Які зимові факти ще можуть вас здивувати? Найморозніший ТЕСТ

Усі сніжинки – шестикутні, але знайти дві ідентичні сніжинки майже неможливо. На форму сніжинок впливає температура повітря навколо неї. Вчені виявили, що довгі, тонкі голчасті кристали льоду утворюються при температурі близько -2°C, а нижчі температури (від -5°C) призводять до утворення дуже плоских кристалів, схожих на пластинки. Подальші зміни температури під час падіння сніжинки також визначають різні форми її шести “рукавів”.

Усі сніжинки – шестикутні, але знайти дві ідентичні сніжинки майже неможливо. На форму сніжинок впливає температура повітря навколо неї. Вчені виявили, що довгі, тонкі голчасті кристали льоду утворюються при температурі близько -2°C, а нижчі температури (від -5°C) призводять до утворення дуже плоских кристалів, схожих на пластинки. Подальші зміни температури під час падіння сніжинки також визначають різні форми її шести “рукавів”.

Усі сніжинки – шестикутні, але знайти дві ідентичні сніжинки майже неможливо. На форму сніжинок впливає температура повітря навколо неї. Вчені виявили, що довгі, тонкі голчасті кристали льоду утворюються при температурі близько -2°C, а нижчі температури (від -5°C) призводять до утворення дуже плоских кристалів, схожих на пластинки. Подальші зміни температури під час падіння сніжинки також визначають різні форми її шести “рукавів”.

Усі сніжинки – шестикутні, але знайти дві ідентичні сніжинки майже неможливо. На форму сніжинок впливає температура повітря навколо неї. Вчені виявили, що довгі, тонкі голчасті кристали льоду утворюються при температурі близько -2°C, а нижчі температури (від -5°C) призводять до утворення дуже плоских кристалів, схожих на пластинки. Подальші зміни температури під час падіння сніжинки також визначають різні форми її шести “рукавів”.

У 2008 році жителі міста Бетель у США зліпили сніговика (точніше, снігову леді) заввишки 37,21 метра, що приблизно дорівнює висоті 12-поверхівки. Для створення снігової баби знадобилося 5 тонн снігу та цілий місяць часу. Її вії були зроблені з восьми пар лиж, губи – з п'яти червоних автомобільних шин, руки – з двох ялин, а ґудзики – з шин вантажівки.

У 2008 році жителі міста Бетель у США зліпили сніговика (точніше, снігову леді) заввишки 37,21 метра, що приблизно дорівнює висоті 12-поверхівки. Для створення снігової баби знадобилося 5 тонн снігу та цілий місяць часу. Її вії були зроблені з восьми пар лиж, губи – з п'яти червоних автомобільних шин, руки – з двох ялин, а ґудзики – з шин вантажівки.

У 2008 році жителі міста Бетель у США зліпили сніговика (точніше, снігову леді) заввишки 37,21 метра, що приблизно дорівнює висоті 12-поверхівки. Для створення снігової баби знадобилося 5 тонн снігу та цілий місяць часу. Її вії були зроблені з восьми пар лиж, губи – з п'яти червоних автомобільних шин, руки – з двох ялин, а ґудзики – з шин вантажівки.

Морська видра (калан) має найщільніше хутро серед усіх ссавців, за що й потрапила до Книги рекордів Гіннеса. Ці тварини живуть колоніями у відносно холодних водах Тихого океану. На відміну від багатьох інших ссавців, калани не мають підшкірного жиру, який би зігрівав їх, і покладаються лише на хутро. На одному квадратному сантиметрі хутра морської видри може міститися близько 100-160 тисяч волосин! А щоб воно залишалося водостійким та майже невагомим, ці тварини витрачають більшу частину дня на “доглядові процедури”.

Морська видра (калан) має найщільніше хутро серед усіх ссавців, за що й потрапила до Книги рекордів Гіннеса. Ці тварини живуть колоніями у відносно холодних водах Тихого океану. На відміну від багатьох інших ссавців, калани не мають підшкірного жиру, який би зігрівав їх, і покладаються лише на хутро. На одному квадратному сантиметрі хутра морської видри може міститися близько 100-160 тисяч волосин! А щоб воно залишалося водостійким та майже невагомим, ці тварини витрачають більшу частину дня на “доглядові процедури”.

Морська видра (калан) має найщільніше хутро серед усіх ссавців, за що й потрапила до Книги рекордів Гіннеса. Ці тварини живуть колоніями у відносно холодних водах Тихого океану. На відміну від багатьох інших ссавців, калани не мають підшкірного жиру, який би зігрівав їх, і покладаються лише на хутро. На одному квадратному сантиметрі хутра морської видри може міститися близько 100-160 тисяч волосин! А щоб воно залишалося водостійким та майже невагомим, ці тварини витрачають більшу частину дня на “доглядові процедури”.

Морська видра (калан) має найщільніше хутро серед усіх ссавців, за що й потрапила до Книги рекордів Гіннеса. Ці тварини живуть колоніями у відносно холодних водах Тихого океану. На відміну від багатьох інших ссавців, калани не мають підшкірного жиру, який би зігрівав їх, і покладаються лише на хутро. На одному квадратному сантиметрі хутра морської видри може міститися близько 100-160 тисяч волосин! А щоб воно залишалося водостійким та майже невагомим, ці тварини витрачають більшу частину дня на “доглядові процедури”.

Уран – це газовий гігант і сьома від Сонця планета, на якій зима триває 21 земний рік. Саме на Урані зафіксували найнижчу температуру в Сонячній системі (-224℃). Температура на Нептуні також дуже низька (близько -214℃), але на Урані таки холодніше.

Уран – це газовий гігант і сьома від Сонця планета, на якій зима триває 21 земний рік. Саме на Урані зафіксували найнижчу температуру в Сонячній системі (-224℃). Температура на Нептуні також дуже низька (близько -214℃), але на Урані таки холодніше.

Уран – це газовий гігант і сьома від Сонця планета, на якій зима триває 21 земний рік. Саме на Урані зафіксували найнижчу температуру в Сонячній системі (-224℃). Температура на Нептуні також дуже низька (близько -214℃), але на Урані таки холодніше.

Уран – це газовий гігант і сьома від Сонця планета, на якій зима триває 21 земний рік. Саме на Урані зафіксували найнижчу температуру в Сонячній системі (-224℃). Температура на Нептуні також дуже низька (близько -214℃), але на Урані таки холодніше.

Взимку у ведмедів відбувається гібернація або торпор (коли сон неглибокий, але метаболізм, дихання та серцебиття тварини уповільнюються). Уві сні ведмедиці можуть народжувати дитинчат, але при цьому вони не прокидаються, не випорожнюються та не їдять, а ведмежата самі шукають соски матері, пояснила “УП. Життя” співвласниця ведмежого притулку “Біла скеля” Марина Шквиря. При цьому ведмедів доволі легко розбудити: вони можуть прокидатися декілька разів за зиму, ставати активними під час коротких періодів потепління, а з настанням холодів знову ховатися в барліг, кажуть фахівці притулку “Домажир”.

Взимку у ведмедів відбувається гібернація або торпор (коли сон неглибокий, але метаболізм, дихання та серцебиття тварини уповільнюються). Уві сні ведмедиці можуть народжувати дитинчат, але при цьому вони не прокидаються, не випорожнюються та не їдять, а ведмежата самі шукають соски матері, пояснила “УП. Життя” співвласниця ведмежого притулку “Біла скеля” Марина Шквиря. При цьому ведмедів доволі легко розбудити: вони можуть прокидатися декілька разів за зиму, ставати активними під час коротких періодів потепління, а з настанням холодів знову ховатися в барліг, кажуть фахівці притулку “Домажир”.

Взимку у ведмедів відбувається гібернація або торпор (коли сон неглибокий, але метаболізм, дихання та серцебиття тварини уповільнюються). Уві сні ведмедиці можуть народжувати дитинчат, але при цьому вони не прокидаються, не випорожнюються та не їдять, а ведмежата самі шукають соски матері, пояснила “УП. Життя” співвласниця ведмежого притулку “Біла скеля” Марина Шквиря. При цьому ведмедів доволі легко розбудити: вони можуть прокидатися декілька разів за зиму, ставати активними під час коротких періодів потепління, а з настанням холодів знову ховатися в барліг, кажуть фахівці притулку “Домажир”.

Взимку у ведмедів відбувається гібернація або торпор (коли сон неглибокий, але метаболізм, дихання та серцебиття тварини уповільнюються). Уві сні ведмедиці можуть народжувати дитинчат, але при цьому вони не прокидаються, не випорожнюються та не їдять, а ведмежата самі шукають соски матері, пояснила “УП. Життя” співвласниця ведмежого притулку “Біла скеля” Марина Шквиря. При цьому ведмедів доволі легко розбудити: вони можуть прокидатися декілька разів за зиму, ставати активними під час коротких періодів потепління, а з настанням холодів знову ховатися в барліг, кажуть фахівці притулку “Домажир”.

Найнижча температура, зафіксована на Землі, становила -89,2°C (-128,6°F). Цей показник виміряли на радянській станції "Восток" в Антарктиді 21 липня 1983 року. А найхолоднішим місцем для життя на Землі вважається селище Оймякон на території країни-агресора РФ, у якому фіксували температуру -70,2°C.

Найнижча температура, зафіксована на Землі, становила -89,2°C (-128,6°F). Цей показник виміряли на радянській станції "Восток" в Антарктиді 21 липня 1983 року. А найхолоднішим місцем для життя на Землі вважається селище Оймякон на території країни-агресора РФ, у якому фіксували температуру -70,2°C.

Найнижча температура, зафіксована на Землі, становила -89,2°C (-128,6°F). Цей показник виміряли на радянській станції "Восток" в Антарктиді 21 липня 1983 року. А найхолоднішим місцем для життя на Землі вважається селище Оймякон на території країни-агресора РФ, у якому фіксували температуру -70,2°C.

Найнижча температура, зафіксована на Землі, становила -89,2°C (-128,6°F). Цей показник виміряли на радянській станції "Восток" в Антарктиді 21 липня 1983 року. А найхолоднішим місцем для життя на Землі вважається селище Оймякон на території країни-агресора РФ, у якому фіксували температуру -70,2°C.

Сніг насправді не має кольору, але ми бачимо його білим. Це тому, що складна структура кристалів снігу утворює незліченну кількість крихітних поверхонь, від яких відбивається видиме світло. Сонячне світло поглинається рівномірно по всій довжині хвиль видимого світла, надаючи снігу білого кольору, пояснює Національний центр даних про сніг та лід у США. Також сніг може зігрівати, тому багато тварин взимку зариваються глибоко під сніг для сплячки, а корінні народи півночі будують свої оселі (іглу) зі снігу та криги.

Сніг насправді не має кольору, але ми бачимо його білим. Це тому, що складна структура кристалів снігу утворює незліченну кількість крихітних поверхонь, від яких відбивається видиме світло. Сонячне світло поглинається рівномірно по всій довжині хвиль видимого світла, надаючи снігу білого кольору, пояснює Національний центр даних про сніг та лід у США. Також сніг може зігрівати, тому багато тварин взимку зариваються глибоко під сніг для сплячки, а корінні народи півночі будують свої оселі (іглу) зі снігу та криги.

Сніг насправді не має кольору, але ми бачимо його білим. Це тому, що складна структура кристалів снігу утворює незліченну кількість крихітних поверхонь, від яких відбивається видиме світло. Сонячне світло поглинається рівномірно по всій довжині хвиль видимого світла, надаючи снігу білого кольору, пояснює Національний центр даних про сніг та лід у США. Також сніг може зігрівати, тому багато тварин взимку зариваються глибоко під сніг для сплячки, а корінні народи півночі будують свої оселі (іглу) зі снігу та криги.

Усі факти правдиві! Бурульки можуть утворюватися не тільки на дахах будівель, а і в печерах (як крижані сталактити), і в солоній воді (ропі), що опускається з морського льоду. У 2011 році ВВС документувала, як ці бурульки вбивають морських їжаків і морських зірок.

Усі факти правдиві! Бурульки можуть утворюватися не тільки на дахах будівель, а і в печерах (як крижані сталактити), і в солоній воді (ропі), що опускається з морського льоду. У 2011 році ВВС документувала, як ці бурульки вбивають морських їжаків і морських зірок.

Усі факти правдиві! Бурульки можуть утворюватися не тільки на дахах будівель, а і в печерах (як крижані сталактити), і в солоній воді (ропі), що опускається з морського льоду. У 2011 році ВВС документувала, як ці бурульки вбивають морських їжаків і морських зірок.

Усі факти правдиві! Бурульки можуть утворюватися не тільки на дахах будівель, а і в печерах (як крижані сталактити), і в солоній воді (ропі), що опускається з морського льоду. У 2011 році ВВС документувала, як ці бурульки вбивають морських їжаків і морських зірок.

Піблокто або “арктична істерія” – це культурно зумовлений синдром, який спостерігається в інуїтів (корінного народу США, Канади та Гренландії), причому здебільшого серед жінок. Проявами цього стану може бути дисоціація, крик і плач, агресивна, неконтрольована і небезпечна для життя людини поведінка, сплутаність свідомості з подальшою амнезією. Дехто зі вчених припускає, що “арктичну істерію” спричиняє надмірне споживання вітаміну А (з жиру/мʼяса китів, ведмедів, моржів, яких споживають жителі Арктики). Але причини цього синдрому до кінця не вивчені, і сучасні дослідники загалом сумніваються в існуванні цієї “хвороби”, оскільки кількість зафіксованих випадків мізерна.

Піблокто або “арктична істерія” – це культурно зумовлений синдром, який спостерігається в інуїтів (корінного народу США, Канади та Гренландії), причому здебільшого серед жінок. Проявами цього стану може бути дисоціація, крик і плач, агресивна, неконтрольована і небезпечна для життя людини поведінка, сплутаність свідомості з подальшою амнезією. Дехто зі вчених припускає, що “арктичну істерію” спричиняє надмірне споживання вітаміну А (з жиру/мʼяса китів, ведмедів, моржів, яких споживають жителі Арктики). Але причини цього синдрому до кінця не вивчені, і сучасні дослідники загалом сумніваються в існуванні цієї “хвороби”, оскільки кількість зафіксованих випадків мізерна.

Піблокто або “арктична істерія” – це культурно зумовлений синдром, який спостерігається в інуїтів (корінного народу США, Канади та Гренландії), причому здебільшого серед жінок. Проявами цього стану може бути дисоціація, крик і плач, агресивна, неконтрольована і небезпечна для життя людини поведінка, сплутаність свідомості з подальшою амнезією. Дехто зі вчених припускає, що “арктичну істерію” спричиняє надмірне споживання вітаміну А (з жиру/мʼяса китів, ведмедів, моржів, яких споживають жителі Арктики). Але причини цього синдрому до кінця не вивчені, і сучасні дослідники загалом сумніваються в існуванні цієї “хвороби”, оскільки кількість зафіксованих випадків мізерна.

Взимку деякі тварини впадають у сплячку, а деякі – у торпор (тобто їхній метаболізм і температура тіла знижуються, але вони не впадають у глибокий сон). Зазвичай глибока сплячка притаманна дрібним гризунам, їжакам, кажанам, а торпор – бабакам, борсукам, скунсам тощо. Бобри, зайці та лосі не впадають у гібернацію взагалі, адже можуть знайти собі їжу навіть взимку. Водночас механізми гібернації багатьох видів досі не вивчені до кінця.

Взимку деякі тварини впадають у сплячку, а деякі – у торпор (тобто їхній метаболізм і температура тіла знижуються, але вони не впадають у глибокий сон). Зазвичай глибока сплячка притаманна дрібним гризунам, їжакам, кажанам, а торпор – бабакам, борсукам, скунсам тощо. Бобри, зайці та лосі не впадають у гібернацію взагалі, адже можуть знайти собі їжу навіть взимку. Водночас механізми гібернації багатьох видів досі не вивчені до кінця.

Взимку деякі тварини впадають у сплячку, а деякі – у торпор (тобто їхній метаболізм і температура тіла знижуються, але вони не впадають у глибокий сон). Зазвичай глибока сплячка притаманна дрібним гризунам, їжакам, кажанам, а торпор – бабакам, борсукам, скунсам тощо. Бобри, зайці та лосі не впадають у гібернацію взагалі, адже можуть знайти собі їжу навіть взимку. Водночас механізми гібернації багатьох видів досі не вивчені до кінця.

Взимку деякі тварини впадають у сплячку, а деякі – у торпор (тобто їхній метаболізм і температура тіла знижуються, але вони не впадають у глибокий сон). Зазвичай глибока сплячка притаманна дрібним гризунам, їжакам, кажанам, а торпор – бабакам, борсукам, скунсам тощо. Бобри, зайці та лосі не впадають у гібернацію взагалі, адже можуть знайти собі їжу навіть взимку. Водночас механізми гібернації багатьох видів досі не вивчені до кінця.