Як сексуальний паразитизм допоміг морським чортам оселитися в глибинах океану? Відповідь вчених
Науковці виявили, що близько 50 мільйонів років тому морські чорти здобули еволюційну перевагу завдяки особливому виду розмноження у темному середовищі.
Це допомогло цьому виду риб оселитися й функціонувати у глибинах океану, куди не потрапляє сонце, йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Current Biology, пише The New York Times.
Зазначається, що для спарювання маленькі самці прикріплювалися зубами до животів набагато більших самиць. Деякі самці відпускали самиць після спарювання, тоді як інші назавжди зливалися з ними.
Самці, що залишалися прикріпленими, ставали постійними органами для виробництва сперми. Зрештою, вони втрачали очі та всі внутрішні органи, окрім яєчок. Самиці можуть нести на собі кількох таких самців.
Ця адаптація дозволила вудильникам розмножуватися навіть в темряві та в суворих умовах на глибині океану.
"Ми виявили, що ціла низка рис, зокрема ті, що потрібні для сексуального паразитизму, дозволила вудильникам оселитися у глибинах океану", – пояснив провідний автор дослідження Чейз Д. Браунстін.
Сьогодні існує понад 300 видів вудильників – це найрізноманітніша родина хребетних, які мешкають у глибоководній зоні океану, куди не потрапляє сонячне світло. Їхня територія розпочинається на глибині 300 метрів, трохи нижче фотичної зони (де ще вистачає світла для фотосинтезу та життя більшості морських рослин), і сягає у глибину на багато кілометрів.
Зазначається, що знайти партнера для спарювання на такій глибині надзвичайно складно через величезні розміри середовища. За деякими оцінками, темна зона становить понад 97% планетарного простору, заселеного живими істотами. Водночас, наземні середовища займають менше 1% біосфери планети.
Незвичайний спосіб спарювання вудильників компенсує малоймовірність знайти партнера в найбільшій екосистемі світу. Це єдиний відомий хребетний, якому сексуальний паразитизм надав еволюційну перевагу.
Команда з Єльського університету задокументувала, як з часом змінювалися імунні системи самиць, аби їхній організм не відкидав паразитичних самців.
Вудильники отримали свою назву завдяки тому, що самиці використовують вудилища зі світлими кінчиками для заманювання здобичі у свої гострі зуби. Їхні роти такі великі, а тіла такі гнучкі, що вони можуть проковтувати здобич, вдвічі більшу за себе.
Деякі самиці вудильників можуть виростати доволі великими – понад метр у довжину. Самці ж зазвичай досягають лише кількох сантиметрів.
Браунстін розповів, що самці мають збільшені носові органи, які, ймовірно, дозволяють їм слідувати за слабкими слідами феромонів самиць через темряву, щоб знайти свою партнерку.
Раніше ми розповідали 7 цікавих фактів про риб, що мігрують.
