"Можу три дні оговтуватися від зйомки". Як це – бути фотографкою пологів
"На одній зі зйомок у жінки були надважкі пологи, лікарі почали говорити про кесарів розтин, бо під загрозою могло бути життя дитини. Породіллі дали годину.
За цей час в неї відбулося повне відкриття з 3 до 11 сантиметрів і її пустили в пологи. Коли вона народила здорову дитинку, плакали всі", – так згадує один зі своїх робочих днів фотографка пологів Марія Муляр.
За місяць мисткиня може пережити декілька подібних моментів, адже знімкує один з найінтимніших процесів у житті жінок, які ухвалили рішення стати мамами.
"Українська правда. Життя" вирішила дізнатись більше про те, як це – бути присутнім на чужих пологах та знімкування немовлят у їхні перші хвилини життя. В цьому нам допомогли:
📷 32-річна киянка Марія Муляр – багатодітна мати 6 дітей, яка наразі при надії. Знімкувати пологи почала 6 років тому після того, як вирішила розширити власний бізнес з виготовлення альбомів та блокнотів ручної роботи;
📷 Юлія Беницька, якій 34 роки. Вона вперше взяла до рук камеру у декретній відпустці 4 роки тому, коли другій дитині ледь виповнилося 2 місяці.
"Біль під час перейм породіллі відчувається як особистий"
Процес зйомки пологів щоразу непередбачуваний та унікальний, кажуть фотографки. На нього впливає низка факторів, через які спланувати робочі години майже неможливо.
Зйомка може розпочатися раніше чи пізніше запланованої дати, вночі, та й не відомо, скільки триватиме.
"Часто клієнтки показують мені референси, які б фото вони хотіли отримати. Втім я пояснюю, що це не весілля, де зазвичай роблять постановочні кадри. Це – пологи, які не зрозуміло як будуть протікати.
Була вагітна, для якої головним було фото дитинки, яку щойно дістали з утроби. Вона планувала народжувати самостійно, але, на жаль, їй були вимушені провести терміновий кесарів розтин й лікар не пустив мене в операційну. Зрештою, мама з дитиною почувалися добре, втім, виходить, що я свою роботу не виконала", – розповідає Юлія Беницька.
До того ж можуть виникати супутні проблеми, наприклад, з технікою.
"Було, що в момент, коли лікар мав діставати дитину з утроби, фотоапарат заглючив й перестав працювати. Я не пам’ятаю що саме з ним тоді робила, здається вимкнула, увімкнула, дістала батарею. На щастя, я встигла упіймати той момент", – додає фотографка зі Львова.
Якщо пологи відбуваються вночі, то зазвичай породілля хоче відпочити й поспати.
Увесь цей час фотографки вичікують на пологи в коридорі.
"Було таке, що жінка пішла до туалету й в неї настільки опустився плід, що почалися перейми й вона просто там народжувала. Я намагалася знімати, скажімо так, з гарного боку, бо це момент народження, це історія", – каже Марія Муляр.
Марія сама стала матір’ю близько 15 років тому. Розповідає, що перший досвід був важким, адже дитина народилася напівживою. Жінка отримала післяпологовий розрив, який під час других пологів довелося ушивати знов.
Наступні пологи були легшими.
Під час роботи, коли породілля страждає в переймах, біль може переживатися як особистий, каже фотографка.
"Зараз дуже часто жінки народжують самостійно, оскільки чоловіки на фронті. А коли проходиш це все сама, спектр болючих емоцій та відчуттів зовсім інший. Звісно, в мене є своє завдання, але коли жінка страждає в переймах, він переживається як особистий, бо я знаю, як боляче народжувати", – каже Марія Муляр.
За її словами, фотозйомка, так само як і пологи, потребують ретельної підготовки.
"Пологи дуже важко пережити, зокрема емоційно, щоразу ти їх "пропускає через себе". Іноді я можу три дні оговтуватися після зйомки", – каже Юля.
Планування зйомки та підготовка
Перед тим, як зустрітися з клієнтами в пологовому залі, фотографки знайомляться з майбутніми батьками наживо.
"Якщо жінка приходить сама, я завжди запитую, де чоловік і чи взагалі він знає, що на пологах буде фотограф. Зазвичай чоловіки не дуже люблять фотографуватися, я вже не кажу про те, що відбувається, коли вони не знають про проведення зйомки", – розповідає Юлія Беницька, пригадуючи свій негативний досвід, коли почувалася на пологах "непотрібною".
На зустрічі родина ділиться своїми очікуваннями від майбутньої зйомки. Фотографки відповідають на запитання й дають свої рекомендації.
Наприклад, щодо одягу породіллі – на світлинах краще матиме вигляд світлий одяг без принту. Або якщо жінка хоче нафарбуватися, – водостійкої туші та блиску для губ буде достатньо.
Після цього починається підготовка до зйомки. Породілля попереджає лікаря про майбутню зйомку, фотографка збирає необхідні їй до дня "х" речі.
Крім камери, в день пологів фотографи повинні мати з собою:
✅ змінний одяг та взуття;
✅ засоби захисту, зокрема, маску;
✅ додаткове технічне обладнання: об’єктиви, батареї живлення тощо;
✅ а також довідки з результатами аналізів.
"Обов'язковою є флюорографія, я проходжу її раз на рік. Кожні три місяці здаю загальні аналізи крові та сечі. Також раз на рік аналіз на ВІЛ й мазок з носа на грибкові інфекції. Усі висновки результатів надаю лікарям перед зйомкою", – розповідає Марія Муляр.
У пологовий зал фотографки потрапляють в статусі другого партнера, адже відповідно до українського законодавства, там можуть бути присутніми не більше двох близьких людей майбутньої мами.
Виїзд у пологовий і перші фото породіллі
Оскільки спрогнозувати точний час народження дитини важко, фотографки часто працюють вночі. За словами Юлії Беницької, саме через це телефон завжди має бути увімкненим.
"Особливо важко вночі, бо ти хочеш спати, вдома діти-школярі й чоловік, якому зранку на роботу. Іноді питаю – навіщо мені така робота? До того ж іноді здається, що мене ненавидить мій майстер манікюру чи стоматолог, чи ще хтось, до кого я маю записи. Бо вони вже не один раз чули, що я на пологах і не зможу прийти. Іноді вже соромно перезаписуватися.
Але я не можу залишити цю роботу, бо на ній ти ніби щоразу береш участь у чомусь особливому, народженні нового життя", – каже Юлія Беницька.
Якщо пологи припадають на заплановану дату або ж починаються передчасно, мисткині орієнтуються по стану породіллі й тоді виїжджають.
"Якщо жінка народжує вперше, я виїжджаю в пологовий, коли в неї шийка матки розкривається на 4-5 см. Якщо вона вдруге чи більше разів народжує, то існує ризик не встигнути, тому я їду одразу, коли починаються перейми", – каже Марія Муляр.
Фотографка Юлія зайвим разом не ризикує, тому приїжджає у пологовий майже одночасно з породіллею.
Каже, найдовша зйомка тривала 16 годин, втім бувало, що жінкам проводили екстрений кесарів розтин й пологи займали не більше 3 годин.
"Я зазвичай приїжджаю, коли жінка ще без епідуральної анестезії. Її поміщають в передопераційну палату, де готують до пологів, беруть аналізи тощо. Увесь цей час я знімкую її емоції – від хвилювання до різних методів, як подолати стрес. Дехто, наприклад, знімає TikTok. Між переймами ми встигаємо зробити кілька постановчих фото з партнером або без, оскільки потім буде вже не до них", – каже Юлія Беницька.
Її улюблений період зйомки, коли породілля починає відчувати перші перейми.
Через природний біль, який виникає з певною періодичністю, але зі зростаючою інтенсивністю, породілля ніби "занурюється в себе", каже фотографка.
"У той момент жінки – це просто якісь Афродіти, настільки красиві. Мені здається, що вони взагалі в якомусь своєму світі. Переважно, вони нічого не говорять, вони відключаються від усього, що є навколо. Подекуди я відчуваю, що ми для неї просто як білий шум. Є тільки вона і дитина. Нерідко й чоловіки помічають ці зміни", – додає Юлія Беницька.
Фото під час природних пологів та кесарів розтину
Разючих відмінностей в зйомці під час природних пологів або кесарів розтину, немає. Це впливає лише на тривалість усього процесу.
Обидві мисткині зазначають, що під час роботи в пологовому залі намагаються бути ледь помітними: камери переводять у режим "тихої зйомки", не використовують спалахів, а також не роблять різких рухів.
При цьому пологи відбуваються за принципом трьох "Т", коли у приміщенні темно, тепло та тихо.
"Я не дихаю. У момент, коли от вже-вже має народитися дитина, мені здається, що не дихає ніхто. Всі переживають – лежить жінка на тому кріслі, стоїть лікар, акушерка збоку і всі просто от, ну тільки лікар говорить, як там правильно дихати жінці, як тужитися. Ніхто нічого не говорить. Чоловік подекуди в шоці", – розповідає Юлія Беницька.
За словами Марії Муляр, чоловіки поводяться на пологах по-різному.
"Є татусі, які дихають разом з дружиною, тримають її, труть спинку, допомагають переходити з ліжка, наприклад, на м’ячик, на якому вона стрибає, аби полегшити перейми, або навпаки з м’яча на ліжко, щоб оглянув лікар.
Іноді татусі забиваються в куточок, закривають очі та вуха. Видно, що він зараз не витримає й впаде. Буває, коли вони вибігають з пологової зали, коли жінка починає тужитись, народжувати, – нервова система не витримує", – каже фотографка.
Одне з найкращих місць для фотографа під час природних пологів – це біля голови породіллі, каже Юлія Беницька. Звідти гарно видно породіллю та її партнера, а також – можна слідкувати за діями лікарів.
Коли відбувається кесарів розтин – нерідко місце зйомки фотографа визначає лікар з міркувань того, аби ніхто нікому не заважав.
"Є різні пологові зали. Іноді не так багато місця й доводиться буквально прилипати до стіни позаду, аби бодай щось зняти.
Зазвичай, коли жінка народжує, я стою позаду. Але іноді клієнти хочуть максимально природну зйомку, тому я стаю безпосередньо з боку лікарів. Такі зйомки відбувається напрочуд рідко. Зазвичай їх замовляють багатодітні мами або лікарки. Потім, коли дитину оглядає неонатолог, то я вже біля його столика працюю", – розповідає Юлія Беницька.
Фотографка Марія під час пологів акцентує свою увагу саме на жінці. В момент повного розкриття шийки матки й народження дитини, жінка ніби перебуває в "іншому світі", каже знімкарка.
"У цей момент відчувається стільки сили й мужності, які жінка вкладає в народження немовля, що дрижаки ходять по шкірі. Навіть якщо вона плаче чи кричить. Коли всі напружено чекають і бачать, як вона переживає перейми, це такий відбиток на тебе залишає, що коли вже народжується малюк, то сльози у всіх", – ділиться Марія Муляр.
Після народження дитини фотографки фіксують перші секунди життя немовляти, на відео – перші його рухи та крики.
Важливими також є моменти "знайомства" батьків з дитиною, коли немовля вперше кладуть на груди матері чи батьку.
"У момент, коли дитину кладуть на груди матері, я більше знімаю тата. Тому що жінка в шоці, вона не розуміє, що відбувається. Вона просто щаслива від того, що нарешті народила. Тато в цей момент зазвичай усвідомлює, що в нього тепер є син чи донька", – додає Юлія Беницька.
Утім, не всі пологи закінчуються добре.
"Було, що під час пологів у дитини зупинилося серце й вона народилася мертвою. Хотілося плакати і ридати, тому що було дуже шкода і маму, і тата. Лікарі казали, що дитина з патологією і попереджали про те, що вона може не вижити під час пологів, утім батьки пішли на ризик", – каже Марія Муляр.
Перші години після народження дитини
Зазвичай, коли в родини народжується первісток, батьки перший час бояться до нього підійти та не розуміють, як його правильно брати, пеленати, одягати, аби не нашкодити.
Особливо це стосується чоловіків, які в перші хвилини життя взаємодіють з немовлям й можуть розчулитися через маленькі ручки чи ніжки, діляться спостереженням фотографки.
Жінка у цей час досі може перебувати на операційному кріслі, каже Юлія Беницька.
"Зазвичай після народження дитини всі ніби "видихають". Лікарі коли накладають жінці шви іноді кепкують, питаючи в чоловіка, який розмір він хоче. Багато на тему сексу жартують", – каже львівська фотографка.
"Неймовірно мило, коли плачуть чоловіки. Бувало заходжу, дивлюся, тато на пів вікна – величний дядько такий стоїть, якийсь байкер бородатий. І коли народжується його донечка, він плаче такими сльозами, з такою радістю, обіймає свою дружину. Це щастя, яке ти відчуваєш на собі", – додає Марія Муляр.
Після народження дитини фотографки залишаються ще на півтори-дві години для зйомок немовляти.
"Цікаво спостерігати перевтілення жінок в мам. Одного разу породілля увійшла у цю роль одразу, щойно дитину дістали з утроби й підняли їй показати. Жінка побачила, що на пуповині висіли металеві затискачі й почала казати, що вони тягнуть й дитині боляче", – розповідає Юлія Беницька.
Чимало з подібних моментів родина або молода мати потім не пригадає. За словами Марії Муляр, часто жінки згадують про пологи, говорячи саме про нестерпний біль, який пережили.
"Зазвичай жінки кажуть, що останні пів години до народження дитини взагалі не пам'ятають. За їхніми словами, все було як в тумані – вона просто дуже сильно тужиться. А от перші моменти, коли дитинка була вже на животику, їх можна згадати лише за відчуттями", – додала Марія Муляр.
Анастасія Поя, "Українська правда. Життя"
