Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина перша

ОНОВЛЕНО 14.03.2020

Період канікул та карантинів для багатьох батьків – це ще й стрес.

Замість шкіл і дитсадків, які так звично займаються їхніми малюками, придумувати ігри і заняття для малих бешкетників доводиться самим.

Іноді діти пропонують ігри, іноді батьки вигадують щось, до чого активно долучаються дітлахи.

Ідей для спільної гри батьків і дітей так багато, що про це постійно видають популярні книжки та знімають передачі.

"Українська правда. Життя" ще у 2016 році зробила серію матеріалів про домашні розваги – кількох сімей ми попросили поділитись своїми рецептами ігор для дітей різного віку і статі.

Веселого вам забавляння спільно з дітками :) 

У цього тексту є ще три продовження:

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина друга

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина третя

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина четверта

[BANNER1]

Анастасия Жук

сценарист

Борис (1 год)

Про баночки из-под шампуней, тюбики для зубной пасты, и особенно – особенно – банки с дозатором из-под мыла для рук я даже писать не буду – все мамы знают, что лучших игрушек для ребенка нет.

Особенно того ребенка, у которого есть айпад, говорящий робот и динозавр, который приносит из прихожей тапки.

Мой годовалый сын Борис, кроме всего перечисленного, обожает пластмассовую тележку вроде как из супермаркета. Такие продаются в некоторых детских магазинах, стоят сравнительно дешево, а счастья дарят неимоверное количество.

Наверное потому, что так ребенок чувствует себя взрослым. Мы с этой тачкой убираем игрушки, носим вещи из стирки в шкаф и обратно, в общем, куча пользы.

Номер два в рейтинге – что угодно на веревке. Не знаю, откуда такая страсть тянуть за собой любой предмет – может, тоже стремление подражать взрослым из парка, которые водят на прогулку собачек?

Факт в том, что шнурочек можно привязать хоть к ложке, хоть к машинке – любой "питомец" доставит ребенку массу удовольствия.

Каштаны, желуди, орехи, крупные пуговицы, неострые речные камушки и ракушки – в общем, все, что даже приблизительно не похоже на игрушки, и желательно побольше. В хорошие дни Боря может 15 минут провозиться с такой вот банкой, полной сокровищ, а пятнадцать минут в нашем деле – вечность. Главное внимательно следить, чтобы не смог ничего проглотить или засунуть себе в нос.

Ну, и победитель хит-парада, от трех месяцев и до трех лет – зубные щетки всех размеров и форм. В плохие дни – то есть дни, когда режутся зубы – без них мы даже с кровати не встаем.

Христина Бондаренко

журналіст 

Квітка (3 роки)

У нас у родині існує дві популярні гри. Гра в "Зоряні війни". Для цього є маска Штурмовика, джедайський меч та два іграшкових Дарта Вейдера різних розмірів.

Гра дуже проста. Вмикається у всіх кімнатах сага. У дитячій, зазвичай, це Lego Star Wars, в іншій – перші частини кінця 70-х. Саме старі серії. Нові наша Квітка не сприймає. Це щось дитячо-особисте, певно.

Тато говорить голосом Дарта Вейдера і тоді дитина виконує усі накази. Може, навіть доїсти до дна весь суп, якщо цього забажає її друг Дарт.

Коли така гра набридає, у бій ідуть пісні. А точніше одна та сама пісня по колу – "Воини света". Є, правда, маленьке "але" у цій історії. Співати пісню треба у сукні і туфлях. Інакше не підходить.

Перевага такої гри у тому, що дитину можна на деякий час лишити саму і з нею нічого не трапиться. Бо поки пісня грає, вона буде співати на стільчику, посеред кімнати чи на дивані. Іноді може проспівати три рази поспіль. Тому як мінімум хвилин 5-7, а то й 10 є вільних.

Ще одна перевага такої гри. Після активних співів в танців, денний сон забезпечений тривалий і безперервний.

Ще є гра у поліцейського. Це, коли одягається шолом, обов'язково береться маленький пістолет і треба шукати злочинців. Часто це буває кіт. Тоді треба брати у нього відбитки лап. Кіт зазвичай не проти. Головне перед цим підрізати кігті і вчасно зробити йому манікюр.

Ірена Карпа

письменниця

Кора (5,5 років), Кая (4,5 років)

Зараз я саме пишу таку книжку, яку б не було соромно і дорослим читати вголос дітям. Без ванілі і моралізаторства - про нечемних дітей і забудькуватих батьків, але які однаково вкінці добиваються справедливості і виборюють свої права. Про живих людей, одним словом. Про дружбу і свободу.

Один з простих рецептів – читати щось цікаве всім (той же "Гаррі Поттер" чи будь-яка книжка Нестайка), чи дивитися якусь красу. Японські естетські мультики нам дуже до вподоби.

Ще я своїх дівчат тягаю у гори і навіть у дворі ми розкладаємо намет. Ще можна бризкатися, коли є море, і кричати дурними голосами на бігу.

Олеся Островська-Люта

експерт Про.Мова

Соломійка (10 років)

У нас найкраще працюють історії. Розповіді про всі повсякденні речі, про які ви хоч щось знаєте: як уперше в Європі з'явилася кава, звідки завезли картоплю і макарони, як у Середньовіччі ставилися до спецій, що їли королі, як пили вино і в що вірили давні греки, чи носили в давнину спідню білизну і як часто милися.

В хід піде все, що пригадується з популярної літератури, університетських семінарів і книжок Броделя. Мені в дитинстві старша сестра просто переказувала міфи Давньої Греції. Це досі мої найкращі спогади.

До того ж, історії – ідеальний спосіб, аби дитина з'їла щось корисне, але, на її думку, особливо гидке. Скажімо, гарбузову кашу або суп із гречкою. 

Ще один гарний спосіб – це дозволити дитині робити якісь цікаві капості. Для цього ідеально підходить книга-записник "Знищ цей щоденник" Кері Сміт. Тут можна і треба робити все, що зазвичай робити з книгами заборонено. Наприклад: "Малюй язиком. 1. З'їж якусь кольорову цукерку. 2. Лизни сторінку". Кілька годин зосередженої роботи над книгою вам гарантовано.

Ну, і коли вже не працює ні перше, ні друге, дитина може зняти відео на телефон, або ай-пед. Скажімо, прекрасно вдається робити відео-документацію виконаного раніше у "знищеному щоденнику". Але з докладним поясненням, що і для чого, як це виглядає, і яких сподіваємося наслідків.

Це стимулює дитину аргументувати свої дії, пояснювати, прогнозувати, виголошувати довгі і бажано зв'язні промови. І звичайно робити чергові дублі, й так розуміти, що гадана легкість вимагає досконалості.

Коли вичерпано всі попередні можливості залишається старе-добре читання. На щастя, чудових книг все більше і кілька сеансів спільного реготання вони забезпечать з легкістю.

Софія Рябчук

перекладач, дослідник гармонійного розвитку дитини

Устина (7 років), Уляна (3,5 років)

З дітьми під ковдрою ми не тільки читаємо книжки, а й оглядаємо альбоми з репродукціями. Це дуже просто і не потребує спеціальних знань.

Власне, дитина сама вибирає якусь картину і починає про неї запитувати. Переважно це твір з купою деталей і персонажів, ми розглядаємо-розшукуємо найдрібніші елементи, думаємо, чому художнику вони були важливі, розмовляємо про головний сюжет і фантазуємо про перед- і післяісторію цих героїв.

Коли дитина вже вичерпала свої запитання, цікавитися її думкою про ту чи іншу деталь зображення починаю я.

Моя донька любить, коли прошу знайти щось дрібне й неочевидне на картині, рахувати героїв чи різні деталі, розбирати кольори чи об'єднувати персонажів в уявні геометричні фігури. А найбільше у сім років вона полюбляє говорити про почуття героїв і їхні історії.

Дуже помічною нам є книга Франсуази Барб-Галль "Як розмовляти з дітьми про мистецтво". У ній є 30 репродукцій з коментарями авторки.

Улюблена робота моєї доньки у цій книзі – Нікола Пуссен "Суд царя Соломона". На перший погляд ця картина здається досить страшною, та насправді для дитини тут не більше страшного, ніж, наприклад, у казці про Івасика Телесика. До того ж, занадто оберігати дітей від страшного теж не варто – світ різний, і його треба поступово вивчати таким, який є.

Ще одною популярною в нас удома книгою для спільного оглядання є "Абетка" видавництва "Основи", створена з репродукцій картин і скульптур київського Музею Ханенків.

Тут додається ще одна перевага — дуже цікаво віднаходити потім ці вже знайомі з книги роботи у самому музеї. Та й музей пропонує дітям чимало захопливих програм, зокрема квестів. Тож залишитися там з мистецтвом і дітьми можна надовго.

Іншим нашим домашнім видом гри на тему мистецтва є розмальовки, аплікації чи інші саморобки на основі творів художників. Можна зняти колір з якоїсь роботи, залишивши тільки чорний контур, а можна взяти чорно-білу графіку для кольорування (дуже любимо українських Якова Гніздовського і Леопольда Левицького): це також добрий привід розповісти дитині про графіку, її види і "не кольоровість".

Чимало натхнення, ідей і заготовок для саморобок з дітьми можна почерпнути з сайту лондонської галереї "Тейт Модерн".

Максим Саваневський 

керуючий партнер PlusOne DA, засновник Watcher.com.ua

Устина (7 років), Уляна (3,5 років)

Усім любителям мультиків цікаво спробувати зробити їх самому. Ми разом з дітьми "знімаємо" мультики на звичайний смартфон. Головні герої — іграшки дітей.

Це клопітка праця, яка водночас показує дитині, наскільки скрупульозно покадрово творяться мультики.

Перший крок – дитина сама має придумати сюжет свого мультика.

Другий – приготувати сценографію і персонажів. Ними можуть бути ляльки, машинки, ялинкові іграшки – будь-що.

Третій – виставити і добре зафіксувати телефон, щоб він не зсунувся з місця. Якщо маєте selfie stick – це ідеальне рішення, бо тоді ви фізично не дотикаєтесь до телефона, а кожен кадр робите натисканням кнопки на самій палці, яку можна зафіксувати так, щоб вона не рухалась.

Четвертий – фотографувати кожен міні-рух персонажа в кадрі. Дитина пересуває персонажа чи декорації, забирає руку – тоді робимо фото.

У нас виходить 5-10 кадрів на хвилину. Тобто за 10 хвилин можна зробити близько 70 кадрів – цього достатньо для 4-6 секундного відео.

Процес виробництва самого відео з фотографій дуже простий. Ми робимо це в програмі MovieMaker, яка є у всіх користувачів Windows (Кіностудія – в українській версії). Користувачі Mac’ів теж мають встановлену програму для виробництва простих фільмів.

Отже, п'ятий крок – заливаємо всі фотографії у програму MovieMaker. Для цього просто перетягуємо фотографії з телефону у робоче поле програми:

Після цього виділяємо всі фото (ctrl+A), заходимо в меню "Редагування" і змінюємо час показу фото з 7 сек (це значення стоїть за замовчуванням) на 0,1 сек.

Потім переходите в меню "Головна" і справа обираєте "Зберегти фільм". В результаті отримаєте відео і купу щастя в очах дітей:

Олеся Мамчич 

учасниця проекту "БеркоШко"

Іванка (10 років), Варвара (5 років)

Якщо з коробки зробити поштову скриньку, то можна писати одне одному листи.

Колись ми з Іванкою поділили персонажів, придумали їм характеристики, і від їхнього імені листувалися.

Взагалі, діти страшенно люблять із ким-небудь листуватися, батьки можуть законтачити своїх дітей між собою і мати спокій.

Можна взяти книги з дитячими віршами. Кожен обирає собі вірш до вподоби, а потім читаємо у різні способи (один учасник – першу половину свого тексту – інший – другу половину свого, а тепер навпаки, а потім по рядку кожен зі свого вірша 1-2-3-4). Іноді на такому суміщенні різних текстів виходять дуже комічні збіги).

Можна взяти якийсь віршик і "проілюструвати" його послідовно ілюстраціями із інших книжок із власної бібліотеки.

З тими, хто тільки вчиться читати: мама придумує якусь казку, ключові слова пише по ходу, дитина має їх прочитати. Така гра допомагає "розчитатися", бо малечі цікаво, що ж там далі.

Наприклад, "Був собі (що, як ти думаєш?) ЗООПАРК. І жив у ньому старий злий (хто? відьмак? крокодил? прочитай!) ДРАКОН, а одного разу він з'їв (як ти думаєш що? ШАФУ".

Коли я була зовсім маленька, мій тато на прогулянці вів таку гру: що більше зустрінемо собак, то правильніший у нас шлях. Так можна орієнтуватися за будь-чим, наприклад, за червоними машинами, людьми у зелених куртках тощо. Маршрути заводять у дивовижні місця.

[BANNER2]

Іноді батькам не уникнути мультиків, наприклад, припекла термінова робота. Можна трохи заспокоїти свою совість, вмикаючи їх тільки англійською мовою. Або польською. Тоді проведення часу перед екраном матиме додатковий сенс.

Я своїм дітям зазвичай дозволяю лише англо- і польськомовні мультики. Хоч-не-хоч, при такому обмеженні вони вслухаються у іноземну мову і починають її розуміти.

А ще діти страшенно люблять квести. Старші вже можуть зробити квест дорослим або молодшим дітлахам.

Галина Титиш 

редактор-засновник "Українська правда. Життя"

Андрій (9 років), Юра (5 років)

Мої хлопці дуже люблять рухливі ігри, в яких треба будувати якісь переходи-дороги-естакади. Для цього використовується все, що є вдома – табуретки обмотуються товстим скотчем, з другого боку прикріпляється папір, на який потім наносимо розмітку фломастером, виходить дорога зі спусками і розвилками.

Подушки для дивану перетворюються на "машинки" або ж з них будується "Біг Бен" чи ще будь-що. І вже з цими "новобудовами" розігруються всілякі ігри.

Інша улюблена розвага – вигадування історій. Хлопці люблять слухати різні придумки – метод "казки на задану тему" у нас спрацьовує майже завжди, коли потрібно переключити їхню увагу.

Приміром, коли вони дуркуються так, що я не можу їх заспокоїти, починаю розповідати казку про вигадану країну Дурляндію, де всі діти порушують усі правила і ніхто нікого не слухає. Втім, іноді їм треба просто дати настрибатись, і ніяка казка їх не заспокоїть.

Іноді гра переводиться в інше русло – я починаю розповідати, а вони по черзі придумають продовження.

Серед останніх улюблених фішок – малювання коміксів та настільні ігор – хлопці самі їх придумують і малюють.

Ще одна наша домашня традиція – квести.

Найпростіші версії квесту ми розігрували ще коли наш старший вивчав дії додавання. Вдома малювали на меблях крейдою приклад і стрілочку до наступного місця з прикладом.

Андрійко ходив з вологою серветкою по стрілках і розв’язував, скільки буде "3+5". Якщо правильно порахував, витирав приклад і йшов за стрілкою далі. 

Поступово квести ставали дедалі складнішими, з загадками-завданнями. А тепер вже мій старший син влаштовує їх для мами :)

Галина Титиш, Ольга Ситнік, УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина друга

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина третя

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина четверта

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.