Один з найкращих пілотів Су-25: історія життя та загибелі Владислава Рикова. ФОТО

30-річний Владислав Риков з Луганщини, який став одним із найкращих пілотів Су-25 і жахом для окупантів, загинув 7 лютого. У його штурмовик влучила ворожа ракета.

Коли майбутньому пілотові було шість років, його намагались вбити, розповідають у Командуванні Повітряних Сил ЗСУ.

Коли правоохоронець Юрій Покусай дізнався, що в хлопця зовсім немає рідних, оформив над ним опіку.

Влад Риков був одним із найкращих пілотів Су-25 і жахом для окупантів

"Син постійно проводив зі мною час на аеродромах, школярем я покатав його на легкомоторному літаку. Він так горів небом!

Потім створив для Владика та його друзів Авіаційний навчальний кадетський центр, який і досі функціонує, чимало нинішніх героїв є його вихованцями. І коли дійшов час обирати ВНЗ, питання навіть не стояло – тільки Харківський національний університет повітряних сил", – розповідає правоохоронець Юрій Покусай.

Хлопцеві було 28 років, коли розпочалося повномасштабне вторгнення росіян.

"Харківщина, Київщина, Донеччина, Луганщина, ворожі винищувачі та ППО. Чоловіка рятували професіоналізм, стресостійкість і жага перемоги!

Росіяни були переконані, що "авіації в Україні вже не існує!" Але глибоко помилялись. Влад впевнено випалював окупантів та їхню техніку!" – зазначає командування.

З початком широкомасштабного вторгнення батько й син ще й працювали поруч, Влад – у бойовому штурмовику, Юрій – із цивільним повітряним патрулем. Юрій Покусай пригадує: траплялось, що і пуски по них здійснювали майже одночасно.

Владислав мав цікавий позивний – "MAGIC", що в перекладі із англійської означає "магія". Його дали хлопцю за віртуозний стиль пілотування.

"Я бачив у ньому майбутнього командира, на випадок, якщо я загину. Він прикривав мене: і не лише в небі, а завжди був поруч, всі проблеми ми вирішували разом, спілкувались десятки разів на день", – каже командир Владислава, Герой України, підполковник Ростислав Лазаренко.

У пілота залишилися дружина та маленька донечка Міра

Владислав Риков був повним кавалером орденів "Богдана Хмельницького" та "За мужність", одним із найкращих українських льотчиків-штурмовиків.

7 лютого він здійснив свій останній, 385-й політ.

"Це був звичайний бойовий день. Типове завдання – вогневе ураження противника. Влад потиснув руку. Виліт. Жити йому залишалося 17 хвилин", – пригадує командир Владислава.

На його очах ракета влучила просто у штурмовик Влада.

"Ракета Р-37, яку окупанти вже досволі давно не використовували, не залишила шансів. Долі секунди. Влад нічого не встиг сказати в ефірі", – продовжує Лазаренко.

7 лютого він здійснив свій останній, 385-й політ

Командир переконаний: це була помста, адже напередодні пілоти добряче "насипали" росіянам. Чоловік до останнього сподівався, що Влад дивом зумів катапультуватись.

"Він був дуже цінним для мене. Давно прийняв рішення берегти його, принаймні намагатися. Та як вберегти на війні?" – запитує командир.

Батько пілота Юрій Покусай жалкує, що українські пілоти пересядуть на F-16 уже без Влада – син дуже мріяв про сучасні літаки, які зможуть краще захистити Україну.

У пілота залишилися дружина та маленька донечка Міра. Командир обіцяє, що завжди підтримуватиме їх.

Усі фото: Командування Повітряних Сил ЗСУ

"Ми давно домовились із Владом: якщо загине хтось із нас, то інший буде дбати про його родину.

Влад дуже любив своїх дівчат, півтора роки від початку вторгнення практично не бачився із родиною і дуже засмучувався через це. Тож орендував квартиру відносно недалеко від розташування підрозділу і нарешті почав частіше їх обіймати", – завершує командир.

Владиславу Рикову присвоєно військове звання "полковник" посмертно. Поховали пілота на Алеї Слави у Вінниці – місті, в якому він ніколи не жив, але мріяв оселитись із родиною після перемоги.

Читайте також: "Найстрашніший сон справдився": історія військового, який вибрався з палаючого танка