Всесвітня та історія України в одному предметі: пояснюємо переваги та ризики змін

Фото: igor.03.00.05/depositphotos
Всесвітня та історія України в одному предметі: пояснюємо переваги та ризики змін

В Україні хочуть реформувати історичну освіту – запровадити викладання історії України та світу одним предметом, де частка національної історії – суттєво переважатиме.

Ідею єдиного загальноосвітнього україноцентричного курсу історії підтримують, зокрема, фахівці у цій галузі, адже сприйняття і усвідомлення минулого України в контексті глобальних світових процесів – важливе. Однак є побоювання, що на етапі реалізації все може "зійти на пси", адже щонайменше підручники доведеться переписати "з нуля".

Що не так зі старими підходами до викладання історії у школах, яку суть МОН закладає у поняття "єдиний курс" і чому не всі вірять в якісну реалізацію цієї ідеї – далі у матеріалі "Української правди. Життя".

Чому в Україні викладають історію двома предметами? Пояснює історик

Розділення історії України та світу на два окремих предмети є спадщиною радянської системи, а паралельна модель викладання хоч і є свого роду "унікальною" на тлі підходів інших країн світу, але в негативному розумінні, вважає кандидат історичних наук Сергій Громенко.

"Це абсолютно радянська за своїм походженням методика, ніде у світі такого немає і ніколи не було, і, сподіваюся, ніколи не буде. Навіть в Російській імперії, не кажучи вже про Австро-Угорську імперію, історія була одним предметом.

РЕКЛАМА:

До речі, ми можемо побачити це на прикладі такого шкільного предмета, як географія. Не існує всесвітньої географії чи географії України. Є різні атласи, але предмет один", – говорить історик.

Громенко також пояснює передумови розділення історії України та світу.

У 20-х роках XX століття в Радянському Союзі вирішили, що вивчення історії не потрібне, тому цей предмет поступово замінили на суспільствознавство. Вже у 1934 році, коли вийшла постанова про потребу вивчення громадянської історії у школах, були відкриті конкурси на шкільні підручники з історії СРСР. Приблизно у 1936/37 році історію повернули у школи.

"Тоді цей предмет повернули саме у блоках: окремо всесвітня, окремо історія СРСР. У 1960-х роках ще додалися національні – історія УРСР та інших республік. Так ця "фішка" перейшла до незалежної України.

Водночас там, де Радянський Союз не розділив географію та географію України і залишив їх одним предметом, розділення історії на Всесвітню і на історію СРСР залишилось і до сьогоднішнього дня. Тому це є спадком "совка", – пояснює свою позицію Сергій Громенко.

Історія України

Розділення історії України та світу на два окремих предмети є радянською спадщиною, говорить історик Сергій Громенко

Фото: yulianny/depositphotos

Що пропонує МОН? Коротко про головне

У липні 2024 року Міністерство освіти і науки України затвердило концептуальні засади реформи історичної освіти в школах, що передбачають створення єдиного загальноосвітнього курсу з історії.

Однією з ключових змін є впровадження єдиного курсу історії, що має об’єднати дисципліни "Історія України" та "Всесвітня історія". Це рішення пояснили необхідністю інтегрувати історію України в загальноєвропейський та світовий контекст.

Викладати історію пропонують за концентричним (простіше кажучи – накопичувальним) принципом. До цього детальніше повернемося далі.

Важливим аспектом реформи є посилена увага до громадянознавчої тематики, яка інтегруватиметься в історичний курс.

Крім того, для учнів профільних шкіл будуть передбачені спеціалізовані історичні курси, зокрема:

  • історична географія,
  • локальна та регіональна історія,
  • історія культури,
  • інтелектуальна історія,
  • історія етнічних та релігійних громад,
  • історія опору тоталітарним режимам та імперіям у воєнні періоди.

Для учнів інших профілів можливе запровадження спецкурсів, пов’язаних з історією науки, технічних винаходів, фінансів, економіки, екології та збереження довкілля.

Що не так з викладанням історії зараз?

Наразі в освітній системі України співіснують два підходи до викладання історії: традиційний – так званий "до-НУШ" – та сучасний – НУШ. Учні 8-11 класів навчаються за Держстандартом 2011 року, використовуючи підручники з єдиною програмою, що побудована за традиційним лінійно-хронологічним принципом.

Це означає, що історію вивчають поступово: від найдавніших часів у 6 класі до сучасності в 11 класі, пояснює Ірина Васильків – старша викладачка КЗ ЛОР "Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти", авторка підручників з правознавства, громадянської освіти, історії, модельних навчальних програм, а також членкиня робочої групи при МОН. Остання займається опрацюванням оновленого змісту історичної освіти.

Історія
Багато українських школярів вивчають історію за лінійно-хронологічним принципом.
Фото: masterwilu/depositphotos

Другий підхід – це інтегровані курси.

Це поняття в системі загальної середньої освіти України – не нове. Загалом інтегровані курси у нас існують з 2018 року у 10-11 класах і від 2022 року в 5-6 класах (відколи з'явилась НУШ). У НУШ для 7-9 класів вчителі мають можливість обирати: або викладати окремо історію України та світу, або інтегровано.

Водночас у 10-11 класах у школах, які вирішили піти шляхом інтегрованого курсу, викладають історію за двома підручниками (з історії України та світу), адже зараз нових підручників інтегрованого курсу для 10-11 класів немає, а програма – є.

Як пояснює Васильків, інтегровані курси історії – це не механічне поєднання тем української та світової історії в одному підручнику, а підхід, який дає змогу зрозуміти історію України в контексті глобальних процесів.

"Інтегрований курс історії не є механічним поєднанням розділів (тем, параграфів) історії світу та історії України в певній послідовності під однією обкладинкою. Інтеграція-взаємопов’язаність дозволяє бачити історію України не як життя окремого острова, а відчувати взаємовпливи чи зумовленість, схожість чи закономірність процесів, та навіть результативніше порівнювати і визначати особливості", – пояснює Васильків.

На практиці це означає один предмет у розкладі, одну сторінку в журналі, один зошит, менше плутанини з домашніми завданнями, картами, спільну календаризацію та зменшену кількість контрольних робіт.

Проблема в тому, що традиційні окремі програми складені так, що, наприклад, у 8 класі у вересні учні вивчають створення Речі Посполитої в курсі історії України, а у всесвітній історії цю ж тему розглядають лише у березні, ніби вперше. Подібна невідповідність є і в 7 класі: в лютому на історії України учні дізнаються, що монгольська навала зупинила розвиток Київської держави, а тільки у травні на всесвітній історії вони ознайомлюються з тим, хто такі монголи і звідки вони прийшли.

В інших предметах такої розрізненості немає.

Наприклад, у математиці спочатку пояснюють додавання, а потім множення, або ж піднесення до степеня передує добуванню квадратного кореня, що цілком логічно. Проте у викладанні історії деколи виходить навпаки: учитель спершу пояснює нові поняття та події на уроках історії України, а потім вони вже вдруге вивчаються на всесвітній історії, що робить її простішою для сприйняття. Натомість історія України здається складнішою.

На думку Ірини Васильків, програма інтегрованого курсу дозволяє уникнути окресленої проблеми. Важливо, щоб світові процеси, події, персоналії та закономірності історичного розвитку вивчалися в логічній послідовності в межах однієї теми чи періоду.

Її думку поділяє і Владислав Кронгауз – учитель історії, співавтор модельних навчальних програм інтегрованого курсу "Історія: Україна і світ".

"З досвіду викладання можу стверджувати, що саме такий підхід дає учнівству усвідомлене сприйняття та розуміння історії. Адже два окремі курси – це велика проблема для учнів. А два підручники – навіть абсурдно, оскільки багато процесів мають загальноісторичний характер", – наголосив він у колонці для "УП. Життя".

На його думку, є дві основні проблеми у викладанні історії зараз: перша і уже згадана – випередження історії України над всесвітньою в хронології, а друга – наприкінці 7 класу учні вивчають розпад Русі та включення її земель до інших держав, не маючи повного розуміння загального історичного контексту.

У 8 класі історію великих географічних відкриттів вивчають на всесвітній історії (1 урок на тиждень), тоді як історія України має 1,5 уроку. В результаті матеріал з історії України хронологічно випереджає всесвітню історію на кілька місяців.

"Отже, розрив у поданні інформації між курсами історії України та всесвітньої становить пів року. Також феномен українського козацтва потрібно пояснювати з урахуванням військових походів за межі сучасної України – участі козацтва у європейських війнах, міжнародній дипломатії", – наголошує вчитель історії.

Історик Сергій Громенко також підтримує викладання історії у школах інтегрованим курсом.

"Конкретний приклад абсолютної неможливості розділити всесвітню історію та історію України: Друга світова війна. Це історія всесвітня чи історія України? Навіть постановка цього питання є абсурдною. Друга світова війна – це і світова історія, і історія України.

Надзвичайно важливо враховувати процеси, які відбувалися зовні, а потім дивитися на них крізь призму України. Історичний ізоляціонізм – це шлях в нікуди, шлях впливу національних міфів.

Ми вже знаємо одну країну, яка настільки закохалася в міфи, що втратила зв'язок з реальністю. От в Росії посилюється розділення на всесвітню і російську історію. Всесвітню історію скорочують, історію Росії насичують, логіфікують, міфологізують більше. І ми бачимо, до чого це все доводить. Україна має краще і активніше розібратися у тому, що відбувається у наших сусідів", – переконаний кандидат історичних наук.

Як в Україні хочуть реформувати підхід до викладання історії?

Як ми уже згадували раніше, концепція реформування історичної освіти, яку затвердило МОН у липні 2024 року, передбачає запровадження єдиного курсу історії України та світу. Робоча група при міністерстві, до якої входить Васильків, розробляє таку собі дорожню карту – фактично план адаптації загальної середньої освіти – до реалізації цієї концепції.

Конкретної дати запровадження єдиного курсу наразі немає. Натомість є чимало викликів, один з яких – це укладання, публікація та апробація нових підручників.

Єдиний курс історії передбачає поєднання історії України з елементами світової. Концепцією МОН передбачено пропорцію 70:30, де 70% – це історія України, а 30% – світова.

Водночас Васильків визнає, що ця пропорція є орієнтовною, адже можуть виникнути труднощі у визначенні точного співвідношення. Зокрема, у темах, які стосуються давньої історії, частка української може бути меншою, а у темах, ближчих до сучасності – має зростати.

"Є теми, де розмежувати "нашу" і "світову" історію складно, особливо якщо поверхово оглянути заголовки. Так, у параграфі з "неукраїнською" назвою "Магдебурзьке право" може бути наповнення матеріалом з історії України десь до 85%. Річ Посполита, Кримське ханство, Велике князівство литовське – це також історія України", – зауважує Ірина Васильків.

Вона наголошує, що вже у початковій школі дітям потрібно закладати основу для вивчення історії – зокрема, через ознайомлення з окремими історичними постатями та подіями. Для реалізації Концептуальних засад необхідно вже на етапі 3-4 класів враховувати ці аспекти в навчальних програмах.

"Загальну картину історії своєї держави діти мають отримати в курсі 5 класу, на рівні оглядового курсу чи сюжетних оповідань, з урахуванням вікових можливостей. Вивчаючи періоди первісності та античності, закладаємо розуміння базових понять (власність, суспільство, держава, влада, демократія, право, рабство, імперія, релігія, господарство, цивілізація тощо).

На них опираємося, нарощуючи частку історії України від середньовіччя до сьогодення. Уникаючи нагромадження зайвих змістових одиниць з курсу всесвітньої історії, якими перенасичені наші програми та підручники", – додає членкиня робочої групи МОН.

Згідно з концепцією, з початкової школи і до старшої частка історії України в єдиному курсі має зростати, а всесвітньої – зменшуватися

Згідно з концепцією, з початкової школи і до старшої частка історії України в єдиному курсі має зростати, а всесвітньої – зменшуватися

Візуалізацію надала Ірина Васильків

Саме тому концепція НУШ передбачає концентричний підхід до навчання, за якого історія вивчається у кілька етапів: скорочений (5-6 класи), базовий (7-9 класи), профільний (10-12 класи). Наразі за цим принципом викладають лише в 5-6 класах, де скорочений етап закладає основи для подальшого вивчення історії. Програма для 5-6 класів має забезпечити учнів базовими знаннями та навичками для поглибленого вивчення історії на наступних етапах.

Що таке концентричний підхід? Це неодноразове повернення до одних і тих самих тем, поступово збільшуючи рівень їхнього вивчення та складність.

Наприклад, у початковій школі учні дізнаються про козаків як захисників українських земель, у 5-6 класах – вивчають їхній побут, звичаї та військову майстерність, у середній школі – аналізують причини виникнення козацтва, його роль та постаті, а в старшій школі – вивчають вплив козацтва на формування української національної ідентичності, пояснює Васильків.

Щоб досягти утвердження цього підходу в шкільному курсі історії, до 9 класу учні повинні освоїти період історії до сучасного часу. Однак для цього на загальнодержавному рівні треба вирішити кілька важливих завдань:

  • скоротити обсяг матеріалу для 7-9 класів, охоплюючи період від заселення території України до сьогодення,
  • збільшити кількість годин на уроки (по 2 години у 5-6 класах і по 3 години в 7-9 класах),
  • розробити модельні навчальні програми та підручники з необхідним методичним забезпеченням, апробувати їх та видати вчасно.

"Складне завдання в умовах дефіциту часу і ресурсів", – визнає Ірина Васильків.

Не всі ЗА об’єднання історії України та світу

Наміри МОН щодо запровадження історії України та світу одним шкільним предметом не всім здаються вдалою ідеєю. Одразу після затвердження Концепції тисячі представників наукової спільноти, вчителів, батьків та громадськість підписали відкритий лист міністру Оксену Лісовому, в якому закликали його особисто і МОН відмовитись від своїх планів.

Серед аргументів, які наводили підписанти:

  • загроза українській ідентичності – побоюються, що об'єднання дисциплін негативно впливатиме на свідомість дітей та підлітків, оскільки "в шкільному віці вони ще цілком не сформовані як особистості, не можуть належним чином аналізувати та проводити історичні паралелі у світі";
  • неприпустимість таких змін в умовах війни;
  • ризики маніпуляцій історією.

"Величезний обсяг інформації, часто маніпулятивно підібраної за ліберальними, космополітичними та лівими (соціал-комуністичними) концепціями, породить хаос, у якому історія України постане винятково як додаток до історії сусідніх держав, інструментом їхньої політики", – йдеться у листі.

Відтак 2,4 тисячі підписантів закликають не допустити злиття предметів "Історія України" та "Всесвітня історія" в один, спрямувати курс освіти на "мілітарно-патріотичне виховання на національній основі", збільшити кількість навчальних годин на предмет "Історія України" і зосередити увагу на очищенні історії України від московських та інших антиукраїнських та ворожих наративів.

Є нюанс(и)

Історик Артур Бабенко підтримує нову концепцію майбутнього вивчення історії у школах, утім зауважує, що важливо не провалитися на етапі реалізації.

"Весь той потенціал, який закладено у концепції, може бути скомпрометований недолугою реалізацією", – говорить Бабенко і наводить кілька аргументів.

Основою для створення нових підручників є модельні програми (перелік). Відтак, на думку історика, перша і ключова проблема полягає у тому, що після затвердження концепції з історії частина модельних програм потребує суттєвого оновлення.

"Чому? Бо відповідно до концепції у 7-9 класах учні мають вивчити основні події всієї історії і зокрема й сучасність. А от частина модельних програм у 9 класі розраховані на те, що учні вивчать історію лише до початку ХХ століття. І таких програм багато (приклад 1, приклад 2). Є неузгодженість багатьох модельних програм з концепцією історичної освіти. Їх треба терміново змінювати, бо потім на їх основі авторам підручників треба час, аби написати навчальну літературу", – наголошує Бабенко.

Після затвердження концепції МОН мало би якомога швидше переглянути чинні модельні програми, визначити ті, що потребують оновлення, опублікувати нові методичні рекомендації, встановити терміни реалізації, провести експертизу програм і повторно їх затвердити, вважає Бабенко.

Ще один важливий аспект, який потрібно врахувати – координація між видавництвами, авторами програм та робочою групою, що відповідає за їхню експертизу та рекомендації. Усе це – довготривалий процес. Уже минуло пів року з моменту ухвалення концепції, а оновлених програм з історії досі немає, наголошує він.

"Ця ситуація загрожує тим, що все буде робитись поспіхом. А це точно вплине на якість, що може дискредитувати саму ідею нової концепції. А у підручниках ми знов можемо побачити "малюнки без Криму", бо хтось щось не догледів.

Саме тому реалізовувати ці зміни треба якомога швидше. Бо ми вже не встигаємо, і двох років, які залишились для початку НУШ у старшій школі і взаємоузгодження всіх програм та написання підручників – недостатньо. Звісно, якщо ми хочемо якість", – зауважує Артур Бабенко.

Другою серйозною проблемою, на його думку, є неготовність та недостатня мотивація частини вчителів до впровадження змін. Зауважує, що у середній школі нововведення, передбачені НУШ та концепцією історії, є, але до них відносно легко адаптуватися.

Натомість у старшій школі підхід до викладання історії має змінитися кардинально: замість акценту на подіях потрібно буде зосередитися на аналізі історичних процесів. Для цього, як уже зазначалося раніше, знадобляться абсолютно нові підручники, програми та методичні матеріали.

"Тобто вчителям, які могли повторно використовувати свої презентації чи конспекти уроків – доведеться робити все з чистого аркуша. А це займає величезну кількість часу. Звісно, будуть якісь загальні матеріали і рекомендації. Будуть і підручники, на які можна спиратись. Але якісний урок у школі – це значною мірою, напрацювання вчителя", – говорить Артур Бабенко.

Історія України

Історик про реалізацію концепцію МОН: "Вчителям доведеться робити все з чистого аркуша"

Фото: sezerozger/depositphotos

Звідси, зауважує історик, випливає ще одне важливе запитання – чи матимуть вчителі час і мотивацію на таку масштабну роботу? Адже низька оплата праці в освіті змушує багатьох викладачів працювати на кількох роботах, і на оновлення власних навчальних ресурсів може просто не вистачити можливостей.

Ірина Васильків також визнає, що є низка ризиків, пов’язаних із реалізацією концепції МОН щодо реформування історичної освіти у школах. Крім тимчасового, як зауважує Васильків, браку дидактичних матеріалів і розробок, а також небажання деяких вчителів щось змінювати, є ще й інші побоювання.

"Ризик того, що всесвітка задавить історію України, невпевненість вчителів у тому, що це може бути зреалізовано якісно, недовіра до всіх реформ. А також перешкоджають реалії: карантинна дистанційка пригальмувала дітей НУШ, тепер війна-тривоги-онлайни-переживання теж не сприяють навчанню. Загалом зниження інтересу до навчання, зниження читацької компетентності в цілому.

Решта труднощів – авторські. Невигідно старим відомим авторським колективам братися за це, бо треба писати "з нуля", а не переставляти абзаци в старих параграфах", – підсумовує фахівчиня.

Діана Кречетова, "Українська правда. Життя"

Реклама:

Головне сьогодні