"Провів 5 днів у смердючому карцері". Історія 18-річного активіста з Приморська, який вирвався з-під окупації

На початку червня у Приморську Запорізької області російські окупанти викрали 18-річного активіста Артура Ярошевського.

Хлопець був головою студради Ногайського коледжу, вів новинний канал в Instagram та брав участь у мітингах проти окупантів.

Підлітка утримували в карцері та переконували, що "України в Приморську не буде". 

На щастя, за 5 днів Артура звільнили, і йому вдалось виїхати на підконтрольну Україні територію. 

Історію життя в окупації, активізму та п'ятиденного полону Артур Ярошевський розповів у коментарі "Українській правді. Життя".

Читайте також: Тортури й справи про "тероризм". Історія волонтерів з Маріуполя, які вийшли з полону в Оленівці

До повномасштабної війни Артур навчався у Ногайському фаховому коледжі Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного на 4 курсі спеціальності "Геодезія та землеустрій".

Він був головою студентської Ради коледжу, а також заступником голови молодіжної ради Приморська з медіапитань. 

"Ми реалізовували проєкти, прибирали пляж та річку, допомагали людям, я їздив на форуми та конференції", – каже Артур.

Кілька років тому хлопець вирішив створити Instagram-канал @news_primorsk, щоб публікувати новини міста. 

Мешканцям міста ця ідея сподобалася, тому підписки почали рости, а актив збільшувався. Зараз на акаунті 6566 підписників.

"Зранку 24 лютого я прокинувся від того, що мама та брат вже не спали, дуже голосно говорили, мама була в тривозі. Зайшовши в Telegram і подивившись новини, я зрозумів, що спати вже точно не буду", – розповідає Артур Ярошевський. 

Нерозуміння ситуації та паніка трималися перший тиждень. Коли лунала повітряна тривога, сім’я Артура йшла в укриття. 

"Тиждень ми збирали речі, брали кицю та бігали в підвал, де могли сидіти годинами", – пригадує хлопець. 

За словами Артура, з початку окупації в місті було важко знайти деякі продукти, на все місто працювали 2 магазини. 

"Черги були дуже великі, асортимент товару – дуже маленький, а ціни – космічні. У людей закінчилася готівка, а через те, що постійно зникав зв'язок, неможливо було розрахуватися по карті, тому черга у "Приватбанк" була величезна. 

З часом почали відкриватися магазини, на полицях з’являлося все більше російської продукції. Потім деякі магазини зробили подвійний цінник (рублі та гривні)", – каже хлопець.

Читайте також: "Ми ходили навприсядки, щоб у нас не влучили". Історія жінки з Бучі, яка пережила окупацію під час вагітності

"Казали, що України в Приморську вже не буде"

Навіть після окупації міста Артур продовжував займатись активізмом: разом із волонтерами готував гарячі обіди, роздавав продуктові набори.

У центрі міста почали збиратися протестувальники з українськими прапорами та українською музикою. 

"В один із днів до нас заїхала техніка, зупинилася біля школи та лікарні. Нас було дуже багато, а вони нікчемні. Ми підійшли колоною, вони сіли усвої рагульські БТР-и та поїхали – або на блокпост, або в інше місто", – пригадує хлопець.

Російські окупанти прийшли до Артура 9 червня о 12 годині. 

Його мамі сказали, що відвезуть на "бесіду", і забрали, пообіцявши повернути через годину. 

Артур пригадує: те, що вони збрехали, він зрозумів уже у відділку. 

Читайте також: Росіяни вимагали долари та зґвалтували вагітну жінку: як села на Херсонщині жили в окупації

В ізоляторі тимчасового тримання хлопець побував у трьох кімнатах, де його допитували окупанти.

"Росіяни хотіли дізнатися, хто адміни "Приморский вазелин", знайшли в телефоні те, що я відправляв їм на пошту. Казали, який я паршивий, дурний, що "зливав дані в СБУ".

Потім мене відвели в карцер. Скільки я там буду сидіти, звісно, не сказали. Я навіть уявити не міг, що мене відпустять на п’ятий день. Я провів 5 днів у смердючому карцері разом з наркоманом та зеком (це одна людина)", – каже хлопець.

Усі ці дні ніхто з близьких Артура не знав, де його утримують.

"Мене могли у будь-який момент відвезти в "бананову республіку" (ОРДО) або взагалі в Росію, як погрожували спочатку.

Не давали сказати навіть мамі пару слів по телефону, сказати, що я в Приморську та живий", – каже хлопець.

На п’ятий день ув’язнення Артура вивели з карцеру та відправили на "співбесіду" з колаборантами. 

"Весь цей час вони мені розповідали, які вони молодці, яка Росія крута. Казали, аби я забув про політику, що України в Приморську вже не буде", – пригадує він. 

Читайте також: "Люди просто хочуть жити": про реалії окупованого Мелітополя очима випускниці

"Люди вірять в Україну та чекають ЗСУ"

Приморськ продовжує жити, як би тяжко не було. 

"Люди вірять в Україну та чекають ЗСУ. Навіть зараз у місті є партизани, які підтримують український дух", – каже Артур.

Пригадуючи свій досвід, він радить активістам, які борються з ворогом в окупації, завжди бути "чистими" й готовими до обшуку. 

Якщо ви перебуваєте на окупованій території, знищуйте весь матеріал після того, як щось зробили, видаляйте діалоги та не тримайте у галереї фотографії їхніх позицій чи техніки.

Зрештою, Артуру вдалося виїхати з-під окупації.

"Хочу подякувати благодійній організації "Україна в серці". Саме завдяки їм я зміг виїхали з міста, в якому тимчасово панують орки", – каже хлопець.

Зараз Артур перебуває у безпеці та планує повернутись додому, коли місто буде звільнене від ворога.

Хлопець також зробив татуювання у вигляді рідного міста.

"Зараз я перебуваю на нашій підконтрольній території, в безпеці. Звісно, після того, як ЗСУ почистять місто від оркоти, я повернусь. Вангую: Україна переможе, Росія розпадеться, а Путін здохне", – наголошує Артур.

Читайте також: Що робити, якщо у місто чи село зайшли вороги. Інструкція для тих, хто живе в окупації