У США помер психолог, який провів легендарний та суперечливий Стенфордський тюремний експеримент
У віці 91 року у своєму будинку в Сан-Франциско помер американський психолог Філіп Зімбардо. Науковець здобув популярність після 1971 року, коли провів Стенфордський тюремний експеримент – один із найбільш суперечливих епізодів у сучасній психології.
Філіп Зімбардо пішов із життя 14 жовтня, інформує The Washington Post із посиланням на повідомлення Стенфордського університету (США).
Причина смерті знаменитого психолога невідома. У чоловіка залишилося троє дітей та четверо онуків.
Доктор психології Філіп Зімбардо протягом 50 років обіймав посаду президента Американської психологічної асоціації та займався дослідженням сором’язливості, психологічних коренів зла та того, як зациклення на минулому може вплинути на прийняття рішень.
В інтерв’ю виданню Psychology Today психолог зізнався, що найбільшим його інтересом був "процес трансформації людської природи".
Що таке Стенфордський тюремний експеримент?
У 1960-х роках соціальний психолог Єльського університету Стенлі Мілграм провів експеримент, під час якого піддослідні могли за наказом застосовувати до інших удари електрошоком.
Учасники експерименту не знали, що насправді дія електрошоку була несправжньою. Водночас вони продовжували виконувати вказівку завдавати ударів такої сили, які могли би бути смертельними.
Доктор Філіп Зімбардо цікавився тим, чи виникла би така ж поведінка в учасників дослідження, якби вони мали більше часу для спілкування з піддослідними.
Тому в 1971 році психолог відібрав 24 студентів-чоловіків для власного експерименту. Він завчасно переконався, що у всіх піддослідних не було досвіду вчинення злочинів чи насилля. Також вони були емоційно стабільними та фізично здоровими.
Він випадковим чином поділив 24 студентів порівну на "охоронців" та "ув’язнених", які мали провести два тижні в симульованій в’язниці в підвалі психологічного факультету Стенфордського університету.
Учасникам кожного дня платили 15 доларів. Однак "охоронцям" заборонили завдавати фізичної шкоди "ув’язненим", але дозволили іншим чином підтримувати контроль у спосіб, який вони вважатимуть доцільним.
"Охоронці" отримали уніформу та мали носити сонцезахисні окуляри, аби уникнути зорового контакту з "ув’язненими".
Інша група учасників тюремного експерименту носила капронові панчохи, халати, а також ланцюжок на замку на одній із ніг. При цьому вони не мали спідньої білизни.
Також до учасників цієї групи зверталися не за іменами, а за номерами. "Охоронців" "ув’язнені" мали називати виключно "пан офіцер виправної служби".
При цьому Філіп Зімбардо був віддаленим спостерігачем, який фіксував перебіг експерименту, всередині якого швидко виникла "атмосфера гноблення", пише Britannica.
"Охоронці" змушували "ув’язнених" дотримуватися суворих правил, а як покарання порушників утримували в шафі та примушували відтискатися.
На другий день "ув’язнені" здійснили спробу заколоту, після чого "охоронці" почали стверджувати свою владу – вони прив’язували вогнегасники до учасників іншої групи, змушували їх ображати або обіймати одне одного, а також чистити унітази голими руками.
Близькі "в’язнів" могли навідатися до своїх рідних у "в’язниці" у визначений день. Перед зустрічами "охоронці" закликали розповідати, що "все чудово". За відхилення від вказівки "ув’язненим" погрожували.
Згодом "охоронці" створили систему винагород і покарань.
Протягом перших чотирьох днів троє "в’язнів" отримали травми, через що їх вилучили з дослідження.
У ході експерименту деякі "охоронці" стали жорстокими та тиранічними, а "в’язні" впали в депресію та були дезорієнтованими.
Аспіранта Крістіна Маслах була засмучена тим, що побачила під час візиту до "в’язниці". Саме вона переконала доктора Зімбардо припинити експеримент, перш ніж його умови стануть критично поганими.
Зрештою дослідження звершили після шести днів, замість запланованих 14.
Які висновки зробив керівник експерименту?
Філіп Зімбардо стверджував, що дослідження було попередженням для людства про те, що може статися, коли "ми недооцінюємо ступінь впливу наших соціальних ролей і зовнішнього тиску на наші дії".
Він був переконаний, що поведінку "охоронців" викликали "соціальні сили та непередбачені умови". Науковець пояснював це деіндуалізацією – відмовою від власної ідентичності на користь групи.
Доктор психології зізнався, що під час експерименту іноді відчував себе більше тюремним наглядачем, ніж дослідником.
"Це була інша епоха. Якби я провів дослідження сьогодні, безсумнівно, кожен охоронець і кожен ув’язнений подав би на мене до суду. Ці дослідження перебуваютьв етичних капсулах часу. Зараз вони не можуть бути зроблені законним шляхом", – сказав Філіп Зімбардо у 2008 році.
Згодом висновки з дослідження використовували, аби зрозуміти геноцид у Руанді та розквіт нацизму в Німеччині.
Пізніше на прикладі експерименту Філіп Зімбардо намагався пояснити, чому американські солдати катували ув’язнених в Іраку.
"Хоч ви, ймовірно, думаєте про себе як про послідовну особистість у часі та просторі, це, швидше за все, не так. В групі ви не та сама людина, як наодинці, у романтичній обстановці чи навчальній; з близькими друзями чи в анонімній групі", – писав доктор психології.
Чому експеримент викликав етичні дискусії?
Стенфордський тюремний експеримент зазнав критики через методологію проведення дослідження та через сумнівну етичність.
Науковці вважали, що робота Філіпа Зімбардо може стати "рекламою" для схильних до авторитаризму людей.
У книзі "Анатомія людської деструктивності" соціальний психолог Еріх Фромм звинуватив доктора Зімбардо в тому, що він стер межі між реальністю та експериментом для учасників.
Еріх Фромм звертає увагу на те, що не всі "охоронці" поводилися садистично. Це суперечить ідеї доктора Зімбардо про те, що обставини перетворюють людей на монстрів.
"У цьому контексті різниця між поведінкою та характером має велике значення. Одна справа – поводитися за садистськими правилами, а інша справа – хотіти бути жорстоким до людей і отримувати задоволення від цього (йдеться про жорстоке поводження – ред.)", – писав психолог.
У 2002 році висновкам Філіпа Зімбардо зробили виклик інші науковці, які провели схожий, але інакше організований експеримент BBC Prison Study. У ході цього дослідження більш активними були "в’язні", а не "охоронці", як у Стенфордському.
Британські експериментатори назвали експеримент 1971 року "дослідженням того, що відбувається, коли впливовий авторитет (Зімбардо) нав’язує тиранію".
Стенфордський тюремний експеримент став широко відомим за межами академічного середовища. На його основі створили кілька кінострічок, зокрема Das Experiment (2001), The Experiment (2010), а також The Stanford Prison Experiment (2015).
Раніше ми розповідали про ознаки, які можуть свідчити про емоційну жорстокість партнера, та чому люди запрограмовані любити.
