Назвали Мавкою: червонокнижна перегузня з людського двору потрапила до центру порятунку
В Одесі до Центру реабілітації та допомоги куницевим потрапила червонокнижна перегузня з Дніпропетровщини.
Звіра передала волонтерка Інеса Капінус із Дніпра після того, як той зайшов у двір до людей і встиг когось вкусити, розповіла УП. Життя керівниця центру реабілітації Вікторія Мойсєєва.
Під час огляду фахівці встановили, що перегузня – доросла самиця, важить 450 грамів, має велику кількість кліщів і незначне запалення одного ока. Тест на чуму виявився негативним.
Тварину назвали Мавкою та вже обробили від зовнішніх паразитів. Попереду на неї чекають вакцинація, карантин і реабілітація. Якщо все буде добре, Мавку повернуть у природне середовище.
"Повернеться в природу, якщо все буде добре. Можливо, допоможе малюкам цього року з реабілітацією у вольєрі і випуститься з ними", – розповіла Мойсєєва.
Що робити, якщо ви побачили перегузню?
За словами зоозахисниці, якщо перегузня виглядає здоровою, найкраща допомога – не забирати її з природи.
Часто люди помилково вважають, що тварину потрібно рятувати лише тому, що вона опинилася поруч із людьми. Насправді, якщо перегузня не має видимих травм і не дезорієнтована, втручатися не варто.
"Якщо з ними все добре зовні, то хіба що сфотографувати і передати інформацію з локацією, щоб ми знали, як змінюється ареал. Але на загал краще місцевість не світити, бо це може бути спонуканням для деяких людей їх відловити", – пояснює експертка.
За словами Вікторії, навесні та на початку літа повідомлення про перегузень надходять особливо часто. Саме в цей період молоді тварини ще не бояться людей, тому можуть підходити близько або навіть даватися в руки.
"У перегузень (часто молодих) не сформована захисна реакція до людей, вони даються в руки – це якраз є їхньою великою проблемою.
А зараз ще в період бойових дій багато перегузень виводить малят біля людей, або військові підбирають молодих тварин і не всі хочуть в природу повертати, на жаль", – каже Мойсєєва.
Якщо ж тварина поранена або на неї напали собаки, експертка радить не везти її самостійно до ветеринарної клініки, а звертатися до профільних волонтерів, які працюють із дикими тваринами.
"Здебільшого їм не можуть надати допомогу правильно або взагалі не приймають, як диких тварин, і спливає час. Метаболізм у цих тварин дуже швидкий і всі хвороби швидко прогресують", – зазначає експертка.
За словами Мойсеєвої, волонтери Центру реабілітації та допомоги куницевим працюють майже в кожному місті. Крім того, у Дніпрі та Запоріжжі є волонтерки, які спеціалізуються на допомозі перегузням.
"Я це писала вже неодноразово. Але вже просто нема сил. Залиште перегузень у спокої! Вони не потребують допомоги людини, якщо не травмовані й не в небезпечному місці.
Ні, вони не ручні, не домашні, не "не виживуть у природі". Вони мають свої особливості розвитку і при виході з гнізда мають несформовані реакції реагування. Це дуже швидко проходить. Вони вбиваються, якщо їх посадити в неприродні умови, і це не пов'язано зі сказом", – також писала Вікторія.
Довідково: Перегузня – це рідкісний хижий ссавець родини куницевих, схожий на лісового тхора, але з плямками на спині.
Вид занесений до Червоної книги України та Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП). В Україні живе переважно у степових районах Запорізької, Донецької та Луганської областей.
Перегузня веде переважно сутінковий і нічний спосіб життя. Вона не риє власних нір, а займає покинуті житла ховрахів, хом'яків та інших гризунів, якими також переважно харчується.
Популяція цих рідкісних звірів зменшується через бойові дії на сході, розорювання степів і зменшення популяцій гризунів, що становлять основу їхньго раціону.
