Породисті чи метиси: учені з'ясували, які породи котів живуть довше
Науковці виявили, чому деякі коти живуть довго, а інші – мають коротку тривалість життя.
Як повідомляє Phys.org, учені з Королівського ветеринарного коледжу (Велика Британія) спільно з колегами з тайванського Національного університету Чун Хсін проаналізували інформацію про смерті домашніх кішок у Великій Британії, Японії та США. Результати дослідження опублікували в Journal of Feline Medicine and Surgery.
Науковці відстежили зв’язок між породою домашніх улюбленців і середньою тривалістю їхнього життя.
За результатами аналізу вчених, бірманська кішка – порода, яка очолює рейтинг довголіття. Тривалість життя представників цієї породи зазвичай сягає 14,4 років. Найменше живуть сфінкси – у середньому 6,7 років.
Очікувана тривалість життя інших котів залежно від породи має такий вигляд:
- бірманська – 14,4 років;
- метис (коти, батьки яких були різних порід) – 11,9 років;
- сіамська – 11,7 років;
- перська – 10,9 років;
- регдол – 10,3 років;
- норвезька лісова – 10 років;
- мейн-кун – 9,7 років;
- російська і російська блакитна – 9,65 років;
- британська блакитна і британська довгошерста – 9,6 років;
- бенгальська – 8,5 років.
Коротша тривалість життя, на думку науковців, є наслідком виведення порід котів. Чистокровність улюбленців підвищує ризик виникнення в них вад серця, захворювань очей і надмірної слабкості м'язів, як наслідок – може стати причиною меншої тривалості життя котів.
Яскравим прикладом поширених вроджених дефектів у кішок, спричиненими особливостями селекції, є сфінкси. Безшерсті улюбленці мають високі ризики кількох груп захворювань, як от серцевих, м’язових та хвороб очей, багато з яких можуть призвести до ранньої смерті.
Також команда вчених виявила, що середня тривалість життя кішок становить 11,7 років, а от самці зазвичай живуть на 16 місяців менше. Дослідники припускають, що причиною цього може бути ризик захворювань сечовивідних шляхів, бійки між тваринами та дорожньо-транспортні пригоди.
Крім того, учені виявили тенденцію – коти із зайвою вагою переважно не живуть довго.
"Такі фактори, як частота виходу котів на вулицю та культура евтаназії (ред. – припинення життя у безболісний спосіб), особливо з причин, що не загрожують життю тварини, впливають на тривалість життя котів, але можуть значно відрізнятися географічно", – додають автори дослідження.
На думку науковців, результати аналізу допоможуть краще розуміти явище смертності котів і їхню очікувану тривалість життя. Доступ до цих даних надасть важливу інформацію для прийняття рішення щодо усиновлення котів чи їхньої евтаназії.
Раніше науковці припускали, що наявність кота може підвищити ризик шизофренії. Учені наголошують на необхідності проведення додаткових досліджень, але вважають, що причиною такого зв’язку може бути паразит T. Gondii, основним носієм якого є котячі.
