На Донеччині мати 18 років зберігала тіло доньки: сестра розповіла про ізоляцію родини та байдужість служб
У Костянтинівці на Донеччині безробітна Ольга майже 18 років зберігала у квартирі тіло доньки. Її друга дочка розповіла, як майже два десятиліття жила поруч з померлою сестрою, у нестачі їжі та відсутності уваги соціальних служб.
Про це молодша донька Заріна, яка невдовзі після досягнення повноліття переїхала до Києва, розповіла hromadske.
Дівчина каже, що вони з сестрою мали різних батьків. Свого Заріна не знала.
Мати кинула роботу, коли дівчині було п'ять років. Відтоді родина жила на допомогу від держави для матері-одиначки і "якійсь субсидії". Згодом кошти додому почала приносити старша сестра, яка отримувала стипендію в училищі.
"Попри те, що мама не працювала й була вдома, моїм розвитком займалася сестра. Завдяки їй я спершу добре вчилась", – поділилася дівчина.
Вона вважає, що зміни в поведінці матері почала помічати після смерті дідуся, якого остання "дуже любила".
"Я більше запам'ятала маму вже в цьому її зміненому стані. Вона заклеювала вікна папером, спала із сокирами під подушкою. Тоді вона казала, що бачить щось, чує голоси. Я цього не бачила й не чула. І було дуже дивно, що я відчуваю одне, а мама – зовсім інше.
Вона садила нас із сестрою і постійно розповідала якісь історії. Я тоді думала, що це правда. Почалося з того, що вона казала, ніби її сім'я – не її, що її підкинули, що в неї є багаті родичі", – розповіла Заріна.
За її словами, рідні тітки та бабуся не сприймали серйозно дивні заяви матері. Ольга була проти будь-якого спілкування з людьми, постійно повторювала донькам, що їх можуть викрасти, а Заріну – до 19 років водила за руку.
Дівчина пригадує, що в школі часто ставала об'єктом цькування з боку однолітків і майже кожної перерви зазнавала фізичного насилля. Причинами образ школярів була зокрема дивна поведінка її матері.
Заріна зізнається, що не мала кому розповісти про пережите, а подекуди мала захищати маму від однолітків.
"Вчителі це бачили, ніхто нічого не робив", – каже дівчина і додає, що приносила зі школи додому їжу.
Заріна додає, що родина голодувала з 2004 року. Мати примушувала її збирати їжу на кладовищі та просити залишки капустяного листя на базарі.
"Бувало, що на день був лише шматочок хліба", – каже дівчина.
Після смерті дідуся в старшої сестри Заріни почалися серйозні проблеми зі здоров'ям – псоріаз і, ймовірно, епілепсія. Спершу при нападах мати викликала екстрену медичну допомогу, але згодом припинила водити доньку до лікарів.
З часом дівчина перестала виходити з дому і померла 19 грудня 2006 року.
"Моя сестра кричала весь день, а ввечері перестала… Мама сказала, що Дарина жива, що її треба покласти в ліжко й відігріти. Ми спали з мертвою людиною 4-5 днів в одному ліжку.
Потім я побачила зміни на тілі й сказала про це мамі. Вона перенесла Дарину на інше ліжко. Протягом місяця я бачила, як тіло розкладається. Мама казала, що з Дариною все нормально.
Мама заборонила мені говорити про це комусь. Лякала тим, що мене посадять у колонію і будуть ґвалтувати. Якщо хтось із людей її питав, де Дарина, мама казала, що сестра вийшла заміж і виїхала за кордон", – розповіла Заріна.
Дівчина каже, що була переконана, що нікому не потрібна, тому навіть не мала думки звернутися до когось по допомогу.
Якось разом із поліціянтами та сусідкою у квартиру родини прийшли працівнику ЖКГ. Тоді відвідувачі не заходили до кімнати, де було тіло Дарини, але побачили бруд, в якому жила її молодша сестра – адже з часом Ольга перестала виносити сміття з квартири.
"Подивилися на мене й сказали: "О, ще одна хвора росте… ще одна ку-ку". Перекрили воду й пішли. Цей випадок багато що показує. Бо зайшов представник влади, побачив це все, посміявся й пішов. Я була неповнолітня. Вони мали б повідомити соцслужби, але ніхто нічого не зробив. Мама взагалі не платила за комунальні. Нам відключили світло, газ і воду", – розповіла дівчина.
Заріна каже, що за роки у помешкання сім'ї лише раз навідалися педагоги – класна керівниця просунула крізь двері записку із попередженням про те, що школярці можуть не зарахувати рік навчання.
"Минали роки, я пробувала розмовляти, що сестра не повернеться, у мами ставалися істерики, вона ставала агресивною. Вона й донині каже, що Дарина жива.
Після того як зараз історія стала публічною, ніхто з родичів мами зі мною не зв'язався. Ніхто зі знайомих, учителів. Усі мовчать", – додає дівчина.
У віці 19 років Заріна переїхала для роботи в Київ, де "потрапила в трудове рабство". Дівчина каже, що спершу працювала за їжу, а згодом у харчуванні стали обмежувати.
Зрештою, їй вдалося влаштувати життя в столиці – Заріна допомагала з коштами матері, яка залишилася на Донеччині. Коли лінія фронту наблизилася до Костянтинівки матір вона забрала у Київ, де продовжує про неї дбати.
"Моя мама не була наркозалежною, не була класичною алкоголічкою. І я виросла нормальною, хоча були мільйони шансів стати зовсім іншою. Якщо це трапилось зі мною, значить, це може повторитись і з іншими.
Це більше про систему. Якби соцслужби прийшли раніше – нас би забрали, можливо, у дитбудинок. Там теж не найкращі умови, але моя сестра була б жива. І скільки таких історій за зачиненими дверима… Ми жили на п'ятому поверсі, сусіди з усіх боків – і нікому нічого не було потрібно", – каже Заріна.
За словами дівчини, вона відводила матір до психіатра, але після слів про хворобу жінка "влаштувала істерику" і більше не повернулася до лікаря.
Про яку справу йдеться?
Нагадаємо, в листопаді правоохоронці повідомили про підозру 58-річній мешканці Костянтинівки, яка протягом 18 років зберігала у квартирі тіло померлої доньки.
За даними прокуратури, жінка не дбала належним чином про своїх двох дітей, яким доводилося жити у занедбаному житлі без світла, тепла та їжі. Мати примушувала дівчат жебракувати та збирати продукти на цвинтарі.
У 2006 році у віці 22 років померла одна з доньок мешканки Донеччини. Тіло дівчини продовжувало лежати у квартирі її матері, яка переконувала молодшу дочку спати поруч із ним.
Згодом сестра померлої розповіла про пережите правоохоронцям. Ті – розпочали кримінальне провадження щодо злісного невиконання обов'язків її матір'ю та нарузі над тілом померлої людини.
Заріна каже, що її матері призначили судово-медичну експертизу. Тіло сестри дівчина кремувала, однак причину смерті встановити не вдалося – пройшло забагато років.
"Що я відчуваю до мами зараз? Якщо думати, що вона хвора людина і їй потрібна допомога, то мені її шкода. Таке може статися з будь-ким. Ми опинились у просторі, де були невидимими. Але з іншого боку, у мене дуже багато негативних емоцій.
Зараз я поставила собі за мету побудувати нормальне, щасливе життя. Це мій обов'язок перед собою — зробити своє життя хорошим, бо мені дано шанс вижити. Якось так сталося. Я залишилася нормальною людиною. І я хочу використати це для чогось хорошого, а не для того, щоб далі боротись із цим жахом", – підсумувала Заріна.
