Чому треба відмовитися від російської: історичні факти, які допоможуть розв’язати "мовні суперечки"
Виправлено 16.10.24 о 19:49
За останні роки кількість громадян, які перейшли на українську мову, збільшилася, але досі багато тих, хто продовжує вважати російську рідною або послуговуватися нею в побуті та на роботі.
Науковці та ентузіасти створили відео "Мовне питання. Як мільйони українців стали російськомовними", в якому діляться фактами з історії про українську мову. На їхню думку, цю інформацію можна використати для того, аби розв’язати суперечки про мову.
"Як так сталося, що мільйони українців не просто не знають української і говорять російською, але і щиро вважають її своєю рідною?
Певним чином, усі ми є продуктом спецоперації, яка триває кількасот років. І ця спецоперація значно більш витончена і ефективніша, ніж так звана "СВО". Пропагандистські війни вдаються московії значно краще", – говорять творці ролику.
Просвітницький ролик створили вчені Національного заповідника "Софія Київська", Міністерство освіти і науки України та меценатська фундація OLOS.
Імперський період зросійщення
Автори відео розпочинають розповідь із того, що свою назву Росія отримала шляхом присвоєння історії Руси – спадкоємиці України.
За словами науковців, у XVIII столітті Петро І вирішив додати до назви Московії частку від слова "Росія" – грецько-візантійського перекладу "Руси".
У 1720 році московський правитель заборонив книгодрукування українською і наказав вилучити тексти цією мовою з церковних книг. Невдовзі – у 1731 році – імператриця Анна Іванівна замінила всі українські книжки старого друку на "правильні", тобто російські.
Автори відео нагадують, у 1763 Катерина ІІ заборонила викладання українською мовою в провідному навчальному закладі тих часів – Києво-Могилянській академії.
Змін політики правителів Росії не відбулося і через століття – у 1862 році закрили всі безкоштовні недільні українські школи для дорослих.
Одним із найбільш відомих антиукраїнських документів був Валуєвський циркуляр, який прийняли в 1863 році.
"(Валуєвський циркуляр) говорить – української мови не було, немає і бути не може. А хто цього не розуміє – ворог Росії", – розповідають про зміст документу автори ролика.
Цю тезу легко спростовують графіті на стінах Софійського собору, які датуються XI-XII століттям. Науковці вважають написи – одним із свідчень того, що розмовною мовою історичного центру Руси-України була праукраїнська, каже історикиня Неля Куковальська.
Політика зросійщення торкнулася шкільної освіти ще в XIX столітті – в 1864 році московська влада заборонила навчати учнів шкіл українською.
Згодом політика скасування всього українського просунулась далі – московська влада Емським указом заборонила ввозити українські книги з-за кордону, підписувати українською тексти під нотами та ставити українськомовні вистави.
У 1888 році російський імператор Олександр ІІІ заборонив хрестити дітей українськими іменами та розмовляти українською в офіційних установах.
У період з 1863 до 1888 року заборонили вживання української в сферах освіти, політики, літератури, театру, музики та церкві.
Навіть на відкритті пам’ятника Івана Котляревського в Полтаві, яке відбулося в 1903 році, заборонили виголошувати промови українською.
Радянський етап
Після остаточного приєднання України до складу УСРР в 1920 році ідеї знищити українську мову не лише не зникли, а набули нової сили.
"У 1922 частиною комуністичного керівництва проголошено теорію боротьби двох культур в Україні – міської (російської) та селянської (української), в якій перемоги має перша", – зауважують творці ролику.
Пізніше влада запровадила політику коренізації, метою якої був нібито розвиток мов та культур корінного населення. У той час прийняли зміни до українського правопису, за якими питомі українські слова заміняли на властиві російській.
Крім того, завдяки коренізація сформувалося нове покоління української інтелігенції, яке потім московська влада фізично знищила.
Із 1984-му року в УРСР також вчителям російської платили більше, на відміну від педагогів, які викладали українську.
Загалом в історії було понад 80 законів, які забороняють або обмежують використання української. Це явище отримало назву "лінгвоцид".
Сучасний період
Ідеї щодо привласнення чужої історії панують у Росії і досі. Так, у 2016 році на в’їзді до Кремля спорудили 20-метровий пам’ятник київському князеві Володимиру Великому, який помер за 132 роки до заснування Москви.
На окуповані території держава-агресорка першочергово завозить підручники з історією на власний лад та змінює дорожні знаки так, аби назви на них були російською.
"Тобто якщо знищити українську мову, розчинивши цим український народ, зітруться всі межі та кордони. Тоді виходить, що історія – спільна, культура – спільна, права на спадщину – спільні.
Бачите, як Московія любить усе робити спільним [...]. Зробити спільними блага хочуть тільки ті, хто нічого не створює і не має", – наголошують автори відео.
Нагадаємо, у 2024 році 78% українців називали державною мову рідною. Однаково рідними українську та російську вважали 13% громадян, а ще 6% - виключно мову держави-агресорки.
Примітка: текст виправлено. У попередній версії було вказано неправильне датування написів на Софійському соборі.
