"Ти до біса особлива". Пам’яті захисниці Шури Рязанцевої
Від українського шоубізу, роботи з найвідомішими виконавцями, яскравих сценічних костюмів – до пікселя військової форми. У тероборону, а потім до Збройних сил України Шура Рязанцева (Ялта) долучилася за кілька днів після початку повномасштабного російського вторгнення.
Не стало Ялти 9 червня 2024-го. Рідні кажуть – емоційна Шура важко переживала втрати побратимів і близьких. Цей біль носила в собі, як і пекуче бажання робити все, що наближатиме Перемогу України.
Текст підготувала платформа пам'яті Меморіал, яка розповідає історії полеглих українських військових та вбитих ворогом цивільних людей, спеціально для Української правди в рамках проєкту "УП100. Сила жінок".
Шура Рязанцева, 40 років
Девіз: Хочеш зробити краще від усіх – роби самотужки
Місце, де любила бувати: Крим: Форос, Ай-Петрі. Київ: Андріївський узвіз, Поділ.
Улюблена музика: Led Zeppelin, Beatles, Radiohead, Amy Winehouse, Nirvana.
Улюблений фільм: "Гордість і упередження", "Клуб "Сніданок", "Майже знамениті" "Брудні танці".
Хобі: Кіно, музика, вірші.
Мрія: знищити КПВВ в Армянську, де її затримали у 2014 році, й повернутись до Криму.
Дитинство
У родині Юрія і Лідії Рязанцевих народились дві донечки з різницею у п’ять років. Старша Валерія вдалася у сім’ю мами – білявка з блакитними очима.
"Я пам’ятаю маму вагітною. Ми до останнього не знали, хто з’явиться у родині… Батько – військовий. Їздили по гарнізонах, де він служив. Там медицина не була на провідному рівні, тому стать другої дитини з’ясували вже після пологів", – розповідає Валерія Рязанцева.
Тато Юрій, який мріяв про сина, дав і другій донечці ім’я, похідне від чоловічого.
Олександра Рязанцева народилась у Ялті 2 червня 1984 року. Зовнішністю була схожою на батька – чорняве волосся й зелені очі. Сашею маленьку дівчинку рідні майже не називали. Шурою кликали бабусю сестер Рязанцевих – теж Олександру. Маленька Олександра Рязанцева невдовзі також стала для всіх Шурою.
Шура зростала спокійною. Мама Лідія зі старшою гіперактивною донечкою Лєрою могла піти у справах, у крамницю і зазирнути до школи, поки молодша бавилась удома з улюбленими іграшками. Шура любила м’які іграшки, подобалось їх переставляти і сортувати за кольорами.
"Потім до душі припали ляльки. Ми робили їм зачіски, макіяж, крутили, фарбували. Шура тягала нитки і голки, шила лялькам одяг", – згадує Валерія Рязанцева.
У перший клас Шура пішла в Херсоні, де після кількох переїздів на довгий час облаштувалась родина. Та своєю малою батьківщиною сестри Рязанцеві завжди вважали Крим. У Сімферополі жили бабуся і дідусь, там народився й виріс їхній батько.
Крим
Усе літо сестри гостювали у рідних, відвідуючи різні місцини Криму. Шалено любили мис Сарич із його ялівцями й скелями. А ще Форос, де відпочивали з батьками. Як підросли, насолоджувались молодіжним відпочинком у Судаку і на мисі Меганом. Гуляли підніжжям Ай-Петрі з боку Бахчисараю і Нового Світу.
Зайти поплавати чи просто постояти у водичці – це було не для сестер Рязанцевих. Шура і Лєра обожнювали стрибки зі скель, а особливо – диких. Обов’язково – "щучкою" – безстрашно головою вперед.
"Скрізь де були камені, де можна попірнати – це був наш відпочинок. Так навчив татко. Мама ж ніколи не купалась, вона сиділа на березі й спостерігала за нами", – говорить Валерія Рязанцева.
Запал Шури
Із тихої і спокійної молодша Рязанцева виросла людиною, яка горіла справою. Була дуже цілеспрямованою. Переконаною – якщо будеш вперто, наполегливо займатись – досягнеш успіху. Спочатку був теніс – Шура казала, що хоче стати спортсменкою. Далі – танці й КВК, де писала тексти і виступала.
"Шура росла відкритою, творчою і харизматичною. Коли заходила у приміщення, всі звертали на неї увагу", – розповідає Валерія Рязанцева.
Зі вступом до вишу, як каже сестра, вийшла якась дивна історія. Після всіх активностей, творчих занять молодша Шура несподівано пішла навчатись на слідчу-юристку. Вищу освіту почала здобувати у Херсоні, а закінчувала вже у Києві, куди перебралась, щоби бути ближче до сестри.
"Їй в Херсоні стало затісно", – додає Валерія.
У Києві Шура ще якийсь час грала у КВК, поки була студенткою. Щоби заробляти, влаштувалась у крамницю одягу. Там зрозуміла: їй легко підбирати і компонувати речі. Це і подобається, і гроші приносить.
"Пізніше Шура працювала у крамниці, яка одягала виконавців телевізійного проєкту "Шанс". З часом стала відповідальною за це шоу, сама підбирала і готувала речі для артистів. Так, це вийшло не одразу, але Шура вчилась швидко", – згадує Валерія Рязанцева.
Шурі міг зателефонувати Кузьма, який був співведучим Наталки Могилевської у цьому шоу, і розповісти про виконавця, якого потрібно вдягти, ідею пісні. До приїзду Шура вже підбирала кілька образів. Один із них згодом обирали для запису.
– Слухай, мала, у тебе класно виходить. Може наступного разу сама з усім впораєшся?
Слова Кузьми надихнули Шуру. Вона зрозуміла, що буде рухатись у цьому напрямку далі.
Офігенна
Яскрава і харизматична – Шура швидко знаходила подруг і друзів. Ті до неї тягнулись. З багатьма дружила роками.
З Надією познайомилась на сноубордичному кемпі у 2008 році. Шура любила активний, драйвовий відпочинок.
"Я була трохи молодшою за неї. Вона якось одразу взяла мене під свою опіку. З кемпу ми повернулись уже подругами", – говорить Надія.
У сноубордичній тусовці Шура познайомилась із Дмитром.
"Найкраща подруга в світі. Мала велике серце. Завжди компанійська, офігенна людина. Хоча й мала вибуховий характер", – говорить Дмитро.
Дмитро також був режисером у кількох проєктах, де Рязанцева працювала стилісткою. Каже – Шура відчувала кадр, знала, що і як має бути в ньому.
Кілька років Шура працювала штатною стилісткою в студії "Кварталу 95", підбирала костюми і для Володимира Зеленського. А ще – для ведучих телешоу "Орел і решка", була креативною продюсеркою "Інтеру".
Шура хотіла створити сім’ю, народити донечку. Але, як говорить старша сестра, спочатку всі свої сили віддавала кар’єрі. Сім’ю планувала пізніше, коли буде стабільність і надійна людина поруч.
Революція Гідності. Полон
Коли почалася Революція Гідності, Шура Рязанцева долучилась до Автомайдану. Важливість акції зрозуміла не одразу, і навіть якось дорікнула учасникам мітингів, що їй ніде припаркувати авто.
Під час перевезення костюмів Шура побачила, як на Майдані Незалежності побили студентів. Пізніше вона витягувала поранених на Інститутській. Одного разу Шуру врятував 19-річний Роман Гурик із Івано-Франківська. Юнак побачив, що одяг Шури зайнявся від коктейлю Молотова, почав його гасити.
20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській Роман загинув від кулі снайпера. Смерть Героя Небесної Сотні завдала сильного удару Шурі.
"Вона була поряд, коли помер мій чоловік. І наче кліщами витягала мене з горювання. Але я не могла їй допомогти з втратою Романа. Що б не робила, як не відволікала, вона жила з цим болем", – говорить подруга Надія.
Шура Рязанцева стала одним із символів Майдану й згодом її історія увійшла до документальної стрічки "Жіноче обличчя революції".
У березні 2014-го Шура разом з іншими активістами потрапила в полон, коли їхала до військових у Крим, щоби передати речі й побачити своїх рідних.
"Про цю поїздку знало найближче коло друзів. Всі намагались її відмовити, але вона наполягала", – каже подруга Надія, яка напередодні приїхала до Шури в гості.
Вона наводила аргументи, що не потрібно вирушати до Криму, та Шура продовжувала збирати речі.
На контрольно-пропускному пункті активістів затримали. Рязанцеву тримали в Севастополі п'ять днів. Опісля Шура довгий час не спала сама вдома. З нею по черзі залишались друзі й подруги.
Бажання бути попереду розбудови національного духу – цим після Революції Гідності й полону жила Шура Рязанцева.
"Якщо була якась акція, їй хотілось бути там – першою. Патріотизм у ній так і бурлив. Бажання відстоювати справедливість було не погасити", – каже друг Віталій.
Разом із ним й іншими друзями Шура допомагала захисникам України. Відвідувала лікарні, організовувала збори. Хотіла бути корисною.
Стиль Шури
На початку 2021-го для роботи над 4-серійним серіалом Шурі була потрібна асистентка. Гримерка порадила Аліну Крісталіну.
"Телефоном ми домовились про зустріч на Шулявці біля мосту. Вона сказала, що буде в сукні в квіточку, мартінсах і татушках. Я її впізнала одразу", – згадує Аліна.
Після знайомства Шура сказала:
– Погнали бити мені татуювання на язиці.
Так почалася спільна робота Аліни й Шури. Дівчатам було комфортно разом. Вони подружились. Старша на 12 років Шура називала Аліну своєю донькою.
"Ми довіряли одна одній. Шура багато чому навчила – смаку, деталям. Вона могла зі шматка тканини зробити стильну сукню", – каже Аліна.
Шура Рязанцева відкрила власну костюмерну. Працювала з Бумбокс, O’Torvald, Kozak system, Тіною Кароль, Ламою, Ярмаком, Мішою Крупіним…
Співпрацювала з журналом Viva. Входила до п'ятірки найуспішніших стилістів.
"Найскладніше в її роботі було – нон-стоп проєкти, зйомки. В іншому – жодних труднощів. Їй це давалось дійсно легко, просто виходило. Могла взяти білу сорочку й так обіграти її, що ти ніколи не міг подумати, що так можна зробити. Вона жила у цьому", – каже Валерія Рязанцева.
Шура обожнювала секондхенди, могла копирсатись там годинами. Обов’язково потім хвалилася сестрі: "Дивись, я відрила Гучі!"
Рвані джинси, картаті сорочки, шкіряна косуха, мартінси на важкій підошві, пов’язки на голову – таким був власний стиль Шури, і він відображав її характер, говорять друзі.
"У нас навіть були вечірки, коли потрібно було вдягнутись "під Шуру". Ми приходили у джинсах і картатих сорочках", – згадує подруга Надія.
Захисниця
Коли Шура після початку повномасштабного вторгнення спершу долучилась до ТрО, а потім ЗСУ – ніхто не здивувався.
"Ми розуміли, що вона буде там", – говорить подруга Надія.
"У березні вона сказала, що її позивний – Ялта. Бо всі знали Шуру як кримчанку", – розповідає Валерія.
Батьки спершу пожурили молодшу доньку, бо дуже непокоїлись, але потім сильно нею пишались і підтримували.
З квітня 2024-го Шура виконувала завдання у Гостомелі й загалом Київській області. Потім перевелась до 67-ої окремої механізованої бригади ЗСУ, а ще пізніше – у 78-й окремий десантно-штурмовий полк "Ґерць". Брала участь у боях за Бахмут, виконувала різні бойові завдання.
Та свою сильну сторону Шура вбачала у можливості закривати потреби війська. Завдяки контактам по роботі й великій мережі друзів могла дістати для захисників будь-що.
"Шура хотіла бути корисною на своєму місці й розуміла, що не може конкурувати з досвідченими чоловіками у військовій справі. Але добре працюватиме із забезпеченням потреб. У думках у неї були тільки військові, тільки потреби: дістати машини, купити необхідне, допомогти зі збором. Вона співпрацювала з багатьма фондами і волонтерськими рухами: Ветеранка, Птахи, Armwomennow. Це її дуже сильно тримало", – розповідає сестра.
Шура служила на рядових посадах і казала сестрі, що хоче вступити на офіцерські курси, й пов'язувала своє майбутнє тільки з ЗСУ, хотіла рости у званні й навичках.
"Вона жила війною, країною. Іншого нічого для неї не існувало. І своє майбутнє хотіла повʼязати саме з цією справою", – пригадує Валерія.
Шура Рязанцева мала дві мрії: знищити КПВВ в Армянську, де її затримали у 2014 році, і повернутись до Криму.
Прощання з мамою
Улітку 2023 року в мами Шури Лідії Рязанцевої виявили онконедугу. Шура вирвалася зі служби. Провела з мамою трохи часу, сподіваючись, що її стан поліпшиться і буде стабільний. Однак через місяць мами не стало. Шура не встигла побачити її напередодні й попрощатись.
"Її сильно підкосило, що вона не побачилась, не побула з нею. Сестра непокоїлась, що не могла достатньо бачитись із батьками через свою службу. Тато наш теж хворів", – каже Валерія.
Наприкінці 2023-го і початку 2024-го було багато втрат серед знайомих і друзів Шури.
– Я вчора спілкувалась, відправила посилку, а сьогодні побратим дзвонить і каже, що він загинув… – говорила Шура старшій сестрі.
Сестра каже: щезла та легкість, яка була раніше у Шурі.
"Я намагалась знайти слова, щоб відволікти, підтримати, наповнити Шуру любов’ю, силою, вірою, але дедалі важче ставало це робити…" – ділиться Валерія Рязанцева.
У травні 2024 року Шура лікувала посттравматичний синдром. Боролась із безсонням, тривожними снами. До медиків звернулась сама.
"Вона обстежилась і наче все було ок зі здоров’ям. Іноді скаржилась, що десь коле… Але глобально на свій стан не скаржилась", – каже Валерія Рязанцева.
40-річчя
Другого червня 2024-го Шурі виповнилось 40 років. Вона приїхала в гості до сестри, батько теж був там. Святкували у родинному колі. Кілька днів сестри Рязанцеві були разом: дивились фільми, розмовляли до ранку, плакали, сміялись, обговорювали й глибокі теми, й усілякі дрібниці.
"Вона приїхала до нас у не дуже гарному настрої. Я хотіла її відволікти. Шура відпочивала, відсипалась. Мені здавалось, що вона їхала вже у більш стабільному настрої", – згадує Валерія.
Після відвідин сестри і дня народження Шура вирушила у місце дислокації військової частини – до побратимів у Житомирську область.
"За два дні до смерті подзвонила, сказала, що я постійно зайнята, мовляв, давай поспілкуємось. Шура говорила, що скоро повернеться з фронту, ми будемо тусити, купимо шампанське, будемо обговорювати хлопців", – згадує асистентка і подруга Аліна Крісталіна.
Через тиждень після 40-річчя, 9 червня, під час сну Шурі стало погано. Почались судоми. Побратими з медиками доставили дівчину до шпиталю, де вона померла, не приходячи до тями.
Валерію Рязанцеву сповістили 11 червня. Старша сестра написала допис, що Шури більше немає.
"Якось ми гуляли з Шурою на барахолці на Петрівці. Вона купила мені срібну каблучку з великим камінцем. За кілька днів до її смерті він загубився. Я зняла зіпсовану прикрасу й сильно засмутилася… Потім мені сказали, що вона померла. І майже одразу я побачила цей камінчик просто посеред кімнати. Він сильно виблискував до мене", – говорить Аліна Крісталіна.
Старша сестра хотіла поховати Шуру камерно, у сімейному колі. Та друзі й захисники наполягли на урочистих заходах, сказавши: "Ні, так не можна. Шура гідна більшого. Ми все зробимо". Самі домовилися про прощання на Майдані у Києві й службу у Михайлівському соборі.
"На похованні грала одна з улюблених пісень Шури – Radiohead "Creep". З нею мене познайомила саме Шура", – говорить Валерія Рязанцева.
У цій пісні є рядок: "You’re so fuckin’ special", що в перекладі на українську: "Ти до біса особлива". Такою була Шура. Надзвичайною.
Шуру Рязанцеву поховали на Берковецькому кладовищі.
У жовтні помер татко Шури, Юрій Рязанцев. У нього стався інфаркт.
