25 країн світу, в яких проживає чверть людства, щороку стикаються з надзвичайно високим водним стресом і використовують майже всі свої запаси води (80%).
Також 50% населення світу (близько 4 мільярдів людей) живуть в умовах критичної нестачі води щонайменше один місяць на рік. До 2050 року ця цифра може наблизитися до 60%.
Відповідне дослідження, карту водних ризиків Aqueduct, опублікував Інститут світових ресурсів (WRI).
"Такий рівень водного стресу ставить під загрозу життя людей, їхні робочі місця, продовольчу та енергетичну безпеку.
Вода відіграє ключову роль у вирощуванні сільськогосподарських культур і розведенні худоби, виробництві електроенергії, підтримці здоров'я людей, розбудові справедливого суспільства та досягненні кліматичних цілей у світі", – йдеться у WRI’s Aqueduct Water Risk Atlas.
 |
| Фото: VadimVasenin |
Серед 25 країн, що зазнають екстремального водного стресу, опинились зокрема Саудівська Аравія, Чилі, Сан-Марино, Бельгія, Греція тощо.
А до п'ятірки країн, які відчувають найбільший дефіцит води, потрапили Бахрейн, Кіпр, Кувейт, Ліван і Оман.
Загалом найбільш вододефіцитними регіонами є Близький Схід і Північна Африка (де 83% населення зазнають екстремально високого водного стресу) та Південна Азія (де води не вистачає 74% людей).
Дослідники кажуть, що попит на воду зростає в усьому світі, а з 1960 року він збільшився більш ніж удвічі.
Хоч у Європі та США попит на воду стабілізувався, в Африці він стрімко зростає. За прогнозами вчених, до 2050 року попит на воду в усьому світі зросте на 20-25%.
Вчені пояснюють, що посилення водного стресу загрожує економічному зростанню країн. Це також впливає на виробництво продуктів харчування.
Згідно з дослідженням, 60% зрошуваного сільського господарства у світі стикається з надзвичайно сильним водним стресом, особливо цукрова тростина, пшениця, рис і кукурудза.
До 2050 року людям потрібно буде виробляти на 56% більше калорій, ніж у 2010 році, щоб прогодувати 10 мільярдів жителів планети.
Читайте також: Людству найближчим часом загрожує глобальний дефіцит води – ЮНЕСКО. Як це змінити
