"Найстрашніше – коли страждають діти". Історія фельдшерки з Харкова, яка допомагала пораненим після прильотів

Фельдшерка Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Харківської області Анастасія Мунтянова надавала першу медичну допомогу постраждалим після прильотів.

Історію медикині розповіли у проєкті "Дякуємо серцем", який спільно реалізують Міністерство охорони здоров'я і ВООЗ, щоб підтримати медичних працівників, які працюють в умовах війні.

Коли почалася війна, в Анастасії не було жодної думки, щоб покинути Харків.

"Якщо вже пішла в медицину, в мене є знання, дві руки, я можу допомогти щонайменше двом людям, то повинна це робити, тікати немає куди. Проте було складно пояснити батькам у Кропивницькому, чому я лишаюся тут, а не їду в більш безпечне місце", – розповідає вона.

Анастасія Мунтянова

Спочатку медикам було страшно й незрозуміло, що робити. З такими складними мінно-вибуховими травмами та осколковими пораненнями медики ніколи не стикалися в мирному житті.

Щоб навчитися працювати в умовах війни, на підстанції проводили заняття із зупинки кровотечі, розбиралися, як працювати з тим чи іншим турнікетом.

[L]

Працювали з бомбосховищ і виїжджали на виклики цілодобово, навіть під час повітряних тривог.

"Це були не лише травми від вибухів, наша "швидка" їздила до людей із високим тиском, температурою, проблемами з серцем, інфарктами, інсультами. Люди дивувались, що працює екстрена допомога. Питали: "Ого, швидка працює навіть у таких умовах?" – говорить фельдшерка.

Найважче медикам "швидкої" Харкова було після прильотів. Фельдшерка розповідає, як одного разу до харків’янина у двір прилетів снаряд. Чоловіка порізало друзками скла.

"Коли це вперше, ти начебто розгублена, але робиш все автоматично: рукавички надягнула, тугі пов’язки, ноші, лікарня", – говорить жінка.

Особливо медикам було важко, коли страждали діти.

"Це – найстрашніше. Вони розгублені, не розуміють, що відбувається", – каже Анастасія.

Був випадок, коли через ворожий снаряд постраждали діти, які гуляли з бабусею. Дівчинку в тяжкому стані доправили до обласної лікарні, а згодом евакуаційними потягами вона потрапила в Німеччину. Пізніше дитина вийшла з коми, її стан покращився.

У хлопчика була контузія головного мозку, а потім він почав заїкатися від переляку.

"Розповідаю це, але досі не можу усвідомити. Так не має бути. До дітей важко їхати і у мирні часи, навіть коли вони хворіють на застуду, чи просто – з побутовою травмою. А тут – війна. Такого досвіду не було і не має бути ніколи", – говорить фельдшерка.

Жінка каже, що зараз робота – це її життя, як і всіх медиків, що залишилися у Харкові.

"Ми згуртувалися, стали однією сім’єю. Бо разом допомагати легше і простіше пережити весь цей жах", – каже Анастасія Мунтянова.

Нагадаємо, ми розповідали про фельдшера Андрія Красько, який на період активних бойових дій на Київщині очолив підстанцію екстреної швидкої допомоги у Боярці.