичний рух UAnimals бореться за права українських тварин.

До 24 лютого 2022 року організація добивалась заборони експлуатації звірів у цирках і сфері розваг та закликала українських дизайнерів відмовитись від використання хутра у своїх виробах.

Під час повномасштабного російського вторгнення у фокусі роботи UAnimals опинилась, зокрема, евакуація тварин із зон бойових дій.

• Чому українські військові масово рятують тварин, а російські – масово вбивають?
• Як UAnimals евакуювали вовка Да Вінчі у перший день повномасштабної війни?
• Чи можна засуджувати людей, які в екстримальних умовах покинули своїх тварин?
• Та що робити, якщо з твариною не пускають в укриття?

Про це "Українська правда" поговорила із засновником UAnimals Олександром Тодорчуком.

Нижче – скорочена версія інтерв’ю. Повний запис розмови дивіться тут:

– Ви часто цитуєте слова Ганді про те, що "Велич нації можна оцінити за тим, як вона ставиться до тварин". Що ми можемо сказати про російську націю, дивлячись, як представники її армії поводять себе в Україні?

– "Асвабадітєлі і захисники" – це такий міф, у який вони самі не вірять. Приходячи в Україну, вони намагаються знищити все живе, що тут є, і, відповідно, ні про яке "звільнення" не йдеться. Це – тотальна жорстокість.

Вони регулярно вбивають безпритульних, домашніх тварин просто заради розваги (тому що хочеться постріляти). Домашні тварини постійно стають інструментом шантажу (коли людина щось не хоче їм щось розповідати, вони вбивають цих тварин).

Просто роблять це, тому що можуть. Роблять ту жорстокість і ті злочини, які їм дозволяє світ.

– Яка історія жорстокості російских військових щодо тварин вразила вас найбільше за час повномасштабної війни?

– Напевно, для мене однією із таких ситуацій, яка просто не налазить жодним чином на голову, є історія, що трапилась на Донеччині.

Наша команда евакуації була у звіринці, де вижило буквально кілька тварин (якийсь ведмідь, здається, і лев). Ми їх вивозили звідти на прохання українських військових.

І ми там виявили, що російські війська, відступаючи з цієї локації, вбили деяких тварин і зняли з них шкуру (просто заради трофею, щоб привезти додому). Така от жорстокість заради жорстокості.

– Окрім того, що росіяни вбивають українських тварин, є випадки, коли вони їх просто викрадають. Наприклад, так сталося із херсонським єнотом. Вони пояснювали це тим, що його "рятують". Чи є це вагомим аргументом, аби пробачати росіянам подібне поводження з тваринами?

– Росіянам нічого не можна пробачати. Нехай би вони пішли з цієї території і нікого не "рятували" взагалі.

Щодо цієї ситуації з єнотом. По-перше, цей Зубков був засуджений в Російській Федерації за розкрадання грошей зоопарку, його випустили буквально за кілька місяців до цієї ситуації із єнотом і, я підозрюю, що це було пов'язано насправді (їм потрібно було в Крим кудись везти тварин, а цей колаборант-зрадник міг виконати цю функцію).

Вкрали звідти не тільки єнота, а цілу низку тварин. Гадаю, для них це мало дві складові. Перша – складова пропаганди (вони показували, які вони "відповідальні"). Друга – тварини коштують грошей і вони просто цю колекцію зоопарку викрали.

– Що взагалі відомо зараз про те, в яких умовах утримується викрадений з Херсона єнот і як з ним поводяться?

– Його перевезли в Крим і після того його тягала з собою якась російська військова бригада, яка знімала з ним відео на бойових позиціях, в машині і т.д. Тобто вони по суті перетворили його – дику тварину, – на якийсь інструмент пропаганди: давали йому якісь "звання" і "посади" у своєму військовому підрозділі, робили якісь заяви про те, що "єнот підтримав російську армію в цій війні"... Щось абсолютно дике і жахливе.

Олександр Тодорчук

"Росіяни регулярно мінують локації, в яких утримуються тварини"

– Однією із перших операцій UAnimals з порятунку тварин після 24 лютого стало вивезення вовка одного із підрозділів, які воювали на Сході України. Це був вовк із підрозділу Да Вінчі. Як саме проходила ця евакуація?

– Зранку 24 лютого 2022 року мені написала Аліна Михайлова, кохана Да Вінчі: "Сашко, треба поговорити. Ми тут стоїмо в такій ось локації. У нас – вовк. Скоро тут буде гаряче і ми не зможемо його нікуди подіти. Боїмося, що не зможемо його врятувати. Його треба забирати".

У цей момент ми взагалі не могли знайти водіїв, які погодилися б їхати кудись в цьому напрямку. В результаті ми домовилися з Аліною, що ми зможемо забрати вовка і передати в реабілітаційний центр на утримання, якщо вони його підвезуть до межі Донецької і Дніпропетровської областей. В результаті кілька хлопців з "Вовків Да Вінчі" поїхали відвозити цього вовка.

Ця історія для мене про те, що якщо військові, які з 2014 року воюють, у перші години повномасштабної війни думають про те, як врятувати вовка, то, напевно, те, що ми робимо, актуально і важливо не тільки для нас, а і загалом для всіх.

– Чи багато загалом таких запитів від військових про допомогу з евакуацією тварин зараз отримує ваша організація?

– Більшість запитів таких. Щодо порятунку диких і часто свійських тварин звертаються саме військові.

Інколи українські військові заходять на певну ділянку і там якийсь покинутий звіринець. На жаль, в Україні таке поширене – утримання в приватних руках якихось диких тварин. Це взагалі такий біль, тому що ці тварини, яких ми рятуємо, це – двічі травмовані тварини.

Спочатку їх якийсь утирок вирішив тримати у себе вдома, на своїй приватній ділянці, розповідав усюди, як він любить цю тварину, але коли довелося їхати, то чомусь не подумав про те, як її вивезти, і просто її там покинув помирати від голоду, вибухів снарядів. А потім прийшли росіяни, які в принципі намагаються знищити все живе.

Росіяни регулярно мінують локації, в яких утримуються тварини. Це вже такий відомий факт. Тому що вони розраховують на цю емпатію. Навіть є такі загальні поради: якщо ти заходиш в приміщення і там десь нявкає кошеня у шафі – не відкривай цю шафу, тому що на це й є у них розрахунок, що людина попадеться завдяки своїй емпатії до живого життя.

За допомогою військових ми вивозили левів, тигрів, ведмедів, якихось домашніх тварин, віслюка, якого військові врятували (він жив поруч із ними, допомагав навіть щось їм переносити по частині).

Є історія, яка мені найбільше десь в душі відклалася. У нас їхала команда. Їх зупинив військовий. Вони подумали, що це – звичайна справа (коли перевірка документів чи чогось іншого). Військовий каже: "Я тут подружився з собакою. Це вже моя собака. Ми з нею служимо півроку. Це – мій найкращий друг тут. Мене зараз переводять під Бахмут і я розумію, що там буде складно, я дуже за нього хвилююся. Скажіть, чи можете ви його забрати і знайти йому дім?" Команда каже: "Звісно, давайте".

Забирають цього собаку, везуть. І вже в дорозі дзвонить цей військовий і каже: "Слухайте, я знаю, що це буде звучати якось дивно і, напевно, ви відмовите, але якщо буде така можливість, щоб я після війни міг його забрати собі, то я буду дуже щасливий".

Звісно, це складно, але ми зрозуміли, що ми не можемо інакше. Ми знайшли родину, яка прихистила цього собаку, одразу розуміючи, що це – тимчасово, При чому знайшли цю родину прямо поруч з його рідним містом, щоб він міг її потім забрати.

У мене тепер є маленька мрія: мені хочеться, щоб цей хлопець живим і здоровим повернувся додому, зміг забрати цю собаку і возз’єднатися зі своїм другом, з яким був під час війни.

Олександр Тодорчук: "Росіяни регулярно мінують локації, в яких утримуються тварини"

"Тварини, яких врятували з інших міст, – нічим не гірші, ніж тварини, врятовані з Херсона"

– Якщо згадувати початок повномасштабного вторгнення, виникла ситуація, коли багато людей не взяли з собою домашніх улюбленців, залишили їх вдома. Потім були цілі мобільні команди волонтерів, які їздили від квартири до квартири, годували цих котиків, песиків, папужок. Хтось не дочекався цієї допомоги. Чи можна засуджувати людей, які в екстремальних ситуаціях залишають своїх тварин і не беруть їх з собою?

– Бувають різні ситуації. Засуджувати глобально не можна, тому що ми стикалися з такими ситуаціями, коли люди під обстрілами намагалися повернутися, щоб забрати свою тварину, тому що початок війни люди в різних точках зустріли.

Є історії, які дійсно викликають питання, коли люди просто пакуючи речі в машину, не знайшли 30 квадратних сантиметрів для свого кота і залишили його вдома. Не засуджую, але питання тут виникають.

Ще більше питань виникає, коли люди замість того, щоб дати шанс цим тваринам і просто їх випустити, залишали їх в закритих квартирах без їжі і води. Це – страшна смерть для тварини, коли тварина розгублена, не знає, чому її покинули без їжі і води. Тому питання тут є.

Зараз є люди, які навпаки хочуть прихистити тварину. Але тут у мене є два прохання. Тварини, яких врятували з інших міст, – нічим не гірші, ніж тварини, врятовані з Херсона. Боляче читати ці повідомлення, коли люди пишуть: "Я хочу взяти додому кота з Херсона". Ти пишеш: "Зараз з Херсона немає. Візьміть ми звідси". Людина каже: "А! Тоді не цікаво".

Друге: якщо ви вирішили взяти тварину (незалежно від того, де ви знаходитеся: у Києві, у Львові, в іншому місті), я прошу дуже подумати свідомо про наступну штуку: якщо раптом вам ще раз доведеться кудись виїжджати, ви берете на себе відповідальність вивезти цю тварину? Тому що двічі зрадити цю тварину – це страшне. Тобто якщо її вже хтось з якихось причин покинув, якщо ви візьмете цю тварину, будете кудись, можливо, виїжджати, евакуюватися і знову її покинете, то це вже якийсь вирок.

Тому якщо ви хочете зробити цю гарну справу, прихистити тварину, це чудово, але подумайте про відповідальність, чи готові ви, чи впевнені ви, що зробите все для того, щоб забрати з собою цю тварину і перевезти її в якесь безпечне місце разом із собою.

– У війни є і інша сторона медалі: коли люди, які рятують своїх тварин і в будь-які місця беруть їх з собою, стикаються з проблемою, що їх, наприклад, не хочуть пускати в укриття. Що ви порадите людям робити в таких ситуаціях?

– З об’єктивного є люди, які мають алергію. Це – факт. І не можна просто казати: "Ні, нам плювати на цих людей". Це – неправильно. Головне, щоб для всіх був якийсь комфортний простір.

Якщо ви можете, поговоріть з тими, хто керує цим укриттям: можливо, тут от за стінкою варто зробити місце для людей, які з тваринами, а отам виділити місце і підписати, що якщо у людини є алергія, щоб вони не стикувалися разом.

Пропишіть в укритті правила для власників тварин, не відпускайте в укритті цю тварину. Тому що, ваш, умовно, милий Тузік, який важить 120 кілограм, для когось може виглядати як загроза. Тому тримайте цих тварин поруч.

Намагайтеся домовитися. В абсолютній більшості випадків це можливо. Якщо це просто якась позиція чомусь не пускати цих тварин, ви можете написати заяву в поліцію.

Ми живемо поруч з цими тваринами і маємо їх прихистити так само, як в укриттях, так і в транспорті чи при здачі квартири. У мене є один аргумент, зараз: якщо ви маєте ключ до укриття і не хочете пускати туди людину з собакою, пам’ятайте, що якщо, не дай Боже, з вами щось станеться, то саме собаки будуть шукати вас і рятувати ваше життя під завалами. Ви не хочете пустити цю собаку в укриття, але будете потребувати саме її допомоги (не дай Боже, щоб це сталося).

"Для окупованих заповідників і природних парків зараз найкраще, якщо їх не помічають"

– Яка зараз ситуація з заповідними зонами і національними парками, які опинилися в окупації? Що там відбувається?

– Якщо казати про окуповані території, ми постійно на зв’язку з волонтерами, з притулками. Ми тривалий час допомагали "Асканії Новій", поки там було українське керівництво. Там жахлива ситуація. Найкраще, що для них може бути наразі, якщо їх не помічають. Тому що дуже часто (особливо, якщо ми говоримо про природні парки, природні території) росіяни мілітаризують цю територію.

– Як, наприклад, острів Джарилгач.

– Острів Джарилгач, так, куди росіяни перекидають своє озброєння, відповідно, мінують територію поруч. І насправді унікальна природна територія перетворюється просто на військову базу, на якій знищено все, що можливо.

В "Асканії Новій" тривалий час вдавалося цього уникнути. І це теж там унікальна територія.

– Які види тварин опинилися зараз під загрозою зникнення в Україні через ось такі військові дії, злочини які Росія чинить проти них?

– Йдеться про дуже широкий спектр від ссавців до птахів, в тому числі є окреме питання по рибам.

Наприклад, Херсонщина – унікальна територія. Після підриву Каховської ГЕС велика її частина, яка була затоплена, – є природоохоронною. На Херсонщині мешкало дуже багато видів тварин, які існують тільки там (тобто їх немає не тільки в інших регіонах України, а в принципі ніде на землі). Відповідно, ця трагедія поставила під загрозу існування цих видів.

Олександр Тодорчук: "Ми живемо поруч з цими тваринами і маємо їх прихистити"

"Сьогодні в мене немає питань до позиції Грети Тунберг"

– Аби при привернути увагу світу до проблем екоциду в Україні, ваша організація проводить різноманітні акції за кордоном. Чи впливають вони якось на свідомість європейців? Чи бачите ви якийсь результат?

– Так, впливають. У мене інколи складається враження, що європейці навіть десь більше розуміють цю проблему.

Ми в постійній комунікації з євродепутатами, з "Партією зелених", спілкуємося з міжнародними організаціями…

– Як вам, до речі, позиція Грети Тумберг – відомої шведської екоактивістки. Тому що, наприклад, у Фейсбуці особисто я бачила чимало глузливих постів про те, що вона в довоєнні часи, коли в Україні не було повномасштабного вторгнення, дуже багато розказувала про те, як треба жити світу в плані екології. Але, коли тут відбуваються такі події, як підрив Каховської ГЕС, Грета Тумберг чомусь довго мовчала.

– Мені складно відповісти на це питання. Тому що з одного боку для мене на початку війни вкрай дивною була її позиція, бо мовчати в момент, коли екологічна шкода просто катастрофічна для цілого світу, це було правда дуже дивно.

Але, ну, бачите, було потрібно, щоб Володимир Зеленський здзвонився з екоактивістами міжнародними, поговорив, в тому числі, з Гретою Тумберг, і вона активно в це включилася.

На сьогодні в мене немає питань. Я дивлюсь, що вона комунікує, комунікує досить активно. В мене немає до неї запитань стосовно того, як вона зараз це робить.

Мене, чесно кажучи, трохи інколи дивує це рівень скепсису по відношенню до зовсім юної дівчинки. Насправді оця кампанія цілеспрямованої протидії Греті кілька років тому була дуже активна в Росії (при чому – в державних медіа). Вони цю тему дуже сильно качали, і ці більшість мемів, які були в Україні, це меми насправді народжені в Росії. Я не кажу за нинішнє, а те, що було раніше.

В принципі, треба не забувати, що людина, яка живе в іншій країні, – це людина з іншої країни, з якою ми маємо, по-перше, працювати, щоб залучити її підтримку, а по-друге – дякувати їй за цю підтримку України. Нам ніхто нічого не винен ні в допомозі, ні в підтримці. І ми можемо покладатись тільки на себе.

"Свині і собаки нічого поганого не зробили для того, щоб порівнювати їх з росіянами"

– Дуже часто від українців можна почути такі характеристики на адресу росіян, як "свині", "свинособаки". Чи можна їх назвати такими словами, порівнюючи з тваринами.

– Ні, з кількох причин ні. По-перше, свині і собаки нічого поганого не зробили для того, щоб порівнювати їх з росіянами. Це якась така зневага не до росіян насправді, а до цих тварин.

По-друге, я вважаю, що росіян потрібно називати росіянами: не орками, не свинособаками, не рашистами, навіть не путіністами. Тому що найгірше формулювання – це росіяни (це люди, які вибрали цю владу, які підтримують цю війну). І ви не маєте ці негативні риси перекладати в інше слово. Потрібно, щоб у всьому світі саме за цим словом було закріплене сприйняття людей, які хочуть знищити життя, хочуть знищити довкілля, хочуть знищити чужу країну. Тому нічого гіршого для росіян, ніж в контексті злочинів називати їх росіянами немає.

– Чи на часі захищати тварин, коли в країні повномасштабна війна і купа інших питань, які є не вирішеними?

– На часі вирішення будь-якої проблеми. Може, коли нам кажуть, що це не на часі, питання не в тому, які пріоритети, а питання в тому, що просто не хочеться комусь, взагалі щоб суспільство щось робило.

Загалом за увесь час діяльності я зрозумів, що люди не діляться на тих, хто допомагає людям і тваринам. Люди діляться на тих, хто допомагає, і на тих, хто не допомагає.

Якщо вам не подобається діяльність UAnimals, ви вважаєте, що це не ті пріоритети, ви можете не допомагати. Виберіть ту організацію, яка вам найближча. Зараз в Україні є люди, які збирають на армію, на дітей на переселенців, на стареньких, на тварин.

Якщо ви там свої 100 грн не хочете передавати на порятунок тварин, передавайте на абсолютно інші напрямки.

Софія Середа, УП