Школи перевиховання чи концтабори: як "індустрія проблемних підлітків" калічить дітей у США
Під гаслами "терапії", "дисципліни" та "духовного виховання" в США десятиліттями діє мережа закритих закладів, які обіцяють "виправити" дітей із поведінковими чи емоційними труднощами.
Насправді ці школи й ранчо нерідко перетворюються на місця психологічного тиску, примусової праці та насильства.
Цей бік багатомільярдної "індустрії проблемних підлітків" частково зобразили у серіалі Wayward ("Проблемні"), який вийшов на Netflix наприкінці вересня 2025 року.
Що варто знати про реальні американські "табори перевиховання" та як колишні вихованці роками борються за справедливість – "УП. Життя" дізналася з матеріалів The Guardian та NBC News.
Культ, який надихнув авторку "Проблемних"
Новий серіал Netflix Wayward розповідає історію детектива Алекса Демпсі, який у 2003 році разом з дружиною приїжджає до маленького містечка Толл-Пайнз.
Усе існування міста зосереджене навколо школи для проблемних підлітків Tall Pines Academy, яку очолює харизматична лідерка Евелін (у виконанні акторки Тоні Коллетт).
Після втечі одного з учнів Демпсі починає підозрювати, що за фасадом "перевиховання" ховається щось зловмисне, і несподівано викриває систему психологічного насильства, яка зламала сотні молодих людей.
Режисерка й сценаристка Мей Мартін пояснила, що серіал частково базується на її власному досвіді та історії близької подруги, яку в підлітковому віці відправили до подібного закладу.
"Я була бунтівною підліткою на початку 2000-х, а моя найкраща подруга потрапила до однієї з таких шкіл.
Коли вона повернулася і розповіла, що пережила, я не могла перестати думати про це", – каже Мей Мартін.
Під час роботи над Wayward Мартін також вивчала історію реального релігійного руху Synanon, який у 1970-х роках починався як програма самодопомоги, але з часом перетворився на тоталітарну секту з жорстокими "терапевтичними іграми".
Рух Synanon, спершу відомий як "Tender Loving Care", заснував у 1958 році в Санта-Моніці Чарльз Дедеріх – колишній учасник Анонімних алкоголіків.
Чоловікові здавалося, що програма АА недостатньо ефективна, тому він створив власну спільноту, засновану на конфронтаційній терапії.
Одним із головних принципів Synanon була групова терапія під назвою "Synanon Game" – сесія, під час якої учасники могли кричати, ображати й критикувати одне одного, а потім миритися й обійматися.
Цей метод з’являється у 3 епізоді Wayward – сцені з "гарячим стільцем", де учнів піддають подібним випробуванням.
Утім, у "школі перевиховання" цей метод використовують радше для психологічного контролю та принижень, ніж для допомоги.
У 1960-70-х Synanon зібрав тисячі послідовників. Але з часом його методи ставали дедалі більш насильницькими.
До кінця 1970-х TIME і Los Angeles Times повідомляли про примус, залякування і насильство в організації. У 1978 році один із адвокатів, що судився з Synanon, отримав поштою гримучу змію – після цього Дедеріх був заарештований, а рух розпався.
До початку 1990-х Synanon офіційно розпустили.
Що таке "індустрія проблемних підлітків"
Troubled teen industry – це розгалужена мережа приватних закладів, які обіцяють "виправити" дітей із поведінковими, емоційними або психологічними труднощами.
До неї належать терапевтичні школи-інтернати, табори виживання, "boot camps" у військовому стилі, ранчо з поведінковими програмами тощо.
Батьки часто віддають дітей до таких установ, вірячи в рекламу про "духовне зцілення" чи "виховання дисципліни".
Та за фасадом "терапії" часто ховається система фізичного, психологічного та навіть сексуального насильства.
Як і в серіалі "Проблемні", подібні програми перетворюються на закриті спільноти, де підлітків контролюють, принижують і карають під приводом "реабілітації".
Однією з перших, хто публічно розповіла про насильство в таких установах, стала світська левиця Періс Гілтон.
На слуханнях у Конгресі США вона свідчила, що в школі Provo Canyon School її примусово напихали ліками, роздягали догола, ізолювали, принижували та позбавляли зв’язку з родиною.
Одна з найстрашніших практик – це вивезення дітей у такі заклади. Спеціально найняті люди серед ночі витягають підлітків із ліжка, скручують і вивозять до "виправних центрів" без пояснень.
"Це викрадення, дозволене батьками," – вважає Гілтон.
Сексуальне насильство та примусова праця: якими бувають установи для підлітків
У Міссурі протягом 14 років діяла християнська закрита школа для дівчат Circle of Hope, яку в 2006 році відкрив Бойд Хаусголдер разом з дружиною Стефані.
Власник закладу стверджував, що зможе "виправити" бунтівних дівчат-підлітків, а насправді знущався з них фізично й психологічно.
Вихованок позбавляли їжі, примушували до важкої праці, прив’язували обличчям донизу, заковували у кайданки й пластикові стяжки, а в роти клали брудні шкарпетки.
Одна дівчина казала, що Бойд штовхнув її вниз сходами. Інша заявила, що він радив їй, як покінчити з життям.
Відколи школа відкрилася, небайдужі батьки та працівники щонайменше 19 разів зверталися до шерифа, служб захисту дітей, освітніх чиновників, патрульних і генпрокурора штату. Проте ці скарги не призводили до обвинувачень аж до 2020 року.
Інший заклад Trinity Teen Solutions, заснований у Вайомінгу місцевою родиною Шнайдерів, рекламував себе як "католицький центр допомоги дівчатам".
Туди відправляли підлітків із найрізноманітніших причин – від звичайних перепадів настрою до наркозалежності.
Обов’язковою умовою було довготривале перебування, адже, як заявляли власники, "інакше дівчата повернуться до старої поведінки".
Колишні вихованки свідчать, що заклад не приймав нікого менш ніж на 6 місяців.
Еллі Ловерінґ, яка потрапила туди у 17 років у 2018-му, розповіла, що її змусили роздягнутися догола під час обшуку, розставити руки й ноги, поки працівники фотографували "для фіксації шрамів".
"Мені було страшенно некомфортно. Я одразу зрозуміла, що це місце небезпечне, і треба будь-що вибратися," – згадує Еллі.
Адміністрація ранчо заперечує, що проводила такі обшуки.
Дні там були виснажливі. Окрім навчання та фізичних вправ, більшість часу займала важка робота – по 6-10 годин на день.
Дівчата годували тварин, прибирали, клали труби для зрошення, рубали дрова, лагодили паркани, а також мили підлоги в церкві.
Деяких возили до міста прибирати приватні будинки. Тих, хто відмовлявся, карали.
За свідченнями колишніх вихованок, за будь-яку провину чи незгоду з адміністрацією їх могли замикати в підвалі, позбавляти сну та їжі, примушувати мовчати місяцями, не дозволяти користуватися туалетом або прив’язувати до свійських тварин.
Келсі ВанМеверен розповіла, що у 2010 році її прив’язували до кози, а іншу дівчину змушували носити рюкзак із камінням.
Також вихованок "стравлювали" між собою, заохочували доносити одна на одну, змушували ходити з табличками із принизливими написами на кшталт "Не довіряй мені" або "Королева драми".
Медична допомога дітям фактично не надавалася. Одна з уцілілих вихованок Trinity Teen Solutions Анна Ґозун має синдром Елерса-Данлоса, через який у неї легко виникають синці та вивихи суглобів.
Дівчина не може носити важке і переносити фізичні навантаження. Попри це працівники Trinity Teen Solutions змушували дівчину бігати та тягати важкі труби через болото.
"Я казала: "Мені боляче, я травмуюсь, ви ж знаєте, що я не можу це робити!" А вони відповідали, що я брешу й маніпулюю ними," – сказала Ґозун.
Інша вихованка Обрі Бак-Дженсен, яка пробула в установі три роки, одного разу впала з коня і пролетіла через колючий дріт та кактуси. У неї були глибокі порізи на руці та нозі, а також численні колючки в спині, але її продовжували експлуатувати на примусових роботах.
"Мені перев’язали рани, повернули на ранчо і змусили знову працювати. Мені наказали нікому не говорити, що сталося, хоча було очевидно, що я поранена", – ділилася Обрі.
А Келсі ВанМеверен розповіла, що кілька тижнів просила адміністрацію відвести її до лікаря, бо кінчики пальців її ніг почорніли від обмороження. Їй наказали просто "мочити ноги в солі".
Щоб батьки нічого не дізналися, адміністрація Trinity регулярно надсилала звіти з "позитивною динамікою", стверджуючи, що їхня дитина змінюється на краще.
Водночас спілкуватися з батьками особисто дівчата не могли – телефонні дзвінки прослуховувалися, а листи цензурувалися.
У посібнику для батьків зазначалося: "Ваші діти брехатимуть і маніпулюватимуть, щоб повернутися додому." А в дитячому довіднику, що має назву "The Holy Cowgirl Manual", писали, що всі, хто скаржитимуться, будуть покарані.
На руці випалили тавро хреста: чоловіча версія "виправного" ранчо
Поруч із Trinity діяло Triangle Cross Ranch – чоловіче "ранчо перевиховання", яким керувала та сама родина, що і Trinity Teen Solutions.
Батькам хлопців обіцяли, що їхні діти "вчитимуться доглядати за кіньми і лагодити паркани", але насправді їх чекали приниження, примусова праця та небезпечні випробування.
Хлопців фізично травмували, змушували висмоктувати бензин ротом, витягати мертвих корів із водойм, битися між собою.
Один із колишніх вихованців, Ендрю Скавуццо, розповів, що працівники припекли йому руку розпеченим металом у формі хреста, назвавши це "посвятою" у програму для старших.
"Це була дитяча праця. Ми були просто рабами власників, бо нас вважали "проблемними" і [батькам] казали, що з нас хочуть зробити "справжніх чоловіків", – казав Скавуццо.
Державні інспектори виявили на ранчо десятки порушень: зберігання зброї поруч із дітьми, цензурування пошти, прослуховування дзвінків, використання підлітків як прислуги у домі власників. Попри це, влада обмежилася лише попередженнями.
Подібні випадки траплялися по всій країні. У багатьох програмах під назвою "wilderness therapy" ("терапія у природі") дітей відправляли виживати у диких умовах з мінімумом їжі, води та без медичної допомоги.
Нерідко підлітки накладали на себе руки, гинули від зневоднення, відсутності медичної допомоги, травмування під час "випробувань" або спроб утекти.
Як розслідували знущання з підлітків
У 2014 році колишні вихованки Trinity Teen Solutions почали об’єднуватися онлайн і надсилати свої історії чиновникам штату Вайомінг, описуючи побої, катування та примусову працю на приватних фермах знайомих власників.
Державні органи роками ігнорували їхні звернення, посилаючись на "відсутність доказів".
Лише у 2020 році, коли постраждалі почали говорити в TikTok та Instagram під гештегом #BreakingCodeSilence, тема отримала розголос.
У 2022 році NBC News опублікували велике розслідування про насильство у Trinity Teen Solutions і Triangle Cross Ranch. Згодом заклад Trinity Teen Solutions закрили.
Установа Circle of Hope у Міссурі, пропрацювала до 2020 року, поки сама дочка власників (Аманда Хаусхолдер) разом з іншими постраждалими жінками не почала надавати темі розголосу.
Відео в TikTok із заявами про насильство в цій школі стали вірусними. Подружжя Хаусхолдерів закрило Circle of Hope й виставило майно на продаж.
Їм разом висунули понад 100 кримінальних обвинувачень, а законодавство штату посилили.
Правозахисники кажуть, що юридичні прогалини у США дозволяють зловживанням залишатися непоміченими, особливо у релігійних інтернатах, які називають себе "виправними школами".
Попри роки свідчень і розслідувань, у США не було єдиних стандартів державного контролю таких програм.
Лише у 2024 році Конгрес ухвалив закон Stop Institutional Child Abuse Act, який має нарешті посилити нагляд і захист дітей у "терапевтичних" закладах.
А у 2025 році колективний позов постраждалих проти Trinity Teen Solutions щодо примусової дитячої праці завершився мировою угодою на 2,3 млн доларів. Дотепер власники цього ранчо публічно не визнали жодних обвинувачень.
