Як на українській станції Вернадського в Антарктиці рахуватимуть пінгвінів і китів

Зараз в Антарктиді – зима, а в офісах усіх антарктичних країн – пекло: планується "літній сезон", той, що буде взимку: ведуть переговори, визначають логістика, підписують міжнародні угоди.

Які плани в українського Антарктичного наукового центру, "УП.Життя" розпитала у Євгена Дикого, який очолив НАНЦ лише півроку тому.

Євген Дикий

Він розповів, як центру вдалося зекономити 10 мільйонів гривень і на що їх витратять, чому на станції протікає дах, скільки туристів вона прийме за сезон, а головне – про наукові дослідження українських вчених та міжнародні проекти, в яких наші беруть участь.

РЕМОНТ: ЩОБ НЕ ПРОТІКАВ ДАХ

– Я хочу на прикладі однієї взятої віддаленої від України на 15 тисяч кілометрів станції показати, як би виглядала країна, якщо перестати красти бюджетне бабло і використовувати його за призначенням, – оголошує свої наміри Євген Дикий.

Вперше готують повноцінний ремонт станції і заміну систем життєзабезпечення, які лишилися ще після передачі британської станції Фарадей Україні в 1995 році.

Фото Оксани Савенко

Серце станції – дизельні установки. Якщо вони посеред зими заглухнуть, станція перетвориться на кригу. Дизельні двигуни, які використовують українські полярники, 1980 року народження.

– Завдяки тому, що наші хлопці головасті і рукасті, їм вдавалося кожну зимівлю їх підшаманювати, як-то кажуть, за допомогою зубила і чиєїсь матері, – жартує Дикий.

Зараз Антарктичний центр веде переговори з Volvo Penta, щоб передати двигуни з Вернадського у музей компанії – для дослідження зносу.

Крім дизелів, готують заміну опріснювача, який не набагато молодший – 1986-го року.

Є на станції й інші проблеми.

– Банально дах тече! Тазики доводиться підставляти! – без жартів говорить директор центру.

За його словами, найбільша проблема з ремонтом – доставка матеріалів на станцію та їх розвантаження там.

МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ: НАШІ ВИРУШАЮТЬ В АНТАРКТИЧНУ БІЛОРУСІЮ, АМЕРИКУ ТА КОРЕЮ

Як розповів Дикий, цього антарктичного літа один з наших науковців вирушить на білоруську станцію "Гора Вечерняя".

Він там досліджуватиме унікальну екосистему – підлідні озера.

– У нас станція в морській Антарктиці, де по полярних мірках відносно тепло, а в білорусів станція на сході материка у "високій Антарктиці". Це вже справжні "марсіанські" умови", – захоплено пояснює Дикий.

Також ідуть переговори з корейцями щодо роботи наших науковців на станції "Король Сечжон", де обладнано прекрасні хайтекові лабораторії, чого ще немає на Вернадського.

Тривають і перемовини з іспанцями про роботу наших дослідників на іспанському науковому кораблі. Ця команда планує дослідження підводних вулканів на дузі Скоша.

Фото Оксани Савенко

Уже погодили участь українського біолога Івана Парнікози у турецькій антарктичній експедиції до затоки Маргарет Бей, де у майбутньому турки планують збудувати свою станцію.

Активно розвивають стосунки з антарктичними сусідами – американською базою "Палмер", яка розташована неподалік "Вернадського".

Морський біолог Оксана Савенко вже брала участь в американських програмах, пройшла стажування в Каліфорнії, і зараз планує взяти участь у великому проекті з генетики китів, який будуть реалізовувати синхронно на "Палмері" і "Вернадському".

Оксана Савенко

– Зразки відбиратимуть у живих тварин за допомогою спеціального арбалета. За результатами генетичного скринінгу будуть оцінювати розмір популяції та шляхи міграції китів, – розповідає Євген Дикий.

Річ у тім, що після періоду китобойного промислу популяції китів відновилися, але нерівномірно. Першими відновилися дрібні кити – малі полосатики, які фактично зайняли всю еконішу, раніше розділену між різними видами китів, і з’їдають корм, потрібен для відновлення гігантів.

Фото Оксани Савенко

– Але зараз у полосатиків своя проблема – глобальне потепління. Зменшується кількість плавучої криги, яка потрібна їм для виживання.

Їхнє місце займають кити-горбачі. От цей процес конкуренції між китами і стане предметом українсько-американського дослідження, – розповідає Дикий.

ТУРИЗМ: ЗАБОРОНИТИ НЕМОЖЛИВО, ДОВЕДЕТЬСЯ ОЧОЛИТИ

Станцію "Вернадський" за сезон відвідує 4-5 тисяч туристів.

Фото Оксани Савенко

За попередньою інформацією IAATO, Асоціації туристичних операторів Арктики та Антарктики, цього антарктичного літа на станцію планується 46 заходів туркораблів.

На станції вперше побуває і українська яхта: центр видав перший дозвіл на приватні туристичні перевезення українській компанії, яка є власником яхти Mon Coer.

Судно планує вітрильні тури з порту Ушуайя до Антарктиди. Місткість яхти – 12 осіб, включаючи 4 членів екіпажу.

– Це один з тих випадків, коли те, що ти не можеш заборонити, треба терміново очолити, щоб хоча би контролювати, – пояснює свою позицію щодо антарктичного туризму Євген Дикий.

Цьогоріч центр вирішив свідомо готуватися не тільки до наукового сезону, а й до туристичного: передусім видають багато інформаційної продукції англійською – не тільки про станцію та українську науку, а й про Україну.

– У нас там є найпівденніший в світі бар Фарадей – єдиний на континенті, де ми всіх пригощаємо нашою самогонкою "Вернадовкою".

Про бар всі знали, що він є, але робили вигляд, що його немає – зараз ми вивчаємо можливості його легалізації, – каже Дикий.

Бар "Фарадей"

Також юристи працюють над тим, щоб можна було продавати сувеніри.

– Якщо деякі пуритани вважають, що ойойотакнізя, то хай подивляться на британську станцію Порт Лакрой, яка повністю фінансується за рахунок туризму, – розповідає Дикий і тут же застерігає: головне, щоб його слова у Мінфіні не потрактували так, що тепер і українська станція зможе вижити за рахунок сувенірів.

ЩОБ ПОЛІЧИТИ КРЕВЕТОК, РАХУВАТИМУТЬ ПІНГВІНІВ

Все починалося з криля. Попит на нього з кожним роком зростає.

Україна належить до тих 9 держав світу, які його виловлюють – в Антарктичному океані працює наш риболовецький траулер "Море Содружества".

– Порахувати креветку в океані дуже складно. Послухати рибалок: запас криля – безмежний. Послухати екологічних активістів: криль закінчується, скоро у пінгвінів буде голод, – пояснює Євген Дикий.

Оскільки метрик вимірювання креветок не існує, вирішили міряти популяції пінгвінів, які залежні від криля.

Спостерігати, зокрема, розміри популяцій, фізіологічний стан тварин, виживання пташенят, чи достатньо їм їжі для повноцінного виживання.

– По всій Антарктиці поставили багато камер, зокрема, три у нас на Вернадського, які націлені на великі гніздові колонії пінгвінів і в автоматичному режимі кожні три години уже три роки роблять знімки, – розповідає Євген Дикий, жартома називаючи цей проект "великий пінгвінометр".

Цей "пінгвінометр" стане полем перетину великої і малої науки: за домовленістю з Національним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді в обробці десятків тисяч знімків пінгвінів візьмуть участь школярі.

За словами Євгена, у школярів буде чимало роботи: планують докупити на Вернадського ще дві камери.

НАЧАКЛУВАТИ 10 МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ І ПОНОВИТИ ЧЛЕНСТВО В SCAR

Нещодавно Україна поновила членство у Науковому комітеті досліджень Антарктиди (Scientific Committee on Antarctic Research, SCAR). Це головна неурядова організації, що відповідає за міжнародну координацію наукових досліджень в Антарктичному регіоні.

Після того, як у 2016 році гривня різко впала, Україна не змогла заплатити членські внески в міжнародні організації, зокрема в SCAR, де наш статус понизили до спостерігача.

– Раніше ризики просідання валюти було покладено на Антарктичний центр. Тому в 2015-му та 2016-му довелося для оплати перевезення полярників витратити гроші, передбачені геть на все: і на саму логістику, і на наукові дослідження, і на членство в міжнародних організаціях, і навіть на зарплати працівників Центру, – пояснює Євген Дикий.

З цієї історії зробили висновки, і коли цього року визначали оператора доставки людей і вантажів на станцію Вернадського, валютні ризики взяв на себе оператор.

– У нас була довга історія щодо визначення оператора логістики, в ході якої ми зіштовхнули конкурентів лобами, примусивши їх влаштувати аукціон на пониження. Так вдалося зекономити понад 10 млн гривень, – каже Дикий.

Ці кошти пішли в тому числі на оплати внесків у міжнародні організації, зокрема, в SCAR.

Там "українське питання" розглядали лічені хвилини: "за" поновлення України в членах SCAR проголосували одноголосно.

– Я не вважаю це вагомим досягненням, а лише відновленням здорового глузду: бо утримувати антарктичну станцію і повилітати з міжнародних наукових організацій, через несплату якихось копійок – нонсенс, – вважає Дикий.

Членські внески в SCAR – це 12,5 тис доларів на рік, але це дає можливість брати участь в міжнародних грантових програмах, які фактично компенсують ці вкладення.

БІОПРОСПЕКТИНГ: УКРАЇНА "ЗА"

На останній нараді, що проходила на рівні МЗС країн Договору про Антарктику, тривала бурхлива дискусія, про… біологічний проспектинг.

Дискутували, прирівнювати біопроспектинг до експлуатації природних ресурсів, а отже, чи треба його регулювати. Важливо, що таку розмову вели уже не на рівні вчених, а на рівні дипломатичних відомств.

– Ми тут поділяємо точку зору таких країн, як США, Японія, Британія, Росія, що це не є експлуатація біологічних ресурсів, – говорить Євген Дикий і пояснює: біопроспектинг – про те, як знайти цікаві гени, біохімічні адаптації, які дозволяють видам виживати в певних екстремальних умовах, дослідити їх і використати.

Іншими словами, біопроспектинг – це пошук в організмів-екстремофілів, тобто мешканців специфічних екстремальних умов, зокрема полярних, перспективних генів для розвитку біотехнологій.

Виживання в умовах Антарктики вимагає специфічних пристосувань – біохімічних, генетичних.

Наприклад, в Україні 4500 видів квіткових рослин, а в усій Антарктиці лише два. У них є цікаві пристосування до таких екстремальних умов. Тим більше це стосується бактерій.

– Бактерії, що виживають в антарктичних пустелях або в підлідних озерах, з точки зору біотехнологій – це скриня з цікавими генами, – захоплено говорить Дикий.

В Україні цим займаються Інститут молекулярної біології і генетики, Київський університет Шевченка, трохи менше – Харківський університет Каразіна.

Одну з квіткових рослин Антарктики – дешампцію – уже навіть ввели в клонову культуру і використовуватимуть її для подальших досліджень.

Леся Ганжа, для "УП. Життя"

Фото Ксенія Ганжа; з архівів Національним Антарктичним науковим центром України