Раз на століття Сонце, ймовірно, здатне генерувати суперспалахи – останній такий міг статися 79 років тому
Вчені стверджують, що сонце здатне породжувати суперспалахи, які в десятки разів потужніші за найсильніші з тих, які коли-небудь фіксували на Землі. Такі явища можуть виникати приблизно раз на сто років.
Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в Philosophical Transaction of the Royal Society A, пише IFLScience.
Сонячні спалахи – це потужні викиди енергії з поверхні центральної зорі нашої системи планет. Вони можуть спричиняти збої в електромережах на Землі, впливати на іоносферу (частину атмосфери на висоті від 80 до 600 кілометрів) та спричиняти яскраві полярні сяйва навіть на низьких широтах.
Найпотужнішим в історії спалахом була подія Керрінгтона в 1859 році – тоді активність Сонця спричинила унікальні полярні сяйва в тропічних широтах і пошкодила телеграфний зв'язок, що подекуди призвело до пожеж.
Той випадок не фіксували сучасні прилади, тому про показники потужності можна лише припускати. У 25-му сонячному циклі, який наразі триває, найсильніший спалах відбувся 3 жовтня 2024 року.
Тоді явищу присвоїли клас X9.0 – за сучасними оцінками, подія Керрінгтона могла сягати рівня X45.
Натомість під час суперспалаху енергія в 10-100 разів більша за ту, яка вивільняється під час звичайних спалахів. До прикладу, це в понад 200 разів більше, ніж потужність удару астероїда, який призвів до вимирання непташинних динозаврів та багатьох інших видів тварин і рослин.
Сонце випромінює таку кількість енергії за кілька секунд. Однак накопичити її у відносно невеликій ділянці, як-от у сонячній плямі, значно складніше.
Спрощена модель 2024 року показала, що для цього потрібно вісім років. Такий тривалий період накопичення енергії цілком можливий.
Пізніше команда вчених з Інституту дослідження Сонячної системи імені Макса Планка проаналізувала дані щодо понад 56 тисяч зір, схожих на Сонце. Їм вдалося знайти підтвердження, що суперспалахи на них можуть відбуватися приблизно раз на століття.
Змістивши фокус уваги на Сонце, дослідники побачили: в 1947 році величезна пляма на поверхні зорі потенційно могла спричинити суперспалах.
Ця ділянка підвищеної активності могла бути більш ніж удвічі ширшою за ту, що призвела до події Керрінгтона – точні розміри останньої невідомі. Крім того, діаметр плями був у приблизно 40 разів більшим за діаметр Землі, хоча вона займала лише 0,6% поверхні Сонця.
Тоді спалаху не відбулося – принаймні такого, який був спрямований у бік Землі. Але якби зоря викинула значну кількість енергії, її обсяг відповідав би критеріям суперспалаху.
Нагадаємо, нещодавно вчені зробили найбільш деталізований знімок поверхні Сонця.
