Чому люди всюди помічають те, про що недавно почули? Наука каже: це не знаки згори

Ваша подруга купила нове взуття – і тепер здається, що люди на вулиці носять точно таку ж пару. У розмові з колегою ви покритикували неприємну людину – і раптом почали постійно зустрічати її в офісі чи на обідніх перервах. Або ж ви вперше прочитали про нарцисичний розлад – і почали чути це словосполучення буквально звідусіль.

Це явище має назву "ефект Баадера-Майнгофа" або "ілюзія частоти" – когнітивне спотворення, за якого після знайомства з певним словом, поняттям чи об'єктом людині починає здаватися, що вона бачить або чує його всюди.

Звідки воно береться і як проявляється – пояснили у Very Well Mind, Psychology Today та Associazione Psicologi Europei.

Чому нас "переслідує" те, про що ми щойно подумали або дізналися?

Суть "ефекту Баадера-Майнгофа" в тому, що світ навколо не змінюється – змінюється фокус уваги. Мозок ніби "помічає" інформацію, яку щойно визнав важливою, і починає виділяти її зі загального інформаційного шуму.

І хоч виникає враження, що слово, явище або обʼєкт раптово почали вас переслідувати, насправді ви просто не помічали їх раніше.

Наприклад, після вивчення кожної хвороби студентам-першокурсникам медичного університету починає здаватися, що її симптоми є в них самих або в людей довкола.

Термін "ефект Баадера-Майнгофа" з'явився у 1994 році, коли одна з газет Міннесоти опублікувала історію читача Террі Маллена про низку цікавих збігів у його житті. Маллен розповів, що під час розмови з другом вони згадували ліворадикальне терористичне угруповання Баадера-Майнгофа.

Уже наступного дня той самий друг звернув увагу Маллена на статтю про це угруповання в газеті. Чоловіка вразило, що він почув одну назву двічі протягом 24 годин, хоча група Баадера-Майнгофа вже не так часто потрапляла у новини.

Після публікації статті подібні випадки стали називати "ефектом Баадера-Майнгофа". У 2005 році професор лінгвістики Стенфордського університету Арнольд Цвікі запропонував точніший термін "ілюзія частоти".

На думку вченого, ця ілюзія є результатом двох різних психологічних процесів: вибіркової уваги та підтверджувального упередження (людина бере до уваги інформацію, яка підтверджує її наявні думки або погляди).

Вибіркова увага – це здатність відбирати й зосереджуватися на певних стимулах у навколишньому середовищі, відкидаючи другорядну інформацію. По суті, люди мають несвідому когнітивну здатність фільтрувати інформацію й обирати, на які стимули спрямувати свою увагу.

Отже, якщо ви зосереджуєтеся на проблемах, імовірно, знайдете більше проблем. Якщо зосереджуєтеся на рішеннях, імовірно, знайдете більше рішень.

"Ми запам'ятовуємо те, на що налаштовуємо свій розум звертати увагу. Якщо ми обираємо нове поняття, то починаємо ідентифікувати його частіше; розум активно шукатиме більше стимулів, пов'язаних із цим поняттям, щоб отримати підтвердження", – кажуть у Psychology Today.

Чи шкідливий цей ефект?

Сама по собі ілюзія частоти не шкодить ментальному здоровʼю, але люди з тяжкими психічними розладами, зокрема шизофренією, можуть неправильно трактувати подібні явища.

Якщо людина з шизофренією починає вважати, що їй постійно надсилають певні знаки чи сигнали ззовні, і не бачить у цьому випадковості або ілюзії частоти, це може посилювати параною, галюцинації або маревні переконання.

Окрім цього, когнітивні упередження, зокрема ілюзія частоти, можуть впливати на ухвалення рішень у різних професійних галузях.

Наприклад, якщо психіатр дізнається про новий діагноз, він може почати частіше звертати на нього увагу й надто швидко ставити саме цей діагноз.

Подібні ситуації можливі також у наукових дослідженнях, маркетингу, системі кримінального правосуддя та інших сферах.

Нагадаємо, раніше ми пояснювали, що таке ефект Даннінга-Крюґера, або чому некомпетентні люди зазвичай переоцінюють себе.