Дослідження давньої ДНК розкрило таємницю масового зникнення населення Європи 5000 років тому
Вчені з'ясували, що люди, які оселилися в Європі після самового зникнення її населення понад 5 тисяч років тому, не були родичами своїх попередників.
Наявні докази свідчать про глибокий демографічний розрив, а не поступову еволюцію однієї спільноти, йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Nature Ecology & Evolution, повідомляє Arkeonews.
Археологи тривалий час вивчають масштабне падіння чисельності населення Європи наприкінці неоліту. Тоді раптово зупинилося будівництво мегалітичних гробниць, а радіовуглецеві дані вказують на скорочення поховальних практик у багатьох регіонах – трапилося воно між 3000 та 2600 роками до н.е.
Однак причини цього "неолітичного занепаду" дотепер залишалися незрозумілими. Втім, нове дослідження підтверджує ідею про те, що це була не просто культурна трансформація, а справжній розрив популяції.
Вчені аналізували великий неолітичний поховальний комплекс у Бюрі неподалік Парижа. Зокрема секвенували (визначили первинні структури біополімерів) 132 давні геноми людей, які охоплюють два етапи поховань.
Перша фаза захоронень датується кінцем IV тис. до н.е. і завершується близько 3000 року до н.е. – саме тоді, коли практика будівництва мегалітичних гробниць у північно-західній Європі почала занепадати.
Після тривалої паузи це місце почала використовувати інша цивілізація, яка мешкала там протягом ІІІ тис. до н. е.
Генетичний аналіз показав, що населення з пізнішої фази були ближчими до популяцій південної Франції та Піренейського півострова. Це вказує на те, що після занепаду нові групи мігрували на північ у Паризький басейн, частково замінивши попередніх мешканців.
Що стало причиною демографічного розриву?
Одним із відкриттів учених є виявлення давніх патогенів. Дослідники виявили ДНК кількох інфекційних хвороб, зокрема бактерії, що викликає чуму (Yersinia pestis), а також інших мікробів, пов'язаних із тяжкими захворюваннями.
Хоча поширеність чуми в Бюрі була відносно низькою, її існування свідчить про роль інфекцій у послабленні громад. А в поєднанні з високою щільністю населення неолітичні спільноти могли бути особливо вразливими до епідемій.
Погіршила проблему також екологічна ситуація. Методи землеробства того часу призвели до деградації ґрунтів і зниження врожайності. Коли земля ставала менш придатною для життя, населення скорочувалося або мігрувало.
На ранній фазі більшість похованих у Бюрі були близькими родичами – це свідчить про структуру суспільства, засновану на кровній спорідненості. Однак на пізнішій фазі виявлено менше близьких родичів і вищу частку непов'язаних між собою осіб. Ймовірно, панувало соціально складне суспільство, що відображає культурні практики, принесені новими групами.
ДНК, виявлене в Бюрі, є не єдиним доказом факту зникнення населення. Схожі прогалини в похованнях та ознаки занепаду населення також є в Німеччині, Скандинавії та інших частинах Європи.
Дослідники вважають, що неолітичний занепад створив певний демографічний вакуум, який дозволив новим популяціям зайти на раніше зайняті території.
Нагадаємо, дослідники знайшли найдавніші докази муміфікації людей – вік одного з поховань сягає близько 14 тисяч років.
