Мовний омбудсмен розширив список імен діячів, які можна використовувати при перейменуваннях
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь розширив рекомендований список імен видатних авторів, дослідників і популяризаторів української мови, які можна використовувати при перейменуваннях в географічних назвах та об'єктах топоніміки.
До списку зокрема увійшли письменники та громадські діячі, які загинули під час російсько-української війни.
Попередня редакція списку містила 150 імен видатних авторів, дослідників і популяризаторів української мови, нині його розширили до 203 імен.
Серед перелічених у оновленому списку – Гірник Олекса – дисидент, політв'язень, Герой України, символ боротьби та нескореності української нації. Він 21 січня 1978 року, у переддень 60-ї річниці проголошення самостійності України Центральною Радою, вчинив акт самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації України.
Серед видатних імен також є:
- Агафонова Надія (поетеса, художниця, лауреатка всеукраїнських поетичних літературних фестивалів);
- Амеліна Вікторія (письменниця, громадська діячка, лауреатка премії Конрада, членкиня Українського ПЕН, засновниця Нью-Йоркського літературного фестивалю на Донеччині, після початку повномасштабного вторгнення працювала над документуванням воєнних злочинів росії у складі правозахисної організації Truth Hounds);
- Антоненко-Давидович Борис (письменник, перекладач, активний дослідник та захисник української мови, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, найвідоміша мовознавча праця “Як ми говоримо” стала знаковою для всієї мовознавчої спільноти);
- Аркас Микола (письменник, композитор, історик, український культурно-освітній діяч, засновник і незмінний голова "Просвіти" в Миколаєві, автор опери “Катерина”, “Історії України-Руси”);
- Бабіч Гліб ( поет, автор пісень, блогер, волонтер, учасник російсько-української війни, співзасновник громадської організації “Res_Publica. Брати по зброї”);
- Барка Василь (поет, прозаїк, перекладач, один з провідних українських літераторів ХХ ст.);
- Бевзенко Степан (мовознавець, педагог, дослідник історії та діалектології української мови);
- Белей Любомир (мовознавець, директор та засновник Науково-дослідного інституту україністики імені Михайла Мольнара, автор наукових праць, присвячених питанням мови, досліджував українську ономастику, історію української літературної мови, мову та культуру української діаспори та лексикографію);
- Бердник Олесь (письменник-фантаст, футуролог, публіцист, філософ, художник, громадський діяч, автор понад 20 романів і повістей; член-засновник Української Гельсінської групи);
- Біднов Василь (історик церкви та козацтва, бібліограф, архівіст, педагог, культурний та громадський діяч, член Української Центральної Ради, професор Українського вільного університету у Празі, співзасновник Січеславської Просвіти);
- Білецький Леонід (літературознавець, ректор Українського високого педагогічного інституту ім. Драгоманова у Празі (1923-26), перший Президент Української Вільної Академії Наук в Канаді (1950-1955);
- Білецький Олександр ( літературознавець, професор, академік, збагатив українську літературознавчу науку низкою визначних праць, найважливіші з яких "До побудови теорії літературних стилів", "Поетика драми", "Проблема періодизації літературного процесу");
- Бунганич Петро (український мовознавець у Словаччині, доктор філології, був завідувачем кафедри української мови й літератури Кошицького університету, автор кількох діалектологічних розвідок, переклав українською мовою ряд творів словацької літератури);
- Вакуленко Володимир (письменник, поет, перекладач, вікіпедист, лауреат численних літературних премій, громадський діяч, волонтер, учасник Революції Гідності, автор 13 книжок, був викрадений і вбитий російськими військовими під час окупації Ізюмщини);
- Василенко Володимир (дипломат, державний діяч, правник, провідний фахівець у галузі міжнародного права, зовнішньої політики і національної безпеки; працював над підготовкою та ухваленням Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”);
- Вільде Ірина (письменниця, редакторка, громадська діячка, лауреатка Державної премії України імені Тараса Шевченка);
- Вінграновський Микола (поет, прозаїк, кінорежисер, актор, сценарист, перший президент Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка).
- Вовк Віра (письменниця, літературознавиця, драматургиня, перекладачка, науковиця; учасниця літературної спілки Нью-Йоркська група, лауреатка Національної премії ім. Тараса Шевченка);
- Возний Теодозій (мовознавець, вчений-славіст, один з перших фахівців дослідження дитячого мовлення в Україні);
- Вишиваний Василь (військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архікнязь династії Габсбурґів, полковник Легіону Українських січових стрільців);
- Гаврилишин Богдан (український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, колишній член Римського клубу, іноземний член НАН України, співзасновник Всесвітнього економічного форуму в Давосі);
- Ганцов Всеволод (мовознавець, лексикограф, член Харківської правописної комісії та автор розділу “Фонетика” у проєкті українського правопису (1926);
- Гаспринський Ісмаїл (великий кримськотатарський та тюркський просвітитель, письменник, педагог, культурний та громадсько-політичний діяч, засновник пантюркізму);
- Гирич Віра (журналістка, продюсерка “Радіо Свобода”);
- Глазовий Павло ( поет-гуморист, сатирик, автор поеми “Слався, Вітчизно моя!”, книжок сатири та гумору, видань для дітей);
- Головащук Сергій (автор праць з української лексикографії, правопису, культури мови);
- Гончар Олесь (письменник, літературний критик, перший лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, поборник української мови, який активно виступав проти її витіснення зі сфери освіти);
- Грінченко Борис (письменник, мовознавець, видавець, публіцист, педагог, етнограф, громадсько-політичний діяч, автор першого фундаментального словника української мови “Словарь української мови” (1907-1909), який налічував приблизно 68 тисяч слів);
Повний список можна переглянути за посиланням.
“В багатьох громадах процес перейменування все ще триває. Дерусифіковуючи громадський простір, ми маємо вшановувати і наших сучасників, людей українського духу та справжніх творців нашої новітньої переможної історії”, – наголосив мовний омбудсмен Тарас Кремінь.
Він також зазначив, що кожен може долучитися до подальшого розширення цього списку, надіславши до Секретаріату свої обґрунтовані пропозиції: [email protected].
Нагадаємо, після початку повномасштабної війни в Україні почали масово перейменовувати вулиці, пов'язані з РФ та Білоруссю.
