У Теннессі вперше за 200 років стратять жінку: адвокати стверджують, що вона також жертва
В американському штаті Теннессі вперше за два століття хочуть стратити жінку – 50-річну Крісту Пайк, яка у 1995-му жорстоко вбила дівчину.
Правозахисники закликають скасувати найвищу міру покарання – суд не взяв до уваги той факт, що впродовж усього дитинства вона зазнавала сексуального насильства та жорстокого поводження.
Після майже 30 років одиночного узв'янення американка попросила, аби в день страти її не супроводжувала чоловіча бригада, щоб не посилювати травми. Родичі вбитої підтримують найвищу міру покарання для жінки, а мати жертви навіть заявила, що та має страждати перед смертю.
"УП. Життя" використала матеріали BBC, The Guardian та Amnesty International, щоб розповісти про справу Крісти Пайк.
У січні 1995 року в місті Ноксвілл штату Теннесі вбили 19-річну студентку Коллін Слеммер. За підозрою в побитті, катуванні та смерті дівчини затримали 18-річну Крісту Пайк, її 17-річного хлопця Тадаріла Шиппа та ще одну 18-річну дівчину.
Убивство викликало широкий резонанс у місцевих ЗМІ, коли тіло вбитої знайшли з вирізаною на грудях пентаграмою – символом сатанинського ритуалу. Згодом з'ясується, що знак наніс саме Шипп, який захоплювався атрибутикою сатанізму.
Двоє інших учасників програми для складних підлітків, де Кріста і познайомилася з Коллін, свідчили, що дівчина вихвалявся вбивством і показувала уламок черепа жертви.
Тоді 17-річний хлопець Крісти через свій вік отримав довічне ув'язнення з можливістю умовно-дострокового звільнення – першу спробу у 2025 році не задовольнили.
На судовому процесі в 1996 році присяжні засудили Крісту до смертної кари – майже 30 років відтоді вона провела на самоті в камері смертників.
Виконання вироку призначили на 30 вересня 2026 року, однак адвокати жінки й правозахисники, зокрема експерти ООН з прав людини, закликають місцеву владу уникнути найвищої міри покарання.
Міжнародна організація Amnesty International стверджує, що під час судового розгляду не представили інформації про тривале насильство, якого зазнала Кріста, а законодавство США створило значні перешкоди для оскарження вироку.
Три свідки захисту, і ті – родичі: чому судовий розгляд справи Кірсти критикують як обмежений
Однією з найбільших проблем вироку американці вважають те, що під час розгляду присяжним не надали докази про її травматичне дитинство та юність.
Жінці призначили адвокатів, які раніше не мали досвіду справ із покаранням у вигляді смертної кари. Головний захисник лише чотири місяці як завершив університет, а його помічник ніколи не працював із підозрюваними у вбивствах людей.
Обидва зібрали докази про дитинство Крісти, які могли б пом'якшити вину. Однак напередодні винесення рішення вирішили їх не використовувати. Замість психолога, який підготував три томи звіту про історію дитинства підзахисної, на суді виступили її батьки та тітка.
Три свідки змогли прибути на засідання в стислі строки, але через них присяжні мало дізналися про жорстоке поводження, яке пережила дівчина.
Архівне відео від 30 березня 1996 року показало юну дівчину, яка плаче, поки суддя зачитує вирок про страту:
"Ваше тіло зазнає впливу електричного струму такої сили, що це призведе до смерті".
Підсудна розвертається до камери, розпачливо шукаючи поглядом матір, що сидить за кілька рядів позаду.
"Можна мені обійняти маму, перш ніж я піду? Будь ласка, дозвольте просто обійнятися. Я люблю тебе", – кричить дівчина.
Це були останні слова Крісти перед тим, як її забрали до камери смертників, так і не дозволивши обійнятися з матір'ю. Наступні майже 30 років вона провела в одиночному ув'язненні у приміщенні розміром приблизно 2,4 на 3 метри.
Американка була єдиною в камері смертників штату Теннесі, тому перебувала в умовах майже повної ізоляції – значно суворіших, ніж застосовують до чоловіків. З 1970-х років у США стратили лише 18 жінок та 1663 чоловіки.
Два роки тому Кірста виграла позов, завдяки якому змогла проводити кілька годин за межами камери в компані однієї чи двох інших ув'язнених жінок.
Зґвалтування, фізичні покарання й спроби самогубства: що відомо про дитинство та юність Крісти Пайк
Увага! Далі матеріал містить опис жорстокості та може спричинити емоційний дискомфорт!
За понад десять років після винесення вироку інша команда захисту американки виявила документально підтверджену інформацію про насильство, якого та зазнала в дитинстві.
"Просто не вкладається в голові, що вони (перші адвокати – ред.) не представили жодних даних про пережите нею насильство та зґвалтування, хоча знали про це.
Її справа є винятково переконливою не лише через справді жахливу історію сексуального насильства, а й через поєднання цього фактору з її юним віком і психічним розладом", – каже Сандра Бебкок, експертка з питань гендеру та смертної кари з Юридичної школи Корнелльського університету.
З'ясувалося, що ще у 1995 році до справи залучили судову психологиню докторку Діану Маккой. Фахівчиня встановила, що Кріста неодноразово зазнавала фізичного та сексуального насильства. Батько часто бив її ременем, залишаючи синці та порізи.
Деякі з партнерів матері Крісти піддавали її фізичному та сексуальному насильству. Старша сестра також знущалася з дівчини, зокрема, обпікала та навмисно била дверима пальці, а тітка – вдавалася до жорстокості та приниження.
Крім того, бабуся годинами примушувала сидіти у ванній, наповненій холодною водою, а вітчим бив саморобним шкіряним батогом. Також дівчинку примушували годинами дивитися порнографію.
За словами Крісти, вперше вона зазнала сексуального насильства, коли "ще не вміла ходити й говорити, навіть до дитячого садка" – приблизно у віці двох років.
Кривдником був співмешканець бабусі дівчинки по батьковій лінії. Чоловік зловживав алкоголем і примушував жінку йти з дому за випивкою. У цей час він вчиняв сексуальне насильство щодо дитини.
Чоловік примушував її мовчати про пережите, погрожуючи завдати шкоди домашнім улюбленцям, бабусі та самій дівчинці.
"Він замикав Крісту в темному курнику, де по ній повзали павуки", – писала психологиня.
З часом про це дізналися в початкові школі, де навчалася Кріста – під час уроку малювання дівчинка намалювала великий пеніс та обличчя демона. За це вчителька різко підняла її з-за парти й відвела до директора. Адміністрація навіть спілкувалася з батьками, але розслідування випадку так і не провели.
Коли Крісті було 11 років, її неподалік від дому схопив і зґвалтував 37-річний сусід, який мав у громаді репутацію педофіла. Дівчина розповіла про це матері, яка їй не повірила.
У справу втрутилася служба захисту дітей лише після того, як у школярки після зґвалтування виявили інфекцію.
Чоловіка затримали, а згодом він визнав себе винним в "аморальних, неналежних, непристойних діях". За вчинене він обійшовся умовний терміном і повернувся жити у свій фургон – за кілька хвилин ходьби від дому Крісти.
Майже рівно за рік до вбивства Коллін Слеммер, дівчину зґвалтували знову. Коли підлітка йшла до магазину, на неї напав чоловік, а згодом затягнув у ліс. Кріста намагалася чинити опір і навіть вдарила нападника каменем по голові, що дозволило їй втекти.
У лікарні в неї взяли біологічні зразки для експертизи, але нападника так і не знайшли.
"У юному віці [Кріста] була справді самотньою: не мала люблячої підтримки, лікування чи захисту", – вказала фахівчиня в судово-психіатричному висновку.
Дівчина щонайменше тричі намагалася накласти на себе руки – перша невдала спроба була у 12 років. Ще в підлітковому віці в Крісти розвинувся біполярний розлад, який проявлявся нападами гіперактивності та маніакальної поведінки. Однак остаточний діагноз їй встановили лише у 2023 році.
"У мене болять волосся та шкіра, я розгойдуюся, по тілу ніби щось повзає. Мені хочеться роздерти собі обличчя. Я дряпаю, дряпаю й дряпаю шкіру на ногах до крові. Здається, ніби під нею повзають комахи", – описувала свій стан американка.
Остання надія – помилування губернатора
Нові захисники американки заявили, що попередня команда неналежно виконувала свою роботу, але суд відхилив ці твердження.
В Amnesty International пояснюють: рішення Верховного Суду США від 1984 року вимагає поважати адвокатів захисту при розгляду заяв про їхню неефективну допомогу, коли законодавство створює додаткові перешкоди для перегляду справ.
Суддя апеляційного суду США шостого округу навіть заявила, що скасувала б смертний вирок Крісті, якби не обмеження закону.
Поки всі можливості для оскарження вже вичерпали, в Amnesty International закликали губернатора штатуу Білла Лі скасувати страту Крісти. Адвокати захисту подали йому відповідне клопотання на 226 сторінок – вони закликали обмежити покарання довічним ув'язненням.
"Кріста була зламаною, а не злою за своєю суттю. Її зламали системи охорони психічного здоров'я, правосуддя у справах неповнолітніх та кримінального правосуддя, які на кожному кроці ігнорували її стан, ставили хибні діагнози та поводилися з нею неналежним чином", – ідеться в документі.
Однак губернатор ще жодного разу із восьми схожих випадків не погоджувався на такий крок.
Водночас у 2024 році Лі підписав неконституційний закон про поширення смертної кари в Теннесі на людей, які зґвалтували неповнолітніх. Верховний суд США вже давно заборонив страти за злочини, які не призвели до смертей.
"Якщо смертний вирок дозволять виконати, це свідчитиме, що смертна кара в цій країні – просто фарс. Вона призначена не для найгірших із найгірших злочинців. Вона – для тих, хто отримав найгірший юридичний захист і хто є найбільш травмованим та вразливим", – переконана адвокатка Бебкок.
Захисники кажуть, що наразі Кріста почувається добре й нарешті отримує лікування біполярного розладу. Це допомогло взяти під контроль перепали настрою, крім того, жінка досі кається у смерті Слеммер.
Якщо остання спроба скасувати смертну кару все ж не буде успішною, адвокати просять, аби смертельну ін'єкцію провели жінки-співробітниці пенітенціарної служби.
Однак влада штату відмовилася гарантувати, що прохання виконають.
