Прояв скорботи: біля Австралії зафільмували маму-дельфіна, яка несла на собі мертве дитинча

У водах Індійського океану поблизу Австралії науковці зафільмували маму-дельфіна, яка, пливучи між зграєю "родичів", несла на собі тіло дитинчати.

Науковці називають таку поведінку проявом скорботи за померлим – вона є поширеною серед цих морських ссавців, інформує The New York Times.

Відео дельфінів опублікувала організація Geographe Marine Research, яка займається збереженням китоподібних. Фахівці команди знають самицю, яку прозвали Фреґґл, а також її драматичну історію.

Раніше вона вже втратила трьох дитинчат, а останнє маля народилося під час зими в Південній півкулі, що поставило під загрозу його виживання.

На ролику можна побачити, як Фреґґл несе тіло свого двотижневого дитинчати, пливучи між зграєю інших дельфінів в океані на півдні від міста Перт. Фахівці припускають, що маля самиці померло від пневмонії.

"Ми досі сподівалися, що у неї буде шанс знову стати мамою", – написали в Geographe Marine Research.

Лорі Маріно, нейробіологиня та засновниця організації Whale Sanctuary Project, що займається допомогою китоподібним, каже: різні види дельфінів можуть носити своє мертве потомство днями, а то й тижнями.

"Абсолютно очевидно, що ця мати сумує за своєю дитиною", – вважає Маріно.

Науковиця звернула увагу на особливість нещодавно знятого відео – на ньому поруч із матір'ю у скорботі були інші дельфіни.

"Тут не лише про неї і мертве дитинча. Вся група усвідомлює, що відбувається", – зауважила вчена.

Китоподібні відомі своїми емоційними зв'язками одне з одним, які простежуються від народження до смерті. Наприклад, нещодавно вчені спостерігали за групою кашалотів, які допомагали самиці народити.

У 2018 році помітили, як косатка на прізвисько Талекуа несла своє мертве дитинча поблизу Британської Колумбії понад два тижні. При цьому самиця подолала тисячі кілометрів, хоча вчені вважали таку тривалість скорботи винятком. Минулого року вона знову була в жалобі.

Експерти кажуть, що матері, схоже, прагнуть тісного контакту з тілом померлого маляти.

"Найбільш примітно в цих випадках те, що матері не мають рук і живуть у водному середовищі, де їм доводиться регулярно спливати на поверхню, щоб дихати і полювати.

Це дуже ускладнює утримання тіла та свідчить про сильну мотивацію з боку матері", – вважає Сусана Монсо, філософиня та авторка книги "Граючи в опосума: як тварини розуміють смерть" (Playing Possum: How Animals Understand Death).

Така поведінка не є унікальною для дельфінів чи китів, додає Абігейл Макклейн з Університету Джорджа Вашингтона. Вчені задокументували випадки тривалого носіння трупів немовлят приматами, як-от шимпанзе, горилами та бабуїнами.

"Це природна поведінкова реакція тварин. Вони формують зв'язки зі своїм потомством, іншими членами групи чи виду. І коли хтось помирає, переживають такий вид жалоби та смутку", – каже членкиня Північноамериканської організації з охорони китів та дельфінів Лорен Брандкамп.

Раніше дослідники вперше зафільмували, як синій кит годує своє дитинча.