Як відбирають зразки ДНК у військових і хто ідентифікує загиблих воїнів – пояснення Міноборони

Процедура забору ДНК є обов'язковою для українських військовослужбовців – її проводять у навчальних центрах і військових частинах. Біологічний матеріал зберігають у спеціальному порядку і формують у базу, аби згодом за потреби використати для ідентифікації.

Особливості забору ДНК та пошуку зниклих безвісти чи загиблих захисників у базі пояснили в Міністерстві оборони України.

"На п'ятий рік широкомасштабної війни в Україні десятки тисяч осіб вважаються зниклими безвісти за особливих обставин. Частина з них – військовослужбовці, і важливо, що вони вважаються живими, допоки немає офіційного підтвердження загибелі.

Ідентифікація є складною міжвідомчою процедурою. Її здійснюють відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, законодавства у сфері судово-медичної експертизи, обліку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також нормативно-правових актів Кабінету міністрів України", – кажуть у відомстві.

Чи обов'язковий забір ДНК та як його проводять?

Відбір ДНК-зразків є обов'язковою процедурою для військовослужбовців. У МОУ наголосили, що це не одномоментна процедура, а поетапний процес, який організовують у навчальних центрах і військових частинах.

При цьому всі процедури мають проводити з дотриманням вимог до ідентифікації людей, оформлення супровідних документів, маркування зразків і подальшого обліку.

Під час процедури фахівці вилучають буквальний епітелій – клітини із внутрішньої поверхні щоки. Інформацію про відбір вносять до військово-облікових документів військових та їхніх особових справ.

Як зберігають ДНК і формують базу зразків військовослужбовців?

Зразки ДНК спеціально пакують, реєструють і передають на зберігання до Центру обліку геномної інформації до можливого використання.

В установі формують резерв ідентифікаційного матеріалу. У випадку зникнення його передають до МВС, де дані вносять до Єдиного реєстру геномної інформації людини.

За потреби в ідентифікації дані можуть використати для підтвердження особи полеглого захисника через ДНК тести.

"Це є одним із найбільш важливих елементів системи ідентифікації, оскільки дозволяє суттєво підвищити шанси на встановлення особи навіть тоді, коли візуальне впізнання, документи, жетон, особисті речі чи інші зовнішні ознаки є недостатніми або взагалі відсутніми", – наголошують у Міноборони.

Хто ідентифікує зниклих безвісти або загиблих?

Встановленням особи за ДНК займається не один орган – процедуру здійснюють у взаємодії:

• органів досудового розслідування;
• судово-медичних експертів;
• експертних установ, що проводять молекулярно-генетичні (ДНК) дослідження (МВС, МОЗ);
• Національної поліції України та інших уповноважених правоохоронних органів;
• Міністерства внутрішніх справ України як координатора окремих процедур та інформаційних рішень у сфері ідентифікації;
• Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими – у частині організації та супроводу репатріаційних заходів;
• інших державних органів та установ залежно від конкретних обставин справи.

"Міноборони підтримує принцип, за яким будь-які повідомлення щодо встановлення особи загиблого мають ґрунтуватися виключно на офіційно підтверджених даних, а не на припущеннях чи неофіційних повідомленнях", – зауважили у відомстві.

Повний цикл відбору та зберігання біологічних зразків у системі МОУ працює з 2025 року. Державну реєстрацію ДНК та відібраних у захисників зразків можуть проводити виключно для:

• розшуку осіб, зниклих безвісти;
• ідентифікації загиблих або їхніх тіл, останків чи фрагментів.

Раніше в Україні автоматизували облік та зберігання біоматеріалу захисників, який можуть використовувати для ідентифікації загиблих.