"Процес перепоховання потребує тиші": Олександр Алфьоров про національний пантеон і кого хочуть там поховати
25 травня 2026 року в Україні перепоховали полковника Армії УНР та лідера ОУН Андрія Мельника разом з дружиною Софією Федак-Мельник. Через місяць президент Володимир Зеленський вніс на розгляд парламенту закон про Український національний пантеон. Вже 1 липня 2026 року його прийняла Верховна Рада.
Відповідно до закону, пантеон має стати "загальнонаціональним місцем пам'яті українського народу". З того часу у суспільстві періодично виринають обговорення: кого перепоховають, чи доцільно перепоховувати тих чи інших діячів, де саме і яким має бути місце перепоховання.
"УП. Життя" зібрала інформацію, яка наразі відома про пантеон, а також поспілкувалася з головою Українського інституту національної пам'яті (УІНП) Олександром Алфьоровим, щоб розібратися:
- що таке пантеон;
- коли виникла ідея його створення в Україні;
- хто має бути там похований;
- де буде розміщений пантеон;
- кого вже перепоховали в Україні, а кого планують;
- чи є перелік тих, хто буде у пантеоні.
Що таке пантеон і коли виникла ідея його створення в Україні?
"Пантеон – це не кладовище, не некрополь, не Національне військове меморіальне кладовище (НВМК). Це не про збирання мощей. Це місце, де будуть перепоховані кілька десятків осіб. В тій чи іншій формі вшановані інші герої (могили яких не збереглися, - ред.), як от президент Карпатської України Августин Волошин, якого замучили у Москві і поховали у братській могилі", – пояснив у етері "Громадського Радіо" Олександр Алфьоров.
Розмова про перепоховання видатних українців між президентом України Володимиром Зеленським, Олександром Алфьоровим і очільником Міністерства закордонних справ Андрієм Сибігою відбулася 25 січня 2026 року.
У День Конституції, 28 червня, Володимир Зеленський повідомив, що вніс до Верховної Ради проєкт закону про Український національний пантеон – він покликаний вшанувати визначних українців.
Через кілька днів Верховна Рада підтримала його – за закон у цілому проголосувало 287 нардепів. 22 серпня президент підписав його.
У законі прописали, що створити пантеон вирішили, "спираючись на багатовікову історію українського націєтворення та державотворення, тяглість державно-національних традицій від часів Руси до сьогодення; визнаючи відповідальність держави за відновлення історичної справедливості, формування національної пам'яті та консолідацію суспільства навколо спільної історії".
Український національний пантеон реалізовують не лише в площині документів – він має і практичне втілення.
"На сьогодні вже є концепція УІНП про пантеон, є постанова про перепоховання визначних діячів, є перші кроки повернення в Україну своїх героїв: тимчасово перепоховали полковників Андрія Мельника і Євгена Коновальця.
Відбулася й експедиція збірної команди УІНП, "Хартії", Пласту, благодійного фонду "Героїка" 105 кладовищами", – розповідає Олександр Алфьоров.
Ідея створення українського національного пантеону не є новою. Одну з перших згадок про нього історики фіксують у 1917 році. Тоді на хвилі української революції і проголошення предтечі української держави – Української Народної Республіки – проходили велелюдні акції.
"Відродження величезного історичного потенціалу викликало потребу створити пантеон. Як тоді говорили: щоб до нього приходили діти і дивилися на героїв минулих століть, і водночас збирали розкидані повсюди кістки наших героїв", – каже Олександр Алфьоров.
Проте тоді розмови про пантеон не вдалося реалізувати у практичній площині через війну з російською більшовицькою і білою арміями.
Питання пантеону знову визріло у 1991 році. Зокрема, про нього говорили депутати демократичних сил.
"Питання обговорювали у 90-х і 2000-х роках. Було навіть кілька команд людей, які займатися пантеоном. Але все це базувалося на громадському потенціалі. В той час підготували деякі процедурні документи, які мали б розпочати процес створення пантеону. Проте всі ці справи не мали результату.
Зараз же процес пантеонізації зрушив з теоретичної площини до практичної", – пояснює Олександр Алфьоров.
Кого поховають у пантеоні?
На території пантеону зможуть перепоховати борців за незалежність України та інших людей, які відіграли значну роль у формуванні національної свідомості і були поховані за межами України.
У законі про пантеон чітко зазначили, що у ньому вшанують пам'ять осіб, які:
- обіймали посади глав українських держав або прирівняні до них (крім тих, яких усунули з поста імпічментом) від Русі до сучасної України;
- обіймали посади головнокомандувачів чи прирівняних до них у арміях Української Народної Республіки, Галицькій армії, Організації народної оборони "Карпатська Січ", Українській повстанській армії, Збройних Силах України;
- зробили винятковий, історично значущий внесок у здобуття та відновлення незалежності, у державотворення, розбудову, захист України, у формування культури, мистецтва, науки, спорту, у становлення української мови, у розвиток громадянського суспільства, релігії;
- є діячами науки або культури світового рівня, які були громадянами України, або які народилися чи проживали на території України, або діяльність яких була пов'язана з територією України.
Щодо українських діячів, які вже поховані на Батьківщині, то більшість з них не планують перепоховувати у пантеоні.
"Цей кластер питань я називаю "прецедентом Шевченка" – люди, які були поховані в Україні, і їх могили вже стали місцями паломництва, не будуть перепоховуватися на пантеоні. Це Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко чи інші наші сподвижники.
Це не буде поховання, перепоховання чи кенотаф (порожня могила). Вони будуть представлені на пантеоні іншими меморіальними знаками: їхніми цитатами, портретами, зображеннями, скульптурами – це вже вирішить архітектурний конкурс", – пояснює Олександр Алфьоров.
Напротивагу відкритим залишається питання щодо перепоховання іншої категорії українців – які не так давно померли, поховані в Україні , але їхні могили ще не стали місцями паломництва. Щоб здійснити перепоховання таких осіб у пантеоні, має пройти 20 років після їх смерті.
"Наприклад Левко Лук'яненко, автор Акту проголошення незалежності України. Якщо через 20 років після його смерті приймуть рішення, що він має бути у пантеоні, то Левка Лук'яненка перепоховають", – каже Олександр Алфьоров.
Якщо говорити про українців, які поховані за кордоном, то в цьому напрямку УІНП працює разом із МЗС.
"Під час експедиції ми визначили могили за кордоном, які потребують державної опіки чи є під загрозою. Зараз їх стан перевіряють українські посольства у Словаччині, Австрії, Швейцарії, Франції, відповідно до наших попередніх списків.
Є особи, яких варто перепоховати вже: бо їхні могили не знаходяться під опікою громади українціві вже у поганому стані. Для таких перепоховань можна використати НВМК", – пояснює Олександр Алфьоров.
При цьому він наголошує, що Пантеон і НМВК – це абсолютно різні речі. На меморіальному кладовищі хоронять загиблих військовослужбовців – учасників бойових дій (зокрема, Героїв України, повних кавалерів орденів), ветеранів війни, а також видатних борців за незалежність України у XX столітті.
Олександр Алфьоров додає, що є українці за кордоном, яких не вийде перепоховати, бо на це впливає право конкретної держави. Наприклад, до України не можна перевезти прах особи, якщо правовласником її могили є сім'я чи місто, і вони відмовляються від перепоховання.
Також не вийде цього зробити, якщо діяч похований у родинному склепі, який проплатили довічно.
Де буде пантеон?
Попри певні напрацювання, пантеону в Україні поки немає. Визначних українців, прах яких перевозять із-за кордону і які потенційно можуть бути у пантеоні, тимчасово перепоховують на НВМК.
У законі про пантеон вказали, що він має бути в столиці – у Києві "на території та об'єкті природно-заповідного фонду, у межах буферної зони об'єкта всесвітньої спадщини".
Згодом у постанові Кабміну уточнили, що пантеон буде на території національного заповідника Києво-Печерська Лавра. Вона належить до сфери управління Міністерства культури, тому саме це відомство має опікуватися питанням використання земельних ділянок, дотримання правил охорони культурної спадщини, а також проведення архітектурного конкурсу.
Пантеон мають створити за кошти з державного бюджету та інших джерел, які не заборонені законодавством.
Олександр Алфьоров каже, що поки триває робота над обговорення того, де саме буде пантеон, але однозначно в Києві і біля Дніпра.
"Територія заповідника і Лавра – це не одне й те саме. Межі заповідника ширші за межі самої Лаври. Говорити, що пантеон буде в самій Лаврі чи біля Успенського собору – неправильно. Постанова Кабміну стосується ареалу – меж, концептуального визначення місця.
Пантеон має будуватися відповідно до якоїсь логіки і сакральності. Ми говоримо про тяглість пам'яті і нею, зокрема, є Дніпро. Його назва виникла більше двох тисяч років тому, коли тут мешкали скіфи – одні з наших предків. Дніпро є маркером національної пам'яті, символ зшивання народу, бо така повноводна річка у природних умовах Європи стала кордоном між державами, а у нас навпаки", – пояснює Олександр Алфьоров.
Кого вже перепоховали в Україні?
В Україну вже перевезли і перепоховали полковника Армії УНР та лідера ОУН Андрія Мельника разом з дружиною Софією Федак-Мельник, а також полковника Армії Української Народної Республіки, першого голову Організації українських націоналістів Євгена Коновальця.
Процес перепоховання праху Андрія Мельника та його дружини тривав з початку 2026 року – документальне оформлення зайняло понад місяць. До Києва їхні труни прибули вночі 22 травня. Протягом двох днів охочі могли вшанувати їх у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ.
25 травня 2026 року Андрія Мельника і Софію Федак-Мельник перепоховали на НВМК.
Тоді ж стало відомо, що Україна має дозвіл на перепоховання Євгена Коновальця, могила якого була у Нідерландах. 11 серпня у Роттердамі на кладовищі Кросвейк провели ексгумацію останків першого голови ОУН.
Прах полковника доправили в Україну в середині серпня. Тут його зустріли з усіма державними та військовими почестями. Євгена Коновальця перепоховали на НВМК 18 серпня.
"Командам Офісу Президента, МЗС, Мінветеранів, УІНП вартувало неймовірних зусиль провести ексгумацію Андрія Мельника і Євгена Коновальця. Загалом ці процеси надзвичайно важкі – це була щоденна робота протягом кількох місяців", – пояснює Олександр Алфьоров.
Він уточнив: якщо в майбутньому буде висновок комісії про перепоховання Андрія Мельника у пантеоні, то разом з ним похоронять і його дружину, адже похованих разом родичів розділяти не можна.
Кого планують перепоховати в Україні найближчим часом?
Зараз ведуть перемовини стосовно можливості перепоховати в Україні ще кількох осіб.
"Ми поки не відкриваємо всю інформацію. Вона не потребує секретності, але в час війни не хочемо давати російській пропаганді і їхнім діячам, які живуть і творять за кордоном, можливості чинити перепони для української справи", – каже Олександр Алфьоров.
Він пояснює, що після перепоховання Андрія Мельника, а потім Євгена Коновальця російські дипломатичні представництва навіть хотіли вплинути на влади міст, які давали дозвіл на перепоховання.
"Але на той момент ми це вже зробили й унеможливили роботу російської пропаганди, яка намагалася постфактум створювати якісь фейки, розпускати новини. Ця робота (перепоховання) потребує тиші", – каже Олександр Алфьоров.
Зауваження стосовно перепоховань Андрія Мельника і Євгена Коновальця були, зокрема, від російської і польської сторони.
"Росіяни формували наративи, які в певний момент підтримали крайні праві польські кола. Це виглядало як запланована акція. В першу чергу саме Росія запроваджує пропаганду і тисне на людей, до яких може достукатися", – пояснює Олександр Алфьоров.
Після перепоховання Андрія Мельника українська сторона отримала ноту від урядових кіл Ізраїля: вони звинувачували полковника у єврейських погромах.
"Але було доведено, що Андрій Мельник своїми декретами, навпаки, їх зупиняв. Тут також простежувався російський наратив. Але це не криза Ізраїля, а всієї наукової спільноти, яка звикла спиратися на російську літературу, а українське слово вони не завжди чують", – каже Олександр Алфьоров.
Загалом, процес створення українського національного пантеону є довготривалим і кропітким.
"Навіть якщо завтра невідомий донор скаже: ось вам безлімітні кошти на пантеон, ми не зможемо почати будувати відразу. Обсяги документів, законів, відомчих актів такий, що найближчі два роки цей процес не почнеться – пантеон не буде створений швидко.
Усвідомлюючи це, ми розуміємо: нам необхідно робити все, щоб готуватися до пантеону, який буде колись, і щоб у ньому відразу можна було перепоховати кількох осіб", – підсумовує Олександр Алфьоров.
Чи вже є перелік тих, хто буде у пантеоні?
Наразі не має остаточного списку осіб, які будуть у пантеоні. Крім того, за словами очільника УІНП, такий перелік неможливо передбачити.
"Щоб мати його, при УІНП створюється комісія на конкурсній основі, її склад має затвердити Кабінет Міністрів. Далі комісія подає на розгляд Верховної Ради перелік людей, які мають бути в пантеоні. Верховна рада голосує – після підписує президент.
Це складна система, але вона дає розуміння, що кожна постать, яку перепоховають у пантеоні, має кредит довіри і прийнята загальною позицією державних органів", – пояснює Олександр Алфьоров.
Під час розмови між президентом, очільниками МЗС та УІНП у січні 2026 року визначили перших п'ятьох осіб, які мають бути перепоховані в Україні.
"З цього списку вже двох перепоховали", – каже очільник УІНП, маючи на увазі Андрія Мельника і Євгена Коновальця.
Коли в Офісі Президента розробляли проєкт закону про пантеон, то заявили, що дипломатичні представництва ідентифікували могили 98 українців у 21 країні світу. Серед них були політичні, військові, культурні та громадські діячі УНР, ЗУНР, ОУН, УПА, уряду в екзилі та учасники національно-визвольних змагань.
"Зараз створюють ширші списки, опрацьовують документи, бо це все дуже важка історія і справа. Коли приймали закон, до нього хотіли додатком зробити перелік осіб, які будуть у пантеоні. Проте зрозуміли, що наявність списку оголить певні суперечливі питання до частини постатей, тому перелік не подали, щоб закон прийняли в цілому", – пояснює Олександр Алфьоров.
Він додає, що при підготовці списків, які мали потрапити до закону, окремо обговорювали кенотафи: могил цих людей немає, але вони мають бути поховані у пантеоні. Зокерма, це князь Аскольд, княгиня Ольга, Володимир Великий, Августин Волошин, Байда Вишневецький.
Коли ж є представники родини діяча, то можливість його перепоховання в Україні чи пантеоні узгоджують з ними.
"Були розмови з графом Грегором Розумовським і, якщо буде погодження сім'ї, то у пантеоні перепоховають останнього гетьмана України Кирила Розумовського.
В принципі роботу ведемо на різних напрямках. Списку як такого немає, але ми все таки десь уявляємо тих, хто може бути там похований", – каже Олександр Алфьоров.
Раніше у етері "Громадського радіо" він заявив, що Український національний пантеон не може постати без перепоховання у ньому двох керівників незалежної української держави початку ХХ століття – Симона Петлюри і Павла Скоропадського. Розмови про це вже ведуть.
"Симон Петлюра 100 років лежить у Парижі. Так, є історія з його вшануванням у цьому місті: музей Симона Петлюри, бібліотека імені Симона Петлюри. Я особисто зустрічався з представниками паризької громади українців: у них поки немає загального бачення і є побоювання стосовно перепоховання, бо зараз війна і це сильно впливає на переговорний процес. Але з іншого боку є побоювання, що за 100 років ніхто так і не почав цей процес", – каже Олександр Алфьоров.
Водночас він додає, що для нього перепоховання Симона Петлюри – це одночасне перепоховання й Павла Скоропадського – двох керівників незалежної України, коли дві труни супротивників у певний час будуть поховані одночасно.
