Мовний омбудсмен розширив список імен діячів, які можна використовувати при перейменуваннях

Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь розширив рекомендований список імен видатних авторів, дослідників і популяризаторів української мови, які можна використовувати при перейменуваннях в географічних назвах та об'єктах топоніміки. 

До списку зокрема увійшли письменники та громадські діячі, які загинули під час російсько-української війни.

Попередня редакція списку містила 150 імен видатних авторів, дослідників і популяризаторів української мови, нині його розширили до 203 імен.

Серед перелічених у оновленому списку – Гірник Олекса – дисидент, політв'язень, Герой України, символ боротьби та нескореності української нації. Він 21 січня 1978 року, у переддень 60-ї річниці проголошення самостійності України Центральною Радою, вчинив акт самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації України.

Серед видатних імен також є:

• • Агафонова Надія (поетеса, художниця, лауреатка всеукраїнських поетичних літературних фестивалів);
  • Амеліна Вікторія (письменниця, громадська діячка, лауреатка премії Конрада, членкиня Українського ПЕН, засновниця Нью-Йоркського літературного фестивалю на Донеччині, після початку повномасштабного вторгнення працювала над документуванням воєнних злочинів росії у складі правозахисної організації Truth Hounds);
  • Антоненко-Давидович Борис (письменник, перекладач, активний дослідник та захисник української мови, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, найвідоміша мовознавча праця “Як ми говоримо” стала знаковою для всієї мовознавчої спільноти);
  • Аркас Микола (письменник, композитор, історик, український культурно-освітній діяч, засновник і незмінний голова "Просвіти" в Миколаєві, автор опери “Катерина”, “Історії України-Руси”);
  • Бабіч Гліб ( поет, автор пісень, блогер, волонтер, учасник російсько-української війни, співзасновник громадської організації “Res_Publica. Брати по зброї”);
  • Барка Василь (поет, прозаїк, перекладач, один з провідних українських літераторів ХХ ст.);
  • Бевзенко Степан (мовознавець, педагог, дослідник історії та діалектології української мови);
  • Белей Любомир (мовознавець, директор та засновник Науково-дослідного інституту україністики імені Михайла Мольнара, автор наукових праць, присвячених питанням мови, досліджував українську ономастику, історію української літературної мови, мову та культуру української діаспори та лексикографію);
  • Бердник Олесь (письменник-фантаст, футуролог, публіцист, філософ, художник, громадський діяч, автор понад 20 романів і повістей; член-засновник Української Гельсінської групи);
  • Біднов Василь (історик церкви та козацтва, бібліограф, архівіст, педагог, культурний та громадський діяч, член Української Центральної Ради, професор Українського вільного університету у Празі, співзасновник Січеславської Просвіти);
  • Білецький Леонід (літературознавець, ректор Українського високого педагогічного інституту ім. Драгоманова у Празі (1923-26), перший Президент Української Вільної Академії Наук в Канаді (1950-1955); 
  • Білецький Олександр ( літературознавець, професор, академік, збагатив українську літературознавчу науку низкою визначних праць, найважливіші з яких "До побудови теорії літературних стилів", "Поетика драми", "Проблема періодизації літературного процесу");
  • Бунганич Петро (український мовознавець у Словаччині, доктор філології, був завідувачем кафедри української мови й літератури Кошицького університету, автор кількох діалектологічних розвідок, переклав українською мовою ряд творів словацької літератури);
  • Вакуленко Володимир (письменник, поет, перекладач, вікіпедист, лауреат численних літературних премій, громадський діяч, волонтер, учасник Революції Гідності, автор 13 книжок, був викрадений і вбитий російськими військовими під час окупації Ізюмщини);
  • Василенко Володимир (дипломат, державний діяч, правник, провідний фахівець у галузі міжнародного права, зовнішньої політики і національної безпеки; працював над підготовкою та ухваленням Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”);
  • Вільде Ірина (письменниця, редакторка, громадська діячка, лауреатка Державної премії України імені Тараса Шевченка);
  • Вінграновський Микола (поет, прозаїк, кінорежисер, актор, сценарист, перший президент Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка).
  • Вовк Віра (письменниця, літературознавиця, драматургиня, перекладачка, науковиця; учасниця літературної спілки Нью-Йоркська група, лауреатка Національної премії ім. Тараса Шевченка);
  • Возний Теодозій (мовознавець, вчений-славіст, один з перших фахівців дослідження дитячого мовлення в Україні);
  • Вишиваний Василь (військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архікнязь династії Габсбурґів, полковник Легіону Українських січових стрільців);
  • Гаврилишин Богдан (український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, колишній член Римського клубу, іноземний член НАН України, співзасновник Всесвітнього економічного форуму в Давосі);
  • Ганцов Всеволод (мовознавець, лексикограф, член Харківської правописної комісії та автор розділу “Фонетика” у проєкті українського правопису (1926);
  • Гаспринський Ісмаїл (великий кримськотатарський та тюркський просвітитель, письменник, педагог, культурний та громадсько-політичний діяч, засновник пантюркізму);
  • Гирич Віра (журналістка, продюсерка “Радіо Свобода”);
  • Глазовий Павло ( поет-гуморист, сатирик, автор поеми “Слався, Вітчизно моя!”, книжок сатири та гумору, видань для дітей);
  • Головащук Сергій (автор праць з української лексикографії, правопису, культури мови);
  • Гончар Олесь (письменник, літературний критик, перший лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, поборник української мови, який активно виступав проти її витіснення зі сфери освіти);
  • Грінченко Борис (письменник, мовознавець, видавець, публіцист, педагог, етнограф, громадсько-політичний діяч, автор першого фундаментального словника української мови “Словарь української мови” (1907-1909), який налічував приблизно 68 тисяч слів);
  Гулак-Артемовський Петро (письменник, науковець, перекладач, поет, байкар, другий після І.Котляревського основоположник літературної мови).

Повний список можна переглянути за посиланням.

“В багатьох громадах процес перейменування все ще триває. Дерусифіковуючи громадський простір, ми маємо вшановувати і наших сучасників, людей українського духу та справжніх творців нашої новітньої переможної історії”, – наголосив мовний омбудсмен Тарас Кремінь.

Він також зазначив, що кожен може долучитися до подальшого розширення цього списку, надіславши до Секретаріату свої обґрунтовані пропозиції: [email protected]. 

Нагадаємо, після початку повномасштабної війни в Україні почали масово перейменовувати вулиці, пов'язані з РФ та Білоруссю.

Читайте також :

Ти сам собі країна! Чи на часі збереження пам'яті про загиблих Героїв