"Красива жінка, лясну її по попі". Що робити у випадку сексуальних домагань у війську

ОНОВЛЕНО 21.11.2023

"Один побратим ляснув мене по сідницях, інший – ліз із поцілунками, ще один говорив про те, що не байдужий й готовий освідчитися".

Так про службу в армії згадує 38-річна санінструкторка Яна.

Жінку списали з війська у червні цього року, коли вона стала доглядальницею важкохворої матері, яка невдовзі померла. Яна незаміжня, виховує 13-річну доньку.

Ексвійськова розповіла "Українській правді. Життя" про те, з чим стикалася на службі, а саме про залицяння та сексистські жарти з боку побратимів.

Про алгоритм дій у випадку домагань розповіла юристка правозахисного центру для військовослужбовців "Принцип" Анна Пашкіна.

У Національній поліції "УП. Життя" повідомиили, що здійснювалося досудове розслідування в трьох кримінальних провадженнях за фактом згвалтування, сексуального насильства та примушення до вступу у статевий зв'язок (ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 153 та ч. 2 ст. 154 КК України) в армії.

Також ми звернулися до Міністерства оборони за інформацією про кількість схожих випадків у війську, однак відповіді не отримали.

"Після його дотиків я кинула прати кітель"

Фото: Sinenkiy/Getty Images

У цивільному житті Яна займалася різним, від шиття до полірування автомобілів, а за фахом вона – хімік.

Однак ще з 2015 року Яна приміряла на себе посаду військового медика.

Каже, бажання втілилося у життя у вересні 2022-го, коли її зарахували в армію, а у військовому квитку вказали посаду санінструктора.

"Я опинилася на службі у середині жовтня минулого року й виконувала обов'язки чи то фельдшера, чи то санінструктора, але в будь-якому якому разі медика у підрозділі з майже сотнею бійців", – розповідає жінка.

На сотню чоловіків, каже Яна, припадало десяток жінок – серед них жінка знайшла посестру, з якою потоваришували.

Їй Яна розповідала про все, чим не могла поділитися з іншими. Зокрема, Яна поділилася історією, яка з нею трапилася серед дня у медпункті, коли до неї завітав солдат.

Чоловік жалівся на грипоподібний стан.

"Він попросив пігулку – я витратила на нього дорогоцінний на той момент препарат. Потім підійшов до мене ближче й захотів обмацати та поцілувати, схопив за груди. Я відштовхнула його руками якомога сильно – він трохи вищий, очевидно, фізично сильніший, але мені вдалося вирватися з його обіймів", – розповідає парамедикиня.

Після цього боєць вийшов з медпункту. Тоді жінка бачила його вперше й востаннє.

"Я в той вечір кинула прати кітель. На щастя, в мене був змінний одяг", – додала ексвійськова.

"Красива жінка, лясну її по попі"

Фото: Oksana Shufrych/Getty Images

Батальйон Яни дислокувався на Донеччині. Там жили військові, які підтримували життєдіяльність пункту – охоронці, кухарі, начмед тощо.

"Люди в армії дуже різні. Це як зріз суспільств: є негідні люди, їх, на щастя, меншість. Огидні для мене інциденти відбувалися рівномірно тонким шаром. До більшості ставлення було взаємно-нормальним, ділове з повагою", – розповідає колишня військова.

Про інцидент, який трапився з Яною в частині, жінка починає говорити здалеку, зокрема, торкається теми свого зовнішнього вигляду.

"Я не користувалася косметикою, мала вигляд абсолютно скромний, не виділялася нічим. Весь час сприймала себе як військовослужбовицю, а не жінку", – каже жінка.

Надворі зібралися кілька солдатів та офіцер з морально-психологічного забезпечення, щоб обговорити найближчі плани. Разом з ними стояла Яна.

Коли розмова добігала кінця, офіцер ляснув військову по сідницях.

"Я не одразу зрозуміла, що відбулося. Оточення посміялося й розійшлося", – розповідає жінка.

З офіцером Яна мала службові стосунки, каже, одного разу він пригостив її солодким.

"Пів батальйону періодично мене пригощало. Для мене це нормальні, здорові стосунки з більшістю людей.

А це виглядає так: "красива жінка, о, то я її лясну по попі". Цей жест ніби визнає мою особливу привабливість та жіночність. Я впевнена, що він не мав бажання мати якісь більш інтимні стосунки, але просто таке сприйняття жінки, наче я "краса колективу", то чому б мене не ляснути чи відпустити якийсь тупий жарт", – каже Яна.

Через сексистські жарти жінка не раз сперечалася з тими, хто їх говорить.

Читайте також: Понад 60% українців вважають, що жінкам важче побудувати кар’єру в армії – опитування

"Підійшов ззаду й поцілував у шию"

Фото: Valerii Heorhiian/Getty Images

Для самозахисту Яна мала лише власне тіло.

"Коли у тебе є зброя, в іншої людини так само може опинитися в руках зброя. І вона може бути більш досвідченою, ніж ти, тому можуть бути великі проблеми, не до порівняння з тими, що тебе якась мразота облапала. Я змогла повернутися додому не зґвалтована. Це добре", – каже жінка.

Іншим разом, згадує Яна, вночі доводилося ховатися від побратима, якого силою випровадили з кімнати посестри.

До жінки в кімнату увійшов солдат й ліг до неї в ліжко. Вона написала Яні з проханням допомогти.

Коли військового в стані алкогольного сп’яніння виставили з кімнати посестри, Яна боялася, аби чоловік не прийшов до неї.

Деякий час тої безсонної ночі жінка провела в туалеті, ховаючись.

На ранок залишилися лише спогади, адже всі військові повернулися до роботи.

Удавати, що нічого не відбулося, довелося після інциденту у вбиральні, куди Яна зайшла помити руки.

Слідом за жінкою зайшов побратим.

Чоловік мав звання сержанта, мешкав у кімнаті на одному поверсі з Яною. Приязність у їхніх стосунках підкріплювалася тим, що періодично хтось до когось заходив в гості.

"Він підійшов до мене позаду й поцілував у шию, поки я мила руки. Все було мовчки, стан був шоковий. Я доробила свої справи й вийшла з думками: "боже" – торкання абсолютно сторонньої людини до тіла, фу", – згадує жінка.

Після інциденту Яна протерла шию серветками.

"Я почала відчувати до нього відразу. Для мене це було шоком, а для нього буденністю. І це людина, яка розповідала, що в нього є дружина", – додає жінка.

Читайте також: Форма нашої гідності: яким повинен бути одяг для жінок-військових

"Ними керує безкарність"

Фото: Oksana Shufrych/Getty Images

За словами Яни, порушувати особистісні кордони наважувалися чоловіки її віку або старші.

Здебільшого вони були одружені або заручені.

Яна ж на середньому пальці носила каблучку, яку перед початком служби їй подарувала донька. Часом її сприймали за обручку.

"Іноді на неї звертали уваги й запитували, про що вона. Я говорила як є", – каже жінка.

Залицяння одружених чоловіків колишня військова розцінювала як невихованість. Про них розповідала хіба посестрі.

"Чоловіками керує безкарність, на мою думку, але заявляти комусь на горі про подібні прояви мені здавалося абсолютно безперспективним та безнадійним. Це так далеко, високо й голосно кричати треба, й швидше за все тобі нашкодять безпосередньо по місцю служби – швидше так, ніж хтось допоможе", – каже Яна.

Що вважається злочином?

Фото: Sinenkiy/Getty Images

Відповідно до кримінального кодексу, злочином є:

• зґвалтування (Стаття 152 ККУ), тобто вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої людини з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди;
• сексуальне насильство (Стаття 153 ККУ) – вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої людини, без добровільної на це згоди;
• примушування до вступу в статевий зв'язок (Стаття 154 ККУ).

"Ляпас по попі чи поцілунок незнайомої людини в шию без згоди є підвидом сексуального насильства. При цьому вичерпного переліку дій, які належать до сексуальних домагань чи насильства, немає", – зазначає юристка Анна Пашкіна.

Що робити, якщо стали свідком злочину:

Крок 1:

Якщо військовий або військова стає свідком або жертвою злочину, для того, щоб кривдник поніс відповідальність, правознавиця радить зібрати інформацію про злочин. А саме:

• як і коли він відбувся;
• де (адреса, що саме за приміщення, орієнтири тощо);
• контакти очевидців злочину – люди або, наприклад, камери відеонагляду;
• контакти можливих очевидців події;
• інформація про кривдника (ПІБ, посада, контакти);
• докази злочину.

"Докази можуть бути будь-які, головне – переконливі. Запис диктофона чи навіть відеокамери, листування, тілесні ушкодження, залишки ДНК кривдника на одязі потерпілого свідчення свідків тощо", – каже юристка.

Крок 2:

Правозахисниця радить потерпілій людині знайти адвоката, оскільки подібні справи є складними та морально виснажливими.

"Перед тим, як повідомляти про сексуальне насильство командування або правоохоронні органи, потрібно звернутися до адвоката, щоб правильно оцінити та юридично кваліфікувати те, що відбулося, розробити стратегію та план захисту, підготувати письмову заяву та подати її", – каже Пашкіна.

Крок 3:

Далі – повідомте про вчинене вашому керівнику.

"Якщо кривдником є командир взводу, варто повідомити про це його командира роти. Якщо безпосередній командир кривдника не вживає заходів, потрібно звертатися до командування вищого рівня (включаючи командира частини та Генеральний штаб ЗСУ), допоки не буде належного реагування", – додає юристка.

Крок 4:

Після відповідного звернення керівник має призначити службове розслідування.

У випадку, якщо командування підрозділу відмовляється, а також не повідомляє про злочин у правоохоронні органи, постраждала людина може подати заяву безпосередньо на керівника.

Це регулює стаття 426 Кримінального кодексу "Бездіяльність військової влади", каже юристка.

Крок 5:

Сповістіть про ситуацію в органи правопорядку.

"Заяву про злочин необхідно подавати до Державного бюро розслідувань, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, а також до Військової служби правопорядку", – розповідає Анна.

Які є "підводні камені"

Сексуальне насильство стосовно військовослужбовців є воєнним злочином й карається відповідно до Кримінального кодексу України.

Однак, за словами юристки, однією з найбільших проблем під час розслідування подібних злочинів є брак доказів та свідків.

"Сексуальні домагання або зґвалтування зазвичай відбуваються без свідків. Є слова потерпілої чи потерпілого і є слова насильника, який часто є вищим за званням, отже, більш авторитетним", – каже Пашкіна.

Вона додає, що правоохоронні органи не оперативно реагують на подібні заяви, відповідно не вносять відомості до ЄРДР та не починають слідство.

Час грає на руку кривднику.

"У жертви рідко залишаються тілесні ушкодження після насильства або, якщо і є, вони зникають до моменту проведення експертизи. Це мінус доказ. Іноді через брак доказової бази органи правопорядку або зовсім не починають процес розслідування, або швидко їх закривають через відсутність складу злочину", – додає правозахисниця.

Яким може бути покарання для кривдника

Фото: Sinenkiy/Getty Images

За словами юристки, кривдника можуть відсторонити від виконання роботи після початку розслідування (на підставі рішення слідчого судді за клопотанням слідчого або прокурора).

Водночас на практиці цей метод малодієвий, каже Анна.

"Від моменту повідомлення про злочин до винесення позитивного судового рішення про відсторонення може пройти багато часу, протягом якого військовослужбовець може відчути різний негативний вплив", – пояснює Анна.

Більш дієвим є переведення кривдника до іншої військової частини на період розслідування.

Про це потерпіла особа може попросити слідчого або прокурора до початку розслідування.

"Дисциплінарний статут ЗСУ також передбачає усунення кривдника від виконання службових обов’язків за наказом командира. Однак для такого усунення за статтею 47 цього статуту мають бути наявні "тяжкі наслідки", а це поняття не є однозначним", – додала юристка.

Анастасія Поя, "Українська правда. Життя"

Читайте також: "Іноземні медіа бачать у воєнних злочинах атракціон з кімнатою страху". Правозахисниця Лариса Денисенко про сексуальне насильство