Більш ніж територія. П’ять причин безмежної любові до Криму від відомих кримців

Фото: Костянтин Ліберов
Більш ніж територія. П’ять причин безмежної любові до Криму від відомих кримців

У Києві відкрилася фотовиставка, яка стала важливою подією для кожного, хто не забув про Крим, його людей та їхню боротьбу. Проєкт покликаний висвітлити особистісні історії видатних кримчан сьогодення, які стали символами незламності, відваги та надії на повернення півострова до України.

Знімки на виставці фіксують не лише людські долі, а й історії боротьби за свободу, ідентичність та територіальну цілісність нашої держави.

У рамках цієї ініціативи ми мали можливість поспілкуватися з людьми, чиї серця залишаються з Кримом попри окупацію. Герої виставки, як і багато інших кримців, поділилися своїми переживаннями, розповідаючи, чому Крим для них – не просто територія, а частина душі, дому та родини.

Цей текст – це ще один крок у боротьбі за правду, за Крим, за Україну. Історії героїв підкреслюють, що кожен з нас, навіть через біль втрат, залишає частину себе там, де його корені.

П’ять причин безмежної любові до своєї батьківщини від видатних кримчан – далі.

Анна Різатдінова

художня гімнастка

РЕКЛАМА:
Анна Різатдінова
Анна Різатдінова
Фото: Костянтин Ліберов
  • Крим – моя рідна земля. Думаю, кожен українець сьогодні розуміє значення цих двох слів.
  • Друга причина – це сам Крим з його колоритом, культурою і абсолютно особливою атмосферою. Особливо в сезонні періоди, коли люди з усієї України збиралися, щоб розділити емоції відпочинку, легкості та свободи.
  • Море. Сказати про любов до Криму без моря неможливо. Воно відчувається особливо величним з берегів півострова. Адже звідки не глянь у горизонт – дивишся наче у вічність.
  • Культура, носієм якої я безумовною також себе вважаю. Крим – це історія, місцями велична, місцями болісна, але саме вона виносила культуру і кримський характер.
  • Не можу не згадати їжу. Більшість із моїх улюблених страв не впишуться у сучасний світ хелсі-рецептів, але на якій дієті я б не сиділа, у кримській цибулі та солодощах не відмовлю ні собі, ні Ромі (сину – ред).

Асан Ісенаджиєв

бойовий медик

Асан Ісенаджиєв
Асан Ісенаджиєв
Фото: Костянтин Ліберов
  • Крим – це дім, а додому завжди хочеться повернутися. Це місце сили, яке не дає скласти рук. Подібно до колискової, в якому можна просто насолоджуватись життям.
  • Це рідні і близькі – це сімʼя, а від неї ніколи не відвертаються. Це більше ніж просто сімʼя. Там і перше кохання, перша дружба. Хто як не вони можуть заспокоїти душу.
  • Це традиції та кухня, яких ніде в світі більше не зустріти. Найсмачніші чебуреки робляться лише в Бахчисараї, найкращі виногради лише біля Судаку. Унікальне поєднання в одному місці етносу різних культур та різноманіття смаків.
  • Це історично та юридично територія України. Крим завжди був невід’ємною частиною української державності, навіть попри складну історію. У 1954 році його було офіційно передано до складу Української РСР, і це закріплено міжнародними документами. Визнання Криму українською територією – це не лише правова норма, а й справедливість, яку поділяє міжнародна спільнота.
  • Крим – це захист прав громадян та національних меншин, яких тут дуже багато. На півострові історично проживають представники багатьох національностей, кожна з яких має право на збереження своєї культури, мови та релігії. За нинішньої окупаційної влади ці права грубо порушують: утиски кримських татар, переслідування інакодумців, примусова русифікація. Україна завжди прагнула захищати права своїх громадян і гарантувати рівність усіх народів, що живуть у Криму. Відновлення української влади – це шлях до справедливості та безпеки для всіх, хто називає Крим своїм домом.

JAMALA

співачка

JAMALA
JAMALA
Фото: Костянтин Ліберов
  • Крим – це моя батьківщина.
  • Усі найяскравіші моменти мого життя пов’язані з Кримом. Саме там я відчувала найглибші емоції та переживання, які сформували мене як особистість.
  • Цінності, які я отримала в Криму, стали основою мого життя. Родинні традиції, історичне коріння, сімейні цінності, дружба, повага та любов – усе це я винесла з рідного краю.
  • Крим – місце, де спочивають мої пращури. Там поховані мої бабусі й дідусі, і цей зв’язок із предками для мене надзвичайно важливий.
  • Я хочу залишити музичний спадок для Криму. Багато століть кримськотатарська культура зазнавала утисків і руйнувань. Як співачка, я мрію зробити свій внесок у збереження музичної спадщини та залишити свій спадок для наступних поколінь в Криму.

Севгіль Мусаєва

головна редакторка УП

Севгіль Мусаєва
Севгіль Мусаєва
Фото: Костянтин Ліберов
  • Бо Крим – це Батьківщина киримли. Навіть цієї однієї причини цілком достатньо, щоб хотіти повернутися. Крим – це рідний дім для кількох поколінь моєї родини, частина якої походить зі степів Керченського півострова, а частина – з мальовничих сіл Ескі Кирим (Старого Криму). Деякі з цих поселень, на жаль, знищені остаточно. До Криму усі 45 років заслання в Узбекистані мріяла повернутися моя бабуся, яку батьки назвали в честь її рідного міста Кафи (Феодосія) – Кафіє. Тільки в Криму я відчуваю себе вдома.
  • Бо Крим – це моє перше кохання. Я закохалася в цю дивовижну природу з раннього дитинства. І досі, відвідавши десятки країн світу, не знайшла нічого красивішого за кримські гори, степи, всіяні квітами маків навесні, та такого різного Чорного моря.
  • Бо я хочу показати Крим своїм дітям. У найбільш складні часи я візуалізую щасливе майбутнє на своїй землі, що я зроблю першим, коли повернуся додому. Чомусь завжди уявляю літню, затишну вечерю в будинку на березі моря. І як розрізаю стиглий кримський кавун під спів цвіркунів своїй родині. Все як було в моєму кримському дитинстві.
  • Бо я залишила багато монет на дні Чорного моря в Коктебелі. Моє улюблене місце в Криму – це скелі Altin Qapi (Золоті ворота). Я відвідувала Коктебель щороку разом з родиною. В останній раз була там влітку 2013 року. І за традицією закинула кілька монет, щоб повернутися.
  • Бо я досі погано знаю Крим. Мені хочеться обійти кожну стежку, побувати в кожному найвіддаленішому куточку півострова, вивчити кожне античне поселення, бо у дитинстві я захоплювалася археологією і працювала на розкопках стародавнього Пантикапею. Хочеться присвятити кілька років свого життя повному зануренню в історію рідноі землі, вивчити її і розповісти про її унікальність світові.

Мустафа Джемілєв

лідер кримськотатарського народу, народний депутат

Мустафа Джемілєв
Мустафа Джемілєв
Фото: Костянтин Ліберов

Примиритися з окупацією Криму – це означає крах світового правопорядку, торжество міжнародного бандитизму над міжнародним правом, стимулювання гонки озброєння, зокрема, розповсюдження ядерної зброї, і постійна загроза безпеці України. Не кажучи вже про те, що для корінного народу Криму – це загроза повного зникнення.

Таміла Ташева

народна депутатка

Таміла Ташева
Таміла Ташева
Фото: Костянтин Ліберов
  • Крим – це мій дім і дім корінних народів України. Крим – це не просто географічна точка, це дім, де переплітаються долі українців, кримських татар, кримчаків, караїмів та інших національних спільнот, які століттями жили на цьому півострові. Сьогодні наші люди змушені боротися за право на існування: вони піддаються репресіям, незаконним арештам, та ризикують своїм життям. Повернення Криму – це не лише акт відновлення територіальної цілісності, це повернення наших людей, їхніх домівок, їхньої гідності. Це боротьба за кожного, хто відчуває себе частиною України. Це прагнення відновити баланс між історією, яка була зруйнована, і майбутнім, яке ми зобов’язані зберегти для наступних поколінь.
  • Крим із його неймовірними горами, морем і степами завжди був місцем сили для мене. Ай-Петрі, Ак-Кая, Бельбецький каньйон, Бахчисарайські сфінкси, сонячні пляжі та виноградники залишаються в пам'яті кожного, хто хоч раз побував у Криму. Але під час окупації природа Криму страждає. Незаконна забудова, вирубка дерев і мілітаризація завдають катастрофічної шкоди екосистемі. Останні події лише підтверджують, наскільки крихким стало довкілля Криму. 15 грудня 2024 року аварія двох російських танкерів у Керченській протоці спричинила викид 4000 тонн мазуту у води Чорного моря. Масово гине планктон, риба, морські ссавці й птахи. Забруднення має руйнівні довгострокові наслідки – під загрозою зникнення опинилися водорості, молюски та корали, які є основою морської екосистеми. Ця трагедія стала черговим доказом системної безвідповідальності росії, яка нехтує міжнародними екологічними стандартами, використовуючи застарілі судна навіть за несприятливих умов. Такі катастрофи – не лише наслідок зневаги до природи, але й результат відсутності контролю та свідомого ставлення до довкілля. Щоб зберегти Крим і його багатства для майбутніх поколінь, необхідно посилити міжнародний тиск на росію і домагатися відновлення українського контролю над півостровом.
  • Архітектурні пам’ятки Криму – живі свідки багатовікової історії, які вимагають нашого захисту та збереження. Серед них Бахчисарайський палац, що гостро потребує кваліфікованого відновлення. Але, на жаль, під приводом "реставрації" окупаційна адміністрація проводить роботи, що руйнують його автентичність, цим самим знищуючи культурну та історичну спадщину кримськотатарського народу. Не менш тривожною є ситуація з Херсонесом Таврійським, який у 2013 році був внесений до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. З часу окупації півострова пам’ятка зазнає цілеспрямованого руйнування. У 2015 році її башти й стіни були огороджені оглядовими майданчиками, а на місці стародавньої цитаделі зведено "античний" театр, який створює значний тиск на оригінальні залишки споруди. Розкопки, що здійснювалися без жодних наукових стандартів за допомогою екскаваторів, призвели до пошкодження підземного джерела й затоплення некрополя. Сьогодні Херсонес перетворюється на інструмент пропаганди, який використовується для просування міфу про "російську історію." Побудова археологічного парку та інших нових об’єктів знищує автентичні шари древнього міста, змінюючи його вигляд і стираючи унікальну спадщину. Південне передмістя вже втратило римський цвинтар, який був знищений під час незаконних будівельних робіт. Окупанти також вивозять цінності: у 2023 році золоті артефакти візантійського періоду доправили до Великого Новгорода під виглядом виставки "Золото Візантії". Загалом росія внесла до своїх державних реєстрів понад 150 тисяч об’єктів культурної спадщини Криму, здійснюючи масштабну спробу незаконного привласнення історії та культури України.
  • Крим завжди був унікальним місцем, де перетиналися релігії та культури, і ця багатоконфесійність робила його духовним осередком для християн, мусульман та юдеїв. Для християн, мусульман і юдеїв півострів був духовним притулком, де кожна громада могла вільно зберігати свої традиції. Проте після окупації 2014 року право на свободу світогляду та віросповідання опинилося під загрозою. Особливо показовою є трагедія Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги в Сімферополі – центральної святині ПЦУ в Криму. У травні 2023 року собор захопила окупаційна адміністрація, а 8 квітня 2024-го його купол було злочинно демонтовано, що свідчить про цілеспрямоване знищення української релігійної ідентичності. Тиск на ПЦУ в Криму став системним: адміністративні, судові й силові методи використовуються для витіснення церкви з півострова. Кількість парафій скоротилася катастрофічно – із 49 до 7. Храми або захоплюються, або руйнуються, як це сталося з Хрестовоздвиженським храмом у Євпаторії, де купол зняли, а верхню частину споруди розібрали. З початком повномасштабного вторгнення переслідування посилилися: священнослужителів змушують залишати окуповану територію. Утиски не обмежуються християнськими громадами. Мусульмани Криму також стають жертвами сфабрикованих звинувачень, арештів і морального тиску. Ці дії грубо порушують міжнародне право, яке гарантує свободу віросповідання, та завдають удару по основах духовного життя суспільства. Для мене Крим – це місце, де духовність завжди була невіддільною частиною життя. Тому нам необхідно деокупувати півострів задля відновлення права на свободу світогляду та права кожної громади сповідувати свою віру.
  • Крим – це частина України, символ нашої історії та нашого майбутнього. Крим – це не "територія російської військової слави" чи місце відпочинку царів або фонтану, оспіваного придворним поетом. Це земля, де сформувався кримськотатарський народ, і важлива частина української державності. Півострів пережив одні з найтрагічніших сторінок нашої історії, включно з депортацією кримських татар у 1944 році та теперішньою окупацією. Крим для мене – не лише земля чи спогади. Це люди, культура, природа й історія, які є невіддільною частиною України. Я вірю, що Крим повернеться додому, а разом із ним – наші люди, наша свобода та наші мрії.

Ахтем Сеітаблаєв

актор та режисер

Ахтем Сеітаблаєв

Ахтем Сеітаблаєв

Фото: Костянтин Ліберов
  • Крим – це моя батьківщина, це не просто географічна точка на карті. Це моя пам'ять, мої спогади, моє тепло.
  • Крим – це мої рідні люди, родичі, мої діти, за якими я дуже сумую і мені болить, що я не можу їх обіймати стільки, скільки хочу.
  • Крим – це мої батьки, яких вже немає, на жаль, серед живих. А я і досі не можу прийти до них, вклонитися і бути поруч з ними. Хоча б там, де вони знайшли свій спокій.
  • Крим – це мої друзі, яких там залишилося чимало. Яким я хочу потиснути руку і подякувати за багаторічну підтримку і за їхню багаторічну боротьбу, яку вони ведуть, перебуваючи на тимчасово куповій території.
  • Крим – це моя Україна. Відчуття єдності, яке я відчував раніше, зараз втрачене. Мені боляче, як болить частина тіла, якої більше немає. Але я вірю, що цей біль не буде вічним. Я вірю, що Крим повернеться в Україну, і цей день буде святом для нас усіх.
Реклама:

Головне сьогодні