Новий очільник полярників Євген Дикий: Антарктика тепер відкрита для всіх, незалежно від статі

9733
19 лютого 2018

Євген Дикий менше двох тижнів очолює Національний Антарктичний науковий центр (НАНЦ). Про нову посаду говорить, як про війну: "Тут зараз гаряче – треба прорватися".

"Прорватися" в даному разі треба на полюс – на станцію "Академік Вернадський", до наших зимівників. Буквально.

Зняти їх зі станції і завезти на зміну нову команду разом з річним запасом всього необхідного для життя та роботи треба вже у березні, поки в Антарктиці став лід – тоді сполучення перерветься на довгих 9 місяців.

Кількість пального і харчів на станції розрахована рівно на рік, резерв ще максимум на місяць. А далі все закінчиться.

"Звісно, у нас є план евакуації людей, але для станції та української науки це була б катастрофа", – говорить Євген.

Між тим досі навіть не обрано перевізника, не почались закупки припасів: тендер на логістичне обслуговування станції досі триває, власне, кілька місяців він був "заморожений" – Антимонопольний комітет зупиняв торги через скарги, аргументуючи тим, що заявку було прописано "під одного з учасників".

Євген Дикий менше двох тижнів очолює Національний Антарктичний науковий центр

– Мені трохи прикро, що я опинився в цьому кабінеті не стільки як вчений (хоч за фахом я морський біолог), а скоріше як кризовий менеджер, – каже Євген. – але не страшно, спершу швидко "розрулимо" найболючіші проблеми від "папєрєдніків", а там і наукою займемось.

– А які у вас навички кризового менеджера?

– Командувати ротою в "Айдарі" в 2014-му – це той ще кризовий менеджмент!

А якщо серйозно, то і виконувачем обов’язків директора Українського науково-дослідного протичумного інституту імені Мечнікова в Одесі я став в ситуації, коли його збиралися розформовувати. У мене навіть посада називалася "в.о. директора – голова ліквідаційної комісії". Але ж інститут вдалося зберегти – він є і він працює.

Зараз мене теж покликали в ситуації, коли вже майже зірвано сезон, і під загрозою перезмінка зимівників. Але гадаю, що все буде добре.

– Що означає "зірвано сезон"?

– Перебування на станції поділяється на дві частини – зимівля і сезон.

Зимівля – це цілорічна вахта, яку несуть 12 людей, половина з яких науковці, половина – персонал станції.

Наукові дослідження зимівників – це ті, які потребують підтримки довгих рядів спостережень, як-то клімат, астрофізика, фізика атмосфери.

Але багато полярних досліджень робиться під час сезону – це той короткий період, 2-3 місяці, коли триває антарктичне літо і вода вільна від криги.

І ось цей "сезон" уже зірвано – літо в Антарктиці закінчується.

Зараз я намагаюся зробити все, щоб зберегти "короткий сезон" – фактично зробити довгу перезмінку. Щоб вона відбулася не за три дні, а за два тижні. І тоді на два тижні туди б могла заїхати ще одна група вчених для короткострокових досліджень. Але гарантії, що "короткий сезон" вдасться – нема.

На станції "Академік Вернадський" цілорічну вахту несуть 12 людей. У березні їх
треба змінити. Фото tenedos/Depositphotos

– В чому проблема з тендером?

– Торги відсуваються, а дата, коли стане крига – фіксована: кригу не умовиш.

Зараз треба зробити все можливе, щоб провести тендер по системі ProZorro, а не так, як було торік – в авральному порядку, "в одного учасника". 

Я не буду оцінювати, якою мірою на це вплинули чиїсь інтереси, а якою – невміння проводити торги. Я знаю, що мені дісталося: втретє зупинена процедура торгів за скаргою одного з учасників.

Я проаналізував скарги. Як на мене, вони обґрунтовані, а висновки Антимонопольного комітету – справедливі: умови прописано з порушенням, під інтереси одного з учасників. Всі зауваження ми тепер врахували, процедуру торгів розблоковано, і за десять днів мого директорування ми вже пройшли два етапи з трьох, маємо трьох учасників, допущених до фіналу, на 22 лютого призначений аукціон.

Якщо не буде ще однієї скарги, то ми встигнемо призначити перевізника повністю за нормальною тендерною процедурою.

– А якщо знову буде скарга від того, хто програє торги?

– Тоді підемо шляхом "закупівлі в одного учасника" – ми ж не лишимо людей на станції.

Але навіть в такій ситуації зробимо все максимально прозоро: ми всіх претендентів зберемо в Міністерство освіти та науки, в присутності антикорупційних органів, під відеозапис проведемо вибір учасника.

Моя позиція: переможе той, чия пропозиція буде вигідніша для платників податків, і байдуже, хто "чий" чи хто за ким стоїть.

 Євген Дикий: "Спершу швидко "розрулимо" найболючіші проблеми від "папєрєдніків", а там і наукою займемось"

ДРУГИЙ ПОЛЮС І ФЛОТ

– Мій перший робочий день у НАНЦ закінчився приємною несподіванкою – скайп-переговорами з Андрієм Шевченком, послом України в Канаді.

Канада дуже зацікавлена співпрацювати: в них є ціла мережа арктичних станцій і жодної антарктичної.

Канадський уряд зацікавлений в наукових обмінах: щоб канадські вчені могли працювати на станції "Вернадський", а українські – в Арктиці.

Це поки що звучить як фантастика, але насправді це від початку було частиною моєї програми – перетворити центр з антарктичного на полярний.

Бо в світі зараз найкращі результати дають порівняльні дослідження в двох полярних регіонах.

Арктика та Антарктика – це ніби як два пульси нашої планети, вимірювання в цих двох регіонах разом дозволяють оцінити низку планетарних процесів, і як лікар завжди вимірює тиск на двох руках, а не лише на одній, так само більшість країн синхронно розвивають науку в обох полярних регіонах. 

Арктика – це не біла пляма для української науки, багато українських вчених проводять дослідження в Арктиці.

Приміром, харківські радіоастрономи, які працюють на "Вернадському", працюють водночас і на Шпіцбергені в колаборації з норвежцями. І умови роботи в них там значно кращі, ніж ми їм поки що забезпечуємо на "Вернадському".

– Ви робитимете акцент на виході на "другий полюс"?

– Я робитиму акценти на всі можливих напрямках міжнародної співпраці – і на цьому теж.

Розташування нашої станції унікальне і в чомусь дуже цінне для міжнародної співпраці. Вона не у високій Антарктиці, а якраз на тій межі, де відбуваються швидкі зміни клімату.

Саме в нас на станції їх можна швидко відстежити, і це приваблює до нас закордонних колег.

Водночас нам треба йти в глибину континенту, на крижаний антарктичний панцир. Самі ми цього не потягнемо, але зараз нормальна наукова практика – бі-, а то й трилатеральні станції, створені кількома країнами разом. Я переконаний, що це наш шлях.

Але, на жаль, не цього року, і не наступного. Я бачу Україну не тільки власницею однієї старенької британської станції, а й учасницею потужних наукових проектів у більш високих широтах.

А може, колись і арктичною станцією розживемося…

– Ви згадали, що науковці мають кращі умови, коли працюють разом із зарубіжними партнерами, ніж на "Вернадському". Про які саме умови йдеться?

– Давайте я не буду порівнювати з Арктикою, але от зайдіть на сайт американської антарктичної станції Мак-Мердо, ви побачите веб-камери, що працюють на станції.

Якщо ви зайдете на сайт Australian Antarctic Division, то побачите останні новини і відео зі станції.

Для порівняння: зв'язок із нашою станцією – один раз на тиждень по середах ми передаємо текстові мейли на станцію і дайджест новин. А по п’ятницях ми отримуємо мейли зі станції.

І це 2018 рік!

Я думаю, що зможу це виправити до наступної перезмінки – на цю вже не встигнемо, бо щоб налагодити зв'язок треба закупити обладнання.

Наразі зв'язок зі станцією "Академік Вернадський" один раз на тиждень по середах.
Фото goinyk/Depositphotos

– А по датах – це коли?

– Зараз у березні ми маємо забрати людей, якщо вийде – то з "довгою перезмінкою".

Наступний раз піти на Антарктиду треба буде не наступного березня, а в грудні – щоб мати нормальний термін перезмінки. Для сезонників це можливість виконати повноцінні дослідження під час сезону.

Але це впливає і на зимівлю. Зараз через дуже короткий термін перезмінки, якщо ти раніше не працював на станції, то тобі просто не встигнуть передати прилади і навчити твоїх обов’язків, за три дні це неможливо.

Чим коротші ставали перезмінки, тим менше на станції ставало молоді і тим більше людей, які йшли вже на п’яту, шосту зимівлю.

З одного боку, це чудово, що в нас є матьорі ветерани, їхній досвід безцінний.

Але з іншого, зараз середній вік українського полярника 55 років. А що далі?

У нас немає обмежень за віком, але є медкомісія, і після 60-ти років досить важко задовольняти вимоги медиків. 

Я планую зробити так, щоб на кожну зимівлю їхали половина складу досвідчених і половина новачків. Це забезпечить оновлення крові й кадровий резерв.

Це не щось нове – у британців на "Фарадеї", який потім став нашим "Вернадським", перезмінка тривала 2-3 місяці, і весь цей час новачки працювали в парі з "дідами", що забезпечувало передачу інформації і безперебійну роботу станції.

– А як щодо флоту?

– Корабель у Південному океані критично необхідний.

Якщо ви знаєте історію станції, то в 1995 році британці нам її подарували, а якщо бути точними – продали за 1 фунт стерлінгів.

Як ви розумієте, було багато охочих заплатити цей 1 фунт. Україну обрали серед інших країн тому, що ми продемонстрували наявність серйозного наукового флоту, який міг забезпечувати і логістику станції, і морські дослідження в Антарктиці.

Тоді в нас було 36 науково-дослідних кораблів.

Станом на зараз: на ходу жодного, придатний до ремонту – один.

Найбільш реалістичним шляхом відновлення нашого флоту в Антарктиці є той, яким ми отримали станцію. Кілька західних країн планують ближчим часом вводити в Антарктику нові кораблі, я би їх назвав кораблями "космічного" рівня. Але в цих країн вивільняються цілком пристойні старі кораблі, нас би вони на найближче десятиліття задовільнили.

Дикий пояснює, що у нас колись було 36 науково-дослідних кораблів, а зараз – на ходу жодного

НАУКА І ЖІНКИ

– Станцію ми утримали – і це велике досягнення. А далі питання: що ми маємо, крім антарктичного статусу і міжнародного престижу? А де наукові результати?

– Національний антарктичний науковий центр має цього року бюджет 2 млн євро – хай це кумедна цифра за західними мірками, але за українськими – солідна сума. За неї "вихлоп" поки що майже нульовий.

Результати аналізу науковометричних даних антарктичних досліджень в Україні, зробленого по міжнародній базі даних Скопус, я би сказав, не відповідають нашим амбіціям, і це ще політкоректне формулювання.

Місце України в антарктичних дослідженнях мало би бути десь на одному рівні з Польщею і вище ніж в Чехії, яка років на 10 пізніше за нас зайшла в Антарктику. Це в теорії.

А на практиці вони значно нижчі, ніж в Польщі, Чехії, Південної Кореї, а зіставні, приміром, з Туреччиною, яка взагалі не має своєї станції, і тільки пару років, як розпочала антарктичні дослідження.

Я шукав українських дослідників, які поза НАНЦ робили антарктичні дослідження. Виявилося, що в частини "індивідуалів" з результатами краще, ніж у центру як в установи.

Наприклад, по суходольних екосистемах у нас найкращі фахівці – Ірина Козерецька та Іван Парнікоза. Іван став першим науковцем, якого я – як директор – запросив на роботу в НАНЦ.

Я збираюся це продовжувати далі: шукати українських дослідників, які активно працюють в полярних регіонах і друкуються в міжнародних наукових виданнях, і пропонувати їм різні форми співпраці з НАНЦ.

Тобто для початку зберемо разом всі ті сили, які вже працюють в українській полярній науці, сконцентруємо їх довкола НАНЦ.

Чи з’являться серед полярників жінки?

– Гендерної дискримінації більше не буде.

До речі, на перших зимівлях жінки працювали і видавали чудові наукові результати. Але потім було прийняте рішення приблизно за такою ж логікою, за якою іслам зобов’язує жінку носити чадру: аби не вводити в спокусу чоловіка.

Замість того, щоб виховувати чоловіків, було прийнято рішення не відряджати на станцію жінок.

– Я чула, що приводом для "жіночої заборони" стала історія, коли посеред полярної зими змушені були евакуювати на материк породіллю зі станції і що це було дуже дорого…

– Я запитував, ніби наші доктори цю історію не підтверджують, це швидше байка, бо медики точно знали б.

Але навіть якби це було правдою – то що? У нас був випадок евакуації зі станції чоловіка з грижею. Після цього ж ніхто не заборонив чоловікам працювати на станції.

Так що до співпраці запрошуються вчені незалежно від статі та гендеру. Антарктика тепер відкрита для всіх.

Леся Ганжа, журналістка, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua

Головне на сайті