"Коли приїхав – кульгав, коли поїхав – уже міг бігати": історія реабілітації Героя України з позивним "Гонсалес"
Ветеран Валерій Кучеренко з позивним "Гонсалес" – Герой України, який втратив на фронті обидві руки, але не силу духу. Боєць відновився тяжкого поранення та відкриває власну справу.
Його історію розповіли у Міністерстві охорони здоров’я.
Валерій йшов захищати свою країну двічі. Вперше він вступив до лав Збройних сил ще під час АТО, а після демобілізації у 2017 році повернувся до цивільного життя. Однак у лютому 2022-го, з початком повномасштабного вторгнення, ветеран знову взяв до рук зброю.
У жовтні 2022 року під час боїв на Луганщині він очолив штурмову групу для захоплення ворожої позиції. Попри щільний обстріл, чоловік особисто знищив вогневу точку ручними гранатами, першим увійшов на позицію противника, де з автомата ліквідував п’ятьох окупантів.
Проте під час бою він отримав тяжкі поранення – уламки ворожих гранат посікли руки і ноги бійця, а також пошкодили око. Верхні кінцівки були настільки травмовані, що їх довелося ампутувати. Одну – одразу, другу – пізніше, адже через турнікетний синдром у Валерія почали відмовляти нирки.
Також уламки розбили праву ногу Валерія – від стегна до коліна. Вона була з множинними переломами та розривами м’яких тканин. Праве око втратило зір.
Після стабілізації в Харкові Валерія перевезли до госпіталю в Києві, а згодом – до США. Там він пройшов курс протезування та заново вчився користуватися тілом: опановував базові рухи, контроль, координацію.
Після повернення в Україну ветеран розпочав інтенсивну реабілітацію в Києві, а пізніше – у рідній Білій Церкві.
Основна увага була зосереджена на реабілітації ноги та роботі над координацією. Через втрату зору на одне око рівновага й орієнтація в просторі вимагали окремої уваги. Так протягом пів року боєць працював над рівновагою, тренувався ходити, бігати, зміцнював ногу.
"Коли приїхав – кульгав. А коли поїхав – уже міг бігати", – згадує Валерій.
Увесь цей непростий шлях разом із ним пройшла його дружина Вероніка – від лікарняної палати до нових кроків у житті. Головною мотивацією для Валерія було повернутися до родини, знову стати активним, самостійним і бути опорою для своїх близьких.
Сьогодні Валерій відкриває власну піцерію в Білій Церкві. Для нього це не просто бізнес, а символ повернення до повноцінного життя.
Раніше ми писали історію сапера, який втратив зір, але навчився жити заново.
