Святий Андрій Первозванний: коли вшановують та чим особливий для українців

30 листопада християни вшановують День пам'яті апостола Андрія Первозванного. Первозванним його називають тому, що він раніше за інших апостолів став учнем Христа. Однак для українців він є одним із улюблених святих з іншої причини.

Існують згадки у давніх текстах, що саме святий Андрій приніс християнську віру на терени сучасної України.

День ангела Андрія припадає на передріздвяний піст (Пилипівку, який триває з 15 листопада до 24 грудня). У народних традиціях воно тісно переплелося з дохристиянським святом Калити, яке було святом-символом хлопчачої долі, боротьби добра та зла і поклоніння сонцю. 

"Українська правда.Життя" зібрала кілька цікавих фактів про життя апостола. 

Святий Андрій походив з північної Палестини. Він не мав власної родини, був простим рибалкою, але цікавився духовними питаннями.

Спершу був учнем Іоана Предтечі, якого ще називають Хрестителем. Після хрещення Ісуса в Йордані Предтеча сказав про нього: "Ось Агнець Божий". Андрій та ще один учень (а потім і апостол) Іван почули це і вже тоді послідували за Сином Божим.

Брат Андрія Первозванного також став одним із апостолів. Йдеться про Симона, якому Ісус дав ім'я Петро. Ісус покликав чоловіків за собою, пообіцявши зробити їх "рибалками людей". Брати кинули сітки і пішли за ним.

Після Вознесіння Христа та зішестя Святого Духа апостоли розійшлися різними землями, аби проповідувати слово Боже. Андрій Першозваний навчав людей бути християнами у Греції, у Візантії (Константинополі) та у містах Причорномор'я. Далі він вирушив у Скіфію, яка простягалася на нинішніх українських землях.

Про перебування святого Андрія на території сучасного Києва сказано у "Повісті минулих літ". Нестор Літописець, укладач цього літопису описує події так:

"І прибув він (святий Андрій) до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: "Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог". І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ".

Останнім місцем, де проповідував апостол, стало місто Патри в Греції. Там він загинув мученицькою смертю. Сталося це, ймовірно, 30 листопада 62 року.

Святого Андрія розіп'яли на скісному хресті. Такий хрест й досі називають "андріївським".

Існує легенда, що правитель Патри розкаявся і велів звільнити апостола ще коли той був живий. Але святий Андрій знав, що його час зустрічі з Господом вже настав – і тому солдати не змогли розв'язати вузлів на мотузках, якими мученик був прив'язаний до хреста. 

На місці розп'яття апостола споруджено собор Святого Андрія Первозванного – найбільший храм в Греції. Нетлінні мощі святого розділені і зберігаються як святині у різних країнах світу.

Апостола Андрія шанували київські князі. Молодший син князя Ярослава Мудрого, Всеволод, у хрещенні отримав ім'я Андрій. У 1086 році він заснував у Києві Андріївський монастир. Дочка Всеволода, Іоанна бувала у Константинополі, аби зібрати відомості про перебування апостола на території Київської Русі.

На Київській горі, де колись, згідно з переданням, апостол Андрій провістив майбутнє Київської Русі і встановив хреста, смоленський князь Мстислав Романович у 1212 р. побудував церкву Воздвиження Чесного Хреста. Через шість років її перебудували і присвятили пам'яті святого Андрія.

Апостольське походження християнства на українських землях ствердив Київський собор 1621 року. У соборній постанові святого Андрія назвали першим архієпископом Константинопольським та Вселенським патріархом.