Замикали і били: Кембриджський університет закликають вибачитися за ув'язнення жінок у минулому

Британська історикиня Керолайн Біггс закликала Кембриджський університет вибачитися за ув'язнення тисяч жінок протягом майже 350 років.

Раніше навчальний заклад користувався правом затримувати та карати жінок за "підозрою у гріху", якщо ті ходили по території міста Кембридж вночі з чоловіками.

Про це йдеться в книзі "Прядильний дім: як Кембриджський університет замикав жінок у своїй приватній в'язниці", інформує The Guardian.

Керолайн Біггіс знадобилося п'ять років, аби вивчити університетські журнали, судові звіти та національні запити і з'ясувати, що траплялося з жінками.

Коли для жінок у Кембриджі настали важкі часи, "заробляти гроші на роботі в секс-індустрії було легко", каже Біггіс: викладачам Кембриджу було заборонено одружуватися до 1880-х років, і багато молодих студентів мали гроші, які можна було витратити.

"Батьки дуже непокоїлися, що їхні сини приїдуть до Кембриджа й заразяться (йдеться про ІПСШ – ред.) від місцевих жінок", – сказала історикиня.

Маловідома хартія 1561 року надала Кембриджському університету право арештовувати та ув'язнювати будь-яку жінку за "підозрою у гріху".

Впродовж майже 350 років заклад використовував цю можливість, аби утримувати молодих жінок робітничого класу, які прогулювалися зі студентами-чоловіками після настання темряви.

Таких британок вважали повіями і могли примусово відправити до приватної в'язниці університету. Ба більше, проректор закладу міг засудити їх до ув'язнення.

У 1825 році парламент надав університету власну поліцію, яка патрулювала місто вночі. Вони працювали разом із офіційними особами навчального закладу, яких називали прокторами.

"Дівчат заарештовували вночі, заводили в камеру у в’язниці, так звану "Прядильню", а вранці приходив проректор і питав: "Вона тихо прийшла? Чи вона прийшла смиренно?". А якби ні, ймовірно, вона отримала б довший термін", – розповіла жінка.

За словами Керолайн Біггс, щодо затриманих жінок застосовували тілесні покарання. Зокрема в 1748 році віце-канцлер заплатив міському глашату, аби той відшмагав "10 некерованих жінок".

Соціальний історик Генрі Мейхью в 1851 році писав, що наглядачі в'язниці тягали дівчат за волосся, якщо вони відмовлялися мовчати.

"В'язниця була сумнозвісною за холод та сирість у ній, а з їжі там був лише хліб, іноді – каша", – додала історикиня.

У грудні 1846 року 17-річна Елізабет Хоу померла після того, як провела ніч у камері "Прядильні", де було розбите вікно та мокре ліжко. Дівчину затримали через те, що вона гуляла з подругою біля публічного дому.

В іншому випадку дружину та доньку члена місцевої ради затримали проктори через те, що жінки йшли попереду свого родича без супроводу.

"Університет здійснив понад 6000 арештів, причому багатьох жінок утримували кілька разів протягом 2-3 тижнів", – стверджує історикиня.

За даними Керолайн Біггс, лише в XIX столітті університет заарештував понад п'ять тисяч жінок.

"Жодна з жінок ніколи не повставала перед справедливим судом, і жодна з них фактично навіть не порушувала закон", – розповіла науковиця.

Керолайн Біггс закликає Кембриджський університет вибачитися або публічно визнати несправедливість, якої зазнали жінки.

Також історикиня хотіла би, аби заклад співпрацював із містом, щоб встановити меморіальну дошку постраждалим жінкам і провести виставку про "Прядильну" для тамтешніх мешканців.

"Я би хотіла, щоб університет визнав, що вони вчинили неправильно", – сказала вона.

Раніше президентка Гарвардського університету подала у відставку після звинувачень у плагіаті в її докторській дисертації.