Студентів потрібно навчати для їхньої першої і останньої роботи: інтерв'ю з президентом Американського університету в Києві
Те, що українська освіта далеко не у найкращому становищі – це давно відомий факт.
Академічна недоброчесність, неякісні підручники, дистанційне навчання в обмежених ресурсах – усі ці фактори підливають масла у вогонь.
Саме тому ідея "перезавантаження" всієї системи освіти останнім часом набуває популярності.
У 2021-му Володимир Зеленський оголосив про створення Президентського університету, який готуватиме "людей майбутнього".
Водночас у 2022 році у столиці відкриється Американський університет у партнерстві з державним Університетом штату Аризона (ASU).
У ньому навчатимуть українських студентів, видаватимуть подвійний диплом та мотивуватимуть залишитися працювати в Україні.
"Українська правда. Життя" поспілкувалася з президентом цього університету і директором Cintana Education Ріком Шенгроу про:
- тенденції, які зараз поширені в системі освіти в США і у світі,
- найбільші проблеми української системи освіти та як їх вирішити,
- те, як блокчейн можна застосувати в освітньому процесі,
- Американський університет у Києві та чи конкуруватиме він із Президентським.
| Президент Американського університету в Києві і директор Cintana Education Рік Шенгроу |
– Які тенденції зараз поширені в системі освіти США та в усьому світі?
– Насамперед, більше онлайн-освіти, що не означає більше Zoom. Тут ми говоримо про дуже персоніфіковану освіту, що означає, що вам не потрібно бути десь у конкретний час, щоб навчатися – ви можете робити це вранці, на вихідних.
Усе дуже добре структуровано, щоб допомогти студенту отримати справжні знання.
Онлайн-програми допомагають студенту вчитися з власною швидкістю та засвоєнням матеріалу. Наприклад, потрібно пройти курс математики. Я згадав математику, тому що в США кожен повинен вивчати математику.
Коли ви йдете на першу лекцію, і ваш професор дає вам знання, він очікує, що всі студенти навчатимуться з однаковою швидкістю. Але деякі учні вчаться швидше, інші – повільніше, і в онлайн-освіті ви можете вибрати власну швидкість навчання.
Освіта стає більш персоналізованою, більш індивідуалізованою. Навчання стає гібридним, оскільки хтось виходить в інтернет, хтось ходить на пари. І наша мета як педагогів – зробити так, щоб учні мали хороші результати в цьому навчальному процесі.
– Як покращити онлайн-освіту в Україні без великих інвестицій? Враховуючи, що деякі вчителі не мають доступу до онлайн-інструментів: комусь не вистачає комп’ютерів у школах чи вдома, хтось не має навичок.
– У державному Університеті штату Аризона, де я був віце-президентом 15 років, ми почали онлайн-освіту близько 10 років тому. На той час у нас було 200 студентів, які навчалися онлайн. Сьогодні у нас 70 тисяч.
Ми створили спеціальну команду, групу людей, яка допомогла викладачам перетворити навчання в аудиторії в онлайн-навчання.
Також ми найняли спеціальних людей, яких назвали "дизайнерами навчальних програм", які знають, як проводити заняття в інтернеті та зробити це навчання захоплюючим для студентів. І ми створили системи, де студенти можуть подавати заявки й обирати свої курси онлайн.
Усі сервіси для онлайн-навчання мають бути онлайн. Ви не можете змусити студента йти до кампусу для оформлення якихось паперів, якщо цей студент працює онлайн. Треба було змінити всю систему.
І третє, що нам допомогло в налагодженні успішного онлайн-навчання – це створення системи коучів з успіху (success coаches).
Наприклад, у кожного студента, який проходить онлайн-курс, є коуч, який має приблизно 100 студентів, яких він або вона супроводжує і дивиться, чи вони виконують завдання, беруть участь у своїх дискусійних групах, чи слухають лекції.
Оскільки це онлайн, ви можете технічно це відстежувати . І якщо ми знайдемо учня, у якого в онлайні не все добре, коуч може зв’язатися з ним і запитати: "Як я можу допомогти вам? У чому ваша проблема?".
Ми виявили, що студент часто не виконує своє завдання саме через те, що щось відбувається вдома. Мама захворіла, або доводиться йти працювати.
Багато онлайн-студентів мають роботу, а іноді навіть повну зайнятість. Отже, коучі не тільки допомагають з академічною стороною життя, але й допомагають пройти через життєві проблеми.
Також вони працюють з викладачами. Вони можуть зателефонувати професору і сказати: студент дуже любить ваш предмет, але у нього хворіє мати, і він змушений возити її до лікарні.
І вони разом будуть шукати, як допомогти такому студентові пройти навчання у таких умовах. Я думаю, що (найефективнішими були – ред.) ці три речі: встановити правильну систему, створити цікавий контент і найняти коучів з успіху.
– Які, на ваш погляд, основні проблеми в системі освіти Східної Європи і зокрема в Україні? Можливо, є щось, що нам точно необхідно виправити?
– Я не експерт щодо недоліків в Україні, але з позитивного, що я зараз бачу – це зосередженість на освіті та пошук нових моделей освіти.
Шукаючи альтернативні моделі, люди навчаються по-іншому, а в цій системі має бути певна гнучкість. Те, що ми зараз бачимо в США, це рух від освіти, сконцентрованої на викладачах, до системи з фокусом на студентах.
Ще один тренд, який є сильним в США, і зараз розвивається в Україні – це глибший зв’язок із роботодавцями. Щоб переконатися, що те, чого ви навчитеся, ви зможете втілити в життя по фаху, коли закінчите університет.
Та між університетами в Штатах і в Східній Європі існує велика різниця. У США ми намагаємося навчати студентів для їхньої першої і для їхньої останньої роботи. Подумайте про це.
Ми можемо легко визначити, які навички їм потрібні для першої роботи. Але ми не знаємо, якою буде їхня остання робота.
Отже, ми повинні подбати про те, щоб студенти, які приходять до американських університетів, мали ширший погляд на світ, широкий набір умінь і знань, які знадобляться за 20 та 40 років.
Їм потрібно вивчати історію, математику та мови. А пізніше нанизувати професію, але в основі все одно буде більш загальна освіта.
Також ми приділяємо багато уваги м’яким навичкам, комунікативним та аналітичним здібностям, особистісній динаміці, міжособистісним відносинам тощо.
Наприклад, якщо ви йдете на факультет інформатики чи інженерії, а потім працюєте з урядом, ви розумієте політологію і можете спілкуватися з людьми там, тому що ви вивчали державне управління в коледжі – це те, що ми називаємо міждисциплінарним підходом.
Це дає нашим випускникам можливість працювати в різних дисциплінах, і це стало дуже важливим фокусом у США – працювати на стику дисциплін. Тут, в Україні, інша система.
– А як щодо таких проблем, як плагіат?
– Плагіат – це проблема, яка хвилює кожну країну. У Штатах, коли я викладаю, у мене є свої навчальні плани (силлабус) – опис того, про що я буду говорити під час свого курсу. У моїх програмах є твердження про плагіат.
Перший день, коли до мене приходять учні, я проводжу інструктаж про плагіат – що це таке. Пояснюю, про що йдеться. Багато студентів не знають, що це таке, оскільки їх ніколи цього не вчили.
Отже, моя перша місія – пояснити, що не можна чужу роботу видавати за свою. Я повідомляю, що якщо вони допустять плагіат, їх негайно виключать з мого класу, відправлять до проректора на слухання і навіть можуть вигнати із закладу.
– Наскільки це справді працює?
– Це дійсно працює, немає винятків. У мене є комп’ютерна платформа, де всі мої лекції доступні онлайн.
Коли студент подає роботу, мені потрібно натиснути лише одну кнопку, і вона перейде через пошук Google, щоб побачити, чи було щось подібне опубліковано раніше. І я отримую звіт.
Якщо там написано, що є уривки з чиєїсь роботи, які це не цитуються, подаються без посилань, то це плагіат. У мене є інструмент, щоб це дізнатися і контролювати. Це робить більшість професорів на своїх заняттях.
– В Україні міністр науки і освіти Сергій Шкарлет потрапив у скандал із плагіатом, але його не звільнили. Це означає, що такі інструменти не завжди діють. Що можна зробити, щоб запобігти цьому?
– Загалом є 2 підходи, які допомагають боротися з плагіатом. Перший – чітко давати студентам зрозуміти, що таке плагіат. Багато з них не знають про це.
Наприклад, коли я кажу, що вони не можуть використовувати цю фразу у своїй роботі, вони часто дивуються і сперечаються.
Другий – мати чітку політику для таких випадків та інструмент або технічну можливість для контролю.
– А як щодо корупції – як з нею боротися? Я думаю, у нас більше справ про корупцію, ніж у Штатах?
– У нас теж іноді трапляються такі випадки, але питання в тому, як ці випадки вирішуються.
Нещодавно у США стався великий скандал, коли батькам довелося платити хабар за те, щоб їхніх дітей прийняли до дуже хороших коледжів.
З тих пір, як це виявили, всі фігуранти справи були знайдені, і багато з них потрапили до в'язниці.
Суть цього скандалу в тому, що студенти, які нібито мали великі досягнення у спорті, отримали привілеї при вступу в університети, але насправді цих досягнень у них не було. І батьки, які за це платили, зараз у в’язниці.
| "Студентам потрібно вивчати історію, математику та мови. А пізніше нанизувати професію, але в основі все одно буде більш загальна освіта" |
– Як у США ставляться до навчання?
– Історично в США існувало переконання, що коледж дуже важливий для досягнення успіху в житті.
Останні роки ця думка – під питанням. І частково тому, що у нас є дуже успішні люди, які ніколи не навчалися у коледжах, але сьогодні дуже багаті. Білл Гейтс та Ілон Маск ніколи не ходили до коледжу. Тому настав час підкреслити важливість освіти, оскільки все більше людей стають на інший бік і кажуть, що освіта не має значення.
Сьогодні в Штатах точиться велика дискусія про важливість освіти, частково тому, що це дуже дорого. Усе більше людей запитують: навіщо мені платити всі ці гроші? Що це дасть мені у житті? І це стало великою дилемою і дискусією у США.
– В Україні також є тенденція, коли важливість освіти знецінюється. У той же час люди йдуть до університету, щоб отримати дипломи, але не навчаються, тому для більшості роботодавців диплом не означає, що ви будете професіоналом.
Як змінити цю ситуацію в Україні?
– Я хотів би розповісти вам більше про одну технологію, яка називається блокчейн. Я знаю, що при цьому слові всі думають про валюту та фінансові інструменти, але це технологія, яка стосується багатьох рішень.
Ми працюємо над її втіленням в Аризоні і плануємо принести її в AUK, адже ця технологія дасть можливість відстежити всі навички, які здобув студент. Пам’ятайте, що ми говоримо про онлайн-освіту, яка дозволяє зібрати багато інформації про процес навчання. І це можна відобразити в блокчейні, де видно, які іспити та тести ви склали, а які ні.
Зрештою, замість того, щоб дати своєму потенційному роботодавцю резюме, ви можете дати цей блокчейн, який показує, як ви впоралися з математикою, статистикою. За таких умов студенти з Єльського університету можуть мати той самий набір навичок, що й студенти з Аризони, і вони можуть передати ці навички своїм роботодавцям у дуже простий спосіб.
Це одна з технологій, над якою ми зараз працюємо – щоб забезпечити більше розуміння того, як представити та оцінити, чого студенти насправді навчилися в університеті.
| Ось як має виглядати Американський університет в Києві |
– Питання про AUK – чому ви створюєте університет в Україні та що пропонуєте українським студентам?
– Чому Україна? Україна має великий потенціал. І ми знаємо, що українці високо цінують американську освіту, але багато студентів тут не можуть дозволити собі поїхати вчитися до Сполучених Штатів, хоча хотіли би цього. І магія AUK в тому, що українські студенти отримують американську освіту, залишаючись у себе в країні.
З такою прекрасною можливістю – поїхати на останній рік до Аризони вчитися (або на кампусі, або онлайн). І при цьому вони отримують ще одну перевагу – подвійний диплом: український та американський.
Це фантастична модель, оскільки це дозволяє українським студентам залишатися в рідному місті і платити за навчання набагато менше, ніж вони могли б заплатити в Сполучених Штатах. Але вони все одно отримають диплом США.
– Навчальна програма буде адаптована до українських реалій?
– Безумовно, у нас є партнери з різних галузей економіки. Найголовніше, що вони хочуть, щоб студенти і навчалися тут, відповідно до високих стандартів американської освіти, і залишалися тут – розвивали Україну.
Наші партнери не прагнуть того, щоб студенти проходили навчання тут і переїжджали до США. Один із підходів, який ми збираємося мати тут – підтримувати тісне партнерство з цими компаніями та надавати нашим студентам можливість проходити стажування.
Студентам, які не мають досвіду та зв'язків із роботодавцями, після навчання легше поїхати в іншу країну. Наша мета – навчати студентів тут, щоб вони були важливою частиною економіки країни. Цього хочуть наші партнери. Наша мета – навчити їх тут і переконатися, що у них є можливість залишитися тут.
– У 2023 році в Україні повинен відкритися Президентський університет. Як ви думаєте, чи буде він конкурувати з АУК?
– Я думаю, що в Україні є місце ще для десятка університетів або навіть більше. Я вважаю, що добре мати більше університетів, бо у Штатах ми звикли думати, що кожен новий університет приносить щось нове для всієї системи.
Я радий, що держава інвестує в освіту – для мене це дуже хороший знак, що влада готова вкладати в це гроші. Я вважаю, що це інноваційно, креативно, і це, безумовно, потрібно підтримувати.
– У Президентському університеті, якщо студент вирішив працювати в приватній компанії, цей студент повинен заплатити за своє навчання. Як ви до цього ставитесь?
– Я не знаю, як ці домовленості працюватимуть. Для мене це абсолютна новинка, але я можу поділитися з вами своїм досвідом.
У США багато роботодавців допомагають своїм працівникам закінчити коледж. 30 мільйонів людей почали навчатися в коледжі, але так і не закінчили, тож тепер роботодавці хочуть допомогти їм закінчити коледж.
Наприклад, в університеті штату Арізона діє спеціальна програма з компанією Starbucks – ця компанія допомагає своїм співробітникам закінчити коледж і оплатити його. Щороку кілька сотень співробітників Starbucks закінчують свої програми в університеті.
Тому в США це дуже популярно – допомагати своїм працівникам закінчити навчання.
| Територія Національного комплексу «Експоцентр України», де повинні збудувати Президентський університет |
– Університет штату Арізона – державний, але дуже прибутковий, на відміну від багатьох українських. Чи можете ви поділитися – як ми можемо зробити наші університети більш прибутковими?
– У цій сфері є два підходи: по-перше, менші витрати на навчання за рахунок онлайн-освіти (оскільки ви купуєте необхідне обладнання для онлайн-освіти, тоді у вас є класи з тисячами студентів і це стає дійсно ефективним).
Коли ви впроваджуєте діджитал-системи, це спершу дуже дорого, але потім це вимагає все менших витрат, і ви можете навчати більше студентів.
Друге – у державному Університеті штату Аризона всі наші співробітники мають викладати. У деяких університетах професори займаються лише науковими дослідженнями або поєднують науку і викладання, а десь не хочуть цього робити, тому хтось має заробляти окреме фінансування на дослідження.
І третя частина – потрібно створювати новий контент високоефективним способом. Якщо ви дослідницький університет, необхідно трансформувати свої дослідження в те, що ви викладаєте в класі.
Також, якщо ви ефективно викладаєте, у вас більше ідей для досліджень в університеті. Мій батько був професором, і він говорив мені, що дослідження та викладання взаємопов’язані: якщо ти робиш дослідження, ти знаєш, чому навчати, а якщо ти займаєшся викладацькою діяльністю – ти знаєш, що досліджувати.
– Можливо державі варто більше фінансувати дослідження?
Насправді, причина, чому США роблять так багато досліджень, це фінансування з боку держави – є багато національних програм, Національний науковий фонд. Тож, це важливо, коли держава допомагає проводити дослідження. Це значною мірою залежить від економічного зростання держави.
Але якщо влада цього не робить, треба шукати інші шляхи самостійно. Наприклад, якщо ви співпрацюєте з Американським університетом у Києві, ви можете отримати фінансування для дослідження.
– Якщо українські університети будуть співпрацювати з Американським університетом у Києві?
– Так, вони можуть подаватися на американські гранти, у Національний науковий фонд. Є багато фондів у США, які хочуть підтримувати дослідників у Східній Європі.
Тобто якщо вони, скажімо, зацікавлені у дослідженнях про права жінок, ви шукаєте дослідників, які знаються на цьому, і подаєтесь на грант.
– Які ваші найбільші очікування, чи, радше, місія тут, в Україні? Що ви хочете віддати чи отримати?
– Те, що я хочу повернути Україні – це нова модель освіти за американською системою, де можна отримати всю програму, не виїжджаючи в Штати.
Рік Шенгроу – доктор філософії, президент Американського університету в Києві та директор компанії Cintana Education, яку створив державний Університет штату Аризона (ASU) для відкриття закладів вищої освіти у світі. Шенгроу відповідає за Східну Європу та Центральну Азію.
Перш ніж приєднатися до Cintana Education доктор Шенгроу 15 років працював управлінцем в ASU.
З 2016 по 2019 рік Шенгроу був CEO в ASU Enterprise Partners – він очолив рух за забезпечення та розвиток вищої освіти через підприємництво.
Рік Шенгроу також був засновником і генеральним директором Project Performance Corporation – консалтингової фірми у Вашингтоні, яка спеціалізується на проблемах екологічного, енергетичного та інформаційного управління.
Він консультував міністерства оборони, транспорту та енергетики США, а також компанії зі списку Fortune 100.
Олена Барсукова, УП. Життя
Вас також може зацікавити:
3 українські університети увійшли в 100 найкращих за міжнародним рейтингом-2022
"Бюджетник" або потрійна компенсація за навчання: яким буде Президентський університет?
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.