Як птахи створюють нові мелодії та "діалекти"? Вчені знайшли паралелі з людськими мовами
Вчені виявили, що пташиний спів – це складна система спілкування, що змінюється залежно від віку птахів, середовища їхнього існування та навіть сусідства.
За висновками науковців, синиці співають подібно до людей – їхні пісні змінюються, формують унікальні "діалекти" та передаються від покоління у покоління.
Про це йдеться у досліджені, опублікованому в журналі Current Biology, пише The Washington Post.
"Так само як людські спільноти формують унікальні мовні діалекти та музичні стилі, деякі птахи мають локальні "пісенні культури", що змінюються з плином часу", – зазначає біолог Оксфордського університету та керівник дослідження Ніло Меріно Рекальде.
Дослідники проаналізували понад 100 тисяч записів співу 242 синиць (Parus major), зібраних у період 2020-2022 років у лісі Вітем-Вудс в Оксфордширі, Великобританія. Це місце є одним із найбільш ретельно досліджених природних середовищ у Європі, де протягом 77 років вивчається поведінка місцевих видів птахів.
Прилаштувавши мікрофони біля гнізд, дослідники зафіксували понад 200 тисяч годин "ранкових концертів" пернатих. Потім за допомогою штучного інтелекту і системи мікрочіпів вчені змогли відстежити індивідуальні особливості кожної синиці та простежити, як змінюється її пісня з часом.
Одним із головних відкриттів стало те, що мобільність птахів впливає на їхній спів. Дослідження показало, що:
- птахи, які мігрували на значні відстані, частіше переймали місцеві "діалекти";
- популяції, що залишалися в межах одного району, зберігали унікальність своїх пісень;
- "прибулі" птахи не лише вивчали місцеві мелодії, а й сприяли появі нових варіацій.
Також значну роль відігравав вік пернатих. Молоді птахи вчаться співати у свої перші 10-11 місяців життя, формуючи репертуар, який залишається відносно стабільним. Старші птахи натомість зберігають пісенні традиції та можуть "виконувати" рідкісні або зникаючі варіанти мелодій – подібно до того, як люди похилого віку зберігають давні музичні традиції.
"Це демонструє, що птахи, як і люди, передають культурні особливості через покоління.
Старші птахи можуть функціонувати як "культурні сховища" старих типів пісень, які молодші птахи можуть не знати, так само як бабусі й дідусі можуть пам’ятати пісні, яких сучасні підлітки ніколи не чули", – пояснюють дослідники.
За словами професора Річарда Грегорі з Королівського товариства охорони птахів Великобританії (RSPB), розуміння пісенної культури може допомогти у відновленні популяцій або переміщенні видів до нових середовищ.
